Рішення № 99256272, 19.08.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2902/20

Провадження № 2/487/333/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Чеботарьової К.Г., представника відповідача ТОВ «Зерноком Агроюг» Тимофеєва Д.В, представника третьої особи ДП «Адміністрація морських портів України» Обуховської Р.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Агроюг», треті особи Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із позовною заявою до Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» про відшкодування майнової шкоди. У вказаному позові позивач просить стягнути з відповідача на його користь 473 301 (чотириста сімдесят три тисячі триста одну) грн. 92 коп. на відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивований тим, що позивач є власником транспортного засобу «Man FE 410А» державний номер НОМЕР_1 із причепом «KRONE», державний номер НОМЕР_2 . У відповідності до договору найму (оренди) від 11 червня 2014 р. вказаний транспортний засіб з причепом позивач передав в оренду ТОВ «Зерноком Агроюг», яке на підставі договору № Д-010116/2 від 01 січня 2016 р. та згідно товарно-транспортної накладної №4728 від 09 листопада 2016 р. здійснювало таким транспортом перевезення пшениці під керуванням водія ОСОБА_2

10 листопада 2016 року близько 06 год.00 хвилини в м. Миколаєві за адресою: вул. Заводська, 23 на території ДП «Миколаївський морський торговельний порт» за участю вказаного вище транспортного засобу та тепловоза 4МЄ ЗТ, власником якого є ТОВ «Сісайд Термінал», під керуванням машиніста ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належний позивачу транспортний засіб «Man FE 410А» отримав механічні пошкодження. Внаслідок ДТП, яке відбулось на залізничному переїзді 10 листопада 2016 за участю транспортного засобу «Маn FE 410А» д.н. НОМЕР_1 із причепом «KRONE», д.н. НОМЕР_3 , який належить позивачу та тепловоза, позивачу заподіяна майнова шкода у розмірі 473 301 грн. 92 коп.

Посилаючись на те, що ТОВ «Сісайд Термінал» у користуванні якого знаходиться вказаний переїзд не виконав свого обов`язку щодо забезпечення дорожнього руху на переїзді, власником залізничних переїзду та колії, на яких сталася дорожньо-транспортна пригода, є ДП «Миколаївський морський торговельний порт», а причиною дорожньо-транспортної пригоди було невиконання останнім обов`язків щодо забезпечення безпеки руху на переїзді для всіх учасників, оскільки шлагбаум та світлофор, якими обладнаний переїзд/ не працювали, наявність чергового працівника (сигнальника) забезпечена не було, також не забезпечено дотримання безпечних умов при зважуванні автомобіля на заговій, просив стягнути з відповідачів майнову шкоду у розмірі 473 301 грн. 92 коп. та покласти судові витрати на відповідачів.

02.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

07.07.2020 року суддею Гаврасієнко В.О. відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

09.12.2020 закрито підготовче провадженні і справу призначено до судового розгляду, виключено з кола відповідачів та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

24.01.2019 ухвалою суду постановлено повернутися до стадії підготовчого судового засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал», третя особа Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», про відшкодування майнової шкоди та призначити у справі підготовче засідання на 08 липня 2021 року о 15:30 год.

08.07.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадженні і справу призначено до судового розгляду.

Позивач до судового засідання не з`явився, надав заяву, про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Зерноком Агроюг»в судовому засіданні пояснив, що ТОВ «Зерноком Агроюг» є володільцем транспортного засобу за участі якого сталося ДТП, але підстави які зазначені у позовній заяві не можуть бути застосовані до ТОВ «Зерноком Агроюг», оскільки дане підприємство не утримує переїзд, тому за цих підстав до даного підприємства позов не може бути задоволений. Транспортний засіб був застрахований, вони звертались до страхової компанії та отримали поліс. Позивач був засновником та директоромТОВ «Зерноком Агроюг», тому він знав кому належить транспортний засіб. Зазначив, що згідно сервітуту ТОВ «Сісайд Термінал» повинен слідкувати за залізничним переїздом, тому шкода підлягає стягненню з даного підприємства.

Представник третьої особи ДП «Адміністрація морських портів України» у судовому засіданні зазначила, що вина ДП «Адміністрація морських портів України» відсутня у даному ДТП, тому з підприємства не підлягає стягненню спричинена позивачу шкода.

Представник відповідача ТОВ «Сісайд Термінал» та третя особа ОСОБА_2 , до судового засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзиву та пояснень не надіслали.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України, які кореспондуються з вимогами ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Маn FE 410А» д.н. НОМЕР_1 із причепом «KRONE», д.н. НОМЕР_3 , який передав в оренду ТОВ «Зерноком Агроюг» у відповідності до договору найму (оренди) від 11 червня 2014 року, яке на підставі договору № Д-010116/2 від 01 січня 2016 року, 09 листопада 2016 року здійснювало таким транспортом перевезення пшениці, під керуванням водія ОСОБА_2

10 листопада 2016 року близько 06 год. 00 хв. у місті Миколаїв, за адресою: вул. Заводська, 23, на території ДП «Миколаївський морський торговельний порт» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Маn FE 410А» д.н. НОМЕР_1 із причепом «KRONE», д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та за участю тепловоза 4МЄ ЗТ під керуванням машиніста ОСОБА_3 . В результаті ДТП транспортний засіб «Маn FE 410А» та тепловоз отримали механічні пошкодження.

24 січня 2017 року постановою Голопристанського районного суду Херсонської області ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.

13 березня 2017 року апеляційним судом Херсонської області постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 24 січня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Із вказаної постанови вбачається, що «з матеріалів справи, а саме з пояснень ОСОБА_2 , які він давав працівникам поліції після ДТП, а також в судовому засіданні вбачається, що він зробив зупинку автомобіля на залізничному переїзді, який не регульований. Ніякого руху потягу по залізниці не було. Даний факт в своїх поясненнях працівникам поліції після ДТП фактично підтвердив машиніст тепловозу ОСОБА_3 , який пояснив, що переставляв групу вагонів на іншу колію. Коли рухався, то на кривій ділянці шляху побачив на залізничному переїзді стоячий автомобіль. Застосував міри екстреного гальмування, але зіткнення не вдалося уникнути.» « Матеріалами справи підтверджується той факт, що на час того коли ОСОБА_2 зупинив автомобіль на залізничному переїзді, руху поїзда, який наближався до переїзду не було. З схеми місця ДТП світлофор на залізничному переїзді не працював, шлагбаум відсутній, тобто відсутні інші випадки заборони переїзду через залізничний переїзд, як це передбачено п.20.3 ПДР.»

Відповідно до п. 2.5. Інструкції з улаштування та експлуатації залізних переїздів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.01.2007 № 54 (далі Інструкція) переїзди поділяються на регульовані та ті, що не регулюються. До регульованих належать переїзди, які обладнані пристроями переїзної сигналізації або такі, що обслуговуються черговим працівником та обладнані шлагбаумами. Регульовані переїзди, що обладнані пристроями переїзної сигналізації з автоматичними шлагбаумами, обслуговуються черговим працівником або на них встановлюють систему відеонагляду. До нерегульованих належать переїзди, які не обладнані пристроями переїзної сигналізації і не обслуговуються черговим працівником. Можливість безпечного проїзду (проходу) через такі переїзди визначається водієм транспортного засобу (пішоходом).

Згідно п. 2.12. Інструкції, Переїзди, які не обладнані переїзною сигналізацією, обслуговуються черговим працівником у таких випадках: при перехрещенні автомобільної дороги трьох або більше головних залізничних колій; переїзди з незадовільними умовами видимості, а на ділянках з інтенсивністю руху понад 16 поїздів/добу - незалежно від умов видимості; III категорії з незадовільними умовами видимості, які розташовані на ділянках з інтенсивністю руху понад 16 поїздів/добу, а також розташовані на ділянках з інтенсивністю руху більше 200 поїздів/добу - незалежно від умов видимості.

Відповідно до п. 3.1.3 Інструкції, на переїздах, що розташовані на головних коліях, повинна бути забезпечена водіям транспортних засобів на відстані 50 м від крайньої рейки видимість поїзда, що наближається з будь-якого боку за 400 м від переїзду. Для поїздів задовільною є видимість, за умовами якої машиніст поїзда, що наближається, міг бачити середину переїзду на відстані 1000 м. При незадовільних умовах видимості для водіїв транспортних засобів або машиністів поїздів перед переїздами без чергового працівника встановлюються додаткові сигнальні та відповідні дорожні знаки. У разі відсутності капітальних будівель у зоні переїзду видимість повинна бути відновлена в термін, що не перевищує 10 діб з часу виявлення.

Окрім цього, згідно п. 3.1, 3.4, 4.17 Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 15.02.2010 № 70 (далі Правила), Працівники залізничного транспорту підприємств повинні своєчасно і якісно обслуговувати виробництва та контрагентів, відповідають за збереження рухомого складу і вантажів, що перевозяться, ефективне використання технічних засобів, споруд і пристроїв залізничного транспорту, дотримання нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки руху. Працівник підприємства зобов`язаний подавати сигнал зупинки поїзду, передавальному чи маневровому составу, а також вживати інших заходів для їх зупинки у випадках, які загрожують життю та здоров`ю людей або безпеці руху. Споруди і пристрої на території підприємств, а також споруди і пристрої між територіями підприємств повинні відповідати вимогам габариту наближення споруд "Сп", встановленим ГОСТ 9238-83, і спеціальних габаритів.

Проаналізувавши текст постанови апеляційного суду Херсонської області від 13 березня 2017 року, матеріали справи № 654/3556/16-п відносно ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що вони в своїй сукупності підтверджують недотримання власником залізничної колії свого обов`язку щодо забезпечення безпеки руху на переїзді для всіх учасників руху, що є у причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 10 листопада 2016 року на цій колії.

Відповідно до висновку судового експерта Булах І.О №08/17 від 20.01.2017, вартість матеріальної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок ДТП, складає 473 301 грн. 92 коп.

У серпні 2017 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - ДП «Миколаївський морський торговельний порт»), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (далі - ТОВ «Сісайд Термінал») про відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2020 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.04.2020 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2020 року скасовано, в позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті^ порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В силу статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказаними нормами закону встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Між тим, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдана за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 ЦК України).

Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Правило відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки сформульоване у частині другій статті 1187 ЦК України. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду.

Також законом визначені особливості відповідальності за шкоду, яка настала внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

В силу частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а: саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано: шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також; діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних; засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням дики звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За змістом частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона н доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (прав власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 України та частини 2 статті 1187 ЦК України.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 10 листопада 2016 року і наслідком якої було пошкодження належного позивачеві транспортного засобу, відбулася за участі двох джерел підвищеної небезпеки - транспортного засобу «Man FE 410А», державний номер НОМЕР_1 , із причепом «KRONE», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який належить позивачу, але володільцем якого на час дорожньо-транспортної пригоди було ТОВ «Зерноком Агроюг», та тепловоза 4МЄ ЗТ під керуванням машиніста ОСОБА_3 , працівника ТОВ «Сісайд Термінал».

Отже, насамперед, безпосереднім учасником спірних правовідносин є, окрім власника пошкодженого транспортного засобу, ТОВ «Зерноком Агроюг» та володілець другого джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «Сісайд Термінал» та сталася внаслідок невиконання відповідачем вимог закону з утримання залізничного переїзду.

Відповідно до частини 3 статті 14, частини 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

До компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (стаття 9 Закону України «Про дорожній рух»).

Таким чином, законодавство України передбачає обов`язок власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху забезпечити безпечні умови руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні, а у разі недотримання цих вимог - покладання на власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху відповідальності у вигляді відшкодування водію збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів.

Згідно цього договору про встановлення сервитуту від 30 листопада 2012 року № 10-А між ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» (володілець) та ТОВ «Сісайд Термінал» (сервитутарій) було встановлено сервитут щодо користування залізничними коліями, які перебувають на балансі т території володільця за адресою: АДРЕСА_1 , довжиною 19 777" м.п. на 10 років. Видом права сервитуту є право користування залізничними;1: коліями згідно з «Планом схемою колій (стрілочні переводи, колії, ділянки колій, під`їзна колія)» - Додаток 1 та з «Переліком залізничних колій (стрілочні переводи,І колії, ділянки колії, під`їзна колія)» Додаток № 2, які є невід`ємною частиною цього договору. Сервитут встановлюється для можливості руху тепловозів з метою виконання сервитутарієм робіт з подачі-забирання вагонів, маневрових робіт та інше на території. Відповідно до Переліку залізничних колій (стрілочні переводи, колії, ділянки колії, під`їзна колія)» серед переданих у сервитут залізничних колій була і колія №21 (інвентарний №17661), на якій за твердженням позивача відбулася 10 листопада 2016 року дорожньо-транспортна пригода.

Також статтею 7 цього договору сторони визначили, що сервитутарій зобов`язаний дотримуватись вимог Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, сервитутарій несе відповідальність за технічний стан та дотримання режиму експлуатації залізничних колій.

Додатковою угодою № 2 від 17 червня 2013 року між ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Сісайд Термінал» до договору від 30 листопада, 2012 року № 10-А (том 2, а.с. 155-156) у зв`язку із реорганізацією ДП «Миколаївський морський торгівельний порт» шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу та акту приймання-передачі та утворення внаслідок виділу ДП «Адміністрація морських портів України» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 133-р, наказу Міністерства і інфраструктури України від 19 березня 2013 року № 163, а також переходом прав та зобов`язань за договором сервитуту до правонаступника - ДП «Адміністрація морських портів України» внесені зміни до договору від 30 листопада 2012 року № 10-А , а саме - володільця замінено на ДП «Адміністрація морських портів України».

Право користування на підставі договору сервитуту ТОВ «Сісайд Термінал» залізничними коліями, володільцем яких є ДП «Адміністрація морських портів України», підтверджується також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20 липня 2017 року.

За такого наявними у справі доказами підтверджується, що користувачем залізничної колії, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, та володільцем другого джерела підвищеної небезпеки, за участю якого ця пригода відбулася, є ТОВ «Сісайд Термінал», яке залучено до участі у справі в якості відповідача.

Згідно з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про дорожній рух", власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода або несвоєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою людини, яка перебуває у невідкладному стані сталася з їх вини.

Статтею 53 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

А статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Взявши до уваги всі вищезазначені положення законодавства, суд вважає необхідним стягнути заподіяну позивачу матеріальну шкоду, саме з користувача залізничним переїздом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал», у розмірі 473301,92 грн., визначеному висновком експерта, який ніким не оспорювався і не був спростований.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ «Сісайд Термінал» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4733, 02 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноком Агроюг», треті особи Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 473301,92 грн. (чотириста сімдесят три тисячі триста одна гривня 92 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по 4733,02 грн. (чотири тисячі тридцять три гривні 02 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал», юридична адреса: 54017, місто Миколаїв, вул. Соборна, 14, офіс 311, ЄДРПОУ 34770199.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноком Агроюг», юридична адреса: 74330, Херсонська область, Бериславський район, с. Тягинка, вул. Степова, 10-Г, ЄДРПОУ 37464596.

Треті особи: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» місцезнаходження : 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 38727770.

ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 28.08.2021 року.

Суддя В.О. Гаврасієнко