Ухвала суду № 99262293, 26.08.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/2572/20

Провадження №2/522/2935/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним дій посадових осіб і службових осіб, визнання права на отримання і приватизацію житла,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 14.02.2020 року звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, за яким просив:

-Визнати незаконним розподіл, надання та відчуження на користь третіх осіб житла у гуртожитках, переданих у комунальну власність територіальної громади м. Одеси Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт»: кімнати АДРЕСА_1 ) і кімнат АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 );

-Визнати за позивачем право на отримання і приватизацію окремої кімнати в гуртожитку, переданому у власність територіальній громади м. Одеси Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт».

Ухвалою суду від 19.02.2020 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху та визначено зокрема про необхідність сплати судового збору за другу вимогу немайнового характеру у сумі 840.80 грн..

До суду 14 травня 2020 року надійшла заява позивача, згідно якої надав необхідні відомості згідно вимог ухвали суду від 19.02.2020 року, а в частині вимог про сплату судового збору заявив до суду клопотання про зменшення суми судового збору або звільнення від сплати судового збору через незадовільний майновий стан. Посилався на те, що предмет спору стосується вирішення його житлових прав та сума судового збору є занадто для нього обтяжливою, оскільки отримує лише пенсію.

Ухвалою суду від 20.05.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зменшення/звільнення від сплати судового збору – відмовлено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 840, 80 грн. до ухвалення судового рішення у цій справі. Провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в підготовчому засіданні на 06.07.2020 року.

У підготовчому засіданні суд протокольно у присутності позивача та представника відповідача – ОСОБА_2 зобов`язав сторону відповідача надати суду письмову інформацію щодо 5 спірних кімнат. Розгляд справи було відкладено на 14.09.2021 року.

До суду 23.07.2020 року ОСОБА_3 повторно звернувся з заявою про звільнення його від сплати судового збору, посилався на те, що сума судового збору перевищує 5% розміру його річного доходу, оскільки отримує лише пенсію.

Представником ВК ОМР 14.09.2020 року на виконання ухвали суду від 06.07.2020 року надано суду документи щодо спірних квартир (а.с.61-139)..

У підготовче засідання призначене на 14.09.2020 року з`явився ОСОБА_1 , позов підтримав, проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечував.

У підготовче засідання з`явився представник ВК ОМР – Старостін О.С. проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечував.

Жодних, не розглянутих клопотань, від сторін суду не заявлено.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 01.12.2020 року.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Розгляд справи 01.12.2020 року був відкладений на 24.03.2021 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

У судовому засіданні 24.03.2021 року був присутній позивач, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, та представник відповідача, який зазначив, що ними не оспорюється право позивача на приватизацію кімнати у гуртожитку та вважає, що в цій частині позову відсутній спір. При цьому, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач перебуває на квартирному обліку в загальній черзі, отже має право на отримання житла, коли дійде до нього чергу; також ним обрано невірний спосіб захисту цивільних прав та відсутні правові підстави надати йому житло раніше осіб, які стоять перед ним у черзі.

По справі було оголошено перерву до 02.06.2021 року.

У зв`язку з відсутністю світла 02.06.2021р., розгляд справи був відкладений на 26.08.2021р..

У судовому засіданні 26.08.2021 року був присутній позивач, який позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Посилався на те, що розподіл, надання та відчуження на користь третіх осіб житла у гуртожитках, переданих у комунальну власність територіальної громади м. Одеси Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт»: кімнати №1, №25 (гуртожиток АДРЕСА_5 ) і кімнат АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , № НОМЕР_1 (гуртожиток АДРЕСА_6 ), було здійснено з порушенням чинного законодавства та без отримання відповідного висновку постійної житлової комісії, а представник Київської райадміністрації самовільно (без належних повноважень) прийняв розпорядження та видав ордери на спірні кімнати. Вказував, що особи, які були видані кімнати, не є працівниками порту, ні мешканцями будинку. Вказував, що оскільки виконком є власником гуртожитку та ухиляється від виділу йому, позивачу, житла, то саме він є належним відповідачем по справі. Вказував, що його запит були перенаправлені до Київської райадміністрації та ним було отримано відповідь про те, що він отримає житло у порядку черговості, проте позивач вважає що має право на отримання житла поза чергою. Просив позов задовольнити.

Представник відповідач у судове засідання не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином. Надав до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи відкласти у зв`язку з перебуванням його у відпустці.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, суд, зважаючи на належне сповіщення сторін, з урахуванням ст. 223 ЦПК України, а також строків розгляду справи, зважаючи на те, що представником відповідача у минулому судовому засіданні були наданні пояснення по суті спору та подані докази в обґрунтування їх позиції, прийшов до висновку про відсутні підстав для відкладення розгляду справи та ухвалив проводити судовий розгляд за відсутності представника відповідача, сповіщеного належним чином.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, приходить до наступних висновків.

Пунктом 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відсутній предмет спору провадження у справі підлягає закриттю.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Під предметом спору розуміється об`єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем. Об`єктом цивільних правовідносин є матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини.

Предмет спору не є тотожним предмету позову, яким є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті. Предметом позову є позовні вимоги.

Предмет спору є достатньо простим для визначення (з`ясування) та станом на момент виникнення спору є таким, що фактично існує та не може бути заперечений сторонами.

Правове значення категорії предмет спору і пов`язані із цим правові наслідки на час розгляду справи чітко визначені ЦПК України, саме із нею процесуальний закон пов`язує закриття провадження у справі в порядку пункту 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України (відсутність предмету спору, а не предмету позову).

Крім того, суд зазначає, що необхідність запровадження такого правила, встановленого пунктом 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України, обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Проте Європейський суд з прав людини у справі «Абрамова проти України», № 41988/08,параграф 20, рішення від 18.12.2018 року, повторює, щоб «цивільний» аспект пункту 1статті 6 Конвенції був застосовним, має існувати спір («contestation» у французькому тексті) щодо «права цивільного характеру», яке принаймні небезпідставно можна назвати таким, що визнане національним законодавством, незалежно від того, чи захищене воно також Конвенцією. Спір має бути реальним та серйозним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; і, насамкінець, результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для відповідного права, при цьому самих лише опосередкованих зв`язків або непрямих наслідків для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції недостатньо.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є, зокрема, вимоги позивача про визнання за ним права на отримання і приватизацію окремої кімнати в гуртожитку, переданому у власність територіальній громади м. Одеси Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт».

При цьому, згідно пояснень представника відповідача дане право позивача ними не оспорюється та визнається, що не спростовано позивачем.

Судом встановлено, що позивач перебуває на квартирному обліку громадян, які мають право на отримання житлової площі при Київській районній адміністрації Одеської міської ради із 29.09.2008 року.

Згідно листа Приморської районної адміністрації від 21.06.2013 року №К-10-ЗПИ (а.с.8), розпорядженням ПРА ОМР від 25.01.2013 року №39 затверджено протокол №1 від 08.01.2013 року спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ДП «Одеський морський торговий порт» про затвердження списків квартирного обліку підприємства. Згідно даного протоколу ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку по місцю праці в загальній черзі, складом сім`ї 1 чоловік з 10.03.2010 року та станом на 01.01.2013 року номер у черзі становить 213 (а.с.8).

Таким чином, відповідачем визнається право позивача на отримання житла.

Окрім того, позивачем не надано доказів щодо відмови відповідного органу на приватизацію кімнати та не пред`явлено позовних вимог про визнання відповідної відмови відділу приватизації неправомірною.

Зважаючи на викладені обставини, враховуючи вказані норми матеріального та процесуального права дають обґрунтовані підстави стверджувати, що в цій частині позову між сторонами відсутній предмет спору, внаслідок чого провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Окремо слід звернути увагу позивача на те, що у разі задоволення вимог позивача буде мати місце перебирання на себе функції органу, який законом уповноважений на прийняття таких рішень за результатами розгляду відповідних матеріалів, відповідно до вимог закону. Позивач не позбавлений можливості звернутись до відділу приватизації для повторного вирішення питання про приватизацію, надавши, передбачені положенням документи.

За частиною 2 статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відтак суд приходить до висновку про наявність про закриття провадження у даній справі з підстав п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3-13, 43, 49, 89, 142, ч.1,3 ст. 223, ч.2 ст.247, п.2 ч.1 ст.255, ст.256, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради в частині вимог щодо визнання за позивачем права на отримання і приватизацію окремої кімнати в гуртожитку, переданому у власність територіальній громади м. Одеси Державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили із моменту підписання її суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 31.08.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.