Рішення № 99273317, 30.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року м. Київ № 640/16446/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича по закінченню виконавчого провадження ВП № 64693266 по примусовому виконанню виконавчого листа № 815/3622/17 від 03.02.2021;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.04.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП № 64693266 по примусовому виконанню виконавчого листа № 815/3622/17 від 03.02.2021;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження ВП № 64693266 по примусовому виконанню виконавчого листа № 815/3622/17 від 03.02.2021.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, адже резолютивна частина постанови суду так і залишилась не виконаною боржником, водночас, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду, не перевірив всі обставини та лише на підставі повідомлення боржника, дійшов до висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження ВП № 64693266.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021 відкрито провадження в справі та призначено судове засідання на 15.07.2021. Витребувано у відповідача завірені належним чином матеріали ВП № 65427300 та № 40721522.

15.07.2021 до суду від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав на те, що боржник повідомив про виконання зобов`язань за виконавчим листом від 03.02.2021 у справі № 815/3622/17, з огляду на що, і було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, при цьому, державним виконавцем не було порушено вимоги Закону, а підстави для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.04.2021 відсутні.

На виконання вимог ухвали суду, 15.07.2021 до суду від відповідача надійшли завірені належним чином матеріали виконавчого провадження № 64693266.

15.07.2021 у судовому засіданні судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 18 квітня 2019 року Державною міграційною службою України було винесено рішення № 161-19 про скасування рішення про визнання біженцем громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі цього було визнано недійсним посвідчення біженця № НОМЕР_1 (термін дії посвідчення біженця було продовжено до 12.03.2024), яке мало бути знищено.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, скористався правом на оскарження дій та рішення Державної Міграційної служби України та звертався до суду з відповідними позовами.

Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі № 420/4476/19 судом було зобов`язано ДМС України поновити статус біженця громадянину Афганістану ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі № 815/3622/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року скасовано. Прийнято у справі нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України № 624-16 від 02 грудня 2016 року про скасування рішення про визнання біженцем № 95-14 від 12.03.2014. Зобов`язано Державну міграційну службу України документувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленому законом порядку посвідченням біженця та проїзним документом. Постанова набрала законної сили 03.02.2021.

03 березня 2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була розглянута заява позивача та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64693266, відповідно до якої, відповідачу запропоновано добровільно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

21.04.2021 позивачем було отримано лист з Державної міграційної служби України, згідно змісту якого, було повідомлено, що позивачу вже оформлено посвідчення біженця, після його надходження до підрозділу по роботі з шукачами захисту територіального органу ДМС, посвідчення буде видано в установленому порядку.

У кінці квітня 2021 року позивачем отримано посвідчення біженця № НОМЕР_2 та 10.05.2021 було отримано довідку про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси.

Однак, позивач наголошує на тому, що йому всупереч зобов`язальної частини постанови суду, не було видано проїзний документ.

Позивач, вважаючи, що державний виконавець не перевірив всі обставини та лише на підставі повідомлення боржника, дійшов до висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження ВП № 64693266, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України

Законом № 1403-VIII, визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

У той же час, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. ч. 2 та 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 21.04.2021 винесена саме з огляду на висновки державного виконавця про фактичне виконання виконавчого документу у повному обсязі, з чим позивач не погоджується.

Відтак, у межах заявленого спору, слід встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа № 815/3622/17, виданого 16.02.2021 Одеським окружним адміністративним судом.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зі змісту вказаного виконавчого листа вбачається, що останній видано на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 у справі № 815/3622/17, згідно якої зобов`язано Державну міграційну службу України документувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленому законом порядку посвідченням біженця та проїзним документом.

Згідно клопотання про закінчення виконавчого провадження Державної міграційної служби України від 19.03.2021, боржник повідомив державного виконавця про те, що на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі № 815/3622/17, ДМС було зобов`язано видати ОСОБА_1 посвідчення біженця та проїзний документ, громадянина Афганістану ОСОБА_1 було документовано посвідченням біженця № НОМЕР_1 , термін дії посвідчення біженця було продовжено у встановленому законом порядку до 12.03.2024. Крім того, документування позивача підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 09.04.2020 ВП № 61395523, а законодавством не передбачено наявність у особи, яка має статус біженця, наявність двох дійсних документів, які підтверджують такий статус. Відтак, рішення у справі № 815/3622/17 є фактично виконаним ДМС у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження 03.03.2021 ВП № 64693266. До вказаного клопотання було додано посвідчення біженця ОСОБА_1 , строком дії до 12.03.2024.

Позивач вказує на те, що в кінці квітня 2021 року ним було отримано посвідчення біженця № НОМЕР_2 . Поряд з цим, наголошує на тому, йому не було видано проїзний документ.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що в клопотанні про закінчення виконавчого провадження, ДМС України вказало, що документування позивача підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 09.04.2021 ВП № 61395523, що не відповідає дійсності, оскільки ця постанова винесена відносно іншої справи про поновлення статусу біженця ОСОБА_1 , яке не має будь-якого відношення щодо нової справи, в той час, коли в ДМС України виготовлявся новий документ - посвідчення біженця.

При цьому, підлягає врахуванню й те, що посвідчення біженця, яке було додано до клопотання ДМС України, стало недійсне при винесенні ДМС України рішення про втрату статусу біженця, на противагу чому, позивачем було отримано посвідчення біженця № НОМЕР_2 що мало бути відомо ДМС України, яке на той час виготовляло нове посвідчення, а отже, і наданий до клопотання про закінчення виконавчого провадження документ не може бути доказом виконання постанови суду від 03.02.2021 у справі № 815/3622/17. Крім, того відповідно до наказу № 89 від 03.05.2019 про скасування рішення про визнання біженця та вилучення посвідчення, в п. 4 визначено - вилучити посвідчення біженця серії НОМЕР_1 гр. Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із рішенням про скасування рішення про визнання біженцем та визнати посвідчення біженця таким, що втратило свою чинність, а в п. 5 - направити посвідчення біженця до ДСЮБГ ДМС з метою подальшого знищення.

Тож, залишається незрозумілим причини надання разом з клопотанням про закінчення виконавчого провадження копії посвідчення біженця, яке є недійсним та підлягає знищенню, як доказ виконання постанови суду від 03.02.2021.

До матеріалів наведеного клопотання також не було додано копії проїзного документу.

Проїзний документ біженця є документом, що посвідчує особу його власника та надає їй право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Документ видається також іноземцям та особам без громадянства, яких було визнано біженцями іншими державами - учасниками Конвенції про статус біженців 1951 року та (або) Протоколу щодо статусу біженців 1967 року і які перебувають в Україні на законних підставах та не мають дійсних проїзних документів для виїзду за кордон. Документ видається територіальним органом ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі за місцем проживання біженця, який досягнув шістнадцятирічного віку, за наявності посвідчення біженця, за його особистим зверненням або зверненням його законного представника. Бланки документа виготовляються відповідно до вимог законодавства на замовлення ДМС. Зразок бланка документа затверджується МВС.

Водночас, державний виконавець, констатуючи повне виконання виконавчого листа, не перевірив вказаних обставин та не мав на момент прийняття оскаржуваної постанови, підстав стверджувати про повне виконання постанови суду у справі № 815/3622/17.

Таким чином, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 було виконано Державною міграційною службою України не в повному обсязі, а винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження було передчасним, адже не було видано проїзний документ, з огляду на що, постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена передчасно, є протиправною та підлягає скасуванню. На противагу зазначеному, стороною відповідача не було надано жодних доказів на спростування аргументів позивача, а надані копії матеріалів виконавчого провадження також їх не містять.

Приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого листа, державний виконавець фактично обмежився лише клопотанням про закінчення виконавчого провадження ДМС України від 19.03.2021 № 9.1-2046/2-21, що свідчить про те, що виконавчі дії належним чином не проведені і таке рішення прийнято передчасно, без встановлення всіх важливих обставин та без перевірки доказів виконання виконавчого листа за даним виконавчим провадженням.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.04.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП № 64693266 по примусовому виконанню виконавчого листа № 815/3622/17 від 03.02.2021, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича по закінченню виконавчого провадження ВП № 64693266 по примусовому виконанню виконавчого листа № 815/3622/17 від 03.02.2021 слід відмовити, оскільки державний виконавець при вчиненні таких дій керувався нормами та порядком, встановленими Законом України «Про виконавче провадження» та документами, наданими боржником на підтвердження виконання рішення суду, що свідчить про те, що дії державного виконавця не можуть бути визнані протиправними, а встановлена судом неповна перевірка державним виконавцем наданих боржником разом із заявою про закінчення виконавчого провадження документів, охоплюється позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

У частині позовних вимог про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження ВП № 64693266 по примусовому виконанню виконавчого листа № 815/3622/17 від 03.02.2021, суд вважає, що такі є неправильно обраним способом захисту порушених прав, адже скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, має наслідком, чинність виконавчого провадження та зумовлює продовження державним виконавцем дій по виконанню виконавчого документа в цьому провадженні, а отже, суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

У силу норм ч. ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх частково.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 287 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.04.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП № 64693266 по примусовому виконанню виконавчого листа № 815/3622/17 від 03.02.2021.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, м. Київ, вул. Городецького, 13) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда