Рішення № 99268611, 30.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 серпня 2021 р. Справа № 120/5915/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1660 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини А1660 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки з 2012 року по 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Тому, з метою здійснення нарахування та виплати грошової компенсації, звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою від 11.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію витягу з наказу про прийняття ОСОБА_1 на військову службу у військову частину А 1660.

13.07.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначив, що у період з 2016 по 2021 роки позивач дійсно несла бойове чергування, однак права на надання відповідної грошової компенсації не має.

Як вказує відповідач, згідно з ч. 17, 18 ст. 10-1 Закону України "Про мобілізацію і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям дійсно надаються відпустки, передбачені частина 1, 6 та 12 цієї статті, а також відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Водночас надання військовослужбовцям відпусток, передбачених ч. 1 ст. 10-1 вказаного вище Закону, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30% загальної чисельності відповідного підрозділу. Відповідач вказує на те, що відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Поряд з цим, в особливий період, з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду, надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової відпустки припиняється.

Також на виконання ухвали від 11.06.2021 відповідачем надано інформацію згідно якої в нього відсутній наказ про прийняття ОСОБА_1 на військову службу у військову частину А 1660, у зв`язку із передачею особової справи до Калинівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини А 1660 від 05.01.2021 № 2 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 05.01.2021.

У зв`язку зі звільненням позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Листом відповідача від 26.05.2021 № 350/163/1/867/пс позивачу відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, оскільки в особливий період, з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду, надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової відпустки припиняється.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012 затверджено Переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5, зокрема, додаток 3 - Перелік військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Додаток 2 до Постанови № 702 передбачає військові посади, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.

Наказом Міністра оборони України від 29.12.2017 № 711 затверджено перелік військових частин, підрозділів, які несуть бойові чергування з протиповітряної оборони, протичовнової оборони, протипідводно - диверсійної оборони та забезпечують недоторканість повітряного простору та простору в межах територіального моря України, а також виконують функцію з прикриття важливих об`єктів, у якому зазначено, зокрема військову частину А 1660.

Згідно наказу командира військової частини А 1660 від 05.01.2021 № 2 позивача звільнено з військової служби у запас з посади "старший радіотелеграфіст".

Посада, яку обіймала позивач, проходячи військову службу, включена до Переліку №702 (додаток 2) п. 141, а отже, позивач має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 10 календарних днів.

В матеріалах справи міститься довідка в/ч А1660 від 09.07.2021 №350/163/1140/пс, згідно відомостей якої ОСОБА_1 залучалась до несення бойового чергування за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 97 бойових чергувань, з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 92 бойових чергування, з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 85 бойових чергувань, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 102 бойових чергування, з 01.01.2020 по 31.12.2020 - 73 бойових чергування.

Крім того у листі від 26.05.2021 №350/163/1/867/ПС вказано, що в період з 2014 року по 2021 рік позивач не набула права на отримання грошової компенсації за неотриманні додаткові відпустки, у зв`язку із особливим періодом.

Отже, позивач, будучи військовослужбовцем, обіймаючи посади, визначені у Переліку № 702, під час проходження служби мала право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст.10-1 Закону № 2011-XII за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Разом з тим, відмовляючи у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, відповідач зіслався на особливий період, яким встановлено, що з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду, надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема додаткової відпустки припиняється.

Надаючи правову оцінку вказаній відмові відповідача, суд зазначає наступне.

Визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.

Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Норми Закону № 2011-XII не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по справі № 620/4218/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019.

Так, у вказаній зразковій справі предметом спору була виплата позивачу грошової компенсації лише за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проте суд зазначає, що висновки, висловлені у вказаній справі також можуть бути застосовані і щодо спору про виплату грошової компенсації за невикористані інші додаткові відпустки, в тому числі, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII, оскільки правовий висновок Верховного Суду у справі № 620/4218/18 стосується права військовослужбовців на виплату компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки в особливий період, право на яку він набув за період проходження ним військової служби, а не конкретно грошової компенсації за невикористані дні лише додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказані відпустки є різними за правовою природою і підставами надання та не є взаємозамінними чи взаємовиключними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.04.2021 у справі № 1.380.2019.006595.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2014 року по 2021 рік, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату грошової компенсації за період з 2012 року по 2013 рік, суд не вбачає підстав у їх задоволенні, адже позивач не обґрунтувала належними доказами перебування у вказаний період на відповідних посадах та здійснення бойових чергувань, натомість відповідачем вказана обставина заперечується.

Так, позивач у позові вказує, що вона проходила військову службу у військовій частині А1660, наказом від 15.01.2021 вона була звільнена з військової служби та виключена із списків особового складу з 05.01.2021.

Звертаючись до відповідача з питань невиплати коштів за період з 2012 по день виключення її із списків, позивач отримала відповідь від 26.05.2021, у якій командир військової частини вказав, що за період з 2014 по 2021 вона не набула права на отримання грошової компенсації, оскільки п. 19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" припинено надання військовослужбовцям відповідних додаткових відпусток під час дії особливого періоду.

Щодо періоду з 2012 по 2013 військова частина не має можливості надати інформацію, оскільки облікові матеріали за відповідний період передані до Галузевого державного архіву Міністрества оборони України.

Отже, в даній частині вимог, відповідач не відмовляв позивачу у виплаті компенсації з підстав дії особливого періоду, на чому наполягає позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги.

Більш того, відомості щодо звернення позивача до державного архіву з приводу облікових матеріалів за цей період відсутні, доказів щодо неможливості їх отримання суду не надано, клопотань щодо їх витребування не надходило.

Крім того, позивач у позові вказує, що нею вживались заходи щодо забезпечення доказів до подання адміністративного позову, а саме подану заяву до військової частини з приводу виплати грошової компенсації, але у подальшому їй було відмовлено.

Відповідно до ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Стосовно довідки в/ч А1660 від 11.03.2021 за №350/163/3/11, на яку покликається позивач як доказ того, що це підтверджує факт несення нею бойових чергувань за що щомісячно виплачувалась їй винагорода за бойові чергування, то суд вказує, що дана довідка охоплює період 2019-2020. Проте період 2012-2013 у довідці відсутній.

Також суд погоджується із доводами відповідача, що особливий період діє в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014, тому у 2012 та 2013 особливий період не існував, як не було обмеження щодо надання додаткових щорічних відпусток.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

З аналізу наведеної вище норми слідує, що компенсація виплачується за всі невикористані дні додаткової відпустки у разі її невикористання.

Проте, матеріалами справи не доводиться того, що позиавач за 2012 та 2013 роки такої додаткової відпустки не використала, у цей період особливий період не діяв, а відповідно до листа в/ч від 26.05.2021 (а.с. 10), який позивач вказує як протиправна відмова, зазначається про неможливість надати інформацію за 2012-2013 роки, так як облікові матеріали за відповідний період передані до Галузевого державного архіву Міністрества оборони України.

Підсумовуючи, оскільки зібрані і досліджені матеріали цієї справи не засвідчують обґрунтованість вимог, з якими звернулась до суду позивач з підстав та мотивів, наведених у позові, в задоволенні позову в частині позовних вимог за 2012-2013 роки необхідно відмовити.

Щодо вимоги позивача про ненарахування їй компенсації за 2021 рік, то суд зазначає, що щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо (п.1 Порядку за №702 від 01.08.2012).

Отже, оскільки позивач звільнена з військової служби та виключена із списків особового складу з 05.01.2021 згідно з наказом від 05.01.2021 року, то права на додаткову відпустку за 2021 вона ще не набула, так як така відпустка надається військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу, тобто у 2022.

Також відповідно до довідки в/ч А1660 від 11.03.2021 за №350/163/3/11, на яку покликається позивач як доказ несення нею бойових чергувань, за що щомісячно виплачувалась їй винагорода за бойові чергування, зазначено період 2019-2020. Доказів несення позивачем бойових чергувань у 2021 році дана довідка не містить, а тому у задоволені цієї частини вимог слід відмовити.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі суд не вирішує.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1660 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов`язків, яких пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за період з 2014 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.01.2021.

Зобов`язати Військову частину А1660 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов`язків, яких пов`язано з підвищеним нервово емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за період з 2014 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.01.2021.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (іден. код - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Військова частина А1660 (код ЄДРПОУ - 24976042, вул. Стрілецька, 17, м. Вінниця, 21007).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна