Рішення № 99259600, 09.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Справа № 215/1871/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича про визнання бездіяльності протиправною,-

ВСТАНОВИВ:

07.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, в якому просив :

- визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, за результатами розгляду заяви від 19.10.2020 вх. 16801, яка виявилася у неналежному застосуванні управлінської функції, у порушенні правового режиму і форми розгляду заяви позивача від 19.10.2020 вх. №16801, в розумінні ч.5 ст. 121 Конституції України;

- визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича за результатом розгляду заяви від 19.10.2020 вх. 16801, яка виявилась у відмові зобов`язати директора КНП Центру первинної медико-санітарної допомоги Косяк Н.В. і начальника управління охорони здоров`я м. Кривого Рогу Мурашко К.В. забезпечити онко-хвору матір позивача безкоштовними ліками, памперсами за термін з 20.09.2019 по 01.01.2020 та встановити наявність у відповідача компетенції (повноважень) таке зобов`язання здійснити;

- визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича за результатами розгляду заяви від 19.10.2020 вх. 16801, яка виявилась у відмові прийняти постанову відповідно до ст. 19, 22, 60 Конституції України і визначити спосіб захисту прав позивача та постановити окрему ухвалу згідно ст. 249 КАС України;

- визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, за результатами розгляду заяви від 19.10.2020 вх. 16801, яка виявилась у відмові надати повідомлення про повноваження осіб які розглядали заяву і надати належно завірені дві копії заяви з реєстраційними номерами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до Криворізької місцевої прокуратури № 2 із письмовою заявою (зверненням) від19.10.2020 вх. №16801, але відповідач за результатами розгляду заяви допустив бездіяльність, яка виявилась у неналежному застосуванні управлінської функції, у відмові зобов`язати посадових осіб системи охорони здоров`я виконати певні функції, у відмові прийняти постанову, та у відмові надати повідомлення про повноваження осіб які розглядали його заяву.

25.03.2021 року ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

07.05.2021 року зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Захарчук-Борисенко Н.В.

12.05.2020 року ухвалою суду було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На час розгляду справи відповідачем не надано відзив на позовну заяву, причини не відомі.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.10.2020 звернувся до Криворізької місцевої прокуратури № 2, із заявою в якій зазначив, що директор КНП «Медико-санітарної допомоги Косяк Н.В. і начальник управління охорони здоров`я м. Кривого Рогу Мурашко К.В. не забезпечили його хвору матір безкоштовними ліками. Кошти які повинні були використанні на безоплатні ліки, засоби реабілітації використані не за призначенням, у зв`язку з цим позивач просив органи прокуратури вжити заходи для забезпечення нагляду за додержанням законів посадовими особами органів місцевого самоврядування, проте відповідач відмовив у такому клопотанні позивачу.

Не погоджуючись із бездіяльністю Криворізької місцевої прокуратури № 2 щодо не вжиття заходів по заяві від 19.10.2020 року та порядку розгляду зазначеної заяви, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ст.1 Закону №393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із ст.7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтею 18 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно із ст.19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Частиною першою статті 20 Закону № 393/96 визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз зазначених норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до органів прокуратури з вимогою забезпечити нагляд за додержанням законів посадовими особами системи охорони здоров`я, про що останньому було відмовлено, що в свою чергу слугувало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до положень Закону України «Про Прокуратуру», на прокуратуру покладаються функції щодо підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Отже, дії відповідача які спрямовані на відмову в задоволенні заяви позивача, ґрунтується на вимогах закону та є правомірними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду звернення від 19.10.2020 рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. 18, 19, ч. 1 ст. 4 КАС України і ст. ст. 3, 19 Конституції України суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд зазначає, що письмова відповідь, надана на звернення громадян, не може мати юридичної сили, бо відповідно до теоретичних основ права, юридична сила є основною властивістю правових актів діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин. Письмова відповідь на звернення громадян не є правовим актом, а орган прокуратури не є суб`єктом правотворчої діяльності.

Враховуючи, вищевикладене, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено можливість видачі нормативно-правових актів у рамках розгляду звернення громадян згідно Закону України «Про звернення громадян», а тому дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

При цьому, суд бере до уваги твердження про те, що органи Прокуратури України не є суб`єктом правотворчості та не має повноважень приймати нормативно-правові акти, які підлягають обов`язковій державній реєстрації та обліку у Єдиному державному реєстрі нормативних актів.

Згідно ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 249 КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, у разі необхідності, на власний розсуд, та за внутрішнім переконанням суд наділений повноваженнями щодо реагування на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності, тобто, винесення окремої ухвали є правом суду, а не обов`язком.

Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича за результатом розгляду заяви від 19.10.2020 вх. 16801, яка виявилась у відмові зобов`язати директора КНП Центру первинної медико-санітарної допомоги Косяк Н.В. і начальника управління охорони здоров`я м. Кривого Рогу Мурашко К.В. забезпечити онко-хвору матір позивача безкоштовними ліками, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що чинним законодавством України не передбачено повноважень у органів прокуратури зобов`язувати посадових осіб інших органів державної влади або місцевого самоврядування вчинити або утриматись від вчинення будь-яких дій, суд відмовляє у задоволенні цієї позовної заяви як безпідставної.

Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури №2 Коценка Максима Валерійовича, за результатами розгляду заяви від 19.10.2020 вх. 16801, яка виявилась у відмові надати повідомлення про повноваження осіб які розглядали заяву і надати належно завірені дві копії заяви з реєстраційними номерами, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язок персоніфіковувати працівників, які задіяні (частково задіяні) у виконанні роботи органів прокуратури, оскільки надана відповідь на звернення обов`язкового підписується керівником прокуратури з одночасним поставленням відповідних штампів, що в свою чергу надає такому листу ознак легітимності для подальшого пред`явлення та використання.

Тобто, з наведеного, можна зробити висновок, що надана відповідь на звернення позивача не може слугувати результатами діяльності певних посадових чи службових осіб, а є документом який створений від імені Прокуратури України як державного органу.

Щодо надання належно завірених двох копій заяви позивача з реєстраційними номерами, суд зазначає, що така вимога суперечить принципам Закону України «Про звернення громадян», оскільки Закон слугує для досягнення мети реалізації прав громадян щодо звернень останніми до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить відповідача надати першому копії його ж власної заяви, яку позивач безпосередньо подає, отже, в момент звернення із такою заявою у ОСОБА_1 була можливість зробити копії своєї заяви, а така вимога свідчить лише про зловживання своїми права під час звернення на підставі закону України «Про звернення громадян».

З аналізу викладеного встановлено, що на органи прокуратури не покладається виконання обов`язків які викладені у вимогах позивача.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішення) та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на встановлену судом правомірність дій відповідача, суд визнає заявлений позов необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні за безпідставністю.

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, та те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до керівника підрозділу Криворізької місцевої прокуратури № 2 Коценка Максима Валерійовича (50029, м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3, код ЄДРПОУ: 02909938) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко