Ухвала суду № 99273131, 27.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 серпня 2021 року м. Київ№ 640/14119/21 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву про відмову від позову в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доДержавної фіскальної служби Українипро визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не підготовки та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 5 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

-зобов`язати Державну фіскальну службу України подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 5 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

-стягнути із Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат у справі витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 500,00 грн.

-встановити строк для Державної фіскальної служби України для подання суду звіту про виконання рішення суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представником позивача, 10.08.2021 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернення громадян (канцелярію суду) Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про відмову від позовних вимог.

В обгрунтування заяви вказано, що відповідач своїм листом від 25.06.2021 №3808/5/99-99-09-01-16 надіслав довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій від 15.06.2021 №141/м/99-99-09-01-14 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до положень, закріплених в частині першій статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Згідно з статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини другої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (частина п`ята статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З тексту заяви про відмову від позову, вбачається, що позивач відмовляється від позову, у зв`язку з тим, що відповідачем було видано та направлено оновлену довідку про розмір грошового забезпечення від 15.06.2021 №141/м/99-99-09-01-14 для здійснення перерахунку основного розміру пенсії позивача, що підтверджується листом відповідача листом від 25.06.2021 №3808/5/99-99-09-01-16 та довідкою від 25.06.2021 №3808/5/99-99-09-01-16, які додано представником позивача до матеріалів справи. Відтак, позовні вимоги позивача виконано відповідачем.

З огляду на те, що представником позивача подано заяву про відмову від позову та те, що ця відмова не суперечить чинному законодавству, не порушує чиї-небудь охоронювані законом права та інтереси, суд дійшов висновку про необхідність прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі.

За наведених обставин та відповідно до пункту 2 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративній справі №640/14119/21підлягає закриттю, а заява представника позивача - задоволенню.

Що стосується питання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в адміністративній справі №640/19047/19, суд зазначає, що частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статею 140 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Також, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд наголошує на тому, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі №821/1594/17 від 15.05.2018.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.

На підтвердження наявності у позивача ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано наступні документи:

- договір про надання правничої допомоги від 08.04.2021 №24;

- додаток до договору про надання правової допомоги від 08.04.2021 №24

рахунок на оплату від 21.05.2021 №549;

- акт надання послуг від 19.05.2021 №64;

- квитанцію від 19.05.2021 №ПН7128 на суму 4300,00 грн та квитанцію від 20.05.2021 №ПН7524 на суму 2000,00;

- додаткова угода до договору надання правової допомоги від 08.04.2021 №24;

- акт надання послуг від 28.07.2021 №162.

Відповідно до акту наданих послуг від 19.05.2021 №64 виконавцем були виконані наступні роботи (надані послуги):

підготовка позову про зобов`язання подати оновлену довідку для перерахунку пенсії

- 6300,00 грн.;

Відповідно до акту наданих послуг від 28.07.2021 №162 виконавцем були виконані наступні роботи (надані послуги):

- підготовка заяви про відмову від позовних вимог (адміністративна справа №640/14119/21) - 1 400, 00 грн.

Суд зазначає, що розмір оплати підготовка заяви про відмову від позовних вимог в розмірі 1 400,00 грн. не підтверджено квитанцією про оплату наданих послуг.

Суд звертає увагу на вимоги частини шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено право суду, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При цьому, жодних заперечень щодо не співмірності витрат на професійну правничу допомогу поданий до суду відповідачем відзив не містить також в матеріалах справи відсутні з боку відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, з цього приводу спір між сторонами відсутній.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 24 квітня 2020 року у справі №400/478/19, від 22 квітня 2020 року у справі 440/1757/19.

Суд зазначає, що розмір оплати за підготовку позову та підготовку заяви про відмову від позову в розмірі 10 500,00 грн. є завищеним, з огляду на різновид провадження, у порядку якого здійснено розгляду адміністративної справи №640/14119/21, а саме - спрощеного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що дана категорія справ є справою незначної складності для якої пріоритетним є швидке вирішення, а також, враховуючи зміст позовної заяви, суд приходить до висновку, що винагорода за таку послугу також підлягає зменшенню до 5 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, суд дійшов висновку, що вимога представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн., підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 132, 140, 142, 189, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову.

2. Закрити провадження у справі №640/14119/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч гривень) 00 копійок.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства і може бути оскаржена відповідно до положень статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.