Рішення № 99247489, 30.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3113/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправної бездіяльності, стягнення недоотриманої частини одноразової допомоги, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2021 року до Луганського окружного адміністративного надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУНП в Луганській області), з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної та не в повному обсязі виплати одноразової грошової допомоги при звільненні на користь позивача та стягнути з відповідача недоотриману частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 66226,28 грн;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 26.02.2021 по 28.05.2021, що складає 51108,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 07.11.2015 проходив службу в ГУНП в Луганській області, останнім місцем служби був Рубіжанський відділі поліції ГУНП в Луганській області, де перебував на посаді поліцейського - водія сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення. Позивач зазначає, що 26.02.2021 згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 № 109 о/с був звільнений зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 17 років 01 місяць 05 днів, та відповідно має право на одноразову грошову допомогу при звільненні.

Позивач вказує, що 28.05.2021 на картковий рахунок відповідачем зараховано одноразову грошову винагороду при звільненні у сумі 79199,80 грн. 08.06.2021 позивач отримав лист від 31.05.2021 № 946/111/22-2021, яким відповідач повідомив про нарахування одноразової грошової винагороди при звільненні за пунктом 1 частини четвертої статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) за 17 років у сумі 77360,20 грн, після відрахування обов`язкових податків та зборів (військовий збір 1,5% у сумі 1160,40 грн) на картковий рахунок позивача 28.05.2021 зараховано кошти у сумі 47555,42 грн. На думку позивача, у день звільнення 26.02.2021 відповідач мав провести повний розрахунок, в тому числі виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні.

Проте, зазначена допомога була виплачена лише 28.05.2021 у сумі 79199,80 грн.

Позивач вважає, що відповідачем неправильно здійснено розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

З наведеного позивачем розрахунку, на думку позивача, сума грошової допомоги при звільненні становить 142426,08 грн (16756,01 грн (грошове забезпечення позивача за листопад 2020 року) х 17 років х 50%).

Позивачем вважає, що недоплаченою залишилася сума одноразової грошової допомоги в розмірі 66226,28 грн (з урахуванням безпідставно стягнутого з позивача військового збору 1,5% у сумі 1160,40 грн).

Позивач також зазначає, що відповідач протиправно здійснив відрахування 1,5% військового збору у сумі 1160,40 грн з виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

На думку позивача, відповідач своєю бездіяльністю щодо несвоєчасного та не повного розрахунку при звільненні та діями щодо незаконного відрахування військового збору з грошових коштів належних позивачу грубо порушив права та законні інтереси останнього, які передбачені насамперед Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Кодексом законів про працю, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Ухвалою суду від 18.06.2021 адміністративний позов залишено без руху (арк. спр. 16 - 17).

Ухвалою суду від 30.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 22-23).

Від представника ГУНП в Луганській області 12.07.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 27 - 33).

Пунктом 13 розділу І порядку № 260 передбачено, що виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць.

В свою чергу статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією. Службою судової охорони. Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Згідно з пунктом 1 розділу VI Порядку № 260, поліцейським, які звільняються із служби у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційних заходів виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 8 розділу VI Порядку № 260, одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Таким чином, відповідач зазначає, що нормами спеціального законодавства чітко визначено строки та порядок виплати грошового забезпечення поліцейським та одноразової грошової допомоги при звільненні які за порядком та строками виплати суттєво відрізняються від норм, закріплених у статті 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Виплата одноразової грошової допомоги передбачена частиною першою статті 9 Закону № 2262 здійснюється за рахунок Національної поліції України та є цільовою виплатою.

Згідно з наказом ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 № 109 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 26.02.2021, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 17 років 01 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 09 роки 00 місяці 07 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 17 років, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 04 діб, встановивши відсоток премії за лютий 2021 року 78,35%.

Згідно з розрахунком УФЗБО від 09.07.2021 № 800/111/22-2021, ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні 17 років календарної служби у сумі 77360,20 грн до виплати (після утримання військового збору - 1160,40 грн) - 76199,80 грн.

Листом від 27.05.2021 ДФЗБО НПУ № 2265/29/2/03-2021 надійшло цільове фінансування на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .

Платіжним дорученням від 27.05.2021 № 2523 за списком № 203 ОСОБА_1 було перераховано одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену частиною першою статті 9 Закону № 2262 у розмірі - 76199,80 грн.

Отже, відповідач вважає, що ГУНП в Луганській області щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні діяло виключно у спосіб встановлений Порядком № 260, а тому вимоги позивача щодо стягнення середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної та не в повному обсязі виплати одноразової грошової допомоги при звільненні на користь позивача та стягнення з відповідача на користь позивача недоотриману частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 66226,28 грн відповідач зазначає, що позивач в цій частині позову свої вимоги взагалі не обґрунтовує, тому вимоги носять лише декларативний характер.

Також відповідач вказує на те, що діючим законодавством передбачена компенсація поліцейським лише сум податку з доходів фізичних осіб, при цьому компенсація утриманих та сплачених (перерахованих) сум військового збору поліцейським законодавством не передбачена.

Згідно розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 було нараховано 77360,20 грн, з них утримано військового збору (1,5%) - 1160,40 грн, утримано ПДФО (18%) - 13934,84 грн та компенсовано ПДФО (18%) - 13934,84 грн, до виплати - 76199,80 грн.

З урахуванням викладеного відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

19.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 48 - 50).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Наказом ГУНП в Луганській області від 25.02.2021 № 109 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського-водія сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Рубіжанського відділу поліції ГУНП в Луганській області за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 26.02.2021, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 17 років 01 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 09 роки 00 місяці 07 днів, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 17 років, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 04 діб, встановивши відсоток премії за лютий 2021 року 78,35% (арк. спр. 5 зв.).

Згідно з розрахунком УФЗБО ГУНП в Луганській області одноразової грошової допомоги при звільненні (арк. спр. 39) ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні 17 років календарної служби у сумі 77360,20 грн, до виплати (після утримання військового збору- 1160,40 грн), нарахування ПДФО 18% - 13924,84 грн та компенсація ПДФО 18% - 13924,84 грн, сума виплаченої грошової допомоги при звільненні - 76199,80 грн.

Платіжним дорученням від 27.05.2021 № 2533 за списком № 203 ОСОБА_1 було перераховано одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену частиною першою статті 9 Закону № 2262-ХІІ у розмірі - 76199,80 грн (арк. спр. 43-44), яку отримано позивачем 28.05.2021 згідно з виписки по картковому рахунку (арк. спр. 14 зв.).

Отже, повний розрахунок після звільнення зі ОСОБА_1 відповідачем проведений 28.05.2021.

Спірним у справі є розмір нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні та наявність у позивача права на середній заробіток за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку, із 26.02.2021 по 28.05.2021.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), положеннями статті 94 якого встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України »Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України »Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2262-XII виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону № 2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоскаржувану ним суму.

Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - КЗпП України.

З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Водночас, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд зазначає, що виплата поліцейським, які звільняються зі служби одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена статтею 102 Закону № 580-VIII, статтею 9 Закону № 2262-XII, пунктом 10 Постанови № 393.

Указані законодавчі акти визначають, що така допомога виплачується особам, які «звільняються» зі служби. Отже, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

Таким чином, непроведення з вини відповідача виплати одноразової грошової допомоги у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 440/4332/18, від 13 лютого 2020 року в справі № 809/698/16, від 06 березня 2020 року в справі № 1240/2162/18, від 27 квітня 2020 року в справі № 812/639/18, від 22 травня 2020 року в справі № 320/1263/19.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

ЄСПЛ трактує поняття «якість закону» таким чином, а саме - національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Аналогічний правовий висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року по справі № 825/325/16 вказано, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин.

У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 806/2473/18 Верховний Суд сформував правову позицію щодо врахування істотної частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

При цьому, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення є Порядок № 260, абзацом 8 пункту 8 розділу ІІІ якого, серед іншого, визначено, що одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні здійснюється з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії.

З матеріалів справи вбачається, що у день звільнення позивача зі служби в поліції - 26.02.2021 йому не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в поліції. Виплата цієї допомоги відбулася тільки 28.05.2021. Затримка у розрахунку при звільненні становить 91 календарних днів з 27.02.2021 (наступний день після звільнення зі служби) по 28.05.2021 включно.

Тобто, за цей період затримки до відповідача має бути застосована відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

В даному випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обрахованого за правилами, визначеними Порядком № 100 та Порядком № 260.

У відповідності до вимог Порядку № 100 середньоденне грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, якими в спірних правовідносинах є грудень 2020 року та січень 2021 року.

Доводи позивача про необхідність обрахування середньоденного грошового забезпечення, виходячи з виплат двох місяців жовтня та листопада 2020 року у зв`язку із перебуванням на лікарняному у період з 31.12.2021 по 08.01.2021 судом відхиляються, оскільки наведеними вище положеннями Порядку № 100 встановлено, що грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи та виключень не містить.

Згідно з довідкиою ГУНП в Луганській області від 09.07.2021 № 801/111/22-2021, у грудні 2020 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата (31 день) у розмірі 12621,14 грн, у січні 2021 року (31 день) - 9620,90 грн, всього 22242,04 грн (62 дні). Отже, сума грошового забезпечення позивача за 2 місяці, що передували звільненню, з якої здійснюється розрахунок середньоденної заробітної плати становить 22242,04 грн (арк. спр. 38).

Середньоденне грошове забезпечення складає 358,74 грн (22242,04 / 62 = 358,74 грн). Відповідно, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в арифметичному обчисленні складає 32645,34 грн (середньоденне грошове забезпечення 358,74 грн х 91 календарних днів), що є відмінним від суми 51108,56 грн, обрахованої позивачем.

З урахуванням вищевказаних правових позицій Верховного Суду, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, зважаючи на розмір грошового забезпечення позивача, виплаченого із затримкою, а також виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, передбачений статтею 117 КЗпП України, та стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні визначена судом без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

За таких обставин, з врахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому позов в цій частині позовних вимог задовольняється частково.

Щодо позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної та не в повному обсязі виплати одноразової грошової допомоги при звільненні на користь позивача та стягнути з відповідача недоотриману частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 66226,28 грн суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу VІ Порядку № 260 у разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.

Пунктом 6 розділу VІ Порядку № 260 передбачено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат (пункт 7 розділу VІ Порядку № 260)

Судовим розглядом встановлено, що згідно з довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області розмір грошового забезпечення для обчислення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні становив: посадовий оклад 1700,00 грн, оклад за спеціальним званням 1000,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції 945,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби 1458,00 грн, премія 3998,20 грн, всього 9101,20 грн (арк. спр. 39).

Одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 нарахована у сумі 77360,20 грн (9101,20 грн х 50% х 17 років) та виплачена у сумі 76199,80 грн (з урахуванням утримання військового збору 1,5% у сумі 1160,40 грн).

Позивач обґрунтовує доводи щодо неправильно нарахування суми одноразової грошової допомоги тим, що був звільнений 26.02.2021, проте в період з 31.12.2021 по 08.01.2021 перебував на лікарняному, тому для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні повинен братися останній повний місяць роботи позивача, а саме листопад 2020 року. Сума грошової допомоги за розрахунком позивача повинна становити 142426,08 грн (16756,01 (грошове забезпечення за листопад 2020 року) х 17 х 50%).

Такі доводи позивача відхиляються з огляду на вищенаведені вимоги пункту 6 розділу VІ Порядку № 260, яким визначено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача, що позивач жодними нормативно-правовими актами наведений ним розрахунок одноразової грошової допомоги не обґрунтовано.

Інших доводів щодо неправильного обрахування одноразової грошової допомоги позивачем не зазначено та за наслідками розгляду справи порушень обчислення відповідачем розміру грошової допомоги позивача судом не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо відрахування з суми одноразової грошової допомоги 1,5% військового збору) в сумі 1160,40 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно абзацу а) підпункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, відповідач у взаємовідносинах щодо нарахування та сплати військового збору із грошового зобов`язання позивача є податковим агентом.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно Закону України «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції» від 18.06.2015 № 548 тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Враховуючи зазначене вище, оскільки об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді грошового забезпечення, такі доходи підлягають оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5 відсотка. Військовий збір не сплачується лише у періоди безпосередньої участі особи в АТО. Позивач не відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати військового збору. Відтак, одноразова грошова допомога, виплачена позивачу після звільнення зі служби, повинна бути оподаткована військовим збором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому позов задовольняється частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн (арк. спр. 20).

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення , судові витрати покладаються на обидві сторони, тому суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 454,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання протиправної бездіяльності, стягнення недоотриманої частини одноразової допомоги, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 лютого 2021 року по 28 травня 2021 року в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова