Рішення № 99270883, 31.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11313/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєв Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», про визнання протиправною і скасування постанови

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни місце проживання: 02002, місто Київ, вул.Окіпної Раїси, 4А, офіс 35А (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною і скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2020 №63768786.

Ухвалою від 19.07.2021 суддя прийняв справу до розгляду, відкрив провадження у справі, залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», а також витребував додаткові докази у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відкрила виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Горая О.С. від 08.09.2020 щодо стягнення з позивача заборгованості у розмірі 15345,68грн на користь третьої особи. Позивач зазначає, що в оскарженій постанові неправильно вказана його адреса: АДРЕСА_2 , оскільки за вказаною адресою він жодного дня не проживав, не перебував та не був зареєстрований, жодного разу та будь-кому, будь-яких даних, у будь-якій формі про місце перебування, проживання чи реєстрації за вказаною адресою не вказував. Жодне майно позивача за вказаною адресою не знаходиться. Тому, на думку позивача, в оскарженій постанові завідомо неправильно зазначена інформація про його місце проживання.

Позивач вважає, що відповідач порушила правила територіальної діяльності приватних виконавців, позаяк володіючи інформацією про місце реєстрації позивача, що не належить до її виконавчого округу, прийняла до виконання виконавчий документ з іншого виконавчого округу.

Таким чином, на думку позивача, відповідач при винесенні оскарженої постанови порушила вимоги Закону України “Про виконавче провадження”, а саме не з`ясувала місце проживання/перебування боржника (позивача), а також місцезнаходження його майна. Відтак, відкриття виконавчого провадження із зазначенням завідомо неправдивої інформації про місце проживання боржника є протиправним.

17.08.2021 до суду надійшов відзив відповідача, у якому останній проти позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що дії приватного виконавця є правомірними, оскільки виконавчий документ у справі, що розглядається, прийнято у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», зважаючи на те, що у виконавчому написі №31819 від 08.09.2020 місцем проживання боржника визначено АДРЕСА_2 . Відповідач зазначає, що таке місце проживання позивача знаходиться у межах виконавчого округу міста Києва.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, пояснень по суті спору не надала.

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без участі представника третьої особи до суду не надходило.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований та проживає з 29.06.1990 по теперішній час за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Личаківським РВ УМВС України у Львівській області від 06.12.2013 року, довідкою про реєстрацію місця проживання №33610 від 29.06.2021, виданою Управлінням адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради.

Позивач працює в ТОВ «Укрлогістика» (код ЄДРПОУ 36040006, юридична адреса: 03058, м.Київ, вул..Гарматна,39-в) на посаді водія автотранспортних засобів підрозділу регіональної логістики, що підтверджується довідкою №54 від 29.06.2021.

05.11.2013 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» на підставі заяви від 05.11.2013 №005-13502-051113 укладено кредитний договір №005-13502-051113 (далі – кредитний договір або договір про надання кредиту), за яким ПАТ «Дельта Банк» встановив позивачу – як позичальнику – ліміт кредитування у сумі, що не перевищує 100 000 грн.

На підставі договорів про відступлення права вимоги правонаступником кредитора у зобов`язанні з Позивачем на підставі кредитного договору стало товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд».

Згідно з договором про надання кредиту від 05.11.2013 №005-13502-051113 кредитодавець (ПАТ «Дельта Банк») надав позичальнику (позивачу) кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних побутових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов договору.

Зареєстрована адреса проживання позивача відповідно до положень вказаного кредитного договору: АДРЕСА_3 . При цьому адреса реєстрації та адреса фактичного місця проживання позивача за текстом кредитного договору збігаються.

08.09.2020 приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості у сумі 15345,68грн. Згідно з виконавчим написом адреса реєстрації місця проживання боржника: АДРЕСА_1 ; адреса проживання боржника: АДРЕСА_4 .

26.10.2020 представник ТзОВ «Фінансова копанія «Аланд», який діяв на підставі довіреності від 01.07.2020 №585 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 08.09.2020, виданого приватним нотаріусом Гораєм О.С. До вказаної заяви додав оригінал виконавчого напису та платіжне доручення про сплату авансового внеску.

01.12.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №63768786 на підставі виконавчого напису №31819 від 08.09.2020 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд» у розмірі 15845,68грн.

01.12.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна винесла постанову у виконавчому провадженні №63768786 про стягнення з боржника основної винагороди.

01.12.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна винесла постанову у виконавчому провадженні №6328839 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

07.12.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна винесла постанову у виконавчому провадженні №6328839 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (позивача).

Не погоджуючись з постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2020 №63768786 позивач звернувся з відповідним позовом до суду .

При вирішенні спору по суті суд виходив такого.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII (далі – Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

За текстом частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <…> 3) виконавчих написів нотаріусів; <…>.

Відповідно до частини першо статті 5 Закону України № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених вказаним Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (далі - Закон України № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За текстом частини першої статті 4 Закону України № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону України № 1403-VIII).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України № 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 вказаного Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За текстом частини першої статті 4 Закону України №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону України № 1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону України №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 вказаного Закону України, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За текстом статті 3 Закону України від 11.12.2013 № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (далі - Закон № 1382-IV):

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною десятою статті 6 Закону України № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону України № 1382-IV).

Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20.11.2012 №5492-VI “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” (далі - Закон №5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної вказаним Законом України інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених вказаним Законом України документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону України № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Згідно з частиною другою вказаної статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої вказаної статті, вноситься відповідна відмітка.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Суд також звертає увагу на те, що у цій справі оскаржується правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2020 ВП №63768786 з тих мотивів, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем його виконання. Як вже встановив суд, позивач (боржник у виконавчому провадженні) проживає за адресою: АДРЕСА_3 . За тією самою адресою він і зареєстрований, про що зроблено відповідні відмітки у його паспорті громадянина України.

Суд зазначає, що власне, з огляду на “адресу проживання”, яка, вочевидь, знаходиться у виконавчому окрузі, на який поширюється компетенція приватного виконавця Клітченко О.А., стягувач (ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд») визначив місце виконання рішення (у вказаному випадку ним є виконавчий напис нотаріуса), з яким відповідач, по суті, погодився, ухваливши спірну постанову.

Тут треба зауважити, що “адресу проживання” боржника приватний нотаріус Горай О.С. зазначив у виконавчому написі на підставі звернення стягувача (ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд»).

Очевидним є факт, що зареєстроване місце проживання боржника знаходиться в іншому виконавчому окрузі (Львівська область), аніж повідомлене стягувачем “місце проживання” (місто Київ). Проте, саме з огляду на останнє відповідач визначила місце виконання виконавчого документа і ухвалила спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отож, у вимірі спірних правовідносин суд повинен відповісти на питання: які фактичні обставини мають юридичне значення при визначенні “місця виконання рішення” у значенні частини другої статті 24 Закону України № 1404-VIII як умови, з якою частина друга статті 25 Закону України № 1403-VIII пов`язує підвідомчість виконавчого документа приватному виконавцю з огляду на територіальні межі його діяльності.

Суд зазначає, що положення статті 24 Закону України №1404-VIII оперують термінами “місце проживання, перебування” боржника, а не “зареєстроване місцем проживання” як чинником, який впливає на визначення місця виконання рішення.

Спираючись на цільове тлумачення вказаної норми у системному зв`язку з іншими положеннями зазначеного Закону України, таку її конструкцію можна пояснити тим, що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто “примусове виконання” рішень має бути певним чином “наближеним”, прив`язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження (як-от: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення).

Окрім того, здійснення виконавчих дій саме за місцем проживання/перебування боржника обумовлюється також змістом вказаних дій. Зауважимо, що йдеться про примусове виконання рішення, відповідно (встановлені) засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) можна охарактеризувати як жорсткі стосовно боржника, адже виконавець зобов`язаний вживати всіх радикальних заходів для того, щоб рішення було виконано, позаяк пріоритет у цій процедурі мають інтереси стягувача.

Приміром, якщо йдеться про рішення майнового характеру, то звертається стягнення на майно боржника (у першу чергу - на кошти та інші цінності, за їх відсутності чи недостатності - на нерухоме майно (стаття 48 Закону України № 1404-VIII). Поряд з тим, за заявою стягувача виконавець може одразу звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (якщо сума стягнення не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати; стаття 68 Закону України № 1404-VIII).

У вимірі вказаного спору, якщо узагальнити весь спектр виконавчих дій/рішень виконавця, можемо виснувати, що вони відбуваються “навколо” боржника і його майна, що дає розуміння, чому “місце виконання рішення” законодавець “прив`язав” до місця проживання, перебування боржника. Подібним чином можна пояснити опосередкованість місця виконання рішення місцезнаходженням майна боржника, на яке можна звернути стягнення (за рішеннями майнового характеру).

У контексті обставин вказаної справи наведені міркування суду мають на меті донести думку про те, що місце проживання (або ж “адреса проживання”, як зазначено у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О. С. від 08.09.2020) має відповідати дійсності. Іншими словами, не стільки номінальна адреса проживання боржника, скільки його фактичне, реальне місце проживання повинні визначати місце виконання рішення задля досягнення мети виконавчого провадження і дотримання його засад, визначених статтею 2 Закону України № 1404-VIII.

Повертаючись до спірних правовідносин, суд звертає увагу, що “адреса проживання” ( АДРЕСА_4 ), яку стягувач зазначив у своїй заяві, адресованій приватному виконавцю Клітченко О.А., зазначена також у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О. С. від 08.09.2020 про стягнення заборгованості за кредитним договором №005-13502-051113.

Цей виконавчий напис приватний нотаріус ОСОБА_2 вчинив на підставі відповідного звернення ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд» (стягувач), який набув право вимоги за вказаним кредитним договором.

Отож, інформацію про “адресу проживання” позивача (боржника) повідомив саме стягувач - ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд». Проте, якщо зареєстроване місце проживання боржника має офіційне підтвердження (відповідні відомості зазначено у паспорті громадянина України), то “адреса проживання” у вказаному випадку базується виключно “на словах” стягувача (тобто особи, яка у виконавчому провадженні є заінтересованою стороною).

Суд зазначає, що виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі. Водночас, нагадаємо, приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону України № 1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону України №1403-VIII).

Закріплені у статті 4 Закону України № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.

Отримавши заяву «Фінансова компанія «Аланд» про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання вказаного виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ. При вирішенні вказаного питання суд звертає увагу на таке.

Аналіз наведених положень Цивільного кодексу України у зіставленні з положеннями Закону України № 1382-IV дозволяє дійти висновку, що місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає (постійно або тимчасово). Особа не обмежена у можливості мати більше, ніж одне місце проживання, проте реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію. Відомості про місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорта громадянина України.

У справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 , і вказана інформація міститься у паспорті громадянина України. Питання про те, чи позивач фактично проживає за зареєстрованим місцем проживання відповідач не досліджував. Зі слів позивача, він проживає за вказаною адресою і працює у місті Львові (на посаді водія), що підтверджується довідкою №54 від 29.06.2021, виданою ТОВ «Укрлогістика», паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Личаківським РВ УМВС України у Львівській області від 06.12.2013 року, довідкою про реєстрацію місця проживання №33610 від 29.06.2021, виданою Управлінням адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради.

Щодо “адреси проживання”, яку повідомив стягувач (ТзОВ «Фінансова компанія «Аланд»), то жодного підтвердження вірогідності вказаної інформації немає. Тобто об`єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що ОСОБА_1 проживав у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території вказаного виконавчого округу, відповідач (на підтвердження правомірності спірної постанови у вимірі мотивів, з яких її оскаржено) не надав.

З огляду на викладене, положення законодавства про свободу пересування та вільний вибір місця проживання відповідачу відомі, тож і зрозумілою є відмінність між місцем проживання і “зареєстрованим” місцем проживання. У вказаному зв`язку потрібно зауважити, що спільним для обох понять є те, що особа проживає (має право проживати) в обох місцях, водночас для офіційного “спілкування” з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами визначає лише одне із них і несе відповідальність за свій вибір (у тому сенсі, приміром, що зареєстроване місце проживання є своєрідним орієнтиром для державних органів, фізичних/юридичних осіб при визначенні територіальної юрисдикції судових справ за участі вказаної особи; надсилання поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання є умовою належного повідомлення особи).

У контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за вказаною адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника ( АДРЕСА_3 ). Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Якщо трактувати місце виконання рішення у ситуації, подібній до тієї, яку маємо у цій справі, у той спосіб, як це зробив відповідач, то це (за своєю зовнішньою формою прояву) створюватиме умови для підміни суті визначеного Законом України № 1404-VIII місця виконання рішення і пов`язаного з ним визначенням виконавчого округу приватного виконавця на формальність, що у підсумку нівелюватиме сенс виконавчого провадження і засади, з дотриманням яких воно має здійснюватися загалом.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що приватний виконавець Клітченко О.А., виконавчим округом якої є місто Київ, не могла прийняти до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О. С. від 08.09.2020), місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.03.2021 у справі №380/7750/20.

З огляду на викладене, суд вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2020 №63768786.

Щодо строків звернення до суду, необхідно зазначити, що позивач у позовній заяві вказав, що про оскаржену постанову дізнався лише в кінці червня 2021 року з автоматизованої системи виконавчого провадження, після того як його керівництво за місцем праці у ТзОВ "Укрлогістика" повідомило про надходження постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. В ході розгляду справи відповідач доказів, які б спростовували аргументи позивача в цій частині, не надала. З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач звернувшись до суду 06.07.2021 строки звернення до суду з позовом не пропустив.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір на суму 908грн відповідно до квитанції №159 від 16.01.2021.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2020 №63768786.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни місце проживання: 02002, місто Київ, вул.Окіпної Раїси, 4А, офіс 35А, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім)грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Повне рішення суду складене 31 серпня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик