Рішення № 99269277, 03.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Справа № 160/4333/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Ткаченко Ю.А.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Стороженка А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтава про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 24.02.2021 р. № 27-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису;

- поновити її на посаді слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, або, у разі ліквідації її на день ухвалення судового рішення, на посаду слідчого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, з аналогічними функціональними обов`язками;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.03.2021 р. до дати фактичного поновлення на роботі, у порядку та за алгоритмом, визначеним Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава від 24.02.2021 року №27 о/с прийнято на підставі, яка не визначена ст.87 Закону України «Про державну службу». Відповідно до п.п.3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.12.2019 р. № 305-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом - ДБР як державний правоохоронний орган є правонаступником ДБР як центрального органу виконавчої влади, працівники ДБР, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу ДБР.

Отже, на думку позивача, вказані зміни гарантують залишення на посадах усім працівникам ДБР. Вказує, що напрями діяльності начальника слідчого відділу та його повноваження визначені Кримінальним процесуальним кодексом та Законом України «Про Державне бюро розслідувань», отже звільнення позивача у зв`язку зі зміною штатного розпису та необхідність заміщення даної посади особами рядового та начальницького складу прямо суперечить п.п.4 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.12.2020 р. № 305-ІХ. Також позивач посилається на фактичну відсутність скорочення посади та скорочення штатної чисельності працівників, ігнорування гарантій щодо переважного права залишення на роботі та наявності високих досягнень у роботі. Крім того, зазначено, що спірний наказ прийнятий не уповноваженою особою, директор Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві не є керівником державної служби, до повноважень якого не відноситься звільнення державних службовців. Позивач вважає спірний наказ протиправним, а тому змушена звернутися до суду за захистом та відновленням свого порушеного права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Даною ухвалою суду від 23.03.2021 року було витребувано з Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м.Полтава наступні документи:

- наказ ТУ ДБР у м.Полтаві від 24.02.2021 року № 27-о про звільнення ОСОБА_1 ;

- документи, які слугували підставою для винесення попередження ОСОБА_1 від 02.11.2020 року №16111/15-01;

- наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 29.10.2020 р. №167-о;

- відомості про наявність вакансій по Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Полтаві станом на 02.11.2020 р. та 01.03.2021 р.;

- Положення про ТУ ДБР у м.Полтаві, затверджене наказом Державного бюро розслідувань станом на 01.01.2020 року, на 02.11.2020 року та на 01.03.2021 року;

- посадові обов`язки слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосудця) слідчого управління ТУ ДБР у м.Полтаві станом на 02.11.2020 року та станом на 01.03.2021 року;

- відомості про посади у штатному розписі ТУ ДБР у м.Полтаві, обсяг та перелік функціональних завдань та обов`язків за якими є рівнозначними з посадою слідчого слідчого відділу, яку займала ОСОБА_1 , його повноважень та відповідальності за відповідною посадою в територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві;

- посадові обов`язки за посадами слідчих першого, другого, третього та четвертого слідчих відділів ТУ ДБР у м.Полтаві, які введені згідно з змінами до штатного розпису від 20.10.2020 року;

- інформації щодо розміру середньої заробітної плати за два попередніх звільненню місяця слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м.Полтаві ОСОБА_1 .

Також витребувано з Державного бюро розслідувань наступні документи:

- наказ Державного бюро розслідувань «Про оголошення конкурсу на посади в ТУ ДБР у м.Полтаві» з додатками, яким затверджено кваліфікаційні вимоги щодо зайняття посади слідчого слідчого відділу ТУ ДБР у м.Полтава, за якими ОСОБА_1 була призначена на посаду за наслідками проведення конкурсу;

- наказ ДБР від 15.10.2020 року № 581, на підставі якого ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення;

- наказ ДБР від 20.10.2020 року № 197ДСК, на підставі якого ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення;

- наказ Державного бюро розслідувань про призначення керівника ТУ ДБР у м.Полтава Маньковського Дениса Володимировича , який підтверджує відсутність у керівника ТУ ДБР у м.Полтаві повноважень керівника державної служби, оскільки вказаний керівник призначений як особа рядового та начальницького складу ДБР.

22.04.2021 року до суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем наведено помилкове тлумачення положень Закону України від 03.12.2019 р. № 305-ІХ. Так як, його положення не свідчать про те, що законодавець передбачив імперативний обов`язок у разі визначення посад слідчих державних службовців посадами рядового і начальницького складу автоматично переводити їх на такі посади, як і те, що слідчі не можуть бути звільненні саме з цих підстав (зміни категорії посад), про що зазначає позивач. Натомість, положення Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 03.12.2019 р.№ 305-ІХ, не забороняють і не спростовують право суб`єкта призначення на звільнення державного службовця, із будь-яких передбачених чинним на момент прийняття такого рішення законодавством підстав, після 27.12.2019 р. Після набрання чинності вищезгаданим Законом позивач продовжувала здійснювати свої повноваження на своїй посаді до дати виникнення обставин, що стали підставою для її звільнення, а правових підстав для ствердження про неможливість її звільнення саме внаслідок визначення посади слідчого посадою рядового та начальницького складу, немає.

Крім того, для припинення державної служби з ініціативи суб`єкта призначення достатнього лише юридичного факту затвердження нового штатного розпису державного органу, як із скороченням чисельності або штату державних службовців так і без такого скорочення. Таким чином, доводи позивача про те, що посади за новим штатним розписом не відрізняються за своїм статусом, функціональними обов`язками від посад за старим штатним розписом, взагалі недоречні та є безпідставними, оскільки спростовуються наявними матеріалами у справі та положеннями Закону України «Про державну службу». Скорочення посади державної служби зумовлено не зміною завдань та функцій слідчих територіальних управлінь, а у зв`язку із введенням замість посад державної служби (яка скорочена, оскільки не притаманна правоохоронним органам) посад іншої категорії - рядового і начальницького складу з присвоєнням відповідного звання. За таких обстави відповідач просив у задоволенні позову - відмовити.

До суду 20.05.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що посада, яку вона займала, була віднесена до посад начальницького складу ще наказом ДБР від 19.08.2019 р. №194 «Про затвердження Переліку посад у центральному апараті та територіальних органах Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.08.2019 р. за №965/33936, який відповідно до офіційного сайту https://zakon.rada.gov.ua є чинним і на сьогодні. Тобто на день набрання чинності положеннями Закону №305-ІХ, а саме станом на 27.12.2019 р., вона займала посаду яка не є посадою державного службовця, а була віднесена до посад начальницького складу Державного бюро розслідувань. Позивач зазначає, що єдиним правильним рішенням після прийняття рішення керівництвом ДБР про віднесення посад слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві до посад начальницького складу Державного бюро розслідувань, було б попередження слідчих, які були призначені на свої посади за результатами перемоги у конкурсах на посади саме слідчих, про зміну істотних умов праці в порядку передбаченому ст.32 КЗпП та подальше призначення їх на відповідні посади, які віднесені до начальницького складу Державного бюро розслідувань.

27.05.2021 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив на позов, в яких зазначено, що саме наказами Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 р. №581 та №583, від 20.10.2020 р. №197 ДСК (у редакції наказу ДБР від 30.12.2020 р. №303дск), а також від 25.01.2021 р. №42 ДСК проведено структурні та штатні зміни у всіх територіальних управліннях Державного бюро розслідувань по всій Україні, в тому числі і в ТУ ДБР у м.Полтаві. Вказаними наказами затверджено нову структуру та новий штатний розпис ТУ ДБР у м.Полтаві, за наслідком чого і було видано наказ ТУ ДБР у м.Полтаві від 29.10.2020 р. №167-о, яким затверджено списки працівників ТУ ДБР у м.Полтаві, що попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок затвердження структури та штатного розпису, а також безпосередньо попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 02.11.2020 р. №16111/15-01, та з яким позивач ознайомилась 02.11.2020 р., що підтверджується її особистим підписом. Тобто, ОСОБА_1 з 02.11.2020 р. була обізнана про скорочення посади державної служби - слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м.Полтаві.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача витребування доказів.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотань позивача про зобов`язання роз`яснити, яка інформація в наданих документах відповідає сукупності вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надання їй відповідних копій документів і відомостей.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава від 23.11.2018 р. №28-0 ОСОБА_1 з 27.11.2018 р. призначено на посаду слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава з 23.11.2018 р., як таку, що пройшла за конкурсом з випробувальним строком 6 місяців.

Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава від 28.11.2018 р. № 39-о ОСОБА_1 переведено на посаду слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава.

02.11.2020 року позивачу вручено попередження про наступне вивільнення від 02.11.2020 року №16111/15-01, в якому викладено попередження наступного змісту: - "У зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 р. №581, 20.10.2020 р. №197ДСК, попереджаємо про наступне скорочення посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яку Ви обіймаєте, не раніше 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження".

Відповідно до вказаного попередження про наступне вивільнення, позивача попереджено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до наказу від 24.02.2021 р. № 27-о припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 за посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління з 01 березня 2021 року, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису.

Підставою видання вказаного наказу визначено: наказ Державного бюро розслідувань від 05.10.2020 р. №581, від 20.10.2020 р. №197дск, наказ ТУ ДБР у м.Полтаві від 29.10.2020 р. №167-о, попередження про наступне вивільнення від 02.11.2020 р. №16111/15-01.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Частиною 2 статті 38 Конституції України визначено, що громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що спірним наказом позивача звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненнями державної служби, відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст.87, ст.89 Закону України «Про державну службу».

В силу частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII визначено, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2011 року №114/06/187-11, скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списковий склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону №889-VIII (в редакції Закону № 440-IX від 14.01.2020 року, чинній на момент попередження позивача про наступне вивільнення) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції.

Нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.

Так, відповідно до частини 6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України «Про державну службу» положення статті 49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Національне агентство України з питань державної служби відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу» надало «Роз`яснення щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу») від 20.02.2020 №86 р/з» згідно з якими при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Положеннями частини 3 статті 5 Закону №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889-VIII на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, то в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню, а тому доводи позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування позивача, суд вважає помилковими.

Посилання позивача на те, що Законом України № 1285-IX від 23.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» викладено частину 3 статті 87 Закону №889-VIII у новій редакції, не може бути враховано у спірних відносинах, оскільки Закон № 1285-IX від 23.02.2021 року набув чинності 09.03.2021 року, тобто після прийняття оспорюваного наказу.

Щодо доводів позивача про відсутність скорочення посади та змін в організації праці та скорочення штатної чисельності працівників ТУ ДБР у м.Полтаві, суд вказує наступне.

Вирішуючи спір, який пов`язаний зі звільненням на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, суд зобов`язаний з`ясувати, чи дійсно у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

На момент прийняття позивача на службу до Державного бюро розслідувань Закон України від 12.11.2015 року № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VIII) діяв в редакції Закону України № 2475-VIII від 03.07.2018 року

Згідно з ст.1 Закону №794-VIII за своїм правовим статусом Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) було центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №127 від 29 лютого 2016 року утворено Державне бюро розслідувань.

Наказом Державного бюро розслідувань від 21 грудня 2017 року №1 затверджено структуру Державного бюро розслідувань.

03 грудня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», який набрав чинності 27.12.2019 року та яким внесено зміни до Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (у редакції, чинній з 27.12.2019 року) Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Тобто, відбулась змінена правового статусу Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

Отже, з 27 грудня 2019 року ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» директори територіальних управлінь та інші працівники Державного бюро розслідувань продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення їхніх повноважень на посаді відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з урахуванням внесених цим Законом змін.

Працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (в редакції зі змінами, внесеними Законом № 305-ІХ) організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.

На виконання зазначених положень закону Указом Президента України від 05.02.2020 року №41/2020 затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань.

Наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 року №42 затверджено нову структуру системи Державного бюро розслідувань та визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного бюро розслідувань від 21.12.2017 року №1 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань».

Наказом ДБР від 08.07.2020 року № 323 (зі змінами згідно з наказом № 583 від 15.10.2020 року) затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, зокрема посада начальника першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) заміщується посадою підполковника Державного бюро розслідувань.

Наказом ДБР від 15.10.2020 року № 581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань» було затверджено структуру територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, штатною чисельністю 75 штатних одиниць (Додаток 4) (п.1.4 наказу).

Наказом ДБР від 15.10.2020 року № 583 внесено зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 року № 323.

Наказом ДБР від 30.12.2020 року № 303дск «Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань» затверджено зміни до наказів ДБР, зокрема пунктом 7 якого наказано у пункті 4 наказу ДБР від 20.10.2020 року № 202дск словосполучення «з 01 лютого 2021 року» замінити на словосполучення «з 01 березня 2021 року».

Підставою вказаного наказу визначено наказ ДБР від 30.12.2020 року № 303 дск «Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань».

Таким чином, наказами Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 р. №581 та №583, від 20.10.2020 р. №197 ДСК (у редакції наказу ДБР від 30.12.2020 р. №303дск), а також від 25.01.2021 р. № 42 ДСК проведено структурні та штатні зміни у всіх територіальних управліннях Державного бюро розслідувань по всій Україні, в тому числі і в ТУ ДБР у м.Полтаві.

Саме цими наказами затверджено нову структуру та новий штатний розпис ТУ ДБР у м.Полтаві, за наслідком чого і було видано наказ ТУ ДБР у м.Полтаві від 29.10.2020 р. №167-о, яким затверджено списки працівників ТУ ДБР у м.Полтаві, що попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок затвердження структури та штатного розпису, а також безпосередньо попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 02.11.2020 р. №16111/15-01, та з яким позивач ознайомилась 02.11.2020 р., що підтверджується її особистим підписом.

Тобто, ОСОБА_1 з 02.11.2020 р. була обізнана про скорочення посади державної служби - слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м.Полтаві.

На момент звільнення позивача Закон № 794-VIII діяв в редакції Закону України від 01.01.2021 року № 1052-IX. Отже, при вирішенні спору між сторонами суд керується положеннями Закону № 794-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин.

Відповідно до частин 1-4 статті 14 Закону № 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.

Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань.

Відповідно до частини 5 статті 14 цього Закону трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Статтею 14-3 Закону № 794-VIII передбачено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».

Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.

Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 794-VIII територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників. У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов`язків.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 12 Закону №794-VIII Директор ДБР: затверджує структуру та штатну чисельність […] територіальних органів Державного бюро розслідувань; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у […] територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №794-VIII повноваження, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, щодо діяльності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Директор Державного бюро розслідувань здійснює за поданням директорів відповідних територіальних управлінь.

Наказом Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 року № 343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (із змінами, внесеними наказами від 02.01.2020 року № 1 та від 03.01.2020 року № 2) затверджено Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 343).

Пунктом 1 Порядку № 343 визначено, що цей Порядок визначає процедуру зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу з урахуванням специфічних умов проходження служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 343 зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження.

Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу») та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.

З прийняттям рішення Директором Державного бюро розслідувань або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів:

«Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад;

«Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань» та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору Державного бюро розслідувань.

Згідно з абзацом сьомим пункту 6 Порядку 343 після затвердження штатного розпису Державного бюро розслідувань (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

З аналізу норм права, які регулюють спірні відносини, вбачається, що внаслідок реалізації приписів Закону 305-ІХ та Указу Президента України від 05.02.2020 року №41/2020 фактично відбулась заміна структури Державного бюро розслідування шляхом віднесення до державного правоохоронного органу із створенням нової структури шляхом реорганізації державного органу.

З 27.12.2019 року в силу статті 14 Закону № 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законодавчо визначення структури та штатної чисельності територіальних органів Державного бюро розслідувань, переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, керівником ДБР прямо передбачено в пункті 4, 5 частини 1 статті 12 та частиною 2 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Так, наказом ДБР від 25.01.2021 р. №42 ДСК затверджено штатний розпис по ТУ ДБР у м.Полтаві на 2021 рік, з додатку до якого також вбачається, що посада державної служби, як і рівнозначні їй посаді в ТУ ДБР у м.Полтаві відсутні.

З моменту призначення на посаду, ОСОБА_1 займала посаду слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м.Полтаві.

Посади слідчих, оперуповноважених та їх керівників (начальники, заступники начальників відділів), в системі Державного бюро розслідувань, згідно з штатними розписами, що затверджувались та доводились Державним бюро розслідувань, відносились до посад державної служби. Тобто, правовий статус таких посад визначався Законом України «Про державну службу», як спеціальним, в частині не врегульованій Законом України «Про Державне бюро розслідувань» та іншими нормативно-правовими актами.

Після зміни структури (зокрема, ліквідовано Слідче управління) та заміни посад державної служби посадами рядового і начальницького складу ((накази Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 р. №581 та №583, від 20.10.2020 р. №197 ДСК (у редакції наказу ДБР від 30.12.2020 р. №303дек)), позивача звільнено з посади державної служби, у спосіб визначений саме Законом України «Про державну службу», зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 вказаного закону, який не містить будь-яких додаткових умов припинення державної служби та є самостійною і достатньою підставою для її припинення.

Так, накази Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 року №202дск та від 30.12.2020 року №303дск є чинними, відтак підстави для їх не врахування у спірних правовідносинах у суду відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає доводи позивача про відсутність фактичного скорочення посади державної служби, яку вона обіймала, внаслідок змін штатного розпису ТУ ДБР у м.Полтаві помилковими.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

Матеріалами справи підтверджено належне повідомлення позивача про наступне вивільнення.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не розглянуто питання про переведення на рівнозначну посаду у ТУ ДБР у м.Полтаві суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 14-3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».

Так, Законом України від 03.12.2019 р. № 305-ІХ, повноваження Директора ДБР, першого заступника Директора ДБР та заступника Директора ДБР припинялися достроково з дня набрання ним чинності.

Таким чином, законодавець, переслідуючи за мету уникнення ситуацій правової невизначеності, лише передбачив особливості припинення повноважень для інших категорій працівників ДБР і це обґрунтовується, зокрема, необхідністю забезпечення безперервності та ефективності досудових розслідувань, які перебували у проваджені слідчих ДБР на день набрання чинності цим Законом, однак встановлення певних гарантій для слідчих та оперуповноважених, як мета, очевидно не переслідувалася.

Саме у зв`язку із цим в ДБР був розпочатий масовий конкурс на зайняття особами посад рядового і начальницького складу, в якому позивач приймала участь.

Втім, за результатом цього конкурсу позивача не було визначено переможцем, у зв`язку із чим, підстав для переведення останньої на посаду рядового і начальницького складу не існувало.

Крім того, статтею 2 Закону України «Про державну службу» визначено, що рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Частиною 4 статті 6 Закону України «Про державну службу» встановлено, що визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 р. №15 (зі змінами) затверджено перелік посад державної, що прирівнюються до відповідних підкатегорій. Так, зазначеним переліком посада слідчого віднесена до посади державної служби категорії «В», підкатегорії «В3», яка є найнижчою посадою серед посад державної служби категорії «В».

Відповідно до переліку вакансій в ТУ ДБР у м.Полтаві станом на 01.03.2021 р. вакантні посади державної служби категорії «В» підкатегорії «В3» відсутні, а тому запропонувати позивачу іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду державної служби не є за можливе.

При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII.

Безпідставними суд вважає доводи позивача про те, що спірний наказ про звільнення є протиправним оскільки підписаний не уповноваженою особою, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу» визначено, що суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

До повноважень Директора ТУ ДБР належить, зокрема призначення на посади та звільнення з посад працівників відповідного територіального управління (пункт 2 частини 3 статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Директор територіального управління Державного бюро розслідувань:

1) організовує роботу відповідного територіального управління щодо виконання повноважень Державного бюро розслідувань, наказів і розпоряджень Директора Державного бюро розслідувань;

2) призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 цього Закону;

3) вносить Директору Державного бюро розслідувань подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку спеціальних звань особам рядового і начальницького складу та рангів державних службовців працівникам відповідного територіального управління;

4) вносить Директору Державного бюро розслідувань пропозиції щодо структури та штатної чисельності відповідного територіального управління;

5) видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження;

6) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом.

Відповідно до абзацу 8 пункту 3 розділу III Положення про Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, затвердженого наказом ДБР від 29.12.2020 р. №877, Директор ТУ ДБР призначає на посади та звільняє з посад працівників ТУ ДБР, крім тих, які призначаються Директором ДБР.

З огляду на викладене, директор ТУ ДБР є найвищою посадою у відповідному ТУ Державного бюро розслідувань, яка законом уповноважена призначати на посади і звільняти з посад працівників ТУ ДБР, крім тих, яких призначає Директор ДБР, та суб`єктом призначення в розумінні пункту 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу».

Відтак, директор ТУ ДБР у м.Полтаві є тою особою, яка законом наділена імперативними повноваженнями призначати та звільняти працівників відповідного Територіального управління.

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що спірний наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 24.02.2021 р. № 27-о про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису є таким, що прийнятий у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від вимоги щодо скасування наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, від 24.02.2021 року № 27 о/с.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді слід залишити без задоволення з викладених вище підстав.

З огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтава про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 13.08.2021 року.

Суддя К.С. Кучма