Постанова № 9926340, 08.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2253/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Коробовій А.В.,

за участю:

представника позивача - Васіна Є.Є.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Довіра"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 травня 2010 року Приватне підприємство "Агрофірма "Довіра" в особі ліквідатора Васіна Є.Є.звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення № 84/12 від 27.04.2010 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуваним податковим повідомленням рішенням визначено штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 2380 грн. на підставі акту «Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності з ПДВ» від 27.04.2010 року, в якому було зафіксовано порушення позивачем пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, неподання податкових декларацій з ПДВ за період 2009 року та січня лютого 2010 року. Позивач вважає, що ПП «Агрофірма «Довіра», яке постановою господарського суду Полтавської області від 27.03.2007 року визнано банкрутом і відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, не має обов'язку подавати податкові декларації з податку на прибуток, оскільки з настанням статусу банкрута у боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків та зборів, і повноваження ліквідатора щодо визначення податкових зобов'язань та відображення їх у деклараціях за відповідний період статтею 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачено. Крім того вказував, що відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому нарахування штрафних санкцій на підставі ст. 17 вказаного Закону є безпідставним.

У судовому засіданні представник позивача, ліквідатор Приватного підприємства «Агрофірма «Довіра»Васін Є.Є., позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.04.2010 року головним державним податковим інспектором Кобеляцького відділення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Гусаковою Л.В. проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість Приватного підприємства «Агрофірма «Довіра», за результатами якої складено акт № 00017/1502/30566505/80 від 27.04.2010 року.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що Приватним підприємством «Агрофірма «Довіра»не було подано декларації з податку на додану вартість за 2009 рік, січень-лютий 2010 року (14 щомісячних декларацій), що є порушенням п.4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

27.04.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки № 00017/1502/30566505/80 від 27.04.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000251502/0 (№ 84/12), яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2380 грн.

Позивач не згоден із вказаним податковим повідомленням - рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000561501/0 (№ 85/12) від 27.04.2010 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Агрофірма «Довіра» зареєстроване Кобеляцькою районною державною адміністрацію 27.12.1999 року (ідентифікаційний код 30566505).

Постановою господарського суду Полтавської області від 27.03.2007 року у справі № 18/296 Приватне підприємство «Агрофірма «Довіра»було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Васіна Є.Є., припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном, припинено повноваження власників майна банкрута.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

- укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

- виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

З огляду на викладене, визнання суб'єкта господарювання банкрутом має наслідком його особливий правовий статус, який регламентується положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", разом з тим, з урахуванням інших норм законодавства.

Аналізуючи чинне законодавство щодо обов'язку суб'єкта господарювання, визнаного банкрутом, подавати податкову звітність, суд приходить до наступних висновків.

Юридичною особою, за визначенням ст. 80 Цивільного кодексу України, є організація створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 4 ст. 91 ЦК).

Частиною 2 ст. 104 ЦК також визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Аналогічні положення містить ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Із положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що ліквідаційна процедура допускає підприємницьку діяльність, яка зводиться до закінчення технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу (ч. 1 ст. 23 Закону), передбачає можливість укладення угод (ст. 30 Закону) і т.ін.

З огляду на викладене, ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури не позбавляє суб'єкта здатності мати цивільні права та обов'язки, в тому числі, не позбавляє статусу платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року, № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, якою регламентовано порядок подання податкових декларацій, можливість звільнення платника податків, визнаного банкрутом, від обов'язку подавати податкові декларації не встановлено.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також не звільнено банкрута від обов'язку звітуватися до податкового органу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єкт господарювання, визнаний банкрутом, має обов'язок подавати податкову звітність до моменту його припинення (внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення) або зняття з обліку як платника податків. Тому посилання представника позивача на відсутність такого обов'язку у Приватного підприємства «Агрофірма «Довіра»є необґрунтованими.

Доводи позивача про те, що повноваження ліквідатора щодо визначення податкових зобов'язань та відображення їх у деклараціях за відповідний період статтею 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачено суд не бере до уваги, оскільки вказане повноваження випливає із того, що згідно ч. 2 ст. 25 Закону до ліквідатора переходять права керівника (органів управління) юридичної особи банкрута.

Відповідно пп. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом для звітування з податку на додану вартість є один календарний місяць.

Підпунктом 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З огляду на викладене вбачається, що місячні декларації з податку на додану вартість подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця.

Перевіркою Приватного підприємства «Агрофірма «Довіра»встановлено та зафіксовано в акті № 00017/1502/30566505/80 від 27.04.2010 року, що в порушення пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підприємством не було подано декларації з податку на додану вартість за 2009 рік (граничні строки подання: 20.02.2009, 20.03.2009, 20.04.2009, 20.05.2009, 20.06.2009, 20.07.2009, 20.08.2009, 21.09.2009, 20.10.2009, 20.11.2009, 21.12.2009, 20.01.2010) та за січень лютий 2010 року (граничні строки подання: 22.02.2010, 22.03.2010).

Відповідно до пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за неподання декларацій з податку на додану вартість за 2009 рік та січень-лютий 2010 року (14 декларацій) в розмірі 2380 грн. (170 х 14), про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0000251502/0 (№ 84/12) від 27.04.2010 року.

Посилання позивача на те, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд оцінює критично, оскільки в даному випадку процедура погашення податкових зобов'язань позивача або стягнення його податкового боргу не застосовувалася, натомість позивача притягнуто до відповідальності за невиконання обов'язку щодо подання декларацій з податку на додану вартість.

Крім того, у зв'язку з неподанням позивачем до податкового органу декларацій з ПДВ протягом 12 місяців 27.02.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»було анульовано реєстрацію Приватного підприємства «Агрофірма «Довіра»як платника податку на додану вартість, акт про анулювання № 2 від 27.02.2010 року.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0000561501/0 (№ 85/12) від 27.04.2010 року ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийнято з урахуванням усіх обставин, встановлення яких необхідне для прийняття рішення.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII, пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4, пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 104 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Агрофірма "Довіра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2010 року.

СуддяЛ.О. Єресько