Постанова № 9927278, 15.06.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2206/10/2470

14:32

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..

за участю представників сторін:

позивача - Сираєва-Шкрібляк Н.С, Якимчук М.Я., за довіреністю;

відповідача - Пуздряк Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомЧернівецького обласного центру зайнятостідоДержавного підприємства «Чернівцілегмаш»про стягнення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Чернівецьким обласним центром зайнятості (далі - позивач) заявлено позов до Державного підприємства “Чернівцілегмаш” (далі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 10503,09 грн.

Позов мотивовано тим, що на відповідача накладено вищевказаний штраф у звязку з тим, що він не подав позивачу звіт про заплановане вивільнення та фактичне звільнення працівників даного підприємства відповідно до вимог Закону України «Про зайнятість населення». У звязку з несплатою відповідачем в добровільному порядку штрафу, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного штрафу в розмірі 10503,09 грн. за порушення вищевказаного Закону.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник (керівник) відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства та відсутність коштів на погашення накладеного штрафу, у звязку з цим просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю за його безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Чернівецький обласний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд), що діє від імені Фонду та відповідно до законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення», «Про державну службу», Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24.06.1991 року № 47.

13.04.2010 р. спеціалістами інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Чернівецького обласного центру зайнятості проведено перевірку щодо дотримання Державним підприємством “Чернівцілегмаш” (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 203-А, код за ЄДРПОУ 14314624) вимог Закону України «Про зайнятість населення», про що складено акт за № 23( а.с. 21-22).

Перевіркою встановлено, що наказами відповідача № 36 від 23.06.2009р., № 66 від 26.11.2009 р. та № 68 від 14.12.2009 р. у звязку з реорганізацією підприємства через скорочення штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України звільнено працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7М.Ф., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 Письмова інформація про заплановане та фактичне звільнення вказаних працівників до служби зайнятості не подавалась.

За результатами проведеної перевірки зроблено висновок про порушення відповідачем п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

На підставі висновків акту перевірки, 14.04.2010 р. позивачем винесено рішення , яким на відповідача накладено штраф у розмірі річної заробітної плати кожного вивільненого працівника, що складає 10503,09 грн.

Керівник відповідача в судовому засіданні не заперечував факт отримання нарочно акту перевірки та рішення про накладення штрафу. Крім того, стверджував, що не оскаржував дії працівників позивача щодо проведення перевірки, а також рішення про накладення штрафу.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про зайнятість населення» та Кодексом законів про працю України.

Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. № 803-XII (далі - Закон № 803-XII) визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Відповідно до ч. 3 ст. 492 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Під «вивільненням» працівника слід розуміти припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставах, визначених п. 1 ст. 40 КЗпП, а саме: у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

На реалізацію норми частини 3 ст.492 КЗпП України частиною 5 ст. 20 Закону № 803-XII регламентовано подання роботодавцями інформації державній службі зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП та передбачено відповідальність роботодавців за неподання або несвоєчасне подання цієї інформації.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 20 Закону № 803-XII при вивільненні працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Зазначена норма Закону № 803-XII є обов'язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП. Винятків із цього правила законодавством не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що працівники відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7М.Ф., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 звільнені саме на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 20 Закону № 803-XII передбачено, що у разі неподання або порушення строків подання цих данихз роботодавців стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів з працевлаштування та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Таким чином, позивачем на підставі довідок відповідача про розмір нарахованої заробітної плати громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7М.Ф., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 за період з червня 2008 року по грудень 2009 рік визначено штраф в розмірі 10503,09 грн. (а.с.10-20).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420 затверджено форми звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» та інструкції щодо їх заповнення. Відповідно до п. 3 наказу Мінпраці від 19.12.2005 р. № 420 дані форми та інструкції вступили в дію з 04.01.2006 р.

Форма звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» використовується для інформування підприємствами, установами, організаціями, їхніми структурними підрозділами та філіями, незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичними особами - роботодавцями державної служби зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків щодо передбачуваного вивільненняпрацівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, тобто на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Дана форма звітності подається не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників.

Форму звітності № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників»підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форм власності, подають до центрів зайнятості за місцем своєї реєстрації як платників страхових внесків з метою інформування про фактичне вивільненняпрацівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням (п. 1 ст. 40 КЗпП). Дана форма звітності подається у десятиденний термін після фактичного вивільнення працівників.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (надалі ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Адміністративно-господарський штраф є одним із видів адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 239 ГК України.

Таким чином, встановлений ст. 20 Закону № 803-XII штраф за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, оскільки він встановлений законом, застосовується уповноваженим державним органом до суб'єктів господарювання, за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, встановленими законодавчими актами.

Як встановлено судом та не заперечується представником (керівником) відповідача, Державне підприємство «Чернівцілегмаш» Форму звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та Форму звітності № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» не подавало до Чернівецького міського центру зайнятості.

Про звільнення працівників відповідача Чернівецький обласний центр зайнятості фактично дізнався 13.04.2010 р. під час проведення перевірки щодо дотримання відповідачем вимог Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи те, що відповідач не сплатив штраф, встановлений ст. 20 Закону № 803-XII і позивачем не пропущено строк, встановлений ст. 250 ГК України для його застосування, то суд вважає, що позов слід задовольнити.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог п.2 ст.94 КАС України суд не проводить, оскільки залучення свідків та проведення судових експертиз не здійснювалось, а судове рішення ухвалене на користь субєкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Чернівцілегмаш” (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 203-А, код за ЄДРПОУ 14314624) на користь Чернівецького міського центру зайнятості (р/р 37179975900002 в УДК м. Чернівці, код ЗКПО 23246436, код платежу 50040500, МФО 856135) штраф в розмірі 10503,09 грн.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 16.06.2010 р.

Суддя /підпис/ В.К. Левицький

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя В.К. Левицький