Рішення № 99269526, 31.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2021 р. Справа№200/8034/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

28 серпня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відповідач, Відділення Фонду), надісланий на адресу суду 26 серпня 2020 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Відділення Фонду, яка пов`язана з невиплатою компенсації середньої вартості путівки санаторно-курортного лікування за 2018-2019 роки;

- зобов`язати Відділення Фонду здійснити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані путівки санаторно-курортного лікування в 2018-2019 роках в розмірі середньої вартості, затвердженої Головою Служби безпеки України 06 грудня 2018 року в розмірі 16 040 грн відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

01 вересня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).

31 серпня 2021 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про залучення до участі у справі як третьої особи Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є пенсіонером, особою з інвалідністю 2 групи.

Покликаючись на приписи абз. абз. 1, 2 та 3 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551), позивач вказував на те, що він має право на відповідні пільги, зокрема на грошову компенсацію за невикористані путівки санаторно-курортного лікування в 2018-2019 роках в розмірі їх середньої вартості.

Позивач вказував на те, що 15 травня 2020 року звернувся до Головного управління Служби Безпеки України в Донецької області та Луганській областях (ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях) з заявою про виплату грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки в 2018-2019 року.

Листом від 20 травня 2020 року № 78/21/3-186/78/5/53 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях повідомило, що середня вартість путівки на санітарно-курортного лікування, затверджена Головою Служби безпеки України 06 грудня 2018 року в 2018 році складала 10 911,91 грн, в 2019 році - 16 040,00 грн. Крім цього позивачу була надана довідка про те, що в 2018-2019 роках путівки на санаторно-курортне лікування йому не надавалися.

15 травня 2020 року позивач звернувся до Відділення Фонду з заявою, в якій, покликаючись на приписи абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 та рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, № 3-р/2020 від 27 лютого 2020 року, просив виплатити йому компенсацію за невикористані санаторно-курортні путівки в 2018-2019 року.

Однак у вказаній виплаті йому було відмовлено.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, відмовивши у виплаті компенсації середньої вартості путівки на санаторно-курортного лікування, чим порушив його право на соціальне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством.

Відповідач вказував на те, що за наслідками розгляду заяви позивача Відділення Фонду повідомило йому, що компенсація за невикористані санаторно-курортні путівки за період 2018-2019 роки буде виплачена після отримання списку-заявки на виплату компенсації від ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

30 липня 2020 року Відділення Фонду отримало від ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях заявку-список на проведення виплати грошової компенсації за невикористане санаторне-курортне лікування за період 2018-2019 роки позивачу як особі з 2 групою інвалідності внаслідок війни з числа пенсіонерів Служби безпеки України.

Заявка-список на проведення ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування за період 2018-2019 роки містила певні недоліки, про що Відділення Фонду повідомило ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях листом від 04 серпня 2020 року вих. № 02-29/1147.

Листом від 17 липня 2020 року № 78/6/2320 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях додатково повідомило Відділення Фонду про те, в 2018-2019 роках позивач не користувався санаторно-курортник лікуванням.

З огляду на викладене відповідач стверджував, що тільки 10 вересня 2020 року Відділення Фонду отримало від ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях заявку-список на виплату позивачу грошової компенсації.

Відповідач визнає право позивача на отримання компенсації, оскільки він має 2 групу інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні військових обов`язків, та зазначає, що виплатив цю компенсацію одразу після отримання необхідних документів від ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

У зв`язку з цим відповідач стверджував, що не допускав протиправної бездіяльності по відношенню до позивача.

Доводи позивача щодо розміру компенсації відповідач вважав безпідставними та зазначав, що виплатив ОСОБА_1 компенсацію за невикористане санаторно-курортне лікування за період 2018-2019 років в розмірі 573,00 грн, який розрахований відповідно до п. п. 2, 7 Порядку.

За цих обставин відповідач просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 25 березня 2003 року позивач належить до осіб з інвалідністю ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни, осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим в 1998 році Управлінням Служби безпеки України в Донецькій області.

15 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій і Луганській областях з заявою про надання до Відділення Фонду списку-заявки № 2 на виплату йому компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки за 2018-2019 роки на підставі абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551; а також надати йому інформацію про середню вартість путівники на санаторно-курортне лікування в санаторії «Одеса» в 2018-2019 роках.

Листом від 20 травня 2020 року № 78/21/3-186/78/5/53 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях повідомило позивачеві, що станом на 20 травня 2020 року він перебуває на медичному обліку в закладах охорони здоров`я ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях покликалося на п. 5 розділу ІІІ Інструкції про організацію медичного забезпечення у Службі безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України від 21 грудня 2017 року № 740, (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 78/31530), відповідно до якого постановка на медичний облік здійснюється на підставі заяв осіб та відповідних документів.

ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях доводило до відома ОСОБА_1 те, що в період з 2014 року по теперішній час (травень 2020 року) (з моменту передислокації Управління Служби безпеки України в Донецькій області до м. Маріуполь) від нього не надходила відповідна заява, медичні довідки за формою 070/о СБУ щодо необхідності забезпечення позивача санаторно-курортним лікуванням не видавались.

ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях покликалося на п. 15 розділу І Інструкції Центрального управління Служби безпеки України від 21 грудня 2017 року № 740, (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 78/31530), відповідно до якої путівки надаються за місцем перебування особи на обліку, з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб.

У зв`язку з цим для отримання списку-заявки № 2 на виплату компенсації за санаторно-курортне лікування позивачу запропоновано надати документи для постановки на медичний облік (військово-медична служба Головного управління у м. Краматорськ Донецької області) та звернутися до Відділення Фонду для направлення ним відповідного запиту щодо надання довідки про використання санаторно-курортної путівки.

Також ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях у відповідь на запит позивача повідомило, що середня вартість путівки до санаторію «Одеса» СБУ в 2019 році становила 16 040,00 грн (вартість затверджена Головою Служби безпеки України 06 грудня 2018 року), в 2018 році - 10 911,91 грн (планова калькуляція, затверджена першим заступником Голови Служби безпеки України 02 грудня 2017 року.

15 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Відділення Фонду з заявою про виплату йому грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки в 2018-2019 роках відповідно до абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 та рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, № 3-р/2020 від 27 лютого 2020 року.

Повідомляв, що відповідна заява направлена до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій області про надання списку-заявки на виплату компенсації 15 травня 2020 року.

Листом від 26 травня 2020 року № 05.1-10/581 Відділення Фонду повідомило позивачеві, що компенсація за невикористані санаторно-курортні путівки за період 2018-2019 року буде виплачена йому після отримання заявки на виплату компенсації від ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

09 червня 2020 року військово-медична служба військово-медичного управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях на підставі протоколу ЛКК № 11 від 09 червня 2020 року видала ОСОБА_1 , пенсіонеру Служби безпеки України, особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, довідку про те, що він не забезпечувався безоплатним позачерговим санаторно-курортним лікуванням від ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях в 2018-2019 роках.

17 липня 2020 року ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях звернулося до Відділення Фонду з листом № 78/6/2320 з заявкою на проведення виплати грошової компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування в 2018-2019 роках особами з інвалідністю внаслідок війни 1, 2, 3 груп з числа пенсіонерів Служби безпеки України для прийняття рішення відповідно до вмог чинного законодавства.

ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях інформувало Відділення Фонду, що для реалізації ОСОБА_1 пільг, передбачених ст. 13 Закону № 3551, зважаючи на положення п. 3 Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785, ОСОБА_1 видана довідка від 09 червня 2020 року № 10 про те, що останній впродовж 2018-2019 років не користувався санаторно-курортним лікуванням.

До листа додана заявка-список ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях на проведення виплати на проведення виплати грошової компенсації за невикористане санаторно-курортне лікування в 2018-2019 роках особам з інвалідністю внаслідок війни 1, 2, 3 груп з числа пенсіонерів Служби безпеки України, до якого включений ОСОБА_1

04 серпня 2020 року Відділення Фонду звернулося до ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях з листом № 02-39/1147, в якому йшлося про необхідність зазначення в заявці-списку суми грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування та групи інвалідності ОСОБА_1 .

Листом від 03 вересня 2020 року № 78/6/2983, який відповідач отримав 10 вересня 2020 року, ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях повідомило Відділенню Фонду, що згідно з листом комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної допомоги м. Бахмут» від 25 серпня 2020 року № 1350 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з травми, отриманої при виконанні військових обов`язків.

На підставі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум 1 638 грн.

Як наслідок грошова компенсація ОСОБА_1 за невикористане санаторно-курортне лікування в 2018-2019 роках відповідно до п. п. 2, 7 Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785, становить 573,00 грн.

Разом з цим листом на адресу відповідача була надіслана заявка-список з уточненими відомостями щодо інвалідності позивача та суми компенсації.

11 вересня 2020 року Відділення Фонду виплатило ОСОБА_1 компенсації вартості невикористаного санаторно-курортного лікування за 2018-2019 роки на підставі заявки списку від 03 вересня 2020 року № 1/10 в сумі 573,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 10 вересня 2020 року № 379.

Листом від 11 вересня 2020 року № 02-39/1410 Відділення Фонду повідомило ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях про виплату ОСОБА_1 вказаної компенсації.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни. гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни визначені ст. 13 Закону № 3551.

Згідно з абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 особам з інвалідністю внаслідок війни надаються, зокрема, такі пільги як безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Буквальне тлумачення зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що законодавець передбачив два можливі варіанти реалізації передбаченого особам з інвалідністю внаслідок війни права на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, зокрема, шляхом: 1) безпосереднього отримання путівки на санаторно-курортне лікування з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад чи 2) отримання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Відповідно до абз. 4 п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 3551 особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров`я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.

Абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 передбачено, що за бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I-II груп - у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Відповідно до абз. 3 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Тобто законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок надання путівок, а також розмір та механізм виплати компенсації.

Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 446.

Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 (далі - Порядок № 785).

Згідно з п. 1 Порядку № 785 цей Порядок визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» та «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

Відповідно до п. 2 Порядку № 785 грошова компенсація виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни, за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Грошова компенсація виплачується у таких розмірах (округлених до однієї гривні):

особам з інвалідністю I і II групи - 100 відсотків середньої вартості путівки.

Згідно з п. 3 Порядку № 785 підставою для виплати грошової компенсації є такі документи: заява про виплату грошової компенсації; посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Порядку; облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.

П. 6 Порядку № 785 передбачено, що грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки.

Згідно з п. 7 Порядку № 785 середня вартість путівки для виплати грошової компенсації та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 8 Порядку № 785 грошова компенсація за умови подання довідки з місця роботи, навчання, служби про те, що протягом попередніх двох років особа не одержувала безоплатної санаторно-курортної путівки, виплачується:

територіальними відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів особам, які перебувають на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням у Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, ДСНС, Службі зовнішньої розвідки, Мін`юсту, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, Держспецтрансслужбі та ДФС.

Відповідно до п. 10 Порядку № 785 грошова компенсація або компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана особою з вини органу виконавчої влади, підлягає відшкодуванню без обмеження будь-яким строком.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонером Служби безпеки України та є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок виконання військового обов`язку. Впродовж 2018-2019 років санаторно-курортне лікування він не отримував.

Отже, позивач має право на пільги, передбачені ст. 13 Закону № 3551, в тому числі право за його бажанням замість путівки на санаторно-курортне лікування один раз на два роки одержати грошову компенсацію, що передбачено абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551.

З приводу посилання позивача на ст. 22 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, № 3-р/2020 від 27 лютого 2020 року і його твердження про те, що право на соціальний захист, інші соціально-економічні права не можуть бути обмежені, зупинені, скасовані, суд зазначає таке.

Право позивача на отримання за його бажанням грошової компенсації путівки на санаторно-курортне лікування один раз на два роки є беззаперечним, воно гарантоване абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 та визнається відповідачем.

Позивач звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність Відділення Фонду, яка пов`язана з невиплатою компенсації середньої вартості путівки санаторно-курортного лікування за 2018-2019 роки.

Дійсно, на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду така грошова компенсація не була йому виплачена, що не заперечується сторонами.

Оцінюючи поведінку Відділення Фонду у спірних правовідносинах на предмет відповідності критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зауважує таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 9901/345/20 навела такий висновок:

«Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи».

Суд встановив, що Відділення Фонду отримало заявку-список на проведення ОСОБА_1 грошової компенсації лише в липні 2020 року; ця заявка-список мала недоліки в оформленні (не вказана група інвалідності позивача та розмір грошової компенсації). Про ці недоліки Відділення Фонду в розумні строки інформувало ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, про що свідчить лист відповідача від 04 серпня 2020 року. Заявку-список з усуненими недоліками відповідач отримав 10 вересня 2020 року і того ж дня здійснив виплату ОСОБА_1 грошової компенсації, що підтверджено платіжним дорученням від 10 вересня 2020 року № 379.

За цих обставин суд приходить до висновку, що бездіяльності, яка б підлягала визнанню протиправною, по відношенню до ОСОБА_1 . Відділення Фонду не допускало, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо розміру грошової компенсації.

Суд встановив, що ОСОБА_1 виплачена грошова компенсація за невикористані путівки на санаторно-курортне лікування в розмірі 573,00 грн, визначеному відповідно до абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 та п. п. 2, 7 Порядку № 785.

Прожитковий мінімум для непрацездатних осіб станом на 01 січня 2020 року становив 1 638,00 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

Середня вартість путівки за невикористане санаторно-курортне лікування, обчислена відповідно до п. 7 Порядку № 785, складає:

1 638,00 грн х 35% = 573,00 грн, де

1 638,00 грн - прожитковий мінімум на 01 січня 2020 року для осіб, які втратили працездатність;

35% - відсоток, визначений п. 7 Порядку № 785.

Грошова компенсація за невикористане санаторно-курортне лікування за 2018-2019 роки для ОСОБА_1 як особи з інвалідністю ІІ групи відповідно до абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 та п. 2 Порядку № 785 складає:

537,00 грн х 100% = 537,00 грн, де

573,00 грн - середня вартість путівки за невикористане санаторно-курортне лікування;

100% - відсоток, визначений абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 та п. 2 Порядку № 785.

Наведене зумовлює висновок, що Відділення Фонду виплатило ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі, визначеному з дотриманням вимог абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 та п. п. 2, 7 Порядку № 785.

При цьому суд звертає увагу позивач на помилковість його висновків позивача щодо порядку визначення розміру грошової компенсації.

«Середня вартість путівки», про яку йдеться в абз. 5 п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551, - це розрахункова величина, яка обчислюється відповідно до п. 7 Порядку № 785, (а не середня вартість путівки до певного обраного особою, яка має право на таку пільгу, санаторно-курортного закладу).

Як наслідок, вимоги позивача про виплату йому грошової компенсації в розмірі 16 040,00 грн, що відповідає вартості путівки до санаторію «Одеса», затвердженої Головою Служби безпеки України на 2019 рік, є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

З огляду на встановлені фактичні обставини та норми права, які регламентують спірні правовідносини, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

На підставі положень ст. 139 КАС України та у зв`язку з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код: 13492430, місцезнаходження: 87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Сєрова, буд. 1а) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 31 серпня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко