Рішення № 99265043, 27.08.2021, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/454/21

Номер провадження 2/541/442/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 серпня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Городівського О.А.,

з участю секретаря Непокупної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

02.03.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживають в житловому будинку АДРЕСА_1 . Домоволодіння віднесене до суспільної групи колгоспний двір, головою якого була ОСОБА_4 . Членами колгоспного двору були: ОСОБА_4 , 1910 року народження - голова домогосподарства; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - онука; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - зять; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - правнук. Кожному з них належить по 1/4 частині колишнього колгоспного двору.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після її смерті фактично прийняла спадщину її онука ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 відмовився від свої частки в розмірі 1/4 колишнього колгоспного двору на користь своїх батьків - позивачів по справі в рівних частинах.

Право власності на вищезазначений будинок в ДКП «Миргородтехінвентаризація» не зареєстроване, тому позивачі не можуть зареєструвати право власності кожен на свою частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та на частину ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . В зв`язку з вказаними обставинами, з метою захисту своїх прав звернулися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в загальному позовному провадженні (а.с.33).

07.06.2021 підготовче провадження закрито, призначено судовий розгляд справи по суті (а.с. 48).

В судове засідання позивачі не з`явилися, направили заяву в якій позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити та провести розгляд справи у їх відсутність (а.с. 63).

Представник відповідача Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань на адресу суду не находило. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав (а.с. 35).

Відповідач ОСОБА_3 направив заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує (45,61).

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Статтею 12, 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за даними погосподарського обліку по Савинцівській сільській раді домоволодіння по АДРЕСА_1 було віднесене до суспільної групи «колгоспний двір». У період 1991 - 1995 роки в домогосподарстві проживали і були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1910 року народження - голова домогосподарства; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - онука; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - зять; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - правнук; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - правнук.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі і своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке зберіглося.

На замовлення ОСОБА_1 21.10.2020 ДКП «Миргородтехінвентаризація» була проведена інвентаризація будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 та виготовлений технічний паспорт. Всі будівлі збудовані у період з 1974 року по 1988 рік, тобто дійсно є спільною власністю членів колишнього колгоспного двору.

Станом на 15 квітня 1991 року, на момент припинення колгоспного двору, який діяв у домогосподарстві по АДРЕСА_1 його членами були: ОСОБА_4 , 1910 року народження - голова домогосподарства; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - онука; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - зять; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - правнук. ОСОБА_5 , який народився у 1992 році, тобто уже після припинення діяльності колгоспного двору, не набув права власності на майно цього колгоспного двору.

Майно колишнього колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, частки якого є рівними, належало: ОСОБА_4 - 1/4 частина; ОСОБА_1 - 1/4 частина; ОСОБА_2 - 1/4 частина; ОСОБА_3 - 1/4 частина.

Підставою набуття права власності на нерухоме майно є записи у погосподарській книзі № 3 села Савинці Савинцівської сільської ради за 1991 - 1995 роки. Особовий рахунок домогосподарства № НОМЕР_3 . Виписка з погосподарської книги надана 21.12.2020 року виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради за вихідним номером 1862.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 04.05.1996 Савинцівською сільською радою складений актовий запис про смерть № 16 та видане свідоцтво про смерть. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/4 частина житлового будинку, яка належала померлій. Після смерті ОСОБА_4 спадкоємці не зверталися до органів нотаріату із заявами про прийняття спадщини і спадкова справа не відкривалася. Згідно довідки № 1116/02-26, яка видана 21.12.2020 виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради, на момент смерті спадкодавця разом із нею в одному господарстві були зареєстровані і проживали: Онука - ОСОБА_1 ; зять - ОСОБА_2 ; правнук - ОСОБА_3 ; правнук - ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 після смерті спадкодавця залишилася проживати у спірному будинку, тобто фактично вступила у володіння спадковим майном, що свідчить про прийняття спадщини, згідно ст. 549 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на момент відкриття спадщини.

Факт, що ОСОБА_4 є рідною бабою ОСОБА_1 по материнській лінії, підтверджується наступними документами: свідоцтвом про укладення шлюбу видане 13.08.1989 Савинцівською сільською радою, відповідно до якого, ОСОБА_1 до шлюбу носила прізвище « ОСОБА_1 »; згідно свідоцтва про народження виданого 24.08.1972 Савинцівською сільською радою, матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_9 ; згідно свідоцтва про народження, яке видане 19.07.1949 Панасівською сільською радою, матір`ю ОСОБА_9 була ОСОБА_4 . Імена « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_4 » є різним написанням одного і того ж жіночого імені у різні часові періоди.

04 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про державну реєстрацію права власності на належну їй частину житлового будинку державному реєстратору Савинцівської сільської ради, але отримала рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Підставою для відмови зазначено наступне: головою домогосподарства зазначена ОСОБА_4 ; розбіжності в площі об`єкта нерухомого майна у виписці з погосподарської книги та технічному паспорті; не поданий документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку.

Розбіжність у значеннях загальної та житлової площі будинку, які зазначені у виписці з погосподарської книги та технічному паспорті виникла у зв`язку з тим, що технічний паспорт виготовлений у 2020 році, а інформація у погосподарські книги, згідно діючої на той час інструкції, заносилася зі слів членів домогосподарства без документального підтвердження. На даний час усунути цю розбіжність не вбачається можливим.

Земельна ділянка, на якій розташований вищезазначений житловий будинок, не приватизована. На підтвердження цього факту Великосорочинською сільською радою 21.12.2020 видана довідка № 1864. Інше речове право на землю також не оформлялося. Згідно Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій» оформлення речового права на земельну ділянку тісно пов`язане з встановленням факту, кому належить житловий будинок, який розташований на зазначеній ділянці.

ОСОБА_3 відмовився від свого права на 1/4 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 на користь своїх батьків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 написавши заяву про відмову, яка знаходиться в матеріалах справи а.с.19.

Відмова від права власності регулюється ст. 347 ЦК України. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. Згідно ч. 3 ст. 347 у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Порядок державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127, передбачає можливість реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв`язку з відмовою власника від права власності. Згідно частини 76 Порядку: «Для державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв`язку з відмовою власника від права власності подається документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав)». У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, ОСОБА_3 не має змоги у позасудовому порядку оформити свою відмову від права власності на частину спірного житлового будинку.

Відповідно до довідки від 21.12.2020 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не приватизована (а.с.29).

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо визнання права власності на домогосподарство віднесене до групи «колгоспний двір».

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на майно колгоспного двору, які регулюються Конституцією України, ЦК України та ЦПК України.

Згідно із ст.ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права власності.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів і вважається набуте правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або законність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що факт належності позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна колишнього колгоспного двору на праві спільної часткової власності, а саме житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , частки яких становлять по 1/4 підтверджений.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом майна, а саме 1/4 частини житлового будинку, яка належала ОСОБА_4 прийнявши спадщину фактично, однак юридично його не оформила. Тому позивач набула право на це майно в порядку спадкування. Це право відповідачами не оспорюється. Оскільки право позивача на оформлення її спадкових прав, а саме на 1/4 частину житлового будинку померлої порушено, то воно підлягає судовому захисту. Позовні вимоги позивача не суперечить закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин позовні вимоги позивачів ґрунтуються на законі і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України, позивачі не заявляють вимогу про відшкодування судових витрат, тому судові витрати понесені позивачами при зверненні до суду не підлягають стягненню з відповідачів на їх користь.

Керуючись ст. ст. ч.1 ст. 120, ч.2 ст. 123 ЦК УРСР, ст.ст. ст. ст. 5,10, 12, 13, 81, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/4 (одну четверту) частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/4 (одну четверту) частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , від якої відмовився ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на 1/4 (одну четверту) частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на 1/8 (одну восьму) частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , від якої відмовився ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Суддя О. А. Городівський