Рішення № 99262500, 16.08.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2155/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

за участю секретаря Теліуса С.С.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2021 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності.

Для участі в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 не прибула, проте надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача - Лиманської міської ради , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не прибула, надала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, рішення ухвалити відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Суд вважає можливим розглянути справу без особистої участі позивача, представника відповідача, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Ухвалою суду від 16.08.2021 постановлено здійснювати заочний розгляд вказаної цивільної справи.

Дослідивши зібрані в справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), залишилось спадкове майно, яке спадкодавець, відповідно до заповіту, позвідченого Краснолиманською державною нотаріальною конторою 26.03.2015 року, зареєстрованого у реєстрі за №1162, залишив все майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і із чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою ( ст. 1220 ч.ч.1,2 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На теперішній час позивачка є єдиною спадкоємницею після смерті ОСОБА_2 , яка в установлені законом порядок та строки (ст. 1268, 1270-1272 ЦК України) оформила право власності за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку, розміром 4,6670 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Лиманської міської ради та на земельну ділянку розміром 0,2014 га в межах згідно з планом, розташованої в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом , витягами про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.7,8, 13,15). Інші особи, які реалізували своє право на спадщину, відсутні.

Також позивачка ОСОБА_1 зверталась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка складається з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

01.04.2021 року державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Алексєєвою В.Є., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.33).

Позивачка ОСОБА_1 як спадкоємиця не може оформити право власності на вказаний будинок в порядку спадкування відповідно до вимог закону з тих підстав, що реєстрація права власності на будинок відсутня.

Відповідно до виписки з погосподарської книги від 18.05.2021 року, ОСОБА_2 дійсно як голова домогосподарства мешкав та був зареєстрований з 1960 року до моменту смерті в домоволодінні в с. Діброва Краматорського району (Лиманська ОТГ) Донецької області, що також підтверджується довідкою про осіб зареєстрованих за адресою, виданою Виконавчим комітетом Лиманської міської ради від 23.03.2021 року №884 (а.с.34,46,48).

Відповідно до акта від 27.04.2021 року ОСОБА_2 , 1935 року народження дійсно побудував та мешкав з 1958 року в домоволодінні по АДРЕСА_1 області до моменту своєї смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.47).

Слов`янським КП «БТІ» проведено технічну інвентаризацію житлового будинку АДРЕСА_1 ( технічний паспорт № НОМЕР_1 ). Згідно зі звітом № 69/02 про оцінку нерухомого майна , загальна дійсна вартість будівель і споруд за вказаною адресою становить 34259,00 грн.(а.с.44).

Згідно з п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами та доповненнями), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) - для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Спірний будинок є об`єктом завершеного будівництва, будувався відповідно до дозвільних документів на виділеній для цих цілей земельній ділянці, він відповідає усім будівельним, санітарним, пожежним та іншим нормам, які застосовуються до будівель відповідного типу, що підтверджується технічним паспортом на будівлю, виданим КП «БТІ» м. Слов`янська (а.с.35-43).

За життя спадкодавець не встиг, відповідно до діючого законодавства, зареєструвати своє право власності на вищезазначене нерухоме майно в КП «БТІ» м. Слов`янська.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Верховний Суд України, зазначив у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеномуст.392 цього Кодексу. Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України,є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

Спадщина вважається належною спадкоємцю з часу її прийняття.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно з п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», до ст.67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкодавець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Умови для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вимога позивачки про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням викладених позивачкою обставин та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 263,265,268,280,281 ЦПК України ЦПК України, 1216 - 1218, 1220 - 1223, 1268 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , до складу якого входять: житловий будинок «А »; літня кухня «Б»; сарай «В-Е», льох « Г»; вбиральна «Д» , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя -