Ухвала суду № 99261016, 30.08.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/6837/21

Провадження №2/932/3836/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді - Лукінова К.С., при секретарі – Івановій А.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 , третя особи – Приватний нотаріус Панченко Олена Валентинівна про визнання недійсним іпотечного договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження,-

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 , третя особи – Приватний нотаріус Панченко Олена Валентинівна про визнання недійсним іпотечного договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2021 року – 27.08.2021 року позовну заяву передано в провадження судді Лукінової К.С.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка вмотивована тим, що підставами звернення до суду з позовом про визнання іпотечного договору від 31.08.2018 року недійсним є наступні обставини: у 2018 році внаслідок протиправних дій ПАТ «Актабанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ «ВСК» - ТОВ «Мета-Імпекс» було незаконно позбавлено володіння виробничим будинком літ. Г-2 по АДРЕСА_1 , але знаючи про те, що позивач не визнає та оспорює реєстрацію права власності на вказане майно, в тому числі звернулося до правоохоронних органів, ТОВ «ВСК» уклало з ОСОБА_1 , який є володільцем 50% у статутному капіталі ТОВ «ВСК», іпотечний договір від 31.08.2018 року щодо вказаного майна. Однак, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2020 року по справі № 904/1875/19, яке набрало законної сили було визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію за ТОВ «ВСК» права власності на цей об`єкт нерухомого майна та скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 27642748, визнано за ТОВ «Мета-Імпекс» право власності на 95/100 часток виробничого будинку літ. Г-2 по АДРЕСА_1 та витребувано від ТОВ «ВСК» на користь ТОВ «Мета-Імпекс» 95/100 часток вказаного виробничого будинку. Заявник стверджує, що п. 5.2 оскаржуваного іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 5.3 вказаного договору передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання відповідних основних зобов`язань. На підставі п. 5.4. спірного договору іпотеки ОСОБА_1 має право навіть продати від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. З цього приводу заявник зазначає, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ «ВСК» та його частка складає 50% та він є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «ВСК». Заявник вважає, що може бути легко створена ситуація, за якої ТОВ «ВСК» начебто не виконало перед ОСОБА_1 зобов`язання по договорам позики № 3 від 10.08.2018 року та № 4 від 22.08.2018 року, внаслідок чого ОСОБА_1 зможе заволодіти згаданим вище виробничим будинком або навіть продати його будь-якій третій особі. Отже, до закінчення розгляду справи та набрання законної сили рішенням по справі, предмет іпотеки, власником якого в дійсності є позивач, може бути відчужений як на користь відповідача 2, так і будь-якій третій особі на підставі іпотечного договору, який укладено особою, яка не була власником цього майна і не мала повноважень на передачу його в іпотеку, що є підставою для визнання його недійсним. Вказані обставини суттєво ускладнять або взагалі зроблять неможливим повернення згаданого нерухомого майна законному власнику – ТОВ «Мета-Імпекс», безпідставно переданого в іпотеку по оспорюваному договору. Зважаючи на викладене, існують ризики настання обставин, які у разі невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звертається до суду, що відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Просили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» (ідентифікаційний код 42273525) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії спрямовані на задоволення вимог іпотекодержателя та звернення стягнення на виробничий будинок літ. Г-2 розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеного 31.08.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» (ідентифікаційни код 42273525) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідченого приватним нотаріусом Панченко Оленою Валентинівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1972, в тому числі, але не виключно, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; заборонити державним реєстраторам речових прав, у тому числі приватним та державним нотаріусам, вчинення будь-яких реєстраційних дій на підставі чи на виконання Іпотечного договору в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеного 31.08.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» (ідентифікаційний код 42273525) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Панченко Оленою Валентинівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1972, у тому числі заборонити здійснювати державну реєстрацію права власності на виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі чи на виконання Іпотечного договору в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеного 31.08.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» (ідентифікаційний код 42273525) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідченого приватним нотаріусом Панченко Оленою Валентинівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1972.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.08.2021 року було вирішено розглядати заяву про забезпечення позову за участі заявника та призначено її розгляд на 30.08.2021 року.

В судовому засіданні представник заявника підтримала подану заяву про забезпечення позову з підстав, викладених в поданій заяві та надала доповнення до неї, в яких зазначила, що листом від 14.04.2021 року ОСОБА_1 як іпотекодержателю спірного нерухомого майна позивачем було повідомлено, що рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/1875/19 від 22.10.2020 року набрало чинності 13.04.2021 року відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду. Цим же листом ОСОБА_1 було повідомлено, що майно ТОВ «Мета-Імпекс» вибуло з його власності поза його волею. Отже, на момент укладення договору іпотеки від 31.08.2018 року зареєстрованого в реєстрі за № 1972 між ОСОБА_1 та ТОВ «ВСК», ТОВ «ВСК» не було власником об`єкту нерухомого майна, переданого в іпотеку і не мало права на його укладення. Позивачем було запропоновано ОСОБА_1 ініціювати розірвання договору іпотеки від 31.08.2018 року. Оскільки станом на 27.08.2021 року позивач відповіді на цей лист не отримав, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 до цього часу не розірвано договір іпотеки, то це підтверджує наміри ОСОБА_1 скористатися своїми правами іпотекодержателя, в тому числі й правом звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання ТОВ «ВСК» зобов`язань за договорами позики, які забезпечені іпотекою.

В судове засідання з`явився представник відповідача ТОВ «ВСК», в зв`язку із чим суд вважає за можливе з`ясувати його думку щодо заяви про забезпечення позову. В судовому засіданні він зазначив, що підстав для задоволення заяви немає, оскільки вони є добросовісним набувачем спірного майна і мали право передати його в іпотеку.

Суд, частково дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з поданого позову та заяви про забезпечення позову між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, а саме виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 щодо якого укладено оспорюваний іпотечний договір. При цьому Інформаційною довідкою з реєстру прав власності підтверджується факт укладення оспорюваного іпотечного договору між відповідачами. При цьому, як вбачається з наданих позивачем копій договорів позики № 3 від 10.08.2018 року – строк повернення позики встановлено до 09.08.2021 року та № 4 від 22.08.2018 року – строк повернення позики до 21.08.2021 року, що в своїй сукупності свідчить про те, що в зв`язку із спливом встановленого строку для повернення позики дійсно відповідач ОСОБА_1 має можливість звернути стягнення за іпотечним договором від 31.08.2018 року на спірне нерухоме майно, що в свою чергу може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому у разі задоволення позовних вимог.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Підставою для звернення позивача до суду стало те, що у разі задоволення вимог іпотекодержателя за виконавчим написом нотаріуса чи в добровільному порядку, вищевказане нерухоме майно може знову змінити свого власника, що підтверджується наданим витягом з Реєстру прав на нерухоме майно, копіями договорів позики та іпотечного догояору від 31.08.2018 року, що може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя.

Таким чином, позивачем надано суду докази того, що на даний час між сторонами дісно виник спір щодо договору іпотеки який стосується нерухомого майна.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо задоволення вимог іпотекодержателя відносно спірного нерухомого майна та заборони державним реєстраторам проводити відповідні дії, але в частині заборони вчинення виконавчого напису нотаріуса та укладення сторонами договору щодо задоволення вимог іпотекодержателя, то суд вважає, що це буде являти собою втручання в діяльність відповідних осіб, адже вони не позбавлені права вчиняти такі дії, які можуть бути зупинені шляхом заборони їх реєстрації відповідними компетентними особами та органами. Суд вважає, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи питання зустрічного забезпечення позову судом враховано, що позивач у встановленому законом порядку зареєстрований на території України, крім того у суду відсутні надані докази того, що майновий стан цього позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду по справі, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому обов`язок суду щодо беззаперечного застосування до повивача зустрічного зобов`язання, який передбачений випадками переліченими у ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутній.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, ч. 6 ст. 259 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Імпекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія», ОСОБА_1 , третя особи – Приватний нотаріус Панченко Олена Валентинівна про визнання недійсним іпотечного договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень на нерухоме майно, припинення іпотеки та обтяження – задовольнити частково.

До розгляду справи по суті, вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» (ідентифікаційний код 42273525) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії спрямовані на задоволення вимог іпотекодержателя та звернення стягнення на виробничий будинок літ. Г-2 розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеного 31.08.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» (ідентифікаційни код 42273525) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідченого приватним нотаріусом Панченко Оленою Валентинівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1972; заборонити державним реєстраторам речових прав, у тому числі приватним та державним нотаріусам, вчинення будь-яких реєстраційних дій на підставі чи на виконання Іпотечного договору в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеного 31.08.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» (ідентифікаційний код 42273525) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Панченко Оленою Валентинівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1972, у тому числі заборонити здійснювати державну реєстрацію права власності на виробничий будинок літ. Г-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі чи на виконання Іпотечного договору в забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеного 31.08.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича стальна компанія» (ідентифікаційний код 42273525) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідченого приватним нотаріусом Панченко Оленою Валентинівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1972.

Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 31.08.2021 року.

Суддя К.С. Лукінова