Ухвала суду № 99272732, 31.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Черкаси

31 серпня 2021 року справа № 580/6326/21

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати незаконними дії посадових осіб відповідача, які полягають у не приведенні розпоряджень по розрахунку пенсії позивачу у відповідність до розмірів, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а, Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, а саме: основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком; підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача виготовити розпорядження згідно постановами Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року та Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а, а саме, застосувавши наступні розрахунки з розмірів мінімальної пенсії: основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком; підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу нарахованої за період з 01.03.2016 до 31.08.2021 пенсії в сумі 190870 грн. 06 коп.;

- стягнути з відповідача на користь позивача нараховану за період з 01.03.2016 до 31.08.2021 пенсію в сумі 190870 грн. 06 коп.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У прийнятті позовної заяви слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Суддею із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у березні 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:

- визнати незаконними дії начальника Головного УПФУ в Черкаській області Зінник Світлани Михайлівни та посадових осіб Головного УПФУ в Черкаській області, яка полягає у бездіяльності при виконанні рішень Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року, Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а, Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2019 року у справі № 711/2771/17 протиправною.

- визнати незаконними дії посадових осіб Головного УПФУ в Черкаській області, які полягають у не приведенні розпоряджень по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідність до розмірів, встановлених постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 березня 2019 року у справі № 711/2771/17, Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2009 року з 01 жовтня 2015 року, критерієм розрахунку пенсії є мінімальна пенсія за віком, а саме:

- основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком;

- додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком;

- підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком.

- зобов`язати Головне УПФУ в Черкаській області згідно ч. 4 ст. 245 КАСУ, яка не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд виготовити розпорядження з 01.07.2020 року де критерієм розрахунку пенсії є мінімальна пенсія за віком та проводити своєчасний розрахунок у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії у розмірах: основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії інваліду 2-ї групи (ст. 49) - 75% мінімальної пенсії за віком, підвищення інваліду війни 2 групи - 40% мінімальної пенсії за віком, за розмірами встановленими постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 21.03.2019 року у справі № 711/2771/17, Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15 та Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року.

- зобов`язати державну виконавчу службу (головне територіальне управління юстиції у Черкаській області) витребувати з Головного УПФУ в Черкаській області відповідні документи для здійснення у порядку черговості виплати заборгованих коштів через Державну Казначейську службу України у сумі 140462,05 гривень;

- зобов`язати Головне УПФУ в Черкаській області подати у 30-денний строк звіт про виконання даного судового рішення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по справі №580/4032/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано незаконними дії посадових осіб Головного УПФУ в Черкаській області щодо не прийняття розпорядження по розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідність до розмірів, встановлених постановою Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2008 року по справі №2а-1027/08 з 01 жовтня 2015 року;

- зобов`язано Головне УПФУ в Черкаській області виготовити розпорядження згідно постановами Придніпровського районного суду м. Черкас від 21.03.2019 року у справі №711/2771/17, Придніпровського районного суду м. Черкас від 18.01.2016 року по справі №711/11223/15-а та Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2008 року по справі №2а-1027/08;

- у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року по справі №580/4032/19, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року – без змін.

Крім того, суддею встановлено, що у липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив суд:

- визнати незаконними дії посадових осіб відповідача щодо не проведення розпоряджень з розрахунку пенсії позивача у зв`язку з чим виникла заборгованість з невиплаченої пенсії у відповідність до розмірів, встановлених постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.01.2016 у справі №711/11223/15-а, критерієм розрахунку в якому з 01.10.2015 є мінімальна пенсія за віком, а саме: основної пенсії – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії інваліду 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком; підвищення інваліду війни 2 групи – 40% мінімальної пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача виготовити відповідні документи для виплати у порядку черговості виплати заборгованості через ДКСУ в розмірі 140463,05грн.;

- стягнути з відповідача через ДКСУ невиплачену пенсію в розмірі 140463,05грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі №580/2844/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №580/2844/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задоволено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 – скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, оскільки у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Так, дослідивши зміст позовної заяви по даній справі №580/6326/21, обставини справ №580/4032/19 та 580/2844/20, суддею встановлено, що позивач фактично оскаржується бездіяльність відповідача, яка полягає не наданням відповідачем жодного розпорядження, в якому пенсія позивачу розрахована відповідно до постанов судів, в яких вихідним критерієм розрахунку основної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком.

З аналізу матеріалів позову суддя дійшов висновку, що у даному випадку має місце не виконання відповідачем рішень вище зазначених судів, а отже в даному випадку даний позов у даній справі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Розділом IV КАС України закріплені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Частиною 1 статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Таким чином, суддя дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Як вже зазначалося вище, що предметом позову у цій справі є протиправні дії відповідача щодо невиконання рішень суду, які набрали законної сили, тобто спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 383 КАС України встановлено, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суддя звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 1291 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Оскаржувана бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішень судів і можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 КАС України.

З аналізу матеріалів позову, суддя дойшов висновку, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суддя звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду для отримання виконавчого листа та пред`явити його до виконання.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що для захисту порушених позивач має звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та стягнення коштів - відмовити.

Копію ухвали разом із позовною заявою, доданими до неї матеріалами повернути позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш