Рішення № 99248451, 27.08.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3321/21

27 серпня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №961170180546 від 19.11.2020 року про перерахування ОСОБА_1 з 01.10.2020 року із розрахунку 60% від заробітної плати (грошового забезпечення), визначеної у довідці прокуратури Тернопільської області від 30.10.2020 року №151 та із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленим для осіб, які втратили працездатність;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 85% від суми, зазначеної у довідці прокуратури Тернопільської області від 30.10.2020 року №151, без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суму пенсії за минулий період з 01.10.2020 року до моменту здійснення перерахунку пенсії у рівних частинах впродовж 12 місяців разом з перерахованою пенсією;

відповідно до ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України встановити судовий контроль за виконанням рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію, призначену з 10.03.2005 року на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ) в розмірі 85 % суми місячної заробітної плати. Тернопільська обласна прокуратура 30.10.2020 року видала позивачу довідку №151 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсій. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №961170180546 від 19.11.2020 року позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ) в розмірі 60% від суми заробітної плати та обмеживши максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність. На переконання позивача, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії. Відтак, до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії та зменшуватися відсотковий розмір пенсії від суми місячної заробітної плати, оскільки такі обмеження виникли після призначення йому пенсії та звужують його права.

Позивач вважає вказані дії відповідача щодо здійснення такого перерахунку протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 15.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 07.07.2021 року подано до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону №1789-ХІІ. Підстави для проведення перерахунку пенсії з 85% від місячної суми заробітної плати та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру відсутні, оскільки на законодавчому рівні Законом №1697-VІІ дані питання врегульовані та встановлено як відсоток обрахунку пенсії так і максимальний розмір пенсії, що підлягає до виплати. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 10.03.2005 року отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст.50-1 Закону №1789-ХІІ у розмірі 85 % суми місячної заробітної плати.

Тернопільська обласна прокуратура 30.10.2020 року видала позивачу довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №151 (а.с.14). Довідка видана відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 11.09.2020 року за відповідною (прирівняною) посадою заступника прокурора області і становить 88946,49 грн.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про перерахунок його пенсії, з урахуванням вказаної довідки, без обмеження її максимального розміру.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №961170180546 від 19.11.2020 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2020 року в розмірі 60% від суми заробітної плати та обмеживши максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність (а.с.19).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 03.04.2021 року №1485-1486/Г-02/8-1900/21, за результатами розгляду звернення позивача щодо перерахунку пенсії (а.с.16), повідомлено, що після проведеного перерахунку з 01.10.2020 року розмір пенсії склав 45000,00 грн. (75000,00 х 60%, де 75000,00 - максимальна величина бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, 60% - відсоток розрахунку пенсії від заробітку), виплата якої, з урахуванням обмежень максимальним розміром, становить з 01.10.2020 року - 17120,00 грн., з 01.12.2020 року - 17690,00 грн. (а.с.17-18).

Вважаючи такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить з наступного.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 року визначалися Законом №1789-ХІІ.

Відповідно до ч.1 ст.50 - 1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 12 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч.17 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько - слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, положення вказаної статті передбачали виплату пенсії в максимальному розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв`язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28.12.2014 року (далі - Закон України №76-VIII), яким частину 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

У подальшому, з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до пп.1 п.3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, крім п.8 ч.1 ст.15, ч.4 ст.16, абз.1 ч.2 ст.462, ст.47, ч.1 ст.49, ч.5 ст.50, ч.3, 4, 6, 11 ст.50-1, ч.3 ст.51-2, ст.53 щодо класних чинів.

Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Відтак, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 року є нечинною, то у таких випадках слід керуватись саме діючим законодавством, зокрема ст.86 Закону №1697-VII.

Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 положення ч.20 ст.86 Закону № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

У вказаному рішенні Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього рішення :

- частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції :

"Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р (ІІ)/2019 повернуто працівникам прокуратури право на перерахунок пенсій за Законом №1697-VІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 року у справі №334/3092/16-а, яка в силу положень ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді цієї справи.

Частиною 2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019 впливає на правовідносини, пов`язані з розглядом заяви позивача про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі виданої йому Тернопільською обласною прокуратурою довідки.

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ч.20 ст.86 Закону № 1697-VII, що відповідачем не заперечується.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 року у зразковій справі № 560/2120/20, яку слід застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами про перерахунок пенсії відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ та ст.86 Закону №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року №7-р(II)/2019.

Згідно з абз.6 ч.15 ст.86 Закону № 1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Аналізуючи зміст ст.86 Закону №1697-VII, суд приходить до переконання, що вказана ч.15 цієї статті регулює правові відносини, що виникли у зв`язку із призначенням та виплатою пенсії працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, а ч.20 цієї статті - правовідносини пов`язані із перерахунком призначених працівникам прокуратури пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.

Таким чином, зміни, що вносились до ч.15 ст.86 Закону №1697-VII (Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII) не регулюють правовідносин, що виникають під час проведення перерахунку пенсії особам, на яких поширюється дія Закону №1697-VII у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.

Як вже було зазначено, вказані правовідносини врегульовані ч.20 ст.86 Закону №1697-VII зміст якої застережень щодо обмеження максимальним розміром пенсії під час проведення її перерахунку не містить.

Відтак, максимальним розміром може бути обмежена пенсія, яка призначена, виключно працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону №1697-VII (ч.15 ст.86 Закону №1697-VII). До пенсії непрацюючих пенсіонерів, на яких поширюється дія Закону №1697-VII, обмеження максимальним розміром під час проведення її перерахунку, у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, не застосовується (ч.20 ст.86 Закону №1697-VII)

З огляду на те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, на якого поширюється дія Закону №1697-VII, суд приходить до переконання в тому, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про необхідність обмеження його пенсії максимальним розміром.

Стосовно визначення відсоткового розміру пенсії відносно заробітної плати, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно та не заперечується відповідачем, пенсія позивачу була призначена 10.03.2005 року на підставі ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, виходячи з розрахунку 85% складових заробітної плати.

Разом з тим, здійснюючи перерахунок пенсії позивача, відповідач зазначив, що згідно ст.86 Закону №1697-VII пенсія призначається у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідну вислугу років.

Частиною 2 ст.86 Закону №1697-VII передбачено, що працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п`ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті.

Однак, при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні та є незмінним.

Вказаний правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду у рішенні від 04.02.2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, яку, на думку суду, в контексті положень ч.5 ст.242 КАС України, слід враховувати при розгляді цієї справи.

Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років і пенсія йому призначена з 10.03.2005 року, тому до розміру пенсії позивача не може застосовуватися відсотковий розмір пенсії, визначений Законом №1697-VІІ.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач має право на перерахунок пенсії згідно з довідкою Тернопільської обласної прокуратури від 30.10.2020 року №151 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, виходячи з розрахунку 85% місячної заробітної плати.

Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 52).

Відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17-рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.10.2011 року №10-рп/2011).

Таким чином, проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача у розмірі 85% від розміру заробітної плати із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії на підставі та у порядку, визначеному законом, чинним на момент призначення йому пенсії, є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, встановлені судом обставини та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, свідчать про невідповідність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №961170180546 від 19.11.2020 року критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а відтак таке є протиправним та підлягає скасуванню, та, необхідність захисту порушеного права, виходячи з повноваження суду, визначеного ч.3 ст.245 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 01.10.2020 року, враховуючи день початку роботи обласних прокуратур 11.09.2020 року, перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.86 Закону №1697-VІІ на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури від 30.10.2020 року №151, виходячи з розміру пенсії 85% місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають до задоволення.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суму пенсії за минулий період з 01.10.2020 року до моменту здійснення перерахунку пенсії у рівних частинах впродовж 12 місяців разом з перерахованою пенсією, оскільки така вимога фактично встановлює порядок виконання рішення з відстрочкою платежів і може бути задоволена у випадку роздрочення виконання рішення чи за наслідками мирової угоди, а не при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду, та вирішується на його розсуд при наявності обставин, які вказують, що рішення виконане не буде.

Таким чином, процесуальні дії, визначені ст.382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Однак на момент розгляду цієї справи відсутні докази ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у відновленні порушеного права позивача, а саме невиконання рішення суду, що в свою чергу вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю шляхом подання у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн. згідно квитанцій №0.0.2152546812.1 від 07.06.2021 року (а.с.10).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області №961170180546 від 19.11.2020 року щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 85% місячної заробітної плати до 60% місячної заробітної плати та застосування обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність, під час її перерахунку на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури від 30.10.2020 року №151.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури від 30.10.2020 року №151, виходячи з 85% місячної заробітної плати, без обмеження пенсії максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2021 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.