Ухвала суду № 99265067, 21.07.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 21.07.2021 Справа № 554/12041/20

Провадження № 1-кс/554/11078/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_2 , в рамках кримінального провадження №12020170000000602 від 21.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України про арешт майна -

В С Т А Н О В И В:

21.07.2021року слідчийзвернувся досуду ізклопотання пронакладення арештуна об?єкти нерухомості (будівлі, капітальні та тимчасові споруди, резервуари), що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 5322485100:09:000:0001, з позбавленням права користування, розпоряджання та відчуження, а саме: майновий комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Рокитне, вул. Сковороди, 56, які перебувають у власності ТОВ "НВО "АВІА": будівля майстерні по обслуговуванню високотехнологічного обладнання, А, А1,А2,а, 377,5 кв.м.; будізля-насооної -станцій, Г, 65,5 кв.м.; будівля слюсарної майстерні - для виконання ремонтно-профілактичних робіт; будівля зварювальної майстерні, Д,Д1,Д2,д, 171,0кв.м.;будівля пунктузберігання тевидачі олив,Е,31,0кв.м.;надземні резервуариР-75,№1-20;резервуари РВС-2000,№21-22;резервуари Р-60,№23-26;резервуари Р-25,№27-29;резервуар Р-15,№30, та частина збудована капітальних споруд, на які відсутні дозвільні документи на проведення будівництва; капітальні будівлі, тимчасові споруди та пункти наливу з обладнанням для рідкого палива, якими користується ТОВ "НВО "АВІА", які не входять до майнового комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Рокитне, вул. Сковороди, 56, а саме: тимчасова споруда КПП; пункт наливу №1, що складається з навісу та устаткуванням для наливу рідкого палива; резервний пункт наливу, що складається з навісу та устаткування для заливу рідкого палива; пункт наливу, що складається з навісу та устаткування для заливу рідкого палива; будівля для охоронців, що являє собою капітальну споруду з селікатної цегли; прямоктний металевий навіс; тентові навіси та металеві контейнера; пункт наливу №3, що складається з навісу та устаткування для заливу рідкого палива.

В обґрунтування клопотання вказав, Слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12020170000000602 від 21.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Службові особи ТОВ «НВО «АВІА» за попередньою змовою зі службовими особами Кременчуцького льотного коледжу, всупереч «Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1999 р. №1477, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, без погодження з Фондом державного майна України, заволоділи частиною резервуарів складу паливно-мастильних матеріалів загальним обсягом 5830 м/куб (вертикальних наземних резервуарів об?ємом 2000 м/куб 2 шт.; наземних горизонтальних резервуарів Р75- 20 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-60 4 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-25 3 шт.), навісом для зберігання бочко-тари (площею 72 м/кв), будівлею насосної станції на складі ПММ (площею 65,90 м/кв), будівлею слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт на складі ПММ (площею 42,20 м/кв), будівлею заправочного складу ПММ (площею 48 м/кв), які знаходилися в м. Кременчук на території аеродрому Велика Кохнівка, чим завдано матеріального збитку Кременчуцькому льотному коледжу.

Під час досудового розслідування встановлено, що 18 січня 2000 року рішенням Рокитнянської сільської Ради народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області Кременчуцькому льотному коледжу в постійне користування для аеропорту та відповідних споруд були передані 441,15 гектарів землі в межах згідно з планом користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею II ПЛ №002291. З моменту видачі вказаного державного акту та до теперішнього часу будь-які зміни до нього не вносилися.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 р. № 186-р цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (КЛК НАУ) був переданий зi сфери управління Міністерства освіти i науки України до сфери управління Міністерства Внутрішніх справ України з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС).

Рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 р. № 7/4 створено Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ, як відокремлений підрозділ.

Відповідно до статуту ХНУВС, затвердженого Наказом МВС України від 15.05.2012 №429 до територіальновідокремлених структурнихпідрозділів (філій)Університету,що проводятьосвітню тагосподарську діяльність,належить Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (місце знаходження: 39605, Полтавська обл., м.Кременчук, Автозаводський р-н, вул. Перемоги, буд. 17/6), головними завданням якого є здійснення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації авіаційного персоналу, а також провадження господарської діяльності в галузі цивільної авіації відповідно до вимог чинного законодавства.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 423 від 30.05.2019 р. затверджено акт приймання-передачі від 23.05.2019 р., згідно якого цілісний майновий комплекс КЛК НАУ прийнятий до сфери управління МВС.

Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 17.01.2020 р. № 30 Харківському національному університету внутрішніх справ надана в постійне користування земельна ділянка площею 441,15 га (кадастровий номер 5322485100:09:000:0001) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка знаходиться на території Рокитненської сільської роди Кременчуцького району Полтавської області. На вказаній земельній ділянці розміщений аеродром «Кременчук» (Велика Кохнівка) Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Після здійснення державної реєстрації права користування на вказану земельну ділянку та проведення працівниками Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ інвентаризації основних активів, розмішених на аеродромі, було встановлено, що на частині зазначеної земельної ділянки знаходяться будівлі та споруди, які незаконно займає Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «АВІА» (код ЄДРПОУ 13928608).

Також під час досудового розслідування встановлено, що рішенням Рокитнянської сільської ради від 11 липня 2001 року ТОВ "НВО "АВІА" з порушенням вимог законодавства надана земельна ділянка площею 8330 кв. м., що знаходилась на території аеропорту та була в користуванні КЛК. Внаслідок цього між Рокитненською сільською Радою і ТОВ «НВО Авіа» був укладений договір оренди земельної ділянки від 18.07.2001 року, а 26 грудня 2001 року вищевказана земля була продана ТОВ «НВО «Авіа» Кременчуцькою районною державною адміністрацією. Відчуження землі на користь ТОВ «НВО Авіа» Кременчуцька районна державна адміністрація здійснила всупереч діючому законодавству з наступних підстав:

У відповідності до ст. 4 Земельного кодексу України, затвердженого Постановою Верховної ради України №562 XII від 18.12.1990 року, який діяв до 01.01.2002 року, не підлягали передачі у колективну та приватну власність землі учбових господарств навчальних закладів, землі аеродрому відносились до земель учбового господарства Кременчуцького льотного коледжу.

Крім того, експлуатація аеродромів з метою забезпечення безпеки польотів визначається авіаційними правилами у відповідності до Повітряного кодексу України, затвердженого Постановою Верховної ради України №3168 XII від 04.05.1993 року. Це означає, що згідно ст. 34 Земельного Кодексу України при вилученні земельної ділянки погодження проводиться не лише із землекористувачем, але також і з спеціально уповноваженим органом державного управління, який би забезпечив нормальне функціонування об`єкту, зокрема аеродрому.

Ст. 27 Земельного кодексу також передбачає, що припинення користування земельною ділянкою проводиться лише у разі добровільної відмови від неї.

З цього випливає, що передача землі ТОВ «НВО «АВІА» в оренду та власність у 2001 році була проведена з порушенням вимог Указу Президента від 19.01.1999 року №32/99 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення», Земельного та Повітряного кодексів України, законів України «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про оренду державного та комунального майна», так як була відсутня згода не лише спеціального уповноваженого державного органу Міністерства авіації (забезпечення нормальних умов діяльності аеропорту), а і Міністерства освіти і науки, адже земля належала льотному коледжу на праві повного господарського відання. У відповідності до вищевказаних законів, Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року «Про управління майном, що є у загальнодержавні власності», Постанови Верховної Ради України «Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності» №2116 - XII від 14.02.1992 року, закріплене за державним підприємством майно, що є у загальнодержавній власності, передається в оренду чи власність іншій особі лише за згодою відповідного Міністерства.

Надалі 12.02.2003 року Кременчуцька районна державна адміністрація в особі заступника голови адміністрації ОСОБА_3 та ТОВ «НВО «Авіа» в особі директора ОСОБА_4 уклали договір ВАС №736297 довгострокової оренди землі площею 2,9012 га, яка також розташована на території аеродрому Кременчуцького льотного коледжу. Пізніше, 21.09.2004 року ця частина земель КЛК на підставі договору купівлі-продажу №1315 між Кременчуцькою районною державною адміністрацією в особі заступника голови адміністрації ОСОБА_3 та ТОВ «НВО «Авіа» в особі директора ОСОБА_4 була продана у власність ТОВ «НВО «Авіа». На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу Кременчуцькою районною державною адміністрацією ТОВ «НВО «Авіа» був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Передача землі в оренду та приватну власність ТОВ «НВО «Авіа» була проведена посадовими особами з порушенням чинного законодавства України з наступних підстав.

У відповідності до Земельного Кодексу України №2768-III від 25.10.2001 року, землі під аеродромами, службово-технічними територіями з будівлями та спорудами відносяться до земель авіаційного (повітряного) транспорту. Також цим кодексом встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність відносяться землі повітряного транспорту. До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність відносяться як землі під об`єктами державної власності повітряного транспорту так і земельні ділянки, які закріплені за державними вищими навчальними закладами.

Вищевикладене свідчить про те, що ніяких правових підстав передавати земельну ділянку площею 2,9012 га, яка знаходилась у постійному користуванні Кременчуцького льотного коледжу, як в оренду так і у власність ТОВ «НВО АВІА» у Кременчуцької районної державної адміністрації не було.

Також під час досудового розслідування встановлено, що 20.12.2000 на підставі договору №70 купівлі-продажу ТОВ «НВО «АВІА» придбало у Кременчуцького льотного коледжу частину резервуарів складу паливно-мастильних матеріалів загальним обсягом 5830 м/куб, які знаходилися в м. Кременчук на території аеродрому «В. Кохнівка»: вертикальних наземних резервуарів об?ємом 2000 м/куб 2 шт.; наземних горизонтальних резервуарів Р75- 20 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-60 4 шт.; горизонтальних підземних резервуарів Р-25 3 шт..

У вересні 2002 року ТОВ «НВО «АВІА» за договорами купівлі-продажу придбало у Кременчуцького льотного коледжу, чотири будівлі та споруди, а саме:Будівлю заправочного складу паливно-мастильних матеріалів ( договір купівлі-продажу від 17.09.2002 № 66), навіс для зберігання бочкотари (договір купівлі-продажу від17.09.2002 № 67), будівлю насосної станції на складі паливно-мастильних матеріалів. (договіркупівлі-продажувід 17.09.2002№ 68), будівлю слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт на складі паливно-мастильних матеріалів (за договором купівлі-продажу від 17.09.2002 № 69).

На той час Кременчуцький льтний коледж був юридичною особою та перебував у сфері управління Міністерства освіти і науки України. Пунктом 42 статуту Кременчуцького льотного коледжу, який діяв на час укладання договорів, відчудження майна, що закріплене за коледжем, здійснюється за погодженням Міністерства освіти України у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 4. Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю (затвердженого Наказом Фонду державного майна України 30.07.99 №1477 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 1999 р. за №573/3866) та п. 4 Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю (затвердженого Наказом Фонду державного майна України 22.09.2000 №1976 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2000 р. за №692/4913), чинних на час укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу, відчуження майна державного підприємства проводиться безпосередньо підприємством після отримання на це дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном (в даному випадку Міністерством освіти і науки України), за погодженням з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями. Даний порядок вказаний і в статуті Кременчуцького льотного коледжу станом на 2000 та 2002 роки.

На даний час жодних відомостей про надання Міністерством освіти України дозволу на відчуження вищевказаних об`єктів нерухомості та погодження Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями даних договорів не відшукано.

Також встановлено, що 23.10.2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 22.10.2009 року №82, ТОВ «НВО «АВІА» отримало Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого майновий комплекс будівель та споруд за адресою: Полтавська область, Кременчуцький р-н., с. Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56: будівля майстерні по обслуговуванню високотехнологічного обладнання, А, А1,А2,а, 377,5 кв.м.; будізля-насооної -станцій, Г, 65,5 кв.м.; будівля слюсарної майстерні - для виконання ремонтно-профілактичних робіт; будівля зварювальної майстерні, Д,Д1,Д2,д, 171,0 кв.м.; будівля пункту зберігання те видачі олив, Е, 31,0 кв.м.; надземні резервуари Р-75, №1-20; резервуари РВС-2000, №21-22; резервуари Р-60, №23-26; резервуари Р-25, №27-29; резервуар Р-15, №30.

Тобто, до складу даного майна увійшли споруди та будівлі, які були придбані на підставі вищезазначених договорів у Кременчуцького льотного коледжу, а також новозбудовані приміщення.

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України Про освіту від 23.05.1991 №1060-XІІ основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних закладів освіти, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно доч.5ст.63Закону УкраїниПро освіту"(вредакції від01.01.2002р.)"об`єктиосвіти інауки,що фінансуютьсяз бюджету,а такожпідрозділи,технологічно пов`язаніз навчальнимта науковимпроцесом, не підлягаютьприватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до ч. 2ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"(в редакції, чинній на момент укладання договорів) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають зокрема, об`єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, вищевказані договора купівлі-продажу будівель та споруд, що належали Кременчуцькому льотному коледжу, були укладені в порушення ст. 63 Закону України «Про освіту», ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. N 1976 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2000 р. за N 692/4913, тобто не дотримано встановленого порядку відчуження об`єктів державної власності, не враховано заборону такого відчуження та не погоджено таке відчуження з уповноваженим державою органом, який повинен надавати згоду на його здійснення, а саме Фондом державного майна України, або регіональним відділенням.

18.03.2021 року під час огляду земельної ділянки з кадастрови номером 5322485100:09:000:0001 виявлено на території аеродрому ряд будівель та споруд, а саме:

- майновий комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Рокитне, вул. Сковороди, 56, які перебувають у власності ТОВ "НВО "АВІА": будівля майстерні по обслуговуванню високотехнологічного обладнання, А, А1,А2,а, 377,5 кв.м.; будізля-насооної -станцій, Г, 65,5 кв.м.; будівля слюсарної майстерні - для виконання ремонтно-профілактичних робіт; будівля зварювальної майстерні, Д,Д1,Д2,д, 171,0кв.м.;будівля пунктузберігання тевидачі олив,Е,31,0кв.м.;надземні резервуариР-75,№1-20;резервуари РВС-2000,№21-22;резервуари Р-60,№23-26;резервуари Р-25,№27-29;резервуар Р-15,№30, та частина збудована капітальних споруд, на які відсутні дозвільні документи на проведення будівництва.

- капітальні будівлі, тимчасові споруди та пункти наливу з обладнанням для рідкого палива, якими користується ТОВ "НВО "АВІА", які не входять до майнового комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Рокитне, вул. Сковороди, 56, а саме: тимчасова споруда КПП; пункт наливу №1, що складається з навісу та устаткуванням для наливу рідкого палива; резервний пункт наливу, що складається з навісу та устаткування для заливу рідкого палива; пункт наливу, що складається з навісу та устаткування для заливу рідкого палива; будівля для охоронців, що являє собою капітальну споруду з селікатної цегли; прямоктний металевий навіс; тентові навіси та металеві контейнера; пункт наливу №3, що складається з навісу та устаткування для заливу рідкого палива.

- будівлі, споруди та резервуари, які належать Кременчуцькому льотному коледжу ХНУВС.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, слідчим управлінням ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12020170000000602 від 21.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Постановою слідчого від 19.07.2021 року, вказані будівлі були визнані речовим доказом по кримінальному провадженні.

29.03.2021 року ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на вказане майно.

18.05.2021 року ухвалою Полтавського апеляційного суду скасовано ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 29.03.2021 року про накладення арешту на майно та відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є: … 7) арешт майна (ст. 131 КПК України).

Частиною п`ятою статті 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

З урахуванням того, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, діюче кримінально процесуальне законодавство України передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються з числа визначених ст. 84 КПК України.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена, у цьому випадку слідством, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що висунуте ним.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які обумовлюють доречність застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати доцільність арешту майна доведеною поза розумним сумнівом, версія заявника має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії заявника. Наявність таких обставин, яким версія заявника не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії є підставою для розумного сумніву в доведеності доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

У цьому випадку, слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків з урахуванням того, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та у такому відстоюванні прав останні є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, в ході судового розгляду, з огляду на те, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, установив, що у ракурсі наданих сторонами матеріалів, у тому числі судових рішень, у справі з дотриманням стандарту «поза розумним сумнівом» не можливо говорити, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням, а саме передбачене абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно доп.1,п.2,п.3ч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпеченнязбереження речовихдоказів, спеціальноїконфіскації;та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Приписами абз.2 ч.1ст.170 КПК України,регламентовано, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.4ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд, зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Орган досудового розслідування у розумінні вимог ст.132 КПК України не надав достатніх та належних доказів тих обставин, на які посилається у клопотанні.

Під час розгляду клопотання слідчою суддею було встановлено, що договір №70 купівлі-продажу було укладено 20 грудня 2000 року, тобто подія яка відбулась до моменту набрання чинностіКримінальним кодексом України. Відповідно до п. 1 Розділу І Прикінцевих та перехідних положень визначено, що кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року, а СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12020170000000602 від 21 грудня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 191 КК України.

Відповідно дост. 58 Конституції Українивизначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Слідчий суддя відповідно ст.ст.171,173 КПК України, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для зазначеного товариства, звертаючи увагу на те що слідчим не надано доказів скасування договорівкупівлі продажу об`єктів нерухомості, та те що вказані питання перебувають на розгляді в господарському судів щодо підтвердження права власності, а тому слідчим суддею не вбачається підстав для накладення арешту на майно.

Окрім того, слід зазначити, що станом на 2021 строки давності для тяжких злочинів, до яких відноситься і ч.3ст. 191 КК України, передбаченихст.49 КК України, вже сплинули.

Отже, з матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи зазначеного товариства потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшла висновку, що встановлені під час розгляду обставини свідчать про недоведеність на цьому етапі кримінального провадження необхідності у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_2 , в рамках кримінального провадження №12020170000000602 від 21.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України про арешт майна залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1