Рішення № 99257249, 30.08.2021, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2420/20

2/683/224/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року м.Старокостянтинів.

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого судді Андрощука Є.М.

з участю секретаря Бадаєвої Н.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Драчука С.Л.

представника відповідачів Грицая Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів без заявлення самостійних вимог на предмет спору регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання автомобіля спільним майном подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернувсь з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів без заявлення самостійних вимог на предмет спору - регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області про визнання недійсним договору купівлі-продажу №6845/2020/2165206 автомобіля MERSEDES-BENZ моделі С180 д.р.н. НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску, укладеного 21 серпня 2020 року між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 автомобіля MERSEDES-BENZ моделі С180 д.р.н. НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску.

В обґрунтування позову посилавсь на те, що вищевказаний автомобіль був приданий в період його шлюбу з ОСОБА_4 , зареєстрованого 03 червня 2007р. Самчиківською сільською радою Старокостянтинівського району та право власності на автомобіль було зареєстроване 05.05.2018р. за ОСОБА_4 . Рішенням Старокостянтинівського райсуду від 13.07.2020р. їх шлюб було розірвано, а у вересні 2020р. він дізнався, що зазначений автомобіль відчужений ОСОБА_4 без його згоди для ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу №6845/2020/2165206 від 21 серпня 2020р. Від імені власника автомобіля ОСОБА_4 діяв на підставі довіреності від 07.08.2020р. представник ОСОБА_5 , який на підставі передоручення від 21.08.2020р. уповноважив ОСОБА_6 на вчинення будь-яких дій щодо автомобіля і остання продала його для того ж ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу №6845/2020/2165206 від 21 серпня 2020р. Позивач вказує, що своє згоди на продаж спірного автомобіля, що є спільною власністю одруження, він не давав, а тому вказаний договір укладений з порушенням закону і його слід визнати недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Драчук С.Л. позовні вимоги підтримали повністю просили їх задовольнити, з вищенаведених підстав.

Відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду з письмовою заявою, в якій вказала, що позов визнає, просила справу розглянути без її участі.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 адвокат Грицай Л.М. заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними, не відповідають дійсним фактичним обставинам, вимогам чинного законодавства. Так, спірний автомобіль придбаний за кошти ОСОБА_7 , хоча і зареєстрований за ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 згідно усної домовленості купив автомобіль в розстрочку у ОСОБА_7 , саме тому ОСОБА_4 і надала довіреність 07.08.2020р. ОСОБА_5 . Автомобіль не являється спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 , а ОСОБА_5 повністю розрахувався з ОСОБА_7 . З приводу даних обставин за заявами ОСОБА_7 та ОСОБА_4 від 21.09.2020р. внесено відомості до ЄРДР за №12020240220000327 за ч.2 ст.190 КК України, за нібито заволодіння шахрайським способом ОСОБА_5 автомобілем ОСОБА_7 і у даному кримінальному провадженні допитані вищезазначені особи.

Представник третьої особи на стороні відповідачів без заявлення самостійних вимог на предмет спору - регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій області звернувсь до суду з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутності, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений правомірно і підстав для визнання даного правочину недійсним - не має.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що з 03 червня 2007р. по 13 липня 2020р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі та рішенням Старокостянтинівського райсуду Хмельницької області від 13 липня 2020р., що набрало законної сили 13.08.2020р. у цивільній справі № 683/970/20 провадження №2/683/795/2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.10).

Також, судом встановлено, що в період шлюбу - 05 травня 2018р. сторонами було придбано автомобіль MERSEDES-BENZ моделі С180 д.р.н. НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску, що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_4 . Територіальним сервісним центром №6841 05.05.2018р. (а.с.96).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій ст.61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Застосовуючи норму статті 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Згідно зі ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Вищевказані норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Кожен з подружжя може оспорити у судовому порядку поширення правового режиму спільної сумісної власності на новий об`єкт. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

З цього слідує, що автомобіль MERSEDES-BENZ моделі С180 д.р.н. НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Як вбачається з даних довіреності від 07 серпня 2020р., посвідченої приватним нотаріусом Старокостянтинівського райнотокругу Сарело Т.П. за р.№955, ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 бути її повноважним представником перед третіми особами з питань розпорядження (в тому числі продати за умови сплати державного мита або податку з доходів фізосіб, здати в оренду, позичку, тощо) належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 6841, зареєстрований за нею 05.05.2018р. автомобіль MERSEDES-BENZ моделі С180 д.р.н. НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску і вказана довіреність видана з правом передоручення третім особам (а.с.100).

Згідно даних довіреності від 21 серпня 2020р., посвідченої приватним нотаріусом Шепетівського міськнотокругу Петровською Л.О. за р.№1083, ОСОБА_5 , діючи по довіреності ОСОБА_4 посвідченої приватним нотаріусом Старокостянтинівського райнотокругу Сарело Т.П. 07 серпня 2020р. за р.№955, уповноважив ОСОБА_6 бути його повноважним представником перед третіми особами з питань розпорядження (в тому числі продати за умови сплати державного мита або податку з доходів фізосіб, здати в оренду, позичку, тощо) належний ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 6841, зареєстрований за нею 05.05.2018р. автомобіль MERSEDES-BENZ моделі С180 д.р.н. НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску (а.с.99).

Встановлено, що 21 серпня 2020р. ОСОБА_6 , діючи від імені ОСОБА_4 , на підставі вищевказаної довіреності ОСОБА_5 від 21серпня 2020р. р.№1083, продала для ОСОБА_5 автомобіль MERSEDES-BENZ моделі С180 д.р.н. НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску, належний ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого ТСЦ 6841, зареєстрований за нею 05.05.2018р., що підтверджується даними договору купівлі-продажу №6845/2020/2165206, оформленому у сервісному центрі №6845 РСЦ МВС в Хмельницькій області в м.Шепетівці 21 серпня 2020 року (а.с.95).

На підставі вищевказаного договору купівлі-продажу територіальним сервісним центром №6845 РСЦ МВС в Хмельницькій області зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на автомобіль MERSEDES-BENZ моделі С180 д.р.н. НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску, що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданим 21.08.2020р. ТСЦ №6845 РСЦ МВС в Хмельницькій області (а.с.6).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч.1, ч.2 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

За встановлених у справі обставин спірний автомобіль придбано сторонами під час перебування у шлюбі, тобто він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Презумпція спільної сумісної власності не спростована. Транспортний засіб є цінною річчю, придбаний сторонами у період шлюбу, а тому його продаж повинен був вчинятися за письмової згоди другого з подружжя.

Якщо майно, яке є спільною сумісною власністю, відчужене без згоди інших співвласників, то наявність цих обставин свідчить про невідповідність договору купівлі-продажу цього майна актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним відповідно до положень частини першої статті 203, частини першої статті 205 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), відсутність згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України та статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави, передбачені ст.215 ЦК України для визнання недійсним договору купівлі - продажу №6845/2020/2165206 автомобіля MERSEDES-BENZ моделі С 180 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску, укладений 21 серпня 2020 року між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , як такого, що укладений за відсутності письмової згоди іншого з подружжя щодо майна, яке є спільною сумісною власністю, тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Натомість суд не приймає до уваги заперечення проти позову представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката Грицая Л.М. з приводу тих обставин, що спірний автомобіль придбаний за кошти ОСОБА_7 , хоча і зареєстрований за ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 згідно усної домовленості купив автомобіль в розстрочку у ОСОБА_7 , тому автомобіль не являється спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 , з наступних підстав.

Так, згідно ч.2, 5 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, рішення суду.

Згідно ст.208 ЦК України встановлено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, зокрема правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує в 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.4 ст.334 ЦК України).

Таким чином, правовим наслідком реєстрації правочину - договору купівлі-продажу автомобіля є відповідна реєстрація автомобіля у відповідних відділах реєстраційних служб МВС України.

Законодавчими актами України встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна.

Так, пунктами 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою КМУ №1388 від 07.09.98 року, передбачено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою; договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу та договір купівлі-продажу предмета лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем ; акт про придбання майна на аукціоні з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність); договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений за результатами прилюдних торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, або акт про реалізацію активів на електронних торгах, виданий Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; акт про придбання товару на електронному аукціоні, виданий митним органом у разі продажу транспортних засобів у випадках, передбачених статтею 243 Митного кодексу України; договір купівлі-продажу, оформлений в електронному вигляді через електронний кабінет водія або Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

За вищевказаних обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог слід визнати недійсним договір купівлі-продажу№6845/2020/2165206 автомобіля MERSEDES-BENZ моделі С 180 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску, укладений 21 серпня 2020 року між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 автомобіль MERSEDES-BENZ моделі С 180 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску.

Відповідно до ст.141 ЦПК України слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , з кожного, по 280,26 грн. судових витрат (840,8 грн. : 3 = 280,26 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76-80, 89, 141, 244-246, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №6845/2020/2165206 автомобіля MERSEDES-BENZ моделі С 180 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску, укладений 21 серпня 2020 року між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 автомобіль MERSEDES-BENZ моделі С 180 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 білого кольору, 2013 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , з кожного, по 280,26 грн. судових витрат на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянинівський районний суд.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою с.Демківці Хмельницького району Хмельницької області.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_3.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 27 серпня 2021 року.

Суддя