Рішення № 99256059, 30.08.2021, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/428/21

2-а/458/5/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2021 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря Синичич Г.З.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Турківського відділення поліції №2 Самбірського відділу поліції Головного управління ГУНП у Львівській області Пацкана Івана Миколайовича та Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в:

02.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії БАА № 167366 від 23.05.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що поліцейським ВнП №2 Самбірського РВП у Львівській області Пацканом І.М. винесено постанову серії БАА № 167366 від 23.05.2021, згідно якої він начебто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАП, а саме: 23.05.2021 о 17 год. 40 хв. в м. Турка, вул. І.Франка Львівської області керував автомобілем ВАЗ 21213 номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в) Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Внаслідок чого, на нього було накладено штраф за ч. 5 ст. 121 КУпАП у розмірі 510,00 грн, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки правил дорожнього руху не порушував, керував автомобілем будучи пристебнутим ременем безпеки, а коли зупинив автомобіль та хотів з нього вийти, то в цей час під`їхали працівники поліції, які звинуватили його в керуванні транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Вважає, що постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, не відображає дійсних обставин справи, що мають значення для справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, є незаконною, а тому просить її скасувати.

Відповідачі відзив не подали.

У судове засіданні позивач, його представник та відповідачі не з`явилися, хоч були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його та позивача участі.

В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 23.05.2021 поліцейським ВнП №2 Самбірського РВП у Львівській області Пацканом І.М. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про адміністративне правопорушення серії БАА № 167366 від 23.05.2021 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до змісту вищевказаної постанови, ОСОБА_1 23.05.2021 о 17 год. 40 хв. в м. Турка, вул. І.Франка Львівської області керував автомобілем ВАЗ 21213 номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в) Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП /арк. справи 5/.

Згідно із частиною першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

При оформленні поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, вони користуються вимогами КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015№ 1395 (далі - Інструкція № 1395).

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, про порушення правил дорожнього руху за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно із ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частинами дев`ятою, одинадцятою розділу третього Інструкції №1395 встановлений порядок розгляду інспектором адміністративної справи (у тому числі і на місці виявлення правопорушення): розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Згідно із ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Згідно пункту 2.3 в) Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частина 5 статті 121 КУпАП, передбачає накладення адміністративного стягнення за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно з ст. 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими, речовими і електронними доказами;

висновками експертів;

показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

У статті 74 КАС України зазначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст. 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, жодного доказу з приводу порушення позивачем правил дорожнього руху відповідачами суду не надано.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що поліцейським при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 8 та 9 цього Кодексу встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із норм викладених у ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, проаналізувавши норми діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню, оскільки належних доказів вчинення позивачем порушення, про яке зазначено в постанові про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи те, що відповідач не дотримався процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та не довів його складу, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутності в діянні позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 5, 19,77, 205, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАА № 167366 від 23.05.2021 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Буняк Дмитро Михайлович, адреса робочого місця: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

поліцейський ВнП №2 Самбірського РВП у Львівській області старший сержант поліції Пацкан Іван Миколайович, адреса робочого місця: м. Турка, вул. В.Стуса, 14, Самбірський район, Львівська область;

Головне управління Національної поліції у Львівській області, місце знаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3.

Повний текст рішення складено та підписано 30 серпня 2021 року.

Суддя З.М. Коліщук