Рішення № 99273255, 30.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року м. Київ №640/2196/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Українипровизнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, у якому просила суд:

- рішення Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, яке оформлене протоколом від 20 жовтня 2020 року, щодо невизнання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнати протиправним;

- зобов`язати Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист визнати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Міжвідомча комісія з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист протиправно не визнала її такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, оскільки при прийнятті рішення не врахував всі вимоги чинного законодавства та обмежився лише Положенням про Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №57 від 17 липня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України в якості третьої особи надало письмові пояснення, в яких заперечило проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що Міжвідомча комісія з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист є міжвідомчим колегіальним органом та приймає рішення шляхом голосування. Зазначив, що на засіданні Комісії, яке відбулося 20 жовтня 2020 року, Комісією було прийняте рішення про невизнання позивача таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України. Вказує, що оскаржуване рішення прийняте у повній відповідності до чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Міжвідомча комісія з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист не надала відзив на позовну заяву.

В той же час, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2021 року змінено статус Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з третьої особи на співвідповідача.

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України в якості співвідповідача не надало відзив на позовну заяву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданим 26 березня 2002 року Кремінським РВ УМВС України в Луганській області, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Згідно з листом Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 11 січня 2020 року вих.№33/8-Є-56/138, за даними інформаційного обліку військовослужбовців та цивільних осіб, які були протиправно позбавлені волі в районі проведення антитерористичної операції починаючи з 07 квітня 2014 року, що ведеться Об`єднаним центром з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 вересня 2017 року потрапила у заручники до незаконних збройних формувань в районі проведення антитерористичної операції та була визволена 29 грудня 2019 року.

Листом від 28 жовтня 2020 року вих.№22/Є-268-7.2-1540 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій повідомило позивача, що на засіданні Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, яке відбулося 20 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 не визнано такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» від 11 грудня 2019 року №1122.

Позивач звернулась до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з запитом надати вмотивоване рішення міжвідомчої комісії від 20 жовтня 2020 року, яким ОСОБА_1 не визнано такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» від 11 грудня 2019 року №1122, а також документи, які були підставою його прийняття.

Однак Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій листом від 27 листопада 2020 року №22/7.1-4299-20 повідомило позивача, що таке рішення є службовою інформацією і відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» розголошенню не підлягає.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 6 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1122 (далі - Порядок №1122), визначено, що рішення при визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

На виконання пункту 6 Порядку №1122, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 липня 2020 року №57 «Про утворення Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2020 року за №779/35062, утворено Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, та затверджено положення про неї (далі - Положення №57).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1122 під особами, позбавленими свободи внаслідок збройної агресії проти України, у цьому Порядку розуміються: військовополонені, заручники, та особи позбавлені свободи з політичних мотивів.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 5 розділу ІІІ Положення №57 формою роботи Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист є засідання, що скликаються головою у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загального складу комісії. Рішення комісії оформлюється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні. На підставі рішень Комісії, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 1 розділу IV цього Положення, Мінреінтеграції видає відповідний наказ.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу І Положення №57 основними завданнями Комісії є прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Згідно з пунктом 2 розділу І Положення №57 для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, особа, позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, член сім`ї, близький родич, законний представник або представник, який діє за довіреністю в інтересах такої особи, звертаються до Мінреінтеграції з письмовим зверненням. До звернення додаються:

1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та заявника (а у разі, якщо заявником є представник, який діє за довіреністю - також, копія такої довіреності);

2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України;

3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення №57 підставами для відмови у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів є:

1) набуття законної сили обвинувальним вироком суду України стосовно особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з її громадською, політичною або професійною діяльністю, у зв`язку із вчиненням нею злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, в тому числі втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, вчиненням злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;

2) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.

Таким чином, обов`язковим є прийняття Міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист за наслідками розгляду письмового звернення вмотивованого рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України або відмову у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів. При цьому з вищенаведених норм вбачається, що підставами для визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів є:

1) набуття законної сили обвинувальним вироком суду України стосовно особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв`язку з її громадською, політичною або професійною діяльністю, у зв`язку із вчиненням нею злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, в тому числі втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, вчиненням злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;

2) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій листом повідомило позивача, що на засіданні Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, яке відбулося 20 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 не визнано такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» від 11 грудня 2019 року №1122. Водночас, відповідачі не надали відповідного рішення Комісії та не зазначили, що саме стало підставою не визнання позивача такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.

Отже, отримавши надане позивачем письмове звернення разом з доданими документами, відповідач-1, згідно з підпунктом 1 пункту 1 та пунктом 4 розділу І Положення №57, повинен був прийняти рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України або рішення про відмову у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів.

Натомість, відповідач-1 за результатами розгляду поданого позивачем письмового звернення разом з доданими документами не прийняв жодного з рішень, передбачених підпунктом 1 пункту 1 та пунктом 4 розділу І Положення №57.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 навпаки допущена протиправна бездіяльність, а не дії, яка виразилась у неприйнятті, в межах повноважень, передбачених підпунктом 1 пункту 1 та пунктом 4 розділу І Положення №57, вмотивованого рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 щодо визнання її такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року №1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Не підлягає задоволенню вимога- зобов`язати Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист визнати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, оскільки прийняття такого рішення є дискреційним повноваженням колегіального органу - Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист на підставі зібраних документів.

Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

З огляду на викладене, враховуючи правові приписи законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення суб`єкта владних повноважень має бути відновлено шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 щодо визнання/невизнання її такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» та зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути на засіданні міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист заяву ОСОБА_1 щодо визнання її такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» та прийняти вмотивоване рішення відповідно до підпункту 1 пункту 1 та пункту 4 розділу І Положення №57.

Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльность Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист щодо не прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 щодо визнання/невизнання її такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення».

3. Зобов`язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повторно розглянути на засіданні Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист заяву ОСОБА_1 щодо визнання її такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» та прийняти вмотивоване рішення відповідно до підпункту 1 пункту 1 та пункту 4 розділу І Положення №57.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко