Рішення № 99269434, 30.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 р. Справа№200/7483/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2021 року засобами поштового зв`язку позивач, ОСОБА_1 , подав до суд з адміністративний позов до відповідача, Маріупольського управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії з червня 2018 року:

- зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії, та виплатити заборгованість за період, починаючи з червня 2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Позивач перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач пенсії за віком. На думку позивача, відповідач незаконно припинив виплату пенсії з 01 червня 2018 року.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. Позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії в статусі внутрішньо перемішеної особи. З 01 червня 2018 року позивач не був внесений у відомості на виплату пенсії до з`ясування фактичного місця проживання на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365, про що робиться відмітка в Централізованій системі призначення та виплати пенсії. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05 листопада 2014 року (пункт 1 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України №788 від 21 серпня 2019 року ) суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

22 червня 2021 року ухвалою суду позовна заява залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення її недоліків.

19 липня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), позивачу поновлений строк звернення до суду.

19 липня 2021 року від відповідача витребувані докази.

28 серпня 2021 року Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду Донецької області замінено його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В період з 02 по 20 серпня 2021 року суддя Циганенко А.І. перебував у щорічній відпустці.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.6-8).

Відповідно до довідки від 27 листопада 2014 року №1411010872 фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 , (а.с.9).

З довідки про нарахування пенсії вбачається, що пенсія ОСОБА_1 за червень 2018 року нарахована, проте не виплачена.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про оформлення припинення виплати пенсії позивачу певним рішенням з червня 2018 року.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

У відповідних положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19

[...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх [...] у старості [...].

Стаття 92

Виключно законами України визначаються[…] основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Статтею 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтею 47 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;3) у разі смерті пенсіонера;4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Суд дійшов висновку, що в контексті позовних вимог дана справа відповідає ознакам типової справи, а саме

1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІVта який/яка є внутрішньо переміщеною особою;

2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені пунктами 1, 3-5 частини 1 статті 49 Закону №1058-IV);

4) позивач заявив позовні вимоги про визнання неправомірними дій щодо припинення виплати пенсії та зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії.

При ухваленні рішення у даній справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з червня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, дійшов висновку, що слід прийняти рішення про зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з 01 червня 2018 року.

Зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з червня 2018 року охоплює вимогу про виплату заборгованості з червня 2018 року.

Суд не приймає до уваги всі інші доводи та заперечення сторін, оскільки вони висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, б. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення складений 30 серпня 2021 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду або через Донецький окружний адміністративний суд у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Циганенко