Рішення № 99256935, 30.08.2021, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа №647/2050/21

Провадження № 2/647/573/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участю секретаря Татаровської І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сидоренко Наталя Олександрівна, до ОСОБА_2 , Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права постійного користування в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно, яке крім іншого складається із земельної ділянки, загальною площею 2,00 га, переданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, 0.6 га з яких передано в приватну власність, а 1,40 га надано на праві постійного користування. Вказана земельна ділянка площею 1,40 га належала померлому на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХC, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №540 від 24.02.1997 року. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса, але отримала відмову через те, що вказана земельна ділянка знаходилася у спадкодавця в постійному користуванні, а не у власності. В зв`язку з чим, позивач просить суд визнати за нею право постійного користування на земельну ділянку, загальною площею 1,40 га, передану для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 09.08.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Позивачка та її представник у підготовче засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, підтримали позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явилась, подала до суду заяву, згідно змісту якої просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнала, не заперечує проти їх задоволення.

Представник Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області в підготовче засідання не з`явився, подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності, проти задоволення позову заперечення відсутні.

За вказаних обставин, відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, суд ухвалює рішення у підготовчому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.02.1957 року, складеного російською мовою ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_2 виданого Милівською сільською радою Бериславського району Херсонської області від 28.08.1976 року, яке складено російською мовою, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 одружились 28.08.1976 року, після реєстрації одруження прізвище дружини змінено на « ОСОБА_1 » (а.с. 11).

Згідно рішення Милівської сільської ради №10 від 27.04.1994 року, із земельної ділянки площею 2 га, ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,6 га, а земельна ділянка площею 1,40 га залишилась в постійному користуванні, про що зроблено відповідні записи в державному актів на право постійного користування серії ХC, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №540 від 24.02.1997 року (а.с. 13), що підтверджується також Державним актом на право власності на землю Серії ХС, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №541 від 24.02.1997 року (а.с. 16).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Згідно листа Бериславської державної нотаріальної контори Херсонської області №239/02-14 від 05.04.2021 року, Бериславською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №61/2003 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , дружина померлого ОСОБА_5 відмовилась від спадщини на користь дочки - ОСОБА_1 . Крім того, надійшла заява про прийняття спадщини від дочки померлого ОСОБА_2 . ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо права постійного користування земельною ділянкою, причиною відмови вказано, що право користування ОСОБА_3 припинилось у зв`язку зі смертю, нотаріус не може свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати це право за спадкоємцем (а.с. 12).

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

На відповідні відносини щодо такого користування поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідносин з постійного користування землею.

Така позиція узгоджується з правовою позицією викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 179/1043/16-ц, згідно якої право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В силу ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у передбачений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла, оскільки земельна ділянка знаходилася у спадкодавця у постійному користуванні, а не у власності, враховуючи повне визнання позову відповідачкою, яка також є спадкоємцем, а також те, що право постійного користування землею відноситься до тих прав, котрі можуть бути успадковані, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 200, 206, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сидоренко Наталя Олександрівна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 1,4 га, яку передано для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Милівської сільської ради Бериславського району, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.Р.Волошин