Постанова № 9927293, 07.06.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1874/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіСоломко І.І.,

за участю секретаряРозмовенко А.О.,

представників позивачаФедірка В.В., Швидкого О.В., Голуб Т.М.,

представників відповідача Філіппової О.Г., Прикіної С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

15.04.2010 року позивач, Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі Прилуцька ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2010 року №0000042300/2/652, складеного на підставі акта документальної перевірки від 10.11.2009 №1380/23/32863684. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки Прилуцької ОДПІ про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.10 п. 5.2 , п.п. 5.3.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2, п.8.1., п.п. 8.4.1., п.п. 8.4.5 п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» не відповідають чинному законодавству, оскільки ремонт асфальтобетонного покриття відбувається в рамках господарської діяльності, а тому його вартість повинна включатися до валових витрат за приписами п.п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями). Крім того, позивач вважає законним зменшення валових витрат згідно акту документальної перевірки № 1105/23/32863684 від 14.11.2008 року. Коригування (зменшення валових витрат) проведено в лютому 2009 року. На момент подання декларації за 2008 рік не були відомі результати документальної перевірки, і отже, нарахування штрафних санкцій позивач також вважає незаконним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі та зазначили, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно та є таким, що відповідає нормам чинного законодавства України. Ремонт асфальтобетонного покриття, проведений позивачем, не є господарською діяльністю в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому витрачена сума на ремонт не може бути включена до валових витрат. Такі витрати, зазначає відповідач, можуть бути відображені в податковому обліку підприємства згідно з нормами п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону лише в розмірі, що перевищує 2%, але не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року як сума коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перерахованих переданих) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, або можна віднести до складу валових витрат підприємства (протягом звітного періоду) лише витрати на благоустрій, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Таким чином, позивачем у порушення п. 5.1, п.п. 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищені валові витрати за 4 квартал 2008року на суму 56626,00грн. Також відповідач зазначає, що актом перевірки від 14.11.2008 року № 1105/23/32863684 встановлено порушення і помилку не виправлено. В декларації за 2009 рік помилку виправлено, але суму штрафу, передбачену п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не застосовано та не відображено в рядку 22 поданої декларації. Перевірка діяльності платника податків проводиться за конкретний період, а декларація, не передбачає (без подання уточнюючого розрахунку) конкретного коригування, а відображає лише результати діяльності за звітний період. За таких обставин відповідач вважає, що фінансова санкція по вказаному порушенню застосована правомірно.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Комунальне підприємство «Прилукитепловодопостачання» зареєстровано 02.02.2004 року Прилуцькою міською радою Чернігівської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 02.02.2004 року № 10621050002000171 та належить до сфери управління Прилуцької міської ради народних депутатів. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.02.2004 року за № 1639, що підтверджується відомостями в акті перевірки (а.с.11)

Працівниками Прилуцької ОДПІ на підставі направлень від 28.09.2009 року № 1002, від 22.10.2009 року № 1062 та п. 1 ч. 1 ст. 11, п. 6 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.

Перевіркою встановлені порушення: - п. 5.1, п.п. 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податку на прибуток на суму 53806,00грн., у тому числі: за 3 квартал 2008року на суму 36550,00грн., за 4 квартал 2008 року на суму 14156,00грн. та завищено податок на прибуток на суму 36550,00грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року на суму 36550,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 10.11.2009 року № 1380/23/32863684 та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2010 № 0000042300/2/652, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 14156,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18 275,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що Комунальним підприємством «Прилукитепловодопостачання» безпідставно віднесено до валових витрат витрати по ремонту асфальтобетонного покриття після проведеного ремонту власних мереж тепловодопостачання: у 4 кварталі 2008 року на суму 56626,00грн., у 2 кварталі 2009 року на суму 96901,00грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом п.п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Також суд зазначає, що у податковому обліку підприємства відображення будь-яких витрат можливе лише за умови, що їх здійснення повязано з веденням господарської діяльності. Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, п. 5.1 ст.5 вказаного Закону повинен тлумачитись у системному звязку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться витрати, які здійснені у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 п.п. 2.2.1, 2.2.2 Статуту Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання», затвердженого рішенням міської ради від 29.10.2009 року № 12 та зареєстрованого Державним реєстратором 05.11.2009 року, підприємство створене з метою виробництва теплової енергії, надання послуг споживачам з теплопостачання, з гарячого водопостачання. Предметом господарської діяльності підприємства є виконання замовлень підприємств, кооперативів, установ, організацій, підприємців населення міста з питань надання послуг та ремонт та обслуговування теплоенергетичного обладнання теплових мереж. Пунктом 3.5 Статуту зазначено, що джерелами формування майна підприємства є доходи, одержані від послуг, а також інших видів господарської діяльності.

В судовому засіданні представник пояснив, що витрати були здійснені у звязку з проведенням постійних робіт на мережах тепловодопостачання у 2 та 3 кварталі 2008 року на замовлення підприємств та установ міста. На підтвердження проведення вказаних робіт суду надані наряди завдання (а.с.142-155) та ордери на проведення земляних робіт на території м. Прилуки, що знаходяться в матеріалах справи (а.с. 114-118, 120-125).

На підтвердження правомірності віднесення до валових витрат позивачем надані: договір № 31 від 16.06.2008 року, укладений між КП «Прилукитепловодопостачання» та Дочірнім підприємством «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України та довідка про вартість виконаних робіт за листопад 2008 року (а.с. 126-128).

Відповідно до п.8.1 п.п.8.1.1 статті 8 цього Закону, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Тому безпідставним є посилання відповідача на те, що витрати на ремонт асфальтобетонного покриття повинні бути відображені в податковому обліку підприємства згідно з нормами п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону лише в розмірі, що перевищує 2%, але не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року як сума коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перерахованих переданих) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, або можна віднести до складу валових витрат підприємства (протягом звітного періоду) лише витрати на благоустрій, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, оскільки безпосередня участь позивача в організації такої діяльності, направлена на отримання доходу в грошовій формі та є регулярною, постійною та суттєвою, що в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є господарською діяльностю підприємства.

Отже, визначальною ознакою віднесення витрат на ремонт асфальтобетонного покриття вважається його безпосереднє використання у господарський діяльності, а саме: у підготовці, організації та веденні послуг споживачам з теплопостачання.

Наявність безпосереднього звязку витрат, які використовувались позивачем для забезпечення господарської діяльності вказує на законність включення відповідних сум до складу валових витрат.

Таким чином, із змісту викладених положень законодавства випливає, що позивачем підтверджено належними доказами та правомірність віднесення до складу валових витрат витрати по ремонту асфальтобетонного покриття, оскільки вони здійснені платником податків для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Що стосується коригування валових витрат за 3 та 4 квартал 2008 року, то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в декларації за 3 квартал 2008 року завищено валові витрати на 133755,00грн. (рядок 04), занижено обєкт оподаткування (рядок 08) на суму 146200,00грн., всього занижено податкове зобовязання за 9 місяців 2009 року на суму 36550,00грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181, якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням термінів давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки в показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники вказуються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійне виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. Отже, вищезазначений нормативно-правовий акт надає платникам податків вибір: або надати уточнюючий розрахунок до декларації за відповідний податковий період; або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було виявлено. При цьому згідно з п.п. «б» п. 17.2 ст. 17 вказаного Закону платник податку зобовязаний сплатити суму недоплати і штраф у розмірі 5 % такої суми до подання уточнюючого розрахунку, а в разі уточнення показників у складі декларації з податку на прибуток, що подається за наступний податковий період, збільшити суму податкового зобовязання щодо цього податку на суму такої недоплати і суму штрафу в розмірі 5 % такої недоплати.

Позивачем в декларації за 2009 рік виправлено виявлену Прилуцькою ОДПІ помилку за 9 місяців, але суму штрафу передбачену п.17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не застосовано та не відображено в рядку 22 поданої декларації.

Перевірка діяльності платника податків проводиться за конкретний період, а декларація не передбачає (без подання уточнюючого розрахунку) конкретного коригування, а відображає лише результати діяльності за звітний період.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Так, актом перевірки встановлено завищення амортизаційних відрахувань за 3 квартал 2008 року на суму 12445,00грн. та збільшення за 4 квартал 2008 року також на суму 146200,00грн., в результаті чого донараховано податок на прибуток за 3 квартал 2008 року в сумі 36550,00грн. та зменшено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року на 36550,00грн. При цьому суд зазначає, що позивачем не враховані вимоги п.17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не застосовано та не відображено в рядку 22 поданої декларації.

За висновками акту перевірки позивачу застосована штрафна санкція в сумі 18275,00грн., про що зазначено в податковому повідомленні-рішенні від 02 квітня 2010 року №0000042300/2/652.

Відповідачем розрахована штрафна санкція таким чином: сума недоплати за 3 квартал 2008 року становила 36550,00грн х 50%=18275,00грн.

Оскільки акт перевірки датований 14.11.2008 роком, а термін подання декларації за 9 місяців 2008 року до 10.11.2008 року, то суд вважає, що результати перевірки врахувати вже неможливо, а тому Прилуцькою ОДПІ правомірно застосовані штрафні санкції.

Проте суд зазначає, що встановлення судом невідповідності частини рішення субєкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта часткового протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо). Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Прилуцькою ОДПІ не правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2010 року №0000042300/2/652 в частині нарахування за основним платежем в сумі 14156,00грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Комунального підприємства «Прилукитепловодопостачання» до Прилуцької обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2010 року № 0000042300/2/652 в частині нарахування основного платежу в сумі 14156 (чотирнадцять тисяч сто пятдесят шість) 00 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складання та підписання повного тексту постанови 14 червня 2010 р.

Суддя Соломко І.І.