Рішення № 99248577, 30.08.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 серпня 2021 р. справа № 520/10239/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Золочівської селищної ради Харківської області (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, 13-А, код ЄДРПОУ 25175462) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Золочівської селищної ради Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Золочівської селищної ради Харківської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, викладену в рішенні від 02.04.2021 року;

- зобов`язати Золочівську селищну раду Харківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №696,1 площею 2,0871 га та №696,2 площею 2,0449 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою організації території земельних часток (паїв) САТ «Промінь», розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, або будь-яку іншу ділянку, якщо ця зайнята.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі на підставі п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Згідно частині 2 статті 2 цього ж Закону документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також с рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2004 року визнано за ОСОБА_1 право на земельний пай в землях ВАТ «Промінь» Золочівського району, розміром 5.06 умовних кадастрових гектарів, вартістю 19523 грн. Відповідно до нової редакції статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» з 01 січня 2019 року районні державні адміністрації втратили право приймати рішення щодо виділення в натурі земельних ділянок за межами населених пунктів. Це право набули сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень. 23 квітня 2020 року позивач звернувся до Золочівської селищної ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №696.1 площею 2.0871 га га №696.2 площею 2.0449 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою організації території земельних часток (паїв) САТ «Промінь», розташованих за межами населених пунктів па території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, або будь-яку іншу ділянку, якщо ця зайнята. Рішенням Золочівської селищної ради №653 від 02.04.2021 року позивачу відмолено в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення реформованого САТ «Промінь». У зв`язку з неправомірною відмовою Золочівської селищної ради позивач не може реалізувати своє право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належним мені майном, що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується з огляду на те, що судовим рішенням від 09.02.2004 визнано лише право ОСОБА_1 на земельну частку (пай), а номери земельних ділянок не визначено. ВАТ «Промінь» на сьогоднішній день ліквідовано. Інформацією щодо кількісних та якісних характеристик земель ВАТ «Промінь» на момент розпаювання та прийняття рішення суду Золочівська селищна рада не володіє, протоколи жеребкування відсутні. Представник відповідача вказав, що звертаючись до Золочівської селищної ради із заявами про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, позивач надавав графічні матеріали (викопіювання), з яких вбачається, що за даними Національної кадастрової системи бажані земельні ділянки не проінвентаризовані, форма власності не відома. Разом з тим, ці земельні ділянки перебувають за межами населених пунктів і на момент прийняття Золочівського селищною радою рішення від 02.04.2021 №653 вона не була розпорядником вказаних земельних ділянок. За твердженнями відповідача, Золочівського селищною радою можуть вирішуватися питання щодо земель, які перебувають у комунальній власності Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади, але у даному випадку при прийнятті відповідачем рішення станом на 02.04.2021 розглядалося питання щодо земельних ділянок, форма власності на які не визначена. Представник відповідача вважає, що у даному випадку відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Тому позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним рішення, а також зобов`язання прийняти нове рішення не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Золочінського районного суду Харківської області від 09 лютого 2004 року визнано за ОСОБА_1 право на земельний пай в землях ВАТ «Промінь» Золочівського району, розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів, вартістю 19523 грн.

Позивач 02.12.2019 року звернувся до Золочівської селищної ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №696,1 площею 2,0871 га та №696,2 площею 2.0449 га для ведення товарного сільськогосподарською виробництва відповідно до проекту землеустрою організації території земельних часток (паїв) САТ «Промінь», розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, або будь-яку іншу ділянку, якщо ця зайнята.

Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області листом від 29.04.2020 року №02-20/1680 у відповідь на заяву позивача повідомила, що згідно з рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 09.02.2004 року за позивачем визнано право на земельний пай з земель ВАТ «Промінь» розміром 5,06 умовних кадастрових гектар вартістю 19523 грн. Для виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист №2-656/03 від 09.02.2004, боржником у якому є ВАТ «Промінь». Отже, із посиланням на приписи ст. 19 Конституції України та абз. 2 ч.2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Таким чином, зазначено, що Золочівська селищна рада не має повноважень виконувати рішення суду, яким покладено зобов`язання на іншу юридичну особу.

Не погодившись з вказаним рішенням Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року по справі №520/12760/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (вул. Центральна, буд. 13-А,смт. Золочів, Харківська обл., 62203) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, викладену у листі №02-20/1680 від 29.04.2020 року. Зобов`язано Золочівську селищну раду Золочівського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.12.2019 року та вирішити питання про надання або про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою організації території земельних часток (паїв) САТ "Промінь", розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, або будь-яку іншу ділянку, якщо ця зайнята.

Керуючись статтями 118 Земельного кодексу України, пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.15 «Про виконавче провадження», ст.431 Цивільного процесуального кодексу, повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 , про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення від 10.03.2021, врахувавши висновки, викладені в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 у справі №520/127/60/2020 та пропозицію постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища, благоустрою та екології, Золочівська селищна рада Богодухівського району Харківської області рішенням №653 від 02.04.2021 року вирішила відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу па виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення реформованого САТ «Промінь».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, визначено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 5 червня 2003 року N 899-IV (далі Закон N 899-IV)

Згідно з положеннями ч.3 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Судом встановлено, що рішенням Золочінського районного суду Харківської області від 09 лютого 2004 року визнано за ОСОБА_1 право на земельний пай в землях ВАТ «Промінь» Золочівського району, розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів, вартістю 19523 грн.

Статтею 3 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент звернення позивача з заявою від 02.12.2019 року), підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до статті 5 цього ж Закону, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Статтею 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З наведеного вбачається, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VIII, сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), отже в даному випадку відбулася зміна суб`єкта, наділеного повноваженнями по виділенню власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) таких часток, та, відповідно і зміна суб`єкта, наділеного повноваженнями по затвердженню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). А тому саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, є належним суб`єктом, на якого законом покладено обов`язок по затвердженню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а отже і погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому, згідно з пунктом 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Судом встановлено, що позивачем не реалізовано право власності на земельну ділянку, право на яку визнано в судовому порядку.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Відповідно до п. «і» абз. 2 вказаної статті видами документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

За частиною першою, абзацом другим частини другої, частинами третьою, четвертою, сьомою, дев`ятою, десятою статті 791 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування <…> та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За пунктами г) і ґ) частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини або виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Системний аналіз наведених вище правових норм, в контексті встановлених судами обставин цієї справи, дає підстави для висновку, що позивач, право на земельну частку (пай) якого встановлено рішенням суду, має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до Селищної ради відповідну заяву.

За результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) Селищна рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавством не передбачено право селищної ради відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що спірне рішення не містить жодного обґрунтування відмови позивачу у задоволенні його заяви. При цьому, спірне рішення прийнято на підставі статті 118 Земельного кодексу України, пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.15 «Про виконавче провадження», ст.431 Цивільного процесуального кодексу, жодного посилання на дотримання відповідачем приписів Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» спірне рішення та відзив на адміністративний позов не містять.

Окремо суд зазначає, що твердження відповідача про те, що останній не виступав відповідачем під час розгляду справи Золочінським районним судом Харківської області, за наслідками розгляду якої було прийнято рішення від 09 лютого 2004 року, яким визнано за ОСОБА_1 право на земельний пай в землях ВАТ «Промінь» Золочівського району, розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів, вартістю 19523 грн., жодним чином не впливають на обов`язок відповідача прийняти законне та обґрунтоване рішення за зверненням позивача у відповідності до приписів чинного законодавства. Вказаним рішенням суду виключно визначено право позивача на земельний пай, а подальші дії селищної ради передбачені на законодавчому рівні.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Суд зазначає, що дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, відповідно може бути оскаржена до суду.

Таким чином, дії відповідача не узгоджуються з критеріями правомірності, які встановлені до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 року у справі №484/3745/17.

В той же час, виходячи з обставин цієї справи, встановлених судами під час її розгляду, враховуючи приписи наведених вище положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, висловлені Верховним Судом правові позиції, суд приходить до висновку про протиправність та наявність підстав для визнання протиправної відмови Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, викладену в рішенні №653 від 02.04.2021 року.

Відносно позовної вимоги зобов`язати Золочівську селищну раду Золочівського району Харківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №696,1 площею 2,0871 га та №696,2 площею 2,0449 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою організації території земельних часток (паїв) САТ «Промінь», розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, або будь-яку іншу ділянку, якщо ця зайнята, суд зазначає наступне.

Зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Надання такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язання Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №696,1 площею 2,0871 га та №696,2 площею 2,0449 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою організації території земельних часток (паїв) САТ «Промінь», розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, або будь-яку іншу ділянку, якщо ця зайнята, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №484/3745/17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Золочівської селищної ради Харківської області (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, 13-А, код ЄДРПОУ 25175462) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Золочівської селищної ради Харківської області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, викладену в рішенні №653 від 02.04.2021 року.

Зобов`язати Золочівську селищну раду Харківської області (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, 13-А, код ЄДРПОУ 25175462) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №696,1 площею 2,0871 га та №696,2 площею 2,0449 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою організації території земельних часток (паїв) САТ «Промінь», розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, або будь-яку іншу ділянку, якщо ця зайнята, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Золочівської селищної ради Харківської області (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Центральна, 13-А, код ЄДРПОУ 25175462) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.08.2021 року.

Суддя Біленський О.О.