Ухвала суду № 99271472, 31.08.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду у частині

31 серпня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/4575/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Волошко А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження питання про залишення позову без розгляду у частині позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3059 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви від 21 травня 2021 року) до Військової частини 3059 Національної гвардії України про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини 3059 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язання Військової частини 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 396948,72 грн;

- зобов`язання Військової частини 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

В ході розгляду справи судом встановлено, що остаточний розрахунок із позивачем стосовно виплати сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року проведено відповідачем 09 березня 2021 року /а. с. 22/ та місячний строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Військової частини 3059 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання Військової частини 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 396948,72 грн, що передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, закінчився 12 квітня 2021 року, а з цим позовом позивач звернувся до суду лише 06 травня 2021 року.

З метою встановлення поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року розгляд справи №440/4575/21 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, а також продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

У підготовчому засіданні від 31 серпня 2021 року позивач підтримав заявлену у позовній заяві позицію щодо дотримання ним тримісячного строку звернення до суду із цим позовом, передбаченого частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, та від подання заяви про поновлення місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, з доказами поважності причин пропуску такого строку позивач відмовився.

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України /далі - КЗпП України/ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з частинами першою та другою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), та не входить до структури заробітної плати.

Оскільки предметом цього спору є нарахування та виплата середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який за своєю правовою природою не входить до структури заробітної плати та є лише видом відповідальності роботодавця, підстави для застосування частини другої статті 233 КЗпП України відсутні.

Також відсутні підстави для застосування частини першої статті 233 КЗпП України з огляду на те, що при наявності спеціального процесуального законодавства інші норми права, якими врегульовано строк звернення до суду, не застосовуються.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19 про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення своєчасного повного розрахунку при звільненні та зобов`язання сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 січня 2017 року по 30 серпня 2018 року зазначено, що "спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17. У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів".

Також у подібних правовідносинах про стягнення середнього заробітку у справі №1.380.2019.003695 Верховний Суд, скасовуючи судове рішення про задоволення позову, в постанові від 23 вересня 2020 року (реєстраційний номер в ЄДРСР 91722463), посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, зазначив, що "невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням та для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону. Такого висновку Верховний Суд дійшов, із-поміж інших, у постанові від 04 грудня 2019 року в адміністративній справі №815/2681/17. Остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 17 травня 2019 року, а з цим позовом особа звернулася до суду 19 липня 2019 року, тобто з пропуском установленого КАС України місячного строку звернення до адміністративного суду".

А у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 Верховним Судом вказано, що "усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір. З огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. Ураховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права позивача на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу".

Вказана правова позиція також підтримана Верховним Судом у постанові від 15 липня 2021 року у справі №300/2782/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п`ятою цієї статті встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, строк звернення до суду із позовними вимогами стосовно нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить один місяць.

Судовим розглядом встановлено та позивачем визнано, що індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року виплачено позивачу - 09 березня 2021 року, що підтверджується копіями довідки Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" №A7CUSFALGSJON544 від 11 березня 2021 року /а.с. 22/ та розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року ОСОБА_1 /а.с.21/.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем проведено 09 березня 2021 року, а відтак перебіг місячного строку звернення розпочався 10 березня 2021 року, тобто з наступного дня за днем фактичного розрахунку, та закінчився 12 квітня 2021 року (з врахуванням вихідних днів).

Позовну заяву подано позивачем до Полтавського окружного адміністративного суду через канцелярію суду - 06 травня 2021 року, тобто із пропущенням місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини та правові висновки Верховного Суду, що викладені у вищенаведених постановах, є підстави стверджувати, що відкриваючи адміністративне провадження у цій справі, суд, в ухвалі від 26 травня 2021 року, дійшов передчасного висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Військової частини 3059 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання Військової частини 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 396948,72 грн.

Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Статтями 1, 2, 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 /далі - Порядок № 159/, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

В силу пункту 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

При цьому рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013, №9-рп/2013, які стосуються офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, зазначено, що під заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

У пункті 2.2. мотивувальної частини Рішення № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. З цього висновку Конституційного Суду України випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач не обмежений будь-яким строком звернення до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Аналогічного висновку у подібних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі №826/15879/18.

Таким чином, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду лише стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду встановлені частинами третьою та четвертою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на те, що у підготовчому засіданні позивач відмовився від подання заяви про поновлення строку звернення до суду із вказаними позовними вимогами з доказами поважності причин пропуску такого строку, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини 3059 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання Військової частини 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 396948,72 грн відповідно до частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись статями 123, 243, 256, 294, пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини 3059 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, буд. 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 25575730) в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини 3059 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язання Військової частини 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 396948,72 грн.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 31 серпня 2021 року.

Суддя Н.І. Слободянюк