Ухвала суду № 99260280, 30.08.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11036/21

Провадження №2-з/369/61/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Варварової М.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подачі, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

У своїй заяві просить суд зупинити стягнення у виконавчому провадженні №64781137 відкритому 10.03.2021 на підставі судового рішення по справі №911/3180/20 від 25.02.2021 (п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №65254838 відкритому 22.04.2021 на підставі судового рішення по справі №911/2000/20 від 25.02.2021 (п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Накласти арешт на автомобілі: CITROEN BERLINGO (2015р. випуску, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , колір білий); ЗАЗ LANOS (2012 рік випуску, VIN: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 , колір білий); FORD TRANSIT (2013 рік випуску, VIN: НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , колір білий); TOYOTA AURIS (2011 рік випуску, VIN: НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , колір чорний); LEXUS RX350 (2012 рік випуску, VIN: НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 , колір чорний).

Заборонити будь-яким особам проводити аукціони (торги), укладати з третіми особами правочини, спрямовані на відчуження та/або обтяження зобов`язаннями щодо авто:

CITROEN BERLINGO (2015р. випуску, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , колір білий); ЗАЗ Lanos (2012 рік випуску, VIN: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_4 , колір білий); FORD TRANSIT (2013 рік випуску, VIN: НОМЕР_11 , номерний знак НОМЕР_6 , колір білий); TOYOTA AURIS (2011 рік випуску, VIN: НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , колір чорний); LEXUS RX350 (2012 рік випуску, VIN: НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 , колір чорний).

Заява обґрунтована такими обставинами.

27.10.2000 було проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем.Ай.Кей" код ЄДРПОУ 31204695, засновниками якого стали ОСОБА_2 (частка 50 %) та його батько ОСОБА_3 (частка 50%).

02.10.2012 вона разом з ОСОБА_2 уклала шлюб, який у той же день був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, про що видано відповідне свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_12 .

У проміжок часу 02.10.2012 р. по 21.12.2019 р. під час шлюбу, за їхні спільні кошти чоловік, як учасник ТОВ "Ем.Ай.Кей", збільшив статутний капітал вказаного товариства, згідно до чого відбулось придбання автівок:

- CITROEN BERLINGO (2015p. випуску, VIN: НОМЕР_1 , номерний знак: НОМЕР_2 , колір білий);

- ЗАЗ Lanos (2012 рік випуску, VIN: НОМЕР_3 , номерний знак: НОМЕР_13 , колір білий);

- FORD TRANSIT (2013 рік випуску, VIN: НОМЕР_11 , номерний знак НОМЕР_6 , колір білий);

- TOYOTA AURIS (2011 рік випуску, VIN: НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 , колір чорний).

- LEXUS RX350 (2012 рік випуску, VIN: НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_10 , колір чорний)

Відповідно до чого автомобілі увійшли до статного капіталу ТОВ "Ем.Ай.Кей". Отже, вона вважає, що як дружина має право на вказані авто.

27.07.21 згідно до автоматизованого реєстру виконавчих проваджень, їй стало відомо, що у відношенні боржника ТОВ "Ем.Ай.Кей" відкрито 10.03.2021 р. виконавче провадження №64781137, згідно до якого 21.07.2021 р. проведено опис та арешт майна боржника та вилучені автівки: CITROEN BERLINGO, ЗАЗ Lanos, FORD TRANSIT, TOYOTA AURIS.

Ha LEXUS RX350 в подальшому теж можливе звернення стягнення за виконавчим провадженням №65254838 від 22.04.2021 на підставі рішення суду по справі №911/2000/20 від 25.02.2021.

ВП №65254838 розпочато на підставі рішення суду по справі № 911/2000/20 від 25.02.2021. З вказаним рішенням вона також не погоджується і 29.07.2021 на вказане рішення нею була подана апеляційна скарга.

Отже, борг за виконавчим провадженням планується погасити за рахунок майна придбаного їхньою родиною під час шлюбу, тобто з сімейного бюджету, що є по відношенню до неї неправомірним, тому на підставі вищевказаного просила суд заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Вказана норма є імперативною.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин 5, 6 вказаної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. У разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи, відповідно до ч.1 ст. 84 ЦПК України, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Вказані норми спрямовані на реалізацію статтей 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. А суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи зазначені норми, суд бере до уваги те, що заявник звернувся із вказаною заявою до подання позовної заяви. Однак, приймаючи до уваги майбутній предмет позову та розмір позовних вимог, а також наявність рішень Господарського районного суду м. Києва від 25.01.2021 року у справі №911/3180/20 та рішення від 28 січня 2021 року у справі за №911/2000/20, суд дійшов висновку про неспівмірність заходу забезпечення позову, про який просить заявник, а тому на думку суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви.

Водночас, ч. 11 ст. 150 ЦПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Ураховуючи наведене, те, що заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчих провадженнях, накладення арешту та заборони дій, яка полягає у втручанні у проведення аукціону, що проводяться за участю від імені держави (державного органу), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, оскільки вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб заборонено Законом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер, а зупинення продажу арештованого нерухомого майна порушує права стягувача у виконавчому провадженні. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 755/1357/18 (Постанова від 13.03.2019 року).

Виходячи з наведеного, правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 149-152, 260, 352-353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подачі - відмовити;

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.В. Дубас