Рішення № 99272393, 28.08.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2426/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вказаним позовом до Пенсійного фонду України, у якому просить:

"- відкрити провадження;

- задовольнити мої позовні вимоги маючи законну підставу;

- зобов`язати Пенсійний фонд України перерахувати мою пенсію. Пенсійні виплати до ЗУ "Про пенсійне забезпечення. Список №1 ст. 13 п."а" ст.19 ч.2 Необхідний стаж 20 років;

- визнати неправомірність дій відповідача. Що суперечать законодавству.".

Ухвалою суду від 07.06.2021 року позовну заяву залишено без руху в зв`язку з наявними в ній недоліками.

22.06.2021 року до суду подано заяву на усунення недоліків позову, в якій позивач зазначив, що порушеним вважає своє право на вибір виду пенсії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 30.05.1960 року працював в шахті по добутку вугілля та набув пільгового стажу 14 років 10 місяців та 1 день. З посиланням на ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стверджує, що наведений пільговий стаж має зараховуватись відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В свою чергу, ГУ ПФУ необхідний стаж брався з розрахунку 25 років, що, на думку позивача, є протиправним.

Просить зобов`язати Пенсійний фонд України перерахувати пенсію. Пенсійні виплати до ЗУ "Про пенсійне забезпечення. Список №1 ст. 13 п. "а" ст.19 ч.2 Необхідний стаж 20 років.

Ухвалою суду від 29.06.2021 провадження в справі відкрито, визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою до участі в справі залучено Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ).

19.07.2021 року ГУ ПФУ надано до суду відзив на позов, в якому з заявленими позовними вимогами відповідач не погоджується. Відповідач, перелічуючи результати розгляду питання перерахунку пенсії позивача, починаючи з 2011 року зазначає, що позовні вимоги про перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно ч.2 ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вже розглядались судами та в їх задоволенні було відмовлено. Звертає увагу на те, що при розгляді справи №658/5374/14-а колегія суддів зазначила, що нарахування та виплата пенсії на підставі ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суттєво обмежує його соціальний захист та ставить позивача у нерівне становище, порівняно з іншими пенсіонерами. Навівши відповідні розрахунку, зазначає, що з 01.07.2021 з урахуванням рішення Херсонського окружного адміністративного суду в справі №658/3797/16-а пенсія позивача буде становити 4639,85 грн.

22.07.2021 року надійшов відзив Пенсійного фонду України, в якому він зазначає, що не є належним відповідачем, а пенсія позивачу виплачується в розмірі, передбаченому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Справа розглянута в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Враховуючи тривалість спірних правовідносин між сторонами в частині щодо незгоди позивача з розміром призначеної йому пенсії, суд при вирішенні справи вважає за доцільне посилатись на обставини, встановлені рішеннями судів які набрали законної сили (справа №2а-7713/11, 658/5374/14-а, 658/3797/16-а), прийнятими в справах в яких брали участь ті самі особи або окремо позивач, як особа стосовно якої встановлено ці обставини, які згідно приписів ч.4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню повторно при вирішенні даної справи.

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області. З 15.04.1991 року отримував пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням Каховського міського суду Херсонської області від 21 березня 2001 року (справа №217/2001) позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Каховської міської ради народних депутатів зробити перерахунок його пенсії з 01.01.1992 відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", узявши за основу розмір стажу, після якого пенсія збільшується на один процент заробітку, - 20 років.

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області від 01 лютого 2010 року вказане судове рішення пенсійним органом було виконано шляхом виплати позивачу у жовтні місяці 2001 року доплати в сумі 273,32 грн з 01.01.2001 з урахуванням раніше виплаченої пенсії.

У зв`язку з набранням чинності з 01 січня 2004 року Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який є обов`язковим до виконання на всій території України та для всіх осіб, Каховським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонської області було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень цього закону.

Разом з тим, 18 листопада 2011 року Каховським міськрайонним судом Херсонської області у справі №2а-7713/11 позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Пенсійного органу про перерахунок пенсії винесено постанову, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року було залишено без змін, про зобов`язання здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою Каховського міськрайонного суду від 15 жовтня 2012 року роз`яснено постанову Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 18 листопада 2011 року. Зазначено, що при проведені перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вказаної постанови слід керуватися статтею 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На виконання вказаної постанови Каховського міськрайонного суду розпорядженням управління №111760 від 30 жовтня 2012 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії, враховуючи норми законодавства, що діяли до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тобто згідно норм Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пізніше, в 2015 році ОСОБА_1 1 також звертався до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив, зокрема, визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку пенсії за період з 01 січня 2013 року, зобов`язати відповідача перерахувати його пенсію відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з відповідною індексацією.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року (винесеною за наслідком розгляду вищевказаного позову) апеляційна скарга ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області була задоволена частково. Постанова Каховського міськрайсуду Херсонської області від 31 липня 2015 скасована, а Пенсійний орган зобов`язано провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 17 червня 2014 року. В решті позову, в тому числі і щодо зобов`язання відповідача перерахувати його пенсію відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було відмовлено.

Вважаючи, що саме начальник Управління, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно не виконує рішення суду від 21 березня 2001 року щодо перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду із новим позовом (справа №658/3797/16-а).

За результатом судового розгляду, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії начальника управління Пенсійного фонду України в м.Каховка та Каховському районі Херсонської області щодо невиконання рішення суду від 21.03.2001 р. по справі №217 в частині обрахунку розміру стажу, після якого пенсія збільшується на 1% заробітку - 20 років починаючи з 17.06.2014 року.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відповідно до положень ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з розрахунком розміру понаднормового стажу позивача 25 років починаючи з 17.06.2014 р. та провести виплату недоотриманої суми пенсії з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Незважаючи на викладене, позивач знову звернувся до з даним позовом.

Вирішуючи наведений спір суд виходить з наступного. Так, на думку суду, позивач вважає правовідносини спірними з двох підстав. Перша - це право ОСОБА_1 на отримання пенсії з розрахунку понаднормового стажу відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції від 17.02.2000 року), тобто з урахуванням виникнення права на пенсію за віком після досягнення 50 років загального стажу - 20 років та пільгового -10 років.

Другою підставою є право позивача на отримання пенсії відповідно ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо першої підстави суд зазначає наступне. Так, право ОСОБА_1 на обрахунок понаднормового стажу на підставі ч.2 ст. 19 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", тобто з використанням нормативного розміру 20 років встановлений рішення Каховського міського суду Херсонської області від 21.03.2001 року у справі № 217-2011 та додатково підтверджений Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року в справі №658/3797/16-а, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року.

Суд зазначає, що згадане рішення Херсонського окружного адміністративного суду хоч і не є підставою для часткового закриття провадження в даній справі на підставі п.4 ч.1 ст. 238 КАС України (якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав) через відмінності в підставах позову в даних справах та формулюванні в них позовних вимог, проте Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року в справі №658/3797/16-а в повній мірі вирішено питання права позивача на понаднормовий стаж в 25 років, що є достатнім для захисту прав ОСОБА_1 в цій частині позовних вимог.

Повторне дослідження та вирішення судом наведеного правового питання буде порушенням принципів адміністративного судочинства, зокрема, щодо обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили.

Більш того, судом зі змісту листа ГУ ПФУ від 12.05.2021 року №3027-2805/Б-04/8-2100/21 та доданого до нього розрахунку встановлено, що на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 року в справі №658/3797/16-а ГУ ПФУ пенсію позивача перераховано з застосуванням при обрахунку розміру понаднормового стажу позивача - 25 років, замість раніше визначеного - 20 років.

Додатково факт виконання рішення суду в частині визнання права позивача на понаднормовий стаж в розмірі 25 років підтверджується відзивом ГУ ПФУ, наявним в матеріалах справи.

Отже, на теперішній час порушення прав позивача в частині невизнання його права на понаднормовий стаж в розмірі 25 років усунуто.

Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В свою чергу відсутність порушеного права свідчить про відсутність підстав для застосування заходів судового захисту.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГУ ПФУ перерахувати його пенсію з урахуванням необхідного нормативного стажу 20 років задоволенню не підлягають, оскільки такий перерахунок в силу наведених судом вище аргументів вже здійснено ГУ ПФУ.

Щодо іншої підстави позову - права позивача на отримання пенсії відповідно ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд зазначає таке.

Метою адміністративного судочинства, відповідно ст. 2 КАС України є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, КАС України опосередковано забороняє вирішення спору таким чином, щоб правове становище позивача (не суб`єкта владних повноважень) після вирішення справи по суті стало гіршим за те, що було до його звернення до суду.

Також, заборона на погіршення матеріального становища пенсіонера міститься в п.4 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно якому в разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, перерахунок пенсії, зокрема, позивача за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" можливий лише в тому випадку, коли її розмір стане більшим.

Отже, задоволення позовних вимог, навіть якщо такі відповідають волевиявленню особи, в разі якщо це призведе до погіршення її становище - суперечить меті адміністративного судочинства.

В даному конкретному випадку позивач просить перерахувати пенсію з застосуванням ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою передбачено, що пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.

Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв`язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 - у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - 85 процентів заробітку.

З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію цього Закону, провадиться їх перерахунок виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.

З аналізу наведеної норми, вбачається, що окрім сприятливих для позивача умов розрахунку пенсійного забезпечення, норма містить й обмеження, застосування яких неминуче при задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за нормами попереднього закону.

Розглядаючи положення статті більш детально, слід дійти висновку, що ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зокрема, передбачає обмеження максимального розміру пенсії, у випадку позивача - чотирма мінімальними пенсіями за віком.

Відповідно положень частини 3 наведеної статті закону, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений Законом України "Про пенсійне забезпечення" дорівнює або розміру мінімального споживчого бюджету або, в умовах кризового стану економіки та спаду виробництва розміру не нижче межі малозабезпеченості.

Суд зазначає, що юридичні терміни "розмір мінімального споживчого бюджету" та "межа малозабезпеченості" є доволі застарілими поняттями, визначення яких міститься в Законах України "Про мінімальний споживчий бюджет" від 03.07.1991 року та "Про межу малозабезпеченості" від 04.10.1994 року.

Відповідно ст.1 Закону України "Про мінімальний споживчий бюджет", мінімальний споживчий бюджет - це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

Розмір мінімального споживчого бюджету затверджувався лише одного разу на 1991 рік - Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 1991 р. N 244 в розмірі 256 крб. на душу населення та склад споживчих товарів і послуг, що входять до нього, згідно з додатком.

В подальшому розмір мінімального споживчого бюджету залишався незмінним.

Визначення поняття "межа малозабезпеченості" міститься в Законі України "Про межу малозабезпеченості", відповідно ст.1 якого межею малозабезпеченості є величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Межа малозабезпеченості визначалась з 1993 року до 1999 роки. Останнім значенням наведеного поняття була сума в розмірі 118,3 гривні, визначена Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік".

Також, суд зазначає, що 15 квітня 2003 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 544 "Про підвищення розмірів трудових пенсій" згідно п. 1 якої визначено збільшити мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно.

З аналізу наведеного в сукупності вбачається, що максимальний розмір пенсії, передбаченої ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" може бути обрахований шляхом визначення чотирьох розмірів мінімального споживчого бюджету (перший випадок) або чотирьох розмірів значення, передбаченого вищенаведеної постановою КМ України (другий випадок), або в умовах кризового стану економіки та спаду виробництва, чотирьох розмірів межі малозабезпеченості (треті випадок).

В перерахунку на числові значення максимальний розмір пенсії, передбаченої ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становить:

- у першому випадку - 1016 крб. (256 крб.*4=1016 крб.);

- у другому випадку - 200,00 грн (50 грн*4=200 грн);

- у третьому випадку - 473,20 грн (118,3 грн*4=473,20 грн).

Інакших способів обрахунку максимального розміру пенсії, передбаченої ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" чинне законодавство не містить.

Також, суд звертає увагу на те, що при застосуванні ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неприпустимим є посилання на сучасне поняття мінімального розміру пенсії за віком, передбачене Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки вони є принципово відмінними.

Застосування норм одного закону означає й прийняття встановлених ним обмежень, застосування ж закону лише в частині вигідних особі приписів та ігнорування в частині обмежень є таким, що суперечить закону.

Крім наведеного, суд зазначає, що неможливо ототожнювати й поняття "мінімального споживчого бюджету" з сучасним поняттям "мінімального прожиткового мінімуму" в силу наступного.

Так, для визначення розміру кожного з зазначених понять використовується вартість затвердженого набору продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини. Хоча переліки найменувань наборів мінімального споживчого бюджету подібні до наборів продуктів харчування, товарів та послуг, закріпленої в Постанові Кабміну "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення", норми споживання суттєво різняться, що виключає можливість стверджувати, що вартість наведених понять є однаковою.

Таким чином, навіть за умови обрахунку максимального розміру пенсії, передбаченої ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в найсприятливіший для позивача спосіб, рівень обмеження становить 473,20 грн.

Натомість, як вбачається з відзиву відповідача, наразі розмір його пенсії з 01.07.2021 року визнається на рівні 4639,85 грн, з яких 3609,92 грн - основний розмір.

З наведеного вбачається, що розмір пенсії, який позивач отримує наразі значно вищий за той, який може бути в результаті здійснення перерахунку його пенсії на підставі ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічних висновків щодо позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок його пенсії на підставі ст. 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дійшов Одеський апеляційний адміністративний суд в постанові від 26.11.2015 року по справі №658/5374/14-а.

Враховуючи, що в даному конкретному випадку, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 призведе до погіршення його становища, оскільки зменшить розмір належних йому пенсійних виплат, суд вважає за належне залишити позов без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Щодо визначення в якості відповідача в справі Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Згідно з пп. 6 п. 4 Положення № 280 Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні управління (п. 7 Положення № 280).

Відповідно до п. 12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (далі - Положення № 28-2), головне управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Головне управління, утворене шляхом злиття головного управління Фонду та управління Фонду, також забезпечує виконання завдань, передбачених пунктом 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, зокрема: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно змісту ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсій особам здійснюється органами Пенсійного фонду України.

В даному конкретному випадку територіальним органом Пенсійного фонду України є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, отже перерахунок пенсії є функцію зазначеного органу.

З матеріалів пенсійної справи позивача також вбачається, що учасниками спірних правовідносин є позивач та ГУ ПФУ з його структурними підрозділами.

Отже, Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсії, оскільки функція з призначення, перерахунку та виплати пенсії є виключною компетенцією територіальних управлінь Фонду.

Таку ж правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у справі №К/800/12125/16.

Таким чином, в задоволенні позову до Пенсійний фонд України необхідно відмовити в зв`язку з тим, що зазначений орган не є учасником спірних правовідносин.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 112010200