Рішення № 99271688, 30.08.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року Справа № 480/1443/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач). Свої вимоги обґрунтовує тим, що після досягнення ним пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку із досягненням пенсійного віку. На підтвердження отримуваної ним заробітної плати, було подано архівні довідки про заробітну плату за період з 01.03.1988 по 28.02.1993. З 24.04.2020 йому було призначено пенсію. Однак, відповідачем, пенсійне забезпечення було призначено виключно на підставі даних які містяться в системі персоніфікованого обліку. ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача за роз`ясненнями та з заявами про перерахунок пенсії. На його заяву від 26.11.2020 була отримана відповідь про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії. Конкретної причини зазначено не було.

Просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відомостей про заробітну плату за період страхового стажу з 01.03.1988 по 28.02.1993 роки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , починаючи з 24.04.2020 року на підставі відомостей про заробітну плату за період страхового стажу з 01.03.1988 р. по 28.02.1993 року, зазначених у довідках, виданих архівним відділом Охтирської міської ради за № 149/16-65 від 25.02.2020 року та № 113/16-65 від 12.02.2020; відшкодувати судові витрати.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому у відповідності до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання відповідачем відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію. Пенсійне забезпечення було йому призначено на підставі даних які містяться в системі персоніфікованого обліку. 26.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про перерахунокпенсії. Разом із заявою позивачем були надані дві архівні довідки про заробітну плату: № 113/16-65 від 12.02.2020 за періоди роботи з січня 1992 року по лютий 1998 року та № 149/16-65 від 25.02.2020 за період роботи з липня 1987 року по грудень 1991 року.

Вказані довідки видані Виконавчим комітетом Охтирської міської ради.

Листом №1800-0221-8/66071 від 29.12.2020 відповідач надав відповідь на звернення позивача, в якій зазначив, що Листом ГУ ПФУ в Сумській області від 29.10.2020 №6826-8838/М-02/8-1800/20 ОСОБА_1 були надані роз`яснення про порядок обчислення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), про складові його пенсійної виплати та показники, виходячи з яких вона обчислена, зокрема тривалість страхового стажу, період та розмір середньомісячного заробітку. Відповідно до статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата для обчислення пенсії враховується за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.

Враховуючи зазначене вище, для здійснення перерахунку його пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01ю03.1998 по 28.02.1993 та без урахування заробітної плати за період з 01.07.200 по 31.03.2020 підстави відсутні (а.с.10).

Не погодившись з відповіддю відповідача, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ч.1 ст. 40 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з підпунктом третім пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі по тексту Порядок №22-1), за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ПФУ в Сумській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що заробітна плата для обчислення пенсії враховується за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Суд не погоджується з таким висновком ГУ ПФУ в Сумській області, оскільки, позивачем було надано належним чином оформлені архівні довідки, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908 грн.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Безпальком Сергієм Васильовичем.

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги від 29.01.2021, укладеного між адвокатом та позивачем, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії ВМ №1013111 та квитанцію про сплату позивачем 5000 грн. за надання правової допомоги (а.с.12-15).

В Договорі про надання правової допомоги зазначено, що сторони погодили гонорар у сумі 5000 грн.

Відповідно до опису робіт виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 29.01.2021, складеного адвокатом на виконання умов договору було здійснено: отримання (зняття копій), ознайомлення (вивчення, перевірка) документів; аналіз нормативно - правових актів законодавства України щодо пенсійного забезпечення; встановлення (перевірка) наявності у позивача права на подання адміністративного позову, а також повноти матеріалів для обгрунтування позовної заяви; надання усної професійної (юридичної) консультації позивачу з питань правового регулювання визнання протипранвої бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії; складання адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вказані витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відомостей про заробітну плату за період страхового стажу з 01.03.1988 по 28.02.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , починаючи з 24.04.2020 року на підставі відомостей про заробітну плату за період страхового стажу з 01.03.1988 по 28.02.1993, зазначених у довідках, виданих архівним відділом Охтирської міської ради за № 149/16-65 від 25.02.2020 року та № 113/16-65 від 12.02.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн., сплачений при зверненні до суду та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко