Рішення № 99272818, 30.08.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1208/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 , третя особа Недобоївська сільська рада Хотинського району Чернівецької області, про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому позові Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області просить суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, що належить до земель комунальної власності, площею 0,0010га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу встановлених двох бетонних плит та будівельних матеріалів (каміння).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що актом обстеження земельної ділянки № 35 від 06.02.2019 року, встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла та використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, землі комунальної власності площею - 0,0010 га. за адресою АДРЕСА_1 .

Вказує, що ОСОБА_1 достовірно знаючи про відсутність законних підстав, для фактичного використання вказаної земельної ділянки, без відповідних правовстановлюючих та правопосвідчуючих документів, порушуючи ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, продовжує самовільно займати земельну ділянку.

До суду надійшов відзив ОСОБА_1 , відповідно до якого зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими оскільки на момент звернення до суду із відповідним позовом земельна ділянка, яка була під камінням вже звільнена. Крім того, рішенням 4 сесії VII скликання Недобоївської сільської ради від 12.01.2016 року № 58/4/16 «Про розгляд заяви-звернення ОСОБА_1 » надано тимчасовий дозвіл на заїзд ОСОБА_1 до свого домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , до вивчення порушеного питання на місцевості.

У судовому засіданні позивача позов підтримав повністю, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.

У судовому засіданні представник відповідачів заперечували проти позову, надали пояснення суду по суті спору, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Третя особа - Недобоївська сільська рада Хотинського району Чернівецької області надали пояснення суду по суті спору, письмові докази щодо невідповідності дій позивача при зверненні до суду, зокрема надала рішенням 4 сесії VII скликання Недобоївської сільської ради від 12.01.2016 року № 58/4/16 «Про розгляд заяви-звернення ОСОБА_1 », яким надано тимчасовий дозвіл на заїзд ОСОБА_1 до свого домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

З метою з`ясування обставин справи було зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області справа № 724/957/19 від 17 вересня 2019 року позов Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, землі комунальної власності площею 0,0010 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом демонтування встановлених двох бетонних плит та будівельних матеріалів (каміння). (а. с. 230-233).

Постановою Чернівецького апеляційного суду № 724/957/19 від 13 листопада 2019 року Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки закрито.

Постановою Верховного суду № 724/957/19 від 24 червня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області залишено без задоволення. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року залишено без змін.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 35-ДК від 06.02.2019, щодо здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності на території Долинянської сільської ради Хотинського району, Чернівецької області, проведено відповідну перевірку (т. 1 а. с. 9).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки № 35/ДК/004/АО/10/01-19 від 06.02.2019 року та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 35/ДК/035/АП/09/01-19 від 06.02.2019р. встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла та використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, землі комунальної власності площею - 0,0010 га. за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а. с.23, 180-181).

06.02.2019 року державним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення за № 35 ДК/0018П/07/01-19 згідно якого, відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст.531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом «б» ч.1.ст.211 Земельного кодексу України. Водночас, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 надала пояснення, а саме: «Я, ОСОБА_1 встановила бетонні плити для переїзду через канаву до свого господарства, каміння із розібраного містка» (т. 1 а. с.24, 183).

За наслідками перевірки складено припис № 35 ДК/0018 Пр/03/01-18 від 06.02.2019, яким зобов`язано в 30-денний термін звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Про виконання даного припису Відповідача зобов`язано повідомити до 08.03.2019 року. Припис Відповідач отримала особисто 06 лютого 2019 року, про що свідчить підпис на приписі. (т. 1 а. с. 25, 184).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 06.02.2019р. № 35-ДК0018/По/08/01-19 визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАп та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. (т. 1 а.с.10, 185).

13.03.2019 року Державними інспекторами контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області проведено повторну перевірку, щодо виконання вимог припису від 06.02.2019 року за № 35.

В ході перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №96-ДК/071/АП/09/01-2019 від 13.03.2019, яким встановлено, що вимоги припису від 06.02.2019 року за №35, не виконано (т. 1 а.с.20, 188).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №96 - ДК/0032П/07/01-19 від 13.03.2019, яким встановлено факт невиконання Відповідачем вимог припису від 06.02.2019 №35, що є порушенням ст.188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту «д» ч.1 ст.211 Земельного кодексу України. В протоколі наявні пояснення, а саме: «Я, ОСОБА_1 встановила бетонні плити для під`їзду до свого житлового будинку». Дані пояснення Відповідач засвідчила своїм підписом, так само засвідчивши отримання другого примірника протоколу (т. 1 а.с.21, 190-191).

Згідно припису від 13.03.2019р. №96/ДК/0031ПР/03/01-19 ОСОБА_1 встановлено 30-денний термін для усунення правопорушення (а. с. 19).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 13.03.2019р. №96-ДК0030По/08/01-19 визнано винною ОСОБА_1 у вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185-5 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 160,00 грн. (а. с. 15 зворотній бік).

Того ж дня 13.03.2019 р., ОСОБА_1 сплатила штраф в розмірі 160,00 грн., про що свідчить квитанція банку (т. 1 а. с. 14, 189).

Крім того, судом встановлено, що Рішенням 4 сесії VII скликання Недобоївської сільської ради від 12.01.2016 року № 58/4/16 «Про розгляд заяви-звернення ОСОБА_1 » надано тимчасовий дозвіл на заїзд ОСОБА_1 до свого домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , до вивчення порушеного питання на місцевості. (т. 1 а. с. 26, 97, 196).

Згідно свідоцтва про право власності (НОМЕР_1 від 05.03.2007 року) ОСОБА_1 являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 . (т. 1 а. с. 95).

Відповідно детального плану місцевості під`їзд до будинку відповідача проходить біля сусіднього будинку володіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_2 та через річку Черлена. (т. 1 а. с. 96).

10.12.2019 року Актом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , комісія з питань земельних відносин, благоустрою та охорони навколишнього середовища Недобоївської сільської ради Хотинського району Чернівецької області встановила, що заїзд (тимчасовий) до домогосподарства ОСОБА_1 на даний час є єдиним, іншого під`їзду немає. (т. 1 а. с. 100)

Дослідженням фототаблиці видно, що земельна ділянка звільнена від каміння. (т.1а.с. 103).

Крім того, суд звертає увагу, що із змісту рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року № 824/1205/19-а вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області винесло повідомлення від 29.10.2018 року, де зазначається про самовільне зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтовної площі 0,0010 га земель запасу по АДРЕСА_2 , шляхом будівництва капітальної (бетонної) огорожі та складування гравію.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про охорону земель», всі землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що, у державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 Земельного кодексу України визначає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Відповідно до ч.3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Пунктами 2-5 ч. 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Частиною 6 статті 44 КАС України передбачено, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно п. п. 5, 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та інші.

Частиною 4 ст. 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Оскільки позивач, з урахуванням вимог п.п. 2-5 ч. 5 ст. 44, ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не надав належні письмові докази, як зазначено в п.п. 2-5 ч. 5 ст. 44, ст.ст. 72-76, ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалами суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, у зв`язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалась перерва.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 3 статті 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з актом обстеження земельної ділянки №35/ДК/004/АО/10/01-19 від 06.02.2019 року та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки № 35/ДК/035/АП/09/01-19 від 06.02.2019р. встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла та використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови, землі комунальної власності площею - 0,0010 га. за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а. с.23, 180-181).

За наслідками перевірки складено припис № 35 ДК/0018 Пр/03/01-18 від 06.02.2019, яким зобов`язано в 30-денний термін звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Про виконання даного припису Відповідача зобов`язано повідомити до 08.03.2019 року. Припис Відповідач отримала особисто 06 лютого 2019 року, про що свідчить підпис на приписі. (т. 1 а. с. 25, 184).

13.03.2019 року Державними інспекторами контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області проведено повторну перевірку, щодо виконання вимог припису від 06.02.2019 року за № 35.

В ході перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №96-ДК/071/АП/09/01-2019 від 13.03.2019, яким встановлено, що вимоги припису від 06.02.2019 року за №35 не виконано (т. 1 а.с.20, 188).

Згідно припису від 13.03.2019р. №96/ДК/0031ПР/03/01-19 ОСОБА_1 встановлено 30-денний термін для усунення правопорушення (а. с. 19).

Водночас, судом встановлено, що Рішенням 4 сесії VII скликання Недобоївської сільської ради від 12.01.2016 року № 58/4/16 «Про розгляд заяви-звернення ОСОБА_1 » надано тимчасовий дозвіл на заїзд ОСОБА_1 до свого домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 , до вивчення порушеного питання на місцевості, а тому для суду не зрозуміло про причини не врахування вказаного рішення, яке є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у розумінні ст.ст. 72-76 КАС України. Вказане рішення не скасовано, не визнано нечинним. (т. 1 а. с. 26, 97, 196).

Тобто, вимагаючи від відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку позивачем не враховано того, що ОСОБА_1 правомірно на підставі рішення сесії VII скликання Недобоївської сільської ради користується заїздом до свого будинку.

Крім того, на час подання позовної заяви будівельні матеріали (каміння) відповідачем було розчищено, що підтверджує фототаблиця наявна в матеріалах справи.

Як судом встановлено, що позивач без додержання вимог ст. 44, частини 4 статті 161 КАС України не надав до позовної заяви, а також суду всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не зазначив причини не врахування Рішенням 4 сесії VII скликання Недобоївської сільської ради від 12.01.2016 року № 58/4/16 «Про розгляд заяви-звернення ОСОБА_1 » надано тимчасовий дозвіл на заїзд ОСОБА_1 до свого домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 .

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що у частині 6 статті 44 КАС України зазначено, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є не обґрунтований, та такий, що не ґрунтується на належних, достовірних, достатніх письмових доказів визначених ст.ст. 72-76 КАС України, а тому задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 194-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ 39909396)

Відповідач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Третя особа: Недобоївська сільська рада Хотинського району Чернівецької області (60035, Чернівецька область, Хотинський район, с. Недобоївці, вул. Головна, 28-а, код ЄДРПОУ 04416884).

Суддя П.Д. Дембіцький