Рішення № 99247295, 30.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року № 320/6812/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Ергопак» з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00375;

- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ергопак» суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 398592, 79 грн, за митною декларацією №UA100300/2020/427001 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення на банківський рахунок позивача IBAN НОМЕР_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614;

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Київською митницею Держмитслужби безпідставно та без доведеності та обґрунтованості причин відмовлено в митному оформленні товарів згідно митної декларації UA100300/2020/426935 та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00375, а також проігнорувано вимогу про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100300/2020/00375 та повернення надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 398592, 79 грн .

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 року відкрито повадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «ЕРГОПАК» 10.12.2020 подано до відділу митного оформлення № 1 митного поста "Київ - південно-західний" Київської митниці Держмитслужби (далі - Митний орган) митну декларацію № UA100300/2020/426935 для митного декларування товару, а саме партії рукавичок латексних не опудрених, код УКТЗЕД 4015190000, згідно інвойсу № JUA191206-1, JUA200401-1 від 30/09/2020, обсяг партії: 283250 штук, відповідно до якої позивачем на підставі змін, внесених до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент митного декларування, в митній декларації було зазначено про наявність у позивача преференцій у вигляді звільнення від сплати ПДВ.

До митної декларації було подано перелік документів, які передбачені пунктом 3 статті 335 Митного кодексу України, для підтвердження заявленого у митній декларації права на звільнення від сплати ПДВ, позивачем з митною декларацією також подано повідомлення Держпраці про введення в обіг засобів індивідуального захисту №11/3/20/47819 від 09.11.2020 та інформаційний лист №381 від 09.12.2020 з повідомленням мети ввезення товару.

За результатами опрацювання наданих позивачем документів митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00375, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів було відмовлено з причин:

відповідно до пункту 11 статті 264, пункту 3 статті 335 Митного кодексу України, пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України - до митного оформлення не подано документи, що підтверджують ввезення медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій короно вірусної хвороби (COVID-19) спричиненої коронавірусом SARS CoV-2 та які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а також документів, зазначених в графі 44 митної декларації.

Не погоджуючись з рішенням Митного органу в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00375, ТОВ «Ергопак» 22.12.2021 звернувся до Київської митниці Держмитслужби із скаргою від 21.12.2020 вих. №395, у якій просив скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100300/2020/00375 та повернути суму надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у сумі 398 592, 79 грн по митній декларації №100300/2020/427001.

Не отримавши відповіді на скаргу від 21.12.2020 №395, позивач 14.04.2021 повторно звернувся до відповідача із заявою вих. №97, у якій просив про повернення надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 398592, 79 грн по митній декларації №100300/2020/427001.

Відповідачем повторну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення контролюючого органу без змін, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України №540-IX внесено зміни до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112):

"71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224 (надалі - Постанова КМУ №224), в радкції, яка діяла на момент митного оформлення, затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, відповідно до якого, окрім іншого, визначені такі засоби індивідуального захисту, які звільняються від сплати ввізного мита та від оподаткування податком на додану вартість:

4015Рукавички нітрилові4015Рукавички латексні неопудреніЯк слідує з матеріалів справи, до цього переліку товарів входять рукавички латексні неопудрені, код УКТЗЕД 4015190000, стосовно яких позивачем подана до митного органу митна декларація №UA100300/2020/426935 із застосуванням пільг по звільненню від сплати ПДВ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №226 та Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 271, в редакціях, які діяли на момент митного оформлення, внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 № 761 «Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту» такого змісту:

1-1. Установити, що на час дії пункту 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" податкового кодексу України та пункту 9-6 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України введення в обіг засобів індивідуального захисту, включених до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. N 224 (далі - Перелік), дозволяється:

якщо вони відповідають вимогам затвердженого цією постановою Технічного регламенту;

або на підставі повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг окремих засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, але використання яких необхідне в інтересах охорони здоров`я.

При цьому дія затвердженого цією постановою Технічного регламенту не поширюється на засоби індивідуального захисту, на які видано таке повідомлення Державною службою з питань праці. Для введення в обіг на підставі повідомлення Державної служби з питань праці таких засобів індивідуального захисту заявник подає до зазначеного органу заяву із зазначенням мети введення в обіг, інформації щодо виробника, назви виробів, номера партії або серійного номера, обсягу партії, а також дані щодо призначення виробу та способу дії. За результатами опрацювання поданих документів Державна служба з питань праці видає заявнику відповідне повідомлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Митним органам забороняється вимагати надання декларантом або уповноваженою ним особою документів та/або відомостей, якщо цим Кодексом та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", а також приймати і використовувати такі документи та/або відомості, надані декларантом або уповноваженою ним особою, для здійснення митних формальностей, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.9. ч.3. ст. 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою у разі необхідності зазначаються відомості про документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму.

Позивачем на підтвердження права на звільнення від сплати ПДВ при митному оформленні було подано документи, що передбачені Митним кодексом України, в тому числі і документи, які підтверджують право на звільнення від сплати ПДВ, а саме повідомлення про введення в обіг засобів індивідуального захисту від Головного управління Держпраці у Київській області щодо даної партії рукавичок латексних не опудрених №11/3/20/47819 від 09.11.2020 та інформаційний лист №381 від 09.12.2020 з повідомленням мети ввезення товару.

Посилання Київської митниці Держмитслужби у відзиві на позовну заяву на те, що в листі Головного управління Держпраці в Київській області №11/3/20/14953 від 30.09.2020 року не зазначена мета ввезення задекларованих товарів, не може братися судом до уваги, оскільки законодавством України не передбачені конкретні вимоги щодо переліку інформації, яка має зазначатися у повідомленні компетентного органу. Окрім того, до митного органу позивачем було подано інформаційний лист від 09.12.2020 №381 з поясненням мети ввезення товару.

Також Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що товар відповідно до наявного маркування не відповідає меті ввезення визначених Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 № 224.

Суд звертає увагу, що законодавством України не встановлені вимоги щодо маркування товару, який ввозиться з метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання, виникненню і поширенню, локалізацію і ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (Covid-19). Окрім того, пільга з оподаткування повинна застосовуватися, незалежно від того, кому здійснюється постачання товарів, включених до Переліку №224 - закладам охорони здоров`я чи будь-яким іншим суб`єктам господарювання/кінцевим споживачам.Також з аналізу положень Постанови КМУ №224 неможливо зробити однозначний висновок, що звільнялись від оподаткування засоби індивідуального захисту виключно для закладів охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Таким чином суд приходить до висновку, що партія товару, а саме рукавички латексні не опудрені згідно митної декларації №UA100300/2020/426935 згідно якої складено оскаржувану картку відмови, входить до переліку товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 № 224, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Позивач правомірно застосував пільгу по звільненню зі сплати ПДВ при ввезенні товару на митну територію України та для підтвердження права на пільгу разом з митною декларацією подав до митного органу передбачені чинним законодавством України документи, на підтвердження права на пільгу.

Відповідно до ч. 2 ст 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності відмови позивачу в прийнятті митної декларації та прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00375. Натомість, судом встановлено факт дотримання позивачем всіх вимог щодо митної декларації, встановлені Митним кодексом України, а саме митна декларація № UA100300/2020/426935 від 10.12.2020 містить всі відомості і подана із документами, які передбачені ст. 335 Митного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про забов`язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачу суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 398592, 79 грн за митною декларацією № UA100300/2020/427001 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення на банківський рахунок позивача, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок прийняття митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00375, ТОВ «Ергопак» був вимушений для випуску в обіг на території України товару, оформити нову митну декларацію №UA100300/2020/427001 без застосування преференцій, згідно якої надмірно сплатив митні платежі (а саме ПДВ) на суму 398592, 79 грн, що підтверджується відміткою в графі 47 митної декларації № UA100300/2020/427001.

Правовідносини, пов`язані із поверненням надміру сплачених сум митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Частинами 1, 3 статті 301 Митного кодексу України (в редакції від 17.03.2020) передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 6 частини 5 статті 301 Митного кодексу України (в редакції від 17.03.2020) повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Відповідно до пунктів 43.1-43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції від 17.03.2020) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджено наказом міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (надалі - Порядок), визначає послідовність виконання дій посадовими особами Держмитслужби та митниць Держмитслужби при поверненні, зокрема суб`єктам господарювання помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Згідно з пунктами 1, 3 розділу III зазначеного Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною 5 статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Як слідує з матеріалів справи, скарга та повторна заява, які подавались позивачем до Митного органу під час адміністративного оскарження картки відмови, одночасно містили вимоги щодо повернення надмірно сплачених митних платежів та оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, тому вимога позивача про забов`язання відповідача підготувати висновок про повернення ТОВ «Ергопак» суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 398592, 79 грн за митною декларацією № UA100300/2020/427001 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення на банківський рахунок, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн, суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Понесені витрати на правничу допомогу позивача підтверджуються: договором про надання правничої допомоги від 03.06.2021 № 01, дорученням №4 до договору про надання правової допомоги №01 від 03.06.2021, ордером на надання правої допомоги.

Доказів оплати заявлених до стягнення витрат суду не надано.

Виходячи з наведенного, позивач не поніс витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України врегульовано питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару, пов`язаного із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги правові позиції Верховного Суду в адміністративних справах щодо подібних питань, зокрема постанова від 11.06.2020 у справі № 821/227/17 пункт 83, суд вважає, що підстави для стягнення витрат на правничу допомогу наразі відсутні, оскільки позивачем не надано доказів понесення таких витрат, сама по собі перспектива їх оплати у майбутньому не може бути підставою для їх стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАСУкраїни при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 8549, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.06.2021 № 34149 та №с 34146.

Суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 8549, 00 грн судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100300/2020/00375.

Зобов`язати Київську митницю Держмитслужби підготувати висновок про повернення ТОВ «Ергопак» суми надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість) у розмірі 398592, 79 грн за митною декларацією № UA100300/2020/427001 та подати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для повернення ТОВ «Ергопак».

Стягнути з Київської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «Ергопак» судовий збір у розмірі 8549 (вісім тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.