Рішення № 99272185, 30.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 р. № 520/9486/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 5), викладене у формі листа №2148/119/05/29-202/ від 13.05.2021, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 5) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразову грошову допомогу, в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Жон Мироносиць, будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності з 26.01.2021, причиною інвалідності значиться - пов`язане з виконанням службових обов`язків. Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, однак відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті такої допомоги позивачу. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження по даній справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з ненаданням актів розслідування нещасного випадку, що унеможливлює зробити обґрунтовані висновки про причини та обставини отримання травми під час несення служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У період з 12.08.2021 по 28.08.2021 включно суддя Шляхова О.М. перебувала у відпустці.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 1996 року проходив службу в міліції у відділі охорони Харківського метрополітену.

27.04.2001 позивач, виконуючи обов`язки по охороні громадського порядку на станції метро «Радянська», відповідно до ст. 15 ч. 2 та ст. 15-1 ЗУ «Про міліцію», застосував табельну вогнепальну зброю, щоб відвернути незаконне посягання на власне життя та здоров`я, внаслідок якого позивач отримав тілесні ушкодження та з діагнозом струс головного мозку, забите місце лівої кисті, без свідомості був доставлений до 4-ої Харківської міської лікарні. У травні того ж року було завершено службове розслідування даного інциденту і за результатами був складений та затверджений висновок по матеріалам службового розслідування по факту застосування табельної вогнепальної зброї міліціонером відділу охорони Харківського метрополітену ХМУ УМВСУ в Харківській області старшим сержантом міліції ОСОБА_1 , що додається позивачем до матеріалів справи.

Вищезазначеним висновком було встановлено, що тілесні ушкодження міліціонер старший сержант міліції ОСОБА_1 одержав в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі із злочинністю.

Після одужання позивач продовжив службу у міліції, однак, скаржився на незадовільний стан здоров`я.

06.11.2020 Медична (військово-лікарська) комісія ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області" здійснила медичний огляд позивача. Згідно свідоцтва про хворобу №684 постановою ВЛК про причинний зв`язок травми та захворювання з виконанням службових обов`язків надана відповідь: «Так, травма та захворювання пов`язані з виконання службових обов`язків та проходженням служби в міліції та є наслідком закритої черепно-мозкової травми (2001 року)».

ВЛК, керуючись ст. 756, 39 б, 55 в, 58 б, 30-31 п гр. 1 Розкладу хвороб і фізичних вад Наказу МВС України №285 від 2017 р., визнала ОСОБА_1 непридатним до військової служби.

Відповідно до витягу з наказу №360 о/с від 17.11.2020 позивача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серія 12 ААА №037703, ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках становить 70% з 17.11.2020 у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в міліції.

На підставі чого позивачу була встановлена друга група інвалідності з 26.01.2021, що підтверджується довідкою серії 12 ААА №980908, якою також причиною інвалідності значиться - пов`язане з виконанням службових обов`язків.

04.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою (рапортом) встановленої форми про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, у якій просив провести йому виплату ОГД, у зв`язку із тим, що йому встановлена 2 група інвалідності

За результатами розгляду заяви (рапорт) позивача від 04.05.2021, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене листом №2148/119/05/29-202/ від 13.05.2021, посилаючись на відсутність копії акта розслідування нещасного випадку за формою, що затверджується МВС.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського протиправною, позивач звернувся до суду захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує наступне.

Частиною 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі зокрема визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 1 ст. 100 зазначеного Закону визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

Частиною 3 ст. 100 вказаного Закону встановлено, що у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені.

Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського визначений Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4.

Відповідно до п. 4 розділу І Порядку №4 значення термінів, що визначають випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:

1) під час виконання службових обов`язків (пункт 1 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний з виконанням службових обов`язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов`язаний із безпосереднім виконанням службових обов`язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;

4) пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;

5) пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Пунктом 1 розділу II Порядку №4 встановлено, що днем виникнення права на отримання ОГД є, зокрема, у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку №4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.

ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України.

Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України.

Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України.

Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.

Пунктом 2 розділу III Порядку №4 передбачено, що посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.

Згідно з п. 3 розділу III Порядку №4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби). У разі коли такий орган (заклад, установу) ліквідовано, заява подається до органу (закладу, установи) за місцем зберігання особової справи.

Пунктом 5 розділу III Порядку №4 встановлено, що для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико- соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Відповідно до п. 7 розділу III Порядку №4 при прийманні матеріалів особа, що приймає документи зобов`язана перевірити оформлення заяви та поданих до неї документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та іншим документам, що засвідчують особу.

Підрозділи, служби, інші фахівці, зазначені у пункті 1 розділу III, що беруть участь у формуванні пакета документів для призначення та виплати ОГД, у разі необхідності, для перевірки даних або достовірності інформації, наданих особою, мають право, в установленому порядку звертатися за місцем отримання відповідних документів.

Згідно з п. 1 розділу IV Порядку №4, у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою. У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Відповідно до п. 3 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Статтею 101 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено виключні підстави коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткові втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком; учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою встановленої форми про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено II групу інвалідності, разом з додатками, а саме: довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №037703 від 08.02.2021; копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №980908 від 08.02.2021, копія свідоцтва про хворобу №684, копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, довідка про склад сім`ї та місця реєстрації.

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку № 4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

Крім того, згідно п. 7 розділу III Порядку №4 при прийманні матеріалів особа, що приймає документи зобов`язана перевірити оформлення заяви та поданих до неї документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та іншим документам, що засвідчують особу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою встановленої форми про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що ним отримано II групу інвалідності.

Відповідач у своєму Листі №2148/119/05/29-202/ від 13.05.2021 відмовив у призначенні однорозавої грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі відсутності акта розслідування нещасного випадку за формою, що затверджується МВС.

Однак, позивач 20.06.2020 звертався до УЛМТЗ ГУНП в Харківській області з вимогою надати копію актів розслідування нещасного випадку для призначення одноразової грошової допомоги і отримав довідку № 1265/119-31/01-2020 від 27.07.2020 за результатами такого звернення УЛМТЗ ГУНП в Харківській області, затверджену начальником УЛМТЗ ГУНП в Харківській області підполковником поліції Віталієм Семилітом, в якій зазначається про відсутність будь-яких актів розслідування за формами Н-5*, Н-1*, (НТ*) за обліками СДНОП УЛМТЗ ГУНП в Харківській області по відношенню до позивача.

До того ж, в даній довідці ГУНП посилається на відсутність обов`язку в оформленні таких актів на той час, оскільки «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», який передбачає складання актів за відповідними формами, був затверджений наказом МВС України тільки 27.12.2002 №1346, а травмування ОСОБА_1 сталося у квітні 2001 року.

Відповідно, на момент отримання травми, яка в подальшому послугувала підставою для встановлення II групи інвалідності ОСОБА_1 , а саме 27 квітня 2001 року, вищезазначений порядок ще не був затверджений та не набув чинності.

Правовідносини щодо розслідування нещасних випадків, травм при виконанні службових обов`язків міліціонером регулювались Наказом МВС України від 13.01.94 № 18 "Про застосування в підрозділах системи МВС України оголошеного постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 №623 "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях і про затвердження Особливостей розслідування та обліку нещасних випадків з особами, які відбувають покарання за вироком суду в установах кримінально-виконавчої системи, якщо ці випадки сталися під час виконання робіт на підприємстві або на території цих установ".

Відповідно до п. 5 «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях» від 10 серпня 1993 р. №623 (в редакції Постанови КМУ №923 (923-98-п) від 17.06.98), нещасні випадки, пов`язані із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання, або у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Положення. Такі випадки беруться на облік і про них складається акт за формою Н-1.

У п. 8 цього Положення зазначається, що за результатами розслідування не складаються акти за формою Н-1 і не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками: під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства; за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ; за наявності тимчасової або постійної прописки; під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу власника, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів; внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах, або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від роботи; під час скоєння крадіжок або інших злочинів, якщо ці дії зафіксовані і на них є офіційний висновок суду або прокуратури; у разі природної смерті або самогубства за винятком випадків, зазначених у пункті 3 цього Положення, що підтверджено висновками відповідних органів.

У Додатку 1 до Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях затверджена форма акту Н-1.

Тому, враховуючи вищезазначене, на момент травмування ОСОБА_1 , на роботодавця покладався обов`язок, щодо складання актів за відповідними формами, проте, відсутність за обліками СДНОП УЛМТЗ ГУНП в Харківській області актів розслідування по відношенню до ОСОБА_1 ніяким чином не повинно впливати на право позивача щодо отримання одноразової грошової допомоги з підстав втрати працездатності на 70% та встановлення інвалідності II групи внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ.

Незаконне позбавлення ОСОБА_1 права на соціальні виплати гарантовані законом, в першу чергу, є порушенням Конституції України, а саме статті 46, яка наголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Правова позиція Конституційного Суду України, висловлена у рішенні від 22.04.2020 (справа №3-р(І)/2020) у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію»), ґрунтується на наявності лише трьох обов`язкових умов, як підстав для призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, а саме: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції; звільнення поліцейського з поліції з причин поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманих під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Отже, лише за наявності цих трьох обставин, тобто тільки дотримавшись усіх зазначених умов, особа, звільнена з поліції, набуває право на отримання одноразової грошової допомоги й може претендувати на її призначення та виплату згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону.

Встановлення на законодавчому рівні такої обов`язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров`я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.

Не зважаючи, на те, що травмування ОСОБА_1 , пов`язане з проходженням служби захворювання, відбулося задовго до встановлення йому інвалідності і наявність негативних наслідків травмування тривалий час суттєво не заважали йому продовжити службу в міліції, ще не може бути підставою для відмови у виплаті ОГД, оскільки всі три законодавчо визначені умови отримання ОГД були дотримані.

Зазначені висновки повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладена у Постанові від 15 липня 2020 року у справі № 822/1493/18 (адміністративне провадження № К/9901/61973/18).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано Договір про надання правової допомоги від 14.05.2021, укладений між Адвокатським бюро «Семенових», в особі керуючого Семенових Ольги Станіславівни та ОСОБА_1.

Також, представником позивача надані до суду Детальний опис наданих послуг за довогором б/н від 14.05.2021 та акт приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2021.

З вказаних актів вбачається, що адвокат виконав, а клієнт прийняв роботи щодо надання правової допомоги в суді, загальна вартість яких становить фіксовану ціну та складає 20000,00 грн.

Положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 258, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із незначною складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Харківській області, викладене у формі листа №2148/119/05/29-2021 від 13.05.2021, про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, у зв`язку зі встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Шляхова