Постанова № 9927304, 12.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2009 року 10:55 № 14/409

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Ко»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими

платниками податків

третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Суддя Смолій І.В.

Секретар Бузінова І.Ю.

Представники:

Від позивача: Талько В.В. (довіреність № 149 від 09.09.09 р.)

Від відповідача: Воронова О.Ю. (довіреність № 201/9/10-11 від 09.02.09 р.)

Третя особа: Шкодич Ю.В. (довіреність № 6975/9/10-209 від 25.06.09 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.11.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман Ко»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.10.2008 р. касаційну скаргу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Ко»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено частково, постанову Господарського суду м. Києва від 20.10.2005 р. та Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 25.12.2008 р., суддя Літвінова А.В., справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2009 р. справу передано на розгляд судді Смолію І.В. у відповідності до ч. 2 ст. 26 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 28.09.2009 р., суддя Смолій І.В., прийнято справу до свого провадження та призначено судовий розгляд на 13.10.2009 р.

13.10.2009 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.10.2009 р. та зобовязано третю особу надати суду додаткову інформацію.

21.10.2009 р. розгляд справи відкладався до 12.11.2009 р в звязку з неявкою третьої особи та не наданням витребуваних судом документів.

В судовому засідання 12.11.2009 р. позивач позовні вимоги підтримав, в обґрунтування своїх позовних вимог пояснив, що підприємством правомірно віднесено до валових витрат та податкового кредиту суми з податку на додану вартість, які сплачені по господарських операціях з постачальником ПМП «Олімп», оскільки зазначені витрати підтверджуються належним чином платіжним дорученням та податковою накладною, а тому визначення йому податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 1200000,00 грн. і по податку на додану вартість в сумі 502484,00 грн. та нарахування штрафних санкцій за завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 148761,00 грн. є безпідставними та неправомірними, тому просить позов задовольнити в повному обсязі, скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відповідач та третя особа проти позову заперечували, посилаючись на те, що позивачем порушено пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а оскільки суд загальної юрисдикції визнав податкову накладну недійсною, то позивачем неправомірно віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту у сумі 4000003,20 грн., також позивач неправомірно включив до складу валових витрат витрати у сумі 2000016,00 грн., які не підтвердженні відповідними розрахунками, платіжними документами, також позивач не надав належним чином оформлену ВМД, яка є підставою для експортного (бюджетного) відшкодування ПДВ та підтвердження факту перетину митного кордону України, тому винесені податкові повідомлення-рішення є правомірним і просили в позові відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Ко»з питань достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за червень-липень 2002 р. в результаті чого складено акт № 298/15-4/125-24926972 від 23.07.2003 р., яким встановлено порушення пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000851504/0 від 25.07.2003 р., яким донараховано податок на прибуток за ІІ кв. 2002 р. в сумі 12000000,00 грн. (600000,00 грн. основний платіж та 600000,00 грн. штрафні санкції); встановлення порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000861504/0 від 25.07.2003 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 502484,00 грн. (251242,00 грн. основний платіж та 251242,00 грн. штрафна санкція) та порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000871504/0 від 25.07.2003 р., яким застосовано штрафі санкції за завищення бюджетного відшкодування в розмірі 148761,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що між ТОВ «Гетьман Ко»та ПМП «Олімп»було укладено договір постачання від 27.06.2002 р. № 24/58, відповідно до якого ПМП «Олімп» зобовязалось поставити та передати у власність ТОВ «Гетьман Ко»комплектуючі мобільних телефонів у кількості 41667 шт. на загальну суму 2400019,20 грн. включаючи податок на додану вартість 400003,20 грн., а ТОВ «Гетьман Ко»прийняти та оплатити зазначений товар, що підвереджується платіжним дорученням № 1 від 11.07.2002 р

Судом встановлено, що відповідно до договору комісії № 3 від 27.06.2002 р. на продаж продукції, укладеним між ТОВ «Гетьман Ко» та ЗАТ «Президент готель «Київський», ТОВ «Гетьман Ко»здійснив 04.07.2002 р. експорт товару, про що було виписано ВМД від 04.07.2002 р. № 10000/2/239025, як зазначено в аті перевірки № 298/15-4/125-24926972 від 23.07.2003 р. вказана ВМД оформлена не належним чином (на оригіналі пятого основного аркуша ВМД відсутній відповідний запис митного органу та не засвідчений гербовою печаткою митного органу) тому для отримання відшкодування податку на додану вартість відсутні підстави.

На підставі отриманої від ПМП «Олімп»податкової накладної № 5 від 27.06.2002 р. ТОВ «Гетьман Ко»відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість за червень 2002 р. в сумі 400003,20 грн. сплачений ПМП «Олімп»у складі вартості отриманих товарів.

Також, актом перевірки встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту та до складу валових витрат суми без фактичного придбання товару, оскільки податкова накладна № 5 від 27.06.2002 р. та накладна № 5 від 27.06.2002 р. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішенням Святошинського районного суду м. Києва № 2-1696/2003 від 16.05.2003 р. визнанні недійсним з моменту їх складання.

Судом встановлено, що відносини між ТОВ «Гетьман Ко»та ПМП «Олімп»відбувались на підставі договору постачання № 24/58 від 27.06.2002 р., відповідно до умов якого ПМП «Олімп»зобовязувалось поставити та передати зазначений вище товар, а ТОВ «Гетьман Ко»прийняти та оплатити вказаний товар.

Договір постачання № 24/58 від 27.06.2002 р. від імені ПМП «Олімп»підписаний Хоменком К.В. та від імені ТОВ «Гетьман Ко»директором Гектар І.М.

