Ухвала суду № 99255622, 27.08.2021, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1372/21

Номер провадження 2-з/438/6/2021

У Х В А Л А

про забезпечення позову

27 серпня 2021 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Майхер Олена Любомирівна, Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Hop Надія Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі – продажу частини земельної ділянки, договору дарування частки комплексу нежитлових будівель, застосування реституції, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Бориславського міського суду Львівської області знаходиться цивільна справа № 438/1372/21 провадження № 2/438/381/2021 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Майхер Олена Любомирівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Hop Надія Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі – продажу частини земельної ділянки, договору дарування частки комплексу нежитлових будівель, застосування реституції.

Позивачем подано до суду заяву, у якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладання арешту на наступне нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель (цілісний майновий комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №526727646103); земельну ділянку кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1163734346103). Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, у тому числі реєстраційні дії, а також дії, спрямовані на зміну власника, або дії, що можуть призвести до поділу, виділу часток, зміни опису, технічних характеристик, в тому числі площі щодо наступних об`єктів нерухомого майна: комплекс нежитлових будівель (цілісний майновий комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №526727646103); земельну ділянку кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1163734346103).

Зазначена заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участі третіх осіб, що не і заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватних нотаріусів Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л., ОСОБА_6 з наступними позовними вимогами: визнати недійсним договір дарування частки комплексу нежитлових будівель (цілісного майнового комплексу) від 04.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Hop Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №195, згідно якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 1/2 (одну другу) ідеальну частку з належної дарувальнику 1/2 (однієї другої) ідеальної частки комплексу нежитлових будівель (цілісного майнового комплексу), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №526727646103); визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 (однієї другої) частини земельної ділянки від 23.03.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л., зареєстрованого в реєстрі за №389, згідно якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належну йому частку – 1/2 (одну другу) земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1163734346103); повернути сторони у попереднє становище (застосувати реституцію).

Позивач ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_2 (Відповідач) були співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №432103 від 04.05.2007 року, цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку. Вищевказана земельна ділянка перебувала у спільній власності, частка кожного з них становила по 1/2 цієї земельної ділянки. Позивач протягом багатьох років проживає та працює в Сполучених Штатах Америки. За останні 8 років ОСОБА_1 вперше був в Україні у період з 06.06.2021 року по 19 06.2021 року. Позивач прибув в Україну, щоб провідати родичів та вирішити питання з своїм братом ОСОБА_2 щодо спільного інвестування в господарську діяльність з використанням земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою АДРЕСА_1 та розташованому на ній комплексу нежитлових будівель (цілісного майнового комплексу) за адресою АДРЕСА_1 , який перебував у їх приватній спільній сумісній власності згідно Витягу про державну реєстрацію прав №36968057 від 25.12.2012 року. Позивач з братом спільно планували виробництво мінеральної бутильованої води, оскільки на їх земельній ділянці кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою АДРЕСА_1 є джерела води, збагачені корисними мінералами.

Під час приїзду в Україну Позивач від свого брата дізнався, що останній хотів самостійно запустити виробництво, проте не мав достатньо коштів для цього.

Також ОСОБА_2 розповів Позивачу, що жителі м. Львова - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запропонували інвестувати свої кошти в господарську діяльність з видобутку води, її виробництво та реалізацію за умови, що ОСОБА_2 погодиться продати їм свою частку Ѕ цієї земельної ділянки, подарує їм 1/2 своєї частки комплексу нежитлових будівель, розташованих на спірній земельній ділянці і продасть свою більшу половину частки - 55% у статутному капіталі ТОВ «Журавчак». Будучи у скрутному матеріальному становищі, з метою налагодити господарську діяльність, ОСОБА_2 погодився.

Згідно договору дарування частки комплексу нежитлових будівель (цілісного майнового комплексу) від 04.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Hop Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №195, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 Ѕ ідеальну частку з належної дарувальнику Ѕ ідеальної частки комплексу нежитлових приміщень (цілісного майнового комплексу), тобто ј частки за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу Ѕ частини земельної ділянки від 23.03.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л., зареєстрованого в реєстрі за №389, ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 належну йому частку (1/2) земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою АДРЕСА_1 .

Проте Позивач дізнався від свого брата ОСОБА_2 , що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 обманули його. В договорі дарування частки комплексу нежитлових будівель (цілісного майнового комплексу) від 04.03.2016 року не зазначено, на якій земельній ділянці розташовані ці нежитлові будівлі, порушено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

При оформленні договору купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки від 23.03.2017 року, жодних коштів за свою частку ОСОБА_2 від покупців не отримував.

Крім цього, сторонами було приховано, що на спірній земельній ділянці розташований комплекс нежитлових будівель (цілісного майнового комплексу), порушено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Примірник договору купівлі-продажу 1/2 частини земельної ділянки від 23.03.2017 року ОСОБА_2 нотаріусом не надано, ні оригінал, ні копію, тому такий у нього відсутній.

Навіть після того, як ОСОБА_2 передав більшу половину своєї частки - 55% у статутному капіталі ТОВ «Журавчак», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , останні не інвестували жодних коштів в господарську діяльність із забору, очищення та постачання води, виробництва мінеральних вод, розлитих у пляшки, оптової торгівлі напоями на спірній земельній ділянці.

Крім того, згідно договору оренди від 12.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Кучеренко Т.О., зареєстрованого в реєстрі за №824, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в оренду комплекс нежитлових приміщень (цілісний майновий комплекс) за адресою АДРЕСА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Журавчак», код ЄДРПОУ 39204190 на термін до 12.12.2044 року з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №271624262 від 23.08.2021 року).

Таким чином, особисті права та інтереси Позивача ОСОБА_1 порушені, оскільки він як власник 1/2 земельної ділянки кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою АДРЕСА_1 та власник 1/2 комплексу нежитлових приміщень (цілісного майнового комплексу) за адресою АДРЕСА_1 , що розташовані на вищевказаній спірній земельній ділянці, не може на власний розсуд розпоряджатися своїм майном, використати його в господарській діяльності.

Позивач не може на даний час розпоряджатися своїм нерухомим майном, оскільки таке перебуває у співвласності у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , які набули право власності на частину земельної ділянки та комплексу нежитлових будівель (ЦМК) шляхом обману ОСОБА_2 , а правочини дарування та купівлі-продажу укладені з порушенням норм цивільного та земельного законодавства.

Враховуючи, що в даному випадку оскаржується законність набуття спірного нерухомого майна та земельної ділянками відповідачами, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому спорі унеможливить як виконання судового рішення по даній справі у разі задоволення позову, так і призведе до докладання значних зусиль Позивача, якщо під час розгляду даного спору судом відповідачі відчужать спірне нерухоме майно та земельну ділянку, в тому числі декілька разів.

З огляду на викладене позивач вважає, що слід вжити заходи забезпечення позову до вирішення даної справи по суті та набранням судовим рішенням законної сили.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд керується наступними нормами права.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого, згідно з практикою Суду, відносяться як нерухоме майно, так і грошовій кошти.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Оскільки, як убачається із матеріалів справи, нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, належить відповідачам та знаходиться у них, то співмірним та відповідним способом забезпечення позову є саме накладення арешту на вказане майно.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суд також приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

До заяви про забезпечення позову додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 23.08.2021 року №271623910; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 23.08.2021 року №271624262, копію витягу про державну реєстрацію прав від 25.12.2021 року № 36968057, копія договору про зміну форми власності на комплекс нежитлових будівель (цілісний майновий комплекс) та його розподіл від 11.02.2016 року, копія договору дарування частки комплексу нежитлових будівель (цілісного майнового комплексу) від 04.03.2016 року, копія державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №432103 від 04.05.2007 року, копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.02.2017 року, копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.08.2018 року, копія попереднього договору купівлі –продажу від 04.03.2016 року та інформація про фізичну особу підприємця ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Як убачається із наданих позивачем суду відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою: АДРЕСА_1 , комплекс нежитлових будівель (цілісний майновий комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності відповідачам.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних доказів, що надані позивачем, суд приходить до висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити, чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача. Вимоги позивача є співмірними із предметом позову, а вид такого забезпечення відповідає позовним вимогам повністю. Тому вимоги про забезпечення позову є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом накладання арешту на вищевказане нерухоме майно, яке є власністю відповідачів.

При цьому суд зауважує, що таке забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване лише на запобігання розпорядженню майном та жодним чином не обмежує відповідачів у праві користування, у тому числі здійснення господарської діяльності з використанням такого майна.

Як роз`яснено у п.4 ППВСУ №9 від 22. 12. 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 149 ЦПКУ, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, що позивачем доведено факт відчуження майна відповідачами, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи, що відповідачі здійснили відчуження об`єктів нерухомого майна, які належали йому на праві спільної сумісної власності.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначені висновки узгоджуються з позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 12.02.2020 р. в справі №381/4019/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.

Згідно п. 1 ч. 1, 3 ст. 150 ЦПКУ, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Майхер Олена Любомирівна, Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Hop Надія Миколаївна про визнання недійсним договору купівлі – продажу частини земельної ділянки, договору дарування частки комплексу нежитлових будівель, застосування реституції - задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно:

комплекс нежитлових будівель (цілісний майновий комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №526727646103);

земельну ділянку кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1163734346103).

Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, у тому числі реєстраційні дії, а також дії, спрямовані на зміну власника, або дії, що можуть призвести до поділу, виділу часток, зміни опису, технічних характеристик, в тому числі площі щодо наступних об`єктів нерухомого майна:

комплекс нежитлових будівель (цілісний майновий комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №526727646103);

земельну ділянку кадастровий номер 4610345400:01:016:0096, площею 0,1160 га за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1163734346103).

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (з урахуванням положень п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Головуючий суддя А.Т. Слиш