Рішення № 99272718, 30.08.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року справа № 580/5277/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ: 21366538) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в перерахунку та виплаті пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (ЄДРПОУ: 21366538) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 09 липня 2020 року перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією.

Ухвалою суду від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 22.12.2020 адміністративну справу визнано типовою та зупинено провадження до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №520/12609/19.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 поновлено провадження у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є сином ОСОБА_2 - учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліда II групи, смерть якого настала у зв`язку з захворюванням, що виникло внаслідок виконання обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році. Отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

09.07.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 31.07.2020 ГУ ПФУ в Черкаській області відмовило в перерахунку пенсії, з посиланням на те, що у пенсійній справі батька відсутні документи, які підтверджують виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження ним військової служби чи військових зборів.

Позивач вважає, що пенсійна справа батька містить достатньо документів, які доводять його участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження строкової служби у складі військової частини 01377, відповідно відмова відповідача в перерахунку та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправною.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника розраховується у відсотковому відношенні до розміру пенсії померлого годувальника.

За життя годувальник до Головного управління з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ не звертався та перерахунок його пенсії виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року - не здійснювався.

Відповідач стверджує, що пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку із втратою годувальника є різними видами пенсій, порядок призначення, виплати та перерахунку яких регулюється різними правовими нормами.

На думку відповідача, застосування правових норм, якими регулюється призначення одного виду пенсії для призначення/перерахунку іншого виду пенсії є нелогічним та протиправним.

Відповідно до змісту частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІ1 та пункту 9-1 Порядку №1210 з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного року обчислюється лише один вид пенсії - це пенсія по інвалідності військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Таке призначення/перерахунок можливий лише за бажанням вказаних вище пенсіонерів, тобто лише при надходження до органів Пенсійного фонду відповідної заяви.

Виходячи з вищевикладеного та з комплексного аналізу статей 36, 45 Закону № 1058- IV, пунктів 9, 9-1 Порядку № 1210 обчислення позивачу пенсії по втраті годувальника з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати був би можливим у разі призначення/перерахунку пенсії годувальника, за його життя, відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ. Однак, з відповідною заявою годувальник за життя до Головного управління не звертався.

На підставі наведеного відповідач вважає, що для обчислення пенсії по втраті годувальника з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати підстав немає.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Позивач є інвалідом з дитинства ІІІ групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та з 15.11.2018 відповідно до поданої заяви від 18.12.2018 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 .

04.07.2019 позивач подав заяву про переведення його на пенсію у разі втрати годувальника - ОСОБА_2 .

На підставі рішення №231050000361 від 09.07.2019 позивача переведено на пенсію у разі втрати годувальника.

09.07.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника, обчисленої із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 31.07.2020 № 4351-4413/П-03/8-2300/20 повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку та виплати позивачу пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки у пенсійній справі батька відсутні документи, які підтверджують виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження військової служби чи військових зборів, тому для обчислення пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до п. 3 статті 59 Закону № 796 підстав немає.

Не погоджуючись із відмовою у проведенні перерахунку та виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Зокрема, цією статтею у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно із цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначеними законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначала лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом №2148-VIII статтю 59 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, за якою пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно із цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Закон №2148-VIII в частині зазначених змін згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями набрав чинності з 01 жовтня 2017 року.

Отже, Закон №2148-VIII розширив перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р (ІІ)/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, - визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 26 квітня 2019 року.

З огляду на це чинними з 26 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII з 26 квітня 2019 року.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 20.05.2020 у зразковій справі №520/12609/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021.

Вирішуючи питання про участь ОСОБА_2 у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, судом встановлено наступне.

Згідно відомостей військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , на сторінці 24 якого міститься відмітка про прийняття ним участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 04 травня 1986 по 15 жовтня 1986 року під час проходження строкової служби у складі військової частини 01377.

Архівна довідка галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 30.07.2020 №2300-0224-6/36748, містить відомості про прибуття ОСОБА_2 04 травня 1986 року для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС і вибуття з зони зараження 15 жовтня 1986 року;

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 07.06.2019 №4176, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Крім того, 14 червня 1986 року та 02 серпня 1986 року командування військової частини №01377 виносило подяки ОСОБА_2 за активну роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, що також доводить його участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби.

З наведеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби у складі військової частини 01377.

Разом з тим, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII передбачає саме право військовослужбовця на перерахунок пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, ОСОБА_2 міг реалізувати таке право шляхом звернення до Пенсійного органу для перерахунку пенсії, однак, як вбачається з протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_2 від 15.11.2018, йому пенсія призначена на підставі ст. 54 Закону № 796-XII, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.

Тобто, пенсія ОСОБА_2 на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не призначалась.

В свою чергу, ч. 2 ст. 59 Закону № 796-XII, в редакції станом на дату звернення позивача із заявою, передбачала право членів сім`ї військовослужбовців на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з двох можливих варіантів:

1. в порядку, визначеному законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків);

2. або відповідно до статті 54 цього Закону.

У відповідності до ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII, в редакції станом на дату звернення позивача із заявою, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).

Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків (пункт 1 Порядку № 1210).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 1210 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою

Зазначені положення не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування.

Питання щодо можливості визначення Кабінетом Міністрів України порядку виплати та розмірів соціальних виплат, а також можливості змінювати розміри соціальних виплат залежно від фінансових можливостей держави було предметом розгляду Конституційним Судом України.

Так, у своєму рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Верховна Рада України визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок та розміри соціальних виплат.

Крім того, 25 січня 2012 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 3- рп/2012 яким визначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Згідно ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Вищезазначені висновки Конституційного Суду України відповідають і практиці Європейського суду з прав людини (справа «Сорінг проти Сполученого Королівства» («Soering v. United Kingdom») - рішення від 7 липня 1989 року; справа «Ріс проти Сполученого Королівства» («Rees v. United Kingdom») - рішення від 17 жовтня 1986 року; справа «Ейрі проти Ірландії» - рішення від 9 жовтня 1979 року; справа «Кйартан Асмудсон проти Ісландії» - рішення від 12 жовтня 2004 року), а також Загальній декларації прав людини 1948 року (стаття 22) та Міжнародному пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (стаття 2).

З огляду на зазначене, рішення Конституційного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, Кабінет Міністрів України має усі достатні правові підстави врегульовувати питання здійснення соціальних виплат та допомог.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 20.05.2020 у зразковій справі №520/12609/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021.

З наведеного вбачається, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника внаслідок смерті військовослужбовця, яка пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС може бути призначена на підставі ст. 54 Закону № 796-XII та не може бути перерахована на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, оскільки її обрахунок здійснюється згідно формул, визначених нормами Порядку №1210. При цьому, померлому ОСОБА_2 пенсія на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не призначалась.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не набув права на перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Гаращенко