Рішення № 99267960, 30.08.2021, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/416/21

№ провадження 2/624/241/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області про позбавлення батьківських прав в якій, уточнивши позовні вимоги просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідача судовий збір.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , яка перебувала у шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між батьками дитини розірвано 27.07.2006. Дитину виховувала лише мати, але ІНФОРМАЦІЯ_2 вона померла. Фактично батько дитини її вихованням не займається, з родиною не проживає вже понад 15 років, має іншу родину. Ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що виражається, зокрема, у тому, що він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не допомагає матеріально, свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивач яка є бабусею дитини повністю утримує онука, створюючи для нього всі необхідні умови для всебічного розвитку та відпочинку.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 09.06.2021 позовна заява була залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Позивач недоліки позовної заяви усунула, надала уточнену позовну заяву.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 23 червня 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Учасники справи у підготовче засідання не з`явились, про дату час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись належним чином.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог не заперечує, оскільки на даний час не спілкується зі своїм сином, тобто ухиляється від своїх батьківських обов`язків.

Представник третьої особи Кегичівської селищної ради Харківської області Березка В.А. подала заяву про те, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, справу просить розглянути без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 3,4, ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

В підготовчому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Шлюб між батьками дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_5 27 липня 2006 року розірвано, прізвище дружини після розірвання шлюбу залишилось « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

16 лютого 2008 року мати дитини ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 мати дитини ОСОБА_9 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Родинний зв`язок позивача ОСОБА_1 з дитиною підтверджується копією свідоцтва про народження матері дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 серії НОМЕР_5 , згідно з яким її батьками є ОСОБА_10 , ОСОБА_1 .

Дитина ОСОБА_3 проживає в родині позивача, бабусі ОСОБА_1 , в якій дитина забезпечена всім необхідним для проживання та навчання, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 складеного Кегичівською селищною радою 27 травня 2021 року, довідкою від 01 лютого 2021 року.

Згідно рішення та висновку виконавчого комітету Кегичівської селищної ради №78 від 26 березня 2021 року селищною радою зроблено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який затверджений виконавчим комітетом селищної ради. Згідно з висновком батько дитини ОСОБА_2 вихованням дитини не займається, з родиною не проживає вже понад 15 років, має іншу родину. Ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що виражається, зокрема, у тому що він не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя. Дитину виховувала лише мати, яка в 2020 році померла.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем доказами та письмовим поясненням відповідача викладеним у заяві від 30 серпня 2021 року, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкуються з дитиною, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров`я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , що повністю відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на нього ст. 150 СК України, відносно неповнолітньої дитини. Батько дитини позовні вимоги визнав, не заперечив проти них.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу Кегичівського районного суду Харківської області рішенням від 14 вересня 2006 року з батька дитини ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто, з 31 серпня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

Судом встановлено, що питання щодо сплати відповідачем аліментів на утримання дитини вже вирішене.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦК України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Органом опіки та піклування подання про призначення піклувальника неповнолітній дитині ОСОБА_3 до суду не надано. За таких обставин суд позбавлений можливості вирішити питання щодо призначення дитині піклувальника та передає дитину органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради для подальшого його влаштування.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 908 гривень, а тому, з огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у відповідності до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір у вищезазначеному розмірі на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 200, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Іловайськ, Донецької області батьківських прав стосовно його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження №07, вчинений Рояківською сільською радою Кегичівського району Харківської області 16 серпня 2004 року.

Передати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради для подальшого його влаштування.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка с. Олександрівка Золочівського району, Харківської області, ІПН НОМЕР_6 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий Київським МВРВ УМВС України в Харківській області 06.05.1996.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м. Іловайськ, Донецької області, ІПН НОМЕР_8 , паспорт НОМЕР_9 виданий 13 серпня 2019 року, орган, що видав 6341, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження за адресою: Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, буд. 50, ЄДРПОУ 04396963.

Представник третьої особи: Березка Вікторія Анатоліївна, довіреність №02-20/553 від 25 лютого 2021, місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Т.В. Крапівка