Рішення № 99247465, 28.08.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3147/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 6812,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Головного управління ДПС у Луганській області (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб за період з 20 жовтня 2018 року по 20 березня 2019 року в загальному розмірі 6372,53 грн та з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за період з 20 червня 2018 року по 03 липня 2018 року в сумі 440,45 грн, а всього в сумі 6812,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг у загальній сумі 6812,96 грн, який виник у зв`язку з несплатою донарахованих штрафних санкцій, а саме:

- з єдиного податку з фізичних осіб (ККДБ 18050400) у сумі 6372,53 грн, який виник за період з 20 жовтня 2018 року по 20 березня 2019 року;

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (ККДБ 11010500) у сумі 440,45 грн, який виник за період з 20 червня 2018 року по 03 липня 2018 року.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою платником податків авансових внесків з єдиного податку з фізичних осіб відповідачу направлено податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року № 0002275006 у сумі 1999,30 грн, а також нарахована пеня у сумі 8,08 грн.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою платником податків узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб відповідачу направлено податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2018 року № 0043641301 у сумі 2060,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення не виконані, не оскаржені та є чинними.

Контролюючим органом відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" від 14 березня 2019 року № 16177-50.

З посиланням на норму пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, Головне управління ДПС у Луганській області просить стягнути з відповідача податковий борг.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 позов не визнала, про що 02 серпня 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 25834/2021 подала відзив на позовну заяву від 30 липня 2021 року б/н (арк. спр. 63).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначила, що ознайомившись з матеріалами, які надіслані Головним управлінням ДПС у Луганській області у неї відразу виникли сумніви щодо отримання податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2018 року № 0043641301; акта камеральної перевірки податкової декларації по єдиному податку з фізичних осіб від 16 січня 2019 року за № 61/12-32-50-06/ НОМЕР_1 ; податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року за № 0002275006 та корінця податкової вимоги форми «Ф» від 14 березня 2019 року № 16177-50, оскільки в усіх корінцях/повідомленнях Укрпошти про вручення стоять відмітки про нібито особисте вручення листів відповідачу.

Проте, відповідач зазначає, що з травня 2018 року до середини грудня 2018 року вона знаходилась у місті Кременчук, де намагалася займатися підприємницькою діяльністю, про що свідчить навіть доручення на її чоловіка ОСОБА_2 , яке було видане приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу 18 травня 2018 року за № 919, за яким останній подавав заяву до Державної податкової інспекції у м. Лисичанськ про застосування спрощеної системи оподаткування. Тобто, резюмує відповідач, вона фізично не могла отримати податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2018 року № 0043641301, але податківці вважають, якщо стоїть прописом прізвище та відмітка «особисто», то вимога прийнята.

Стосовно акта камеральної перевірки податкової декларації по єдиному податку з фізичних осіб від 16 січня 2019 року за № 61/12-32-50-06/ НОМЕР_1 ; податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року за № 0002275006 та корінця податкової вимоги форми «Ф» від 14 березня 2019 року № 16177-50 теж виникають сумніви в отриманні їх позивачем або її близькими, оскільки на жодному поштовому корінці про вручення не стоїть підпис особи, яка його отримала, а стоїть тільки прописом прізвище, ім`я та по батькові особи, яка його отримала. Відповідач зазначає, що тільки один документ був отриманий її чоловіком. Це акт про результати перевірки податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб від 29 травня 2018 року за № 1608/12-32-13-01/ НОМЕР_1 , про що в поштовому корінці стоїть його особистий підпис.

Враховуючи вищезазначене, відповідач зазначає, що до неї як до платника податків, до якого були прийняті рішення контролюючим органом, та про що її відповідним чином не повідомлено, не змогла скористатися своїми правами відповідно до статті 56 Податкового кодексу України, що в свою чергу порушує її права відповідно до статті 55 Конституції України.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 10 серпня 2021 року (арк. спр. 66-69).

Ухвалою від 29 червня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 34-35).

Ухвалою від 19 липня 2021 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву (відзиву) і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, до 30 липня 2021 року включно (арк. спр. 57-58).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності з 21 листопада 2002 року та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області, Лисичанська ДПІ (м. Лисичанськ) як платник податків, про що свідчить витяг з реєстраційних та облікових даних платника податків та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 червня 2021 року (арк. спр. 5-6, 31-32).

Відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 14 червня 2018 року, зареєстрованої в Державній податковій інспекції у м. Лисичанську Луганської області 15 червня 2018 року за вхідним реєстраційним № ФОП-1331/12-09-13, реєстраційних та облікових даних платника податків та витягу з Реєстру платників єдиного податку відповідач з 01 липня 2018 року по 31 березня 2019 року була платником єдиного податку другої групи, обрана ставка єдиного податку - 20 % розміру мінімальної заробітної плати (арк. спр. 5-6, 10-11, 31-32, 33).

У зв`язку з несплатою авансових внесків, нарахованих контролюючим органом на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, у відповідача утворилась податкова заборгованість з єдиного податку за період з 20 жовтня 2018 року по 20 березня 2019 року у розмірі 4365,13 грн, у тому числі:

- по строку сплати до 20 жовтня 2018 року в сумі 372,13 грн;

- по строку сплати до 20 листопада 2018 року в сумі 744,60 грн;

- по строку сплати до 20 грудня 2018 року в сумі 744,60 грн;

- по строку сплати до 20 січня 2019 року в сумі 834,60 грн;

- по строку сплати до 20 лютого 2019 року в сумі 834,60 грн;

- по строку сплати до 20 березня 2019 року в сумі 834,60 грн.

16 січня 2019 року посадовою особою Головного управління ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової декларації по єдиному податку з фізичних осіб, за наслідками якої складено акт від 16 січня 2019 року № 61/12-32-50-06/ НОМЕР_1 (арк. спр. 12-13).

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату відповідачем авансових внесків по єдиному податку з фізичних осіб.

Акт від 16 січня 2019 року № 61/12-32-50-06/ НОМЕР_1 направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та отримано відповідачем особисто 29 січня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 14).

На підставі акта перевірки від 16 січня 2019 року № 61/12-32-50-06/3057214521 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року № 0002275006, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 1999,30 грн (арк. спр. 15-16).

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням на податкову адресу та отримано відповідачем особисто 01 березня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 17).

У зв`язку з несвоєчасною сплатою авансових внесків з єдиного податку, відповідно до вимог пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України відповідачу 10 січня 2019 року нарахована пеня в сумі 8,08 грн.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача з єдиного податку складає 6372,51 грн, з яких 4365,13 грн - основний борг, 1999,30 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи), 8,08 грн - пеня, нарахована відповідно до вимог пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

29 травня 2018 року посадовою особою Головного управління ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб, за наслідками якої складено акт від 29 травня 2018 року № 1608/12-32-13-01/3057214521 (арк. спр. 18).

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату відповідачем узгоджених податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб.

Акт від 29 травня 2018 року № 1608/12-32-13-01/3057214521 направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням та отримано відповідачем особисто 18 червня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 19).

На підставі акта перевірки від 29 травня 2018 року № 1608/12-32-13-01/3057214521 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2018 року № 0043641301, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 412,00 грн (арк. спр. 20-21).

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням на податкову адресу та отримано відповідачем особисто 25 червня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 22).

Головним управлінням ДФС у Луганській області виставлено відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 14 березня 2019 року № 16177-50, якою повідомлено, що станом на 13 березня 2019 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 5978,36 грн, у тому числі за основні платежі - 3530,53 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2439,75 грн та пеня - 8,08 грн (арк. спр. 23).

Податкову вимогу форми "Ф" від 14 березня 2019 року № 16177-50 відповідачу надіслано поштою з повідомленням про вручення та повернуто на адресу податкового органу у зв`язку з неврученням платнику податків (арк. спр. 23-23 зв.).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі посилання на норми Податкового кодексу України наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (пункт 15.2 статті 15 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на другу групу платників єдиного податку - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Пунктом 293.2 статті 293 Податкового кодексу України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац перший пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (абзац перший пункту 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно з пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до пункту 295.4 статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

В порушення зазначених норм Податкового кодексу України відповідачем не сплачено авансові внески з єдиного податку другої групи за період з 20 жовтня 2018 року по 20 березня 2019 року в сумі 4365,13 грн, що підтверджується довідкою про загальну суму позовних вимог станом на 01 червня 2021 року (арк. спр. 7) та інтегрованою карткою платника за 2018-2021роки (арк. спр. 8-9, 43).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до абзацу першого пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абзац другий пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Абзацом першим пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (абзац другий пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до абзацу першого пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків (абзац четвертий пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Як вбачається з інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за 2018 рік станом на 30 червня 2018 року відповідач мала переплату у сумі 5,55 грн; 06 липня 2018 року податковим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2018 року № 0043641301 відповідачу нараховано штрафні санкції у загальному розмірі 412,00 грн, з урахуванням наявної станом на 30 червня 2018 року переплати сума заборгованості з податку на доходи фізичних осіб становить 406,45 грн. 01 грудня 2018 року податковим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2018 року № 0003485006 відповідачу нараховано штрафні санкції у загальному розмірі 34,00 грн (арк. спр. 79-80).

Проте, позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу (ані акта перевірки, ані податкового повідомлення-рішення від 21 листопада 2018 року № 0003485006 разом з доказами його направлення та вручення платнику податків) на підтвердження обґрунтованості суми заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 34,00 грн, у зв`язку з чим у задоволенні цих вимог слід відмовити через необґрунтованість.

Також належить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 0,02 грн, оскільки податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб відповідача становить 6372,51 грн, а податковий орган в позовній заяві просить стягнути з відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6372,53 грн.

В порушення вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України фізична особа-підприємець ОСОБА_1 протягом 10 календарних днів з дня отримання податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Луганській області від 20 червня 2018 року № 0043641301 та від 14 лютого 2019 року № 0002275006 грошові зобов`язання самостійно не сплатила, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) з єдиного податку в сумі 1999,30 грн та з податку на доходи фізичних осіб в сумі 406,45 грн, що підтверджується довідкою про загальну суму позовних вимог станом на 01 червня 2021 року та інтегрованою карткою платника з зазначених платежів за 2018-2021 роки (арк. спр. 7, 8-9, 42, 43, 79-80, 81, 82, 83).

Підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Згідно з абзацом другим пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (пункт 129.5 статті 129 Податкового кодексу України).

Нараховану відповідно до статті 129 Податкового кодексу України 10 січня 2019 року пеню в сумі 8,08 грн фізична особа-підприємець ОСОБА_1 самостійно не сплатила, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб за несплаченою пенею в сумі 8,08 грн.

Таким чином станом на час розгляду справи заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб становить 6372,51 грн (4365,13 грн (основний борг) + 1999,30 грн (штрафні (фінансові) санкції (штрафи)) + 8,08 грн (пеня)); заборгованість з податку на доходи фізичних осіб становить - 406,45 грн (штрафні (фінансові) санкції (штрафи)).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо не отримання нею податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2018 року № 0043641301, від 14 лютого 2019 року за № 0002275006, акта камеральної перевірки податкової декларації по єдиному податку з фізичних осіб від 16 січня 2019 року за № 61/12-32-50-06/ НОМЕР_1 та податкової вимоги форми «Ф» від 14 березня 2019 року № 16177-50, оскільки контролюючим органом дотримано правила направлення податкових документів на адресу відповідача.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Оскільки податкова вимога від 14 березня 2019 року № 16177-50 є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.4 статті 41 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктами 19-1.1.22, 19-1.1.45 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Головне управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 44082150) є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 07 червня 2021 року (арк. спр. 29-30).

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Головне управління ДПС у Луганській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року № 643 "Про затвердження положень про територіальні органи ДПС", зі змінами, внесеними наказом Державної податкової служби України від 04 березня 2021 року № 264 "Про внесення змін до положень про головні управління ДПС в областях та м. Києві, міжрегіональні управління ДПС по роботі з великими платниками податків" (далі - Положення) (арк. спр. 44, 45-52), Головне управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ДПС). ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Луганської області. ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Луганській області (ЄДРПОУ 43143746). Основними завданнями ГУ ДПС (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій (далі - ДПІ)) є: забезпечення реалізації державної податкової політики, здійснення у межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотримання порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до підпунктів 15, 22 пункту 4 Положення ГУ ДПС відповідно до покладених на нього завдань здійснює погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; звертається до суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з підпунктом 12 пункту 5 Положення ГУ ДПС з метою організації своєї діяльності забезпечує самопредставництво ДПС та ГУ ДПС у судах через начальника ГУ ДПС, а також без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС через їхніх заступників, державних службовців підрозділів до функціональних повноважень яких належить представництво в судах інтересів ГУ ДПС відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів ДПС та ГУ ДПС в судах без окремого доручення Голови ДПС та начальника ГУ ДПС.

Відповідно до підпункту 28 пункту 6 Положення ГУ ДПС для виконання покладених на нього завдань має право звертатися у передбачених законом випадках до суду.

ГУ ДПС є контролюючим органом (податковим органом, органом стягнення). У складі ГУ ДПС діють ДПІ, які є його структурними підрозділами та перелік яких затверджується окремим наказом ДПС. ДПІ діють на підставі цього Положення, у межах функцій, визначених статтею 19-3 Податкового кодексу України. Начальник ДПІ може забезпечувати загальну організацію та координацію роботи (не пов`язану з виконанням функцій, визначених статтею 19-1 Податкового кодексу України) структурних підрозділів ГУ ДПС, що територіально розміщені за адресою місцезнаходження ДПІ, з метою забезпечення їх комунікацій (пункт 7 Положення).

Згідно з пунктом 15 Положення ГУ ДПС утворюється без статусу юридичної особи та є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.

З вищевикладеного слідує, що у межах спірних правовідносин контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи, є Головне управління ДПС у Луганській області.

Враховуючи, що відповідачем за час розгляду даної справи податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6372,51 грн та з податку на доходи фізичних осіб в сумі 406,45 грн не сплачений, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Головне управління ДПС у Луганській області у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 44082150, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 6812,96 грн задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход місцевого бюджету Лисичанської міської територіальної громади податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6372,51 грн (шість тисяч триста сімдесят дві грн 51 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 406,45 грн (чотириста шість грн 45 коп.).

У задоволенні позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 0,02 грн та з податку на доходи фізичних осіб в сумі 34,00 грн відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська