Постанова № 99255152, 30.08.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2208/21

Провадження № 1-кп/309/208/21

У Х В А Л А

Іменем України

30 серпня 2021 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Губаль Г.М.,

прокурора Молнар М.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Лосякова Г.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст клопотання захисника Лосякова Г.О. про допит свідка та витребування доказів в межах кримінального провадження №12021071050000022 від 25 січня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012071050000022 від 25 січня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисником Лосяковим Г.О. подано заяву-клопотання про підбурювання до вчинення злочину у якій у тому числі просить: 1) викликати та допитати в судовому засіданні гр. ОСОБА_2 , який мешкає в АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 ; 2) витребувати від органів Національної поліції Закарпатської області відомості про наявність-відсутність судимості вказаного громадянина; 3) витребувати від Хустського РУП ГУНП України у Закарпатській області та надати дозвіл на відкриття оперативно-розшукової справи стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Прокурор Молнар М.П. у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання захисника. Зокрема посилається на те, що у даному провадженні буде допитуватися залегендований свідок, який за твердженням захисту є ОСОБА_2 , а отже окремий його виклик як свідка є непотрібним. Щодо витребування оперативно-розшукової справи, то взагалі не відомо чи така заводилася.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи та клопотання захисника Лосякова Г.О. дійшов наступного висновку.

Згідно до ч. 1 ст. 20 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, що яких віднесені вимоги щодо змісту та форми кримінального провадження, які повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: забезпечення права на захист; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; диспозитивність, тощо.

Додержання принципу верховенства права, під час кримінального провадження, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, визначено ст. 8 КПК України.

Також ч.ч. 1, 2, 5 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 КПК України сторона захисту здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Згідно ч.1 ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

Частиною 1 ст. 66 КПК України передбачено, що свідок має право заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

Статтею 2 ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» передбачено, що право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, зазначених у статтях 1 і 7 цього Закону, за наявності відповідних підстав має свідок.

Одним із видів заходів забезпечення безпеки є забезпечення конфіденційності відомостей про особу (п. «ж» ст. 7 Закону )

Згідно ст. 15 ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» нерозголошення відомостей про осіб, взятих під захист, може здійснюватися шляхом виклику до суду цієї особи виключно через орган, який здійснює заходи безпеки.

Ставлячи питання про виклик у судове засідання ОСОБА_2 захисник стверджує, що саме він є особою під легендованим іменем ОСОБА_3 , якому згідно даних кримінального провадження збував психотропну речовину ОСОБА_1 .

Водночас суд констатує, що згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12012071050000022 залегендована особа ОСОБА_3 допитувався як свідок у даному кримінальному провадженні, а отже допит такої особи в будь-якому разі буде здійснюватися безпосередньо судом і в ході такого допиту сторона захисту матиме можливість задавати йому питання.

Допит же залегендованої особи у спосіб який просить сторона захисту, тобто з розкриттям її дійсних анкетних даних (навіть якщо такі відомі стороні захисту), в загальному порядку, без з`ясування позиції такої особи з цього приводу, суперечить ст. 15 ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

А отже в цій частині клопотання слід відмовити.

Клопотання про витребування відомостей про наявність-відсутність судимостей вказаної особи є фактично похідним від клопотання про його допит, а тому також задоволенню не підлягає.

Щодо витребування оперативно-розшукової справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України. Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.

Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до законодавства України становлять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права людини.

А згідно п.4 ч.1 ст. 8 ЗУ «Про державну таємницю» до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація у сфері державної безпеки та охорони правопорядку про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову, розвідувальну і контррозвідувальну діяльність.

Суд констатує, що стороною захисту не надано жодних відомостей про те, що на обвинуваченого ОСОБА_1 заводилася ОРС і що в процесі здійснення відповідної оперативно-розшукової діяльності було прийнято рішення за результатами такої діяльності, а отже й щодо наявності можливості взагалі оприлюднювати відповідну інформацію ОРС. Окрім того, навіть після прийняття рішення за результатами ОРД, відповідна інформація відноситься до державної таємниці, доступу до якої учасники кримінального провадження та суд не мають, а отже дослідження такої інформації є неможливим.

З урахуванням наведено в задоволенні клопотання захисника Лосякова Г.О. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22,93, 369 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні захисника Лосякова Г.О. про допит свідка та витребування доказів – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 30.08.2021 року о 13 год. 10 хв.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.