Рішення № 99269351, 20.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2021 р. Справа№200/5611/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу страхових виплат за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою та отримувачем страхових виплат.

Позивач зазначає, що з 31 грудня 2014 року по 30 квітня 2016 року перебував на обліку в Правобережному відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві та отримував страхові виплати.

У червні 2018 року він звернувся із заявою про продовження страхових виплат до Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, де і отримує страхові виплати, однак, заборгованість зі страхових виплат за період з травня 2016 року по травень 2018 року йому не виплачено.

Для з`ясування підстав невиплати заборгованості зі страхових виплат до відповідача було направлено адвокатський запит, на який було надано відповідь з посиланням на те, що відповідно до пункту 4 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Також відповідачем було вказано, що питання виплати заборгованості позивач не порушував.

Позивач вважає, що невиплата заборгованості, є порушенням його прав на соціальний захист у разі часткової втрати працездатності.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що з 01.12.2014 року по 30.04.2016 рік, позивач, як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, де і продовжував отримувати страхові виплати. В копії довідки про взяття на облік від 21.10.2014 року №3001000357, яку позивач надав до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, зазначено, що її термін дії продовжений до 23.04.2016 року.

Вказує, що за продовженням страхових виплат позивач не звертався до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, у зв`язку з чим з 01 травня 2016 року страхові виплати йому не сплачувались.

Відповідач зазначив, що у період з 01.05.2016 року до 01.06.2018 рік страхові виплати в інших відділеннях позивач не отримував, у цей період до відділень в Донецькій області не звертався.

На підставі власної заяви позивачу, постановою від 20.08.2018 року №0528/2386/2386/13 Лиманського відділення управління було продовжено страхові виплати з 01.06.2018 року. Виплати здійснюються по теперішній час.

Відповідач зазначив, що у період з 01.05.2016 року до 01.06.2018 рік нарахування щомісячної страхової виплати складає 0.00 грн., у зв`язку з чим заборгованість за означений період відсутня.

Крім того, відповідач наголосив на те, що без звернення потерпілої особи від нещасного випадку на виробництві відділення управління, не мають права збирати дані, узагальнювати борги, звертатися до банківських установ про надання рахунків таких осіб та вчиняти будь-які інші дії направлені на збір та облік персональних даних. Крім того, саме звернення потерпілого має вирішальне значення, який саме обласний робочий орган Фонду буде здійснювати страхові виплати, так як в подальшому від цього залежить і суб`єктивний склад учасників правовідносин. Право позивача па страхові виплати Фондом не оспорюється, проте воно мало бути реалізоване у спірний період шляхом звернення позивача до відповідного відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, розташованого на підконтрольній українській владі території.

Вважає, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/5611/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року розгляд справи № 200/5611/21 вирішено питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 липня 2021 року.

Ухвалою суду від 21 липня 2021 року закрито підготовче провадження у справі № 200/5611/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 серпня 2021 року.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 09 серпня 2021 року не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 14-16).

Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 20 липня 2017 року № 0000272590 (а.с. 19), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .

Місто Горлівка, Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.

Позивачу, згідно з довідкою МСЕК серії ДОН-05 № 113499, встановлено 3 групу інвалідності безстроково (а.с. 18).

Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги" серії ДОН-04 № 054352 позивачу встановлено 40% (сорок відсотків) втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 17).

12 червня 2018 року позивач звернувся до Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фону соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням (а.с. 35).

Відповідно до постанови Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фону соціального страхування України в Донецькій області від 20 серпня 2018 року № 0528/2386/2386/13 було продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 2386, номер випадку 2386, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 2046,34 грн.

Постановлено виплату провадити з 01 червня 2018 року безстроково (а.с. 34).

Постановою Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фону соціального страхування України в Донецькій області від 12 березня 2019 року № 0528/2386/2386/17 було призначено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 2386, номер випадку 2386, перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2148,65 грн.

Постановлено виплати провадити з 01 березня 2019 року безстроково.

Постановлено вважати такою, що втратила чинність постанова № 0528/2386/2386/13 від 20 серпня 2018 року (а.с. 33).

Постановою Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фону соціального страхування України в Донецькій області від 21 квітня 2020 року № 0528/2386/2386/17 було призначено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 2386, номер випадку 2386, перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2385,00 грн.

Постановлено виплати провадити з 01 березня 2020 року безстроково.

Постановлено вважати такою, що втратила чинність постанову № 0528/2386/2386/13 від 12 березня 2019 року (а.с. 36).

29 березня 2021 року представник позивача звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із адвокатським запитом, відповідно до якого просив, повідомити на яких підставах не сплачується заборгованість по страховим виплатам ОСОБА_1 , а також просив надати засвідчені відомості про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих», щодо нарахований сум страхових виплат та фактично виплачених сум страхових виплат за період з 01 червня 2014 року по теперішній час ОСОБА_1 (а.с. 9).

На письмовий запит представника позивача, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, листом № 01-04/15-695 від 01.04.2021 року, повідомило представника позивача про те, що ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з 01 грудня 2014 року по 30 квітня 2016 року у Правобережному відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві.

У квітні 2015 року йому виплачено заборгованість за період з 01 червня 2014 року по 30 листопада 2014 року.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про продовження страхових виплат до Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Щомісячні страхові виплати відновлено з 01 червня 2018 року та здійснюються по теперішній час.

Зазначено, що відповідно пукну 4 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Вказано, що з травня 2016 року до червня 2018 року за страховими виплатами до відділень управління Фонду в Донецької області не звертався, у червні 2018 року питання виплати заборгованості не порушував, відмову у виплаті заборгованості не отримував. Тобто, вина управління Фонду в неотриманні ОСОБА_1 страхових виплат вищевказаному періоді відсутня (а.с. 10).

20 квітня 2021 року представник позивач звернувся до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві із адвокатським запитом, відповідно до якого просив, повідомити на яких підставах не сплачується заборгованість по страховим виплатам ОСОБА_1 , а також просив надати засвідчені відомості про нараховані та виплачені страхові виплати відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих», щодо нарахований сум страхових виплат та фактично виплачених сум страхових виплат за період з 01 червня 2014 року по теперішній час ОСОБА_1 (а.с. 11).

На письмовий запит представника позивача, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, листом № 2893-2 від 27.04.2021 року повідомив представника позивача про те, що ОСОБА_1 звернувся до управління 02.12.2014 року із заявою про тимчасове продовження раніше призначеної страхової виплати та надав копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та копію довідки про взяття на облік від 21.10.2014 року № 3001000357. Управлінням відповідно до нормативних документів було продовжено щомісячну страхову виплату ОСОБА_1 , з грудня 2014 року в розмірі 894,18 грн.

Відповідно до постанови правління Фонду від 11.12.2014 року № 19, у січні 2015 року ОСОБА_1 проведено перерахунок щомісячної страхової виплати з 1 березня 2014 року, розмір страхової виплати після проведеного перерахунку становить 964,82 грн.

Вказано, що у квітні 2015 року, згідно «Довідки 0512 № 0 про суми страхових виплат потерпілому (членам його сім`ї), та страхових витрат на медичну та соціальну допомогу» виплачено страхові виплати, які раніше нараховані, але не виплачені в сумі 5365,08 грн., за період з червня 2014 року по листопад 2014 року.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-УІІ (зі змінами та доповненнями) термін дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи становить 6 місяців з моменту її видачі.

Термін дії такої довідки може бути продовжено на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до відповідного структурного підрозділу відповідної місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення.

Зазначено, що у копії довідки про взяття на облік від 21.10.2014 року № 3001000357, яку надав ОСОБА_1 до управління, зазначено, що термін її дії продовжено по 23.04.2016 року. За продовження страхових виплат ОСОБА_1 не звертався та продовжену довідку про взяття на облік до Управління не надавав.

Зважаючи на вищезазначене, щомісячну страхову виплату ОСОБА_1 припинено з 01 травня 2016 року.

Зазначено про те, що щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 проведено відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до пунктів 3.8 та 3.9 «Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених 'загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 року № 27 суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.

Зазначено, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період в управлінні не обліковуються (а.с. 12).

З відзиву на позовну заяву судом встановлено, що у період з 01.05.2016 року по 01.06.2018 року нарахування та виплата щомісячної страхової виплати позивачу не проводились (а.с. 30-31).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, статтею 46 Закону № 1105 не передбачено такої підстави для припинення страхових виплат, як закінчення чи скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

У той же час вказаною норми передбачено посилання на можливість припинення таких виплат "в інших випадках, передбачених законодавством".

Проте, ці "інші випадки" для припинення страхових виплат повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров`я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до ч. 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом вище, відповідачем не нараховано спірні щомісячні страхові виплати позивачу у зв`язку з тим, що з 01.05.2016 року по 01.06.2018 року позивач не звертався до жодного відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з питань призначення страхових виплат.

Вказані відповідачем підстави невиплати заборгованості позивачу є протиправними, оскільки підзаконні нормативно-правові акти (постанови правління Фонду соціального страхування України, тощо) не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у Закон №1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат прийнято не було, а жодного закону, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат, на які особа мала право за законом, з підстав неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості - прийнято не було.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що позивачу встановлена втрата працездатності безстроково відповідно до довідки МСЕК серії ДОН-05 № 113499, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.

Факт призначення позивачу щомісячних страхових виплат та встановлення йому таких виплат безстроково, відповідачем не заперечується.

Суд вказує, що чинним законодавством встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.

Припинення страхових виплат можливе лише за умови прийняття відповідачем відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 46 Закону № 1105-XIV.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що невиплата належних позивачу страхових виплат з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Крім того, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушив право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Враховуючи викладене, суд вважає доцільним застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові по справі № 243/3505/16-ц від 20.09.2018 року, в яких зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakinav.Georgia, заява № 17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Враховуючи викладене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу сум належних йому страхових виплат за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018 року.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, відповідачем не доведено правомірності невиплати заборгованості по страховим виплатам позивачу, належних, допустимих та достатніх доказів з цього приводу відповідачем, не надано.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що невиплата належних позивачу страхових виплат з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Загальний порядок здійснення страхових виплат Фондом соціального страхування України визначено Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України від 27.04.2007 року №24 "Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" (надалі - Порядок №24).

Відповідно до п. 1.4. Порядку №24, робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений в пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку.

Згідно з п. 1.6. Порядку №24 справа про страхові виплати потерпілого формується за його бажанням в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням роботодавця або за місцем проживання потерпілого.

Таким чином, загальний порядок здійснення страхових виплат передбачає їх здійснення за місцем формування справи про страхові виплати, яка в свою чергу формується або за місцезнаходженням роботодавця або місцем проживання потерпілого.

У зв`язку з ситуацією, що склалась на території Донецької та Луганської областей, проведенням антитерористичної операції, Адміністративною комісією виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, правонаступником якого на підставі Закону №1105 є Фонд соціального страхування України, 11.11.2015 року прийнято рішення про призупинення з 01.12.2015 року здійснення нарахування страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у відділеннях виконавчої дирекції Фонду у Донецькій області, які тимчасово перемістилися на підконтрольну українській владі територію.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №531 "Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", з метою безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.01.2014 року №20 затверджено "Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (надалі - Порядок №20).

За приписами п. 2 Розділу І Порядку №20 особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Враховуючи те, що призначені ОСОБА_1 страхові виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності є безстроковими та повинні бути виплачені позивачу, а також оскільки позивач на даний час знаходиться на обліку у Лиманському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, суд вважає, що саме вказане відділення повинно було виплатити позивачу щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018 року.

Судом встановлено, що позивачу не виплачені щомісячні страхові виплати Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке є правонаступником Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Саме у цьому відділенні Фонду позивач отримує поточні виплати, станом на момент розгляду справи.

Суд зазначає, що Костянтинівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є структурним підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та не має статусу юридичної особи.

Тобто, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є головним територіальним органом надання адміністративних послуг, є юридичною особою, та відповідно тільки управління має адміністративну процесуальну дієздатність у відповідності до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою та розпорядником коштів, суд вважає що саме Управління є належним відповідачем по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених на це законами України, діяв не у межах, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, порушив конституційне право позивача на їх отримання.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу страхових виплат за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по страховим виплатам за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018 року.

Щодо порядку виконання даного рішення.

Пунктом 3 постанови КМУ № 167 внесені зміни у постанову КМУ від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 95, ст. 2736; 2015 р., № 81. ст. 2695): пункт 1 викладений в такій редакції: "1. Установити, що: призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81. ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).

Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Починаючи з 1 липни 2016 року виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Постанову КМУ № 167 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 14.03.2016 року було оскаржено до суду в частині визнання дискримінаційними та такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили з моменту прийняття положення п. 3 вказаної Постанови.

У порядку касаційного перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 року у справі № 826/11272/16, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25.09.2018 року прийняв постанову, в якій дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України, приймаючи оспорювані зміни до Постанови № 637, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки будь-яких обмежень прав громадян, зокрема, вільно переміщених осіб, пов`язаних із соціальними виплатами, не встановлено, також не вбачається і не відповідності вказаної постанови вимогам Конституції України.

Так, Верховний Суд зазначив, що обмеження права вибору банківської установи, що здійснює пенсійне обслуговування громадян, не можуть свідчити про незаконність оспорюваних змін до постанови Уряду, оскільки вона спрямована саме на збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, що переміщуються з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, забезпечення виплати пенсій та соціальних допомог, недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат, запобігання фінансуванню тероризму.

Оскільки внутрішньо переміщені особи, зокрема, потребують спеціального захисту з боку держави, надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом, встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян, тому оспорюванні позивачем зміни до Постанови № 637 не можуть вважатися дискримінаційними в розумінні положень Закону № 5207-VI.

У постанові від 21.08.2018 року у справі № 219/3611/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: "Без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України, у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01.07.2016 року і заборгованість з виплати пенсії, яка повинна нараховуватися відповідачем щомісячно з 01.07.2016 року може бути виплаченою за умови відкриття позивачем рахунку в ПАТ Державний ощадний банк України".

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.1 ч.6 ст. 244 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

З урахуванням вищезазначеного, виплата відповідачем позивачу заборгованості по страховим виплатам за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018, має бути здійснена шляхом перерахування відповідних сум на його поточний рахунок у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Щодо строків звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС України дійсно встановлено шестимісячний загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав.

Однак, суд зазначає, що положеннями ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено інші строки та встановлено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням (ч. 4 ст.47 Закону № 1105-XI).

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" (ч. 4 ст.47 Закону № 1105-XI).

Враховуючи викладене та встановлення судом того, що спірні суми страхових виплат не виплачені позивачу з вини відповідача, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість по страховим виплатам за період з 01 травня 2016 року по 31 травня 2018 року, шляхом перерахування відповідних сум на його поточний рахунок у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) збір в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122).

Повне судове рішення складене 20 серпня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч