Рішення № 99247290, 30.08.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року м. Київ № 320/12492/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулася ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код: 22933548, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неправомірного застосування у 2020 році при переведенні позивача з пенсії за вислугу років, призначеної у 2009 році згідно із Законом України Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" проіндексованого показника середньої заробітної плати по країні за 2014 - 2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести позивачеві з 22 липня 2020 року обчислення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 27 та ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2017 - 2019 роки.

Ухвалою суду від 07.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

28.12.2020 судом отримано відзив на позовну заяву у якій відповідач просив відмовити у задоволенні позову за відповідних обґрунтувань.

Дослідивши подані сторонами матеріали, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській обл. з 22.07.2020 та має пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 05.08.2020 серії НОМЕР_2 .

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, після звільнення з військової служби у 2009 році їй була призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 04.04.1992 №2262-XII.

22.07.2020 маючи пенсійний вік понад 59 років, у відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) позивач подала до ГУ ПФУ заяву та необхідні документи з метою призначення пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26, 27, 40 Закону №1058-IV замість пенсії за вислугою років, призначеної раніше відповідно до Закону №2262-XII.

Однак, в результаті проведеного фахівцями пенсійного органу розрахунку, розмір пенсії позивача за віком виявився суттєво меншим, ніж мав становити за умови дотриманнями останніми вимог Законів №1058-IV та №2262-XII.

Позивач зазначає, що причиною такого зменшення слугувало застосування при здійсненні розрахунку розміру пенсії за віком двічі проіндексованого показника середньої заробітної плати (доходу) по країні за 2014-2016 роки (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11 = 4888,83 грн.), а не значно більший показник середньої заробітної плати (доходу) за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017, 2018 та 2019 роки (7