Постанова № 9925600, 15.06.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-3658/10/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацький Є.М.,

при секретарі - Вітковській Т.С.

з участю представників позивача Назаревич В.М.

Лущакевича Є.В.

представників відповідача Мудракова М.А.

Яремчука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ТОВ " Вест Транс-Сервіс" / надалі - позивач/ звернулось до суду з позовом до ДПІ у м.Житомирі /надалі - відповідач/, в якому просило визнати неправомірними дії ДПІ у м.Житомирі по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ " Вест Транс-Сервіс" в період часу з 26.03.2010 р. по 29.03.2010 р. та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001012301/0 від 15.04.2010 р. та № 0001012301/1 від 18.05.2010 р.

В послідуючому позивач уточнив в судовому засіданні позовні вимоги і просив не розглядати позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001012301/0 від 14.04.2010 р.

Свою правову позицію позивач обґрунтував тим, що відповідач провів документальну невиїзну перевірку, за результатами якої й було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог ч.1 п.1, п.1,5 ч.6 ст.11-1 Закону України " Про державну податкову службу в Україні", так як підприємство надало відповідь на запит контролюючого органу. Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку по податкових накладних, які були отримані в попередні періоди.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, надали письмові заперечення проти позову, просили відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов є обґрунтованим і він підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Судом встановлено, що в період з 26.03.2010 р. по 29.03.2010 р. працівниками ДПІ у м. Житомирі була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ " Вест Транс-Сервіс" дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту за грудень 2009 р., про що був складений акт перевірки № 1783/23-1/31398827.

Під час перевірки відповідачем було виявлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2,п.п.7.4.1 п.7.4, п.п 7.5.1 п.7.5 Закону України " Про податок на додану вартість" , а саме підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в грудні 2009 року на суму 523946 грн.

За виявлене порушення відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001012301/0 від 15.04.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 523946 грн. та були нараховані штрафні/фінансові/ санкції в сумі 209578 грн., а всього 733524 грн.

В порядку адміністративного оскарження скарга позивача була відхилена і було винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0001012301/1 від 18.05.2010 року

Підставою для призначення та проведення документальної перевірки відповідач зазначив не надання ТОВ " Вест Транс-Сервіс" відповіді на запит ДПІ у м. Житомирі від 5.02.2010 р. № 6290/10/15-2 щодо надання пояснення щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ податкових накладних минулих звітних періодів, а саме за листопад 2007 р., лютий 2008 р.

Відповідно до статті 11 Закону України " Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Пунктом 5 ст.11-1 Закону України " Про державну податкову службу в Україні" визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі надіслав позивачу запит від 5.02.2010 р. № 6290/10/15-2 щодо надання пояснення щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ податкових накладних минулих звітних періодів, а саме за листопад 2007 р., лютий 2008 р.

Вказаний запит отримано позивачем 19.02.2010 р. і своїм листом від 26.02.2010 року за № 29 / арк.спр.12/ надало відповідачу відповідь разом з документами, які вимагались.

Таким чином суд вважає, що підстав для призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки у відповідача не було, так як позивачем своєчасно була надана відповідь на запит ДПІ у м. Житомирі, тобто в межах 10 днів з дня отримання запиту.

Доводи представників відповідача про неповноту відповіді позивача суд не приймає до уваги, так як чинним законодавством як єдина підстава для призначення позапланової перевірки є ненадання пояснення платником податків на запит контролюючого органу.

Щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення слід зазначити наступне.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Зазначена норма Закону, яку, як вважає контролюючий орган, порушив платник податків, не містить ніяких вказівок та обмежень по строках отримання податкової накладної, не обмежує строк дії права на формування податкового кредиту

Законом України "Про податок на додану вартість" та, зокрема, пп.. 7.4.2, пп.. 7.4.4, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.

Судом встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту грудня 2009 року включені податкові накладні попередніх звітних періодів, які фактично надійшли до підприємства в грудні 2009 року.

Згідно листа ДПА України від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417, у випадку, коли право на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України №166 від 30.05.2009 року, а саме, додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", передбачає внесення в неї даних податкових накладних попередніх звітних періодів: в розділі 2 "Податковий кредит" рядок Операції з придбання ПДВ які надають право формування податкового кредиту. В колонці 3 додатку 5 вказано: "Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит", а також дається пояснення значка "*"- будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності.

Встановлено також, що до складу податкового кредиту грудня 2009 року позивачем були включені податкові накладні попередніх звітних періодів з дотриманням строків давності в 1095 днів.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Даною нормою Закону надано право подання такої скарги, а не зобов'язує покупця на подання скарги.

Крім того, податкові накладні постачальниками товарів (послуг) були надані.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту грудня 2009 року податкові накладні попередніх звітних періодів.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001012301/1 від 18.05.2010 р.є незаконним і воно підлягає скасуванню.

З врахуванням викладеного, керуючись законом України " Про податок на додану вартість", на підставі ст.ст.160-163 КАС України суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ДПІ у м. Житомирі по проведенню документальної невиїзної перевірки ТОВ " Вест Транс-Сервіс" в період часу з 26.03.2010 р. по 29.03.2010 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001012301/1 від 18.05.2010 р.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:Є.М. Мацький

Повний текст постанови виготовлено: 18 червня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.