На виконання умов договору ПМП «Олімп»виписало на адресу ТОВ «Гетьман Ко»накладну № 5 від 27.06.2002 р. відповідно до якої ПМП «Олімп»було відпущено, а ТОВ «Гетьман Ко»отримано товар у кількості 41667 шт. на суму 2400019,20 грн. в т.ч. податок на додану вартість 400003,20 грн., а також виписано податкову накладну № 5 від 27.06.2002 р.

Разом з тим, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2003 р. у справі № 2-1696/2003 визнані недійсними всі первинні документи з реквізитами ПМП «Олімп», які підписані від імені Хоменка К.В. як директор ПМП «Олімп» з моменту їх складання; визнано непричетність Хоменка К.В. до діяльності ПМП «Олімп»; визнано недійсними установчі документи ПМП «Олімп»з моменту їх складання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.08.2003 р. роз'яснено рішення від 16.05.2003 у справі № 2-1696/2003 наступним чином: визнати недійсними первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та угоди цивільно-правового характеру за підписом Хоменка К.В. в якості директора ПМП «Олімп», в тому числі договір постачання № 24/5 від 27.06.2002 р., видаткову накладну № 5 від 27.06.2002 р. та специфікацію № 1 від 27.06.2002 р. на суму 2400019,20 грн., з моменту складання таких документів.

Вказане рішення та ухвала набрали законної сили, не оскаржувалось, та є чинним станом на день розгляду даної справи.

Таким чином, факти встановлені рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.05.2003 р. у справі № 2-1696/2003, підтверджені та не спростовані позивачем.

Таким чином, необхідні ознаки первинних документів, отриманих позивачем від ПМП «Олімп», є такими, що не відповідають чинному законодавству, а саме документи складені та видані із порушенням податкового законодавства України, а тому не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту при оплаті товару за договором постачання № 24/5 від 27.06.2002 р.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки судом встановлено, що накладна № 5 від 27.06.2002 р. з огляду на її недійсність, визначену в судовому порядку, не може підтверджувати факт отримання позивачем від ПМП «Олімп» товару та, відповідно, його використання у господарській діяльності позивача, то за таких обставин зроблені позивачем витрати у розмірі 2400019,20 грн. не підлягають віднесенню до складу валових витрат.

За вказаних обставин нарахування податковим органом позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 600000,00 грн. є правомірним.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»даток виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість»та п. 6.2 наказу Державно податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 р. № 165 факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає вичерпний перелік всіх обовязкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., визначено, що податкова накладна вважається недійсною в разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п. 2 цього Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1995 № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.

Пунктом 18 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні»№ 857/98 від 07.08.1998 р. (який був чинним на час здійснення позивачем досліджуваних господарських операцій) встановлено, що податкова накладна має бути підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), а також скріплена печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.

Крім того судом встановлено, підставою для скасування рішень Київського апеляційного господарського суду від 30.05.06р. та Господарського суду м. Києва від 20.10.05р. послужило те, що судами під час розгляду даної справи не зясовувалось питання чи мали операції з придбання та реалізації товарний характер, з огляду не те, що вантажно-митна декларація № 10000/2/239025 від 04.07.2002року не містить необхідних реквізитів, а тому не може бути належним доказом вивезення товару за межі митної території України, а також рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.03р. у справі № 7/426 за позовом ТОВ «Гетьман Ко»до ПП. «Олімп»про спонукання до передачі товару за договором постачання від 27.06.02р.- комплектуючих до мобільних телефонів у кількості 41667 шт. на загальну суму 2400019,20грн, за наявності доводів позивача про реалізацію цих комплектуючих на експорт у липні 2002року..

Дослідивши рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.03р. у справі № 7/426 за позовом ТОВ «Гетьман Ко»до ПП. «Олімп»про спонукання до передачі товару за договором постачання від 27.06.02р.- комплектуючих до мобільних телефонів у кількості 41667 шт. на загальну суму 2400019,20грн. судом встановлено, що оскільки сам позивач звернувся до суду з приводу захисту своїх прав у звязку із не виконанням договору постачання ПП. «Олімп»укладеного 27.06.02р. Таким чином позивач зверненням до суду з таким позовом підтверджує невиконання станом на 20.08.03р. ПП. «Олімп»договору поставки, таким чином експорт цих товарів, який позивач підтверджує вантажно-митною декларацією № 10000/2/239025 від 04.07.2002року не являється можливим, а тому встановлене в акті перевірки № 298/15-4/125-24926972 від 23.07.2003р. порушення відповідає дійсності.

Як встановлено пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІП, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязанні розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. «б»пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) з; кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строї недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково де штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачу штраф у розмірі пятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежне від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобовязання великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні визначеному Кримінальним кодексом України.

Оскільки податкове законодавство не передбачає вину як передумову відповідальності за порушення порядку обчислення та сплати податків, а також у звязку з тим, що судом встановлено правомірність нарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 600000,00 грн., відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції з податку на додану вартість у в загальній сумі 600000,00 грн.

Оскільки судом встановлено неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 400003,20 грн., відповідачем правомірно та у відповідності до положень вищенаведених пп. 4.2.1, 4.2.3 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»донараховано позивачу податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251242,00 грн., застосовано де позивача штрафні санкції з податку на додану вартість у розмірі 251242,00 грн., виявлене суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2002 р; 148761,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 148761,00 грн. за завищення сум бюджетного відшкодування.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «Гетьман Ко»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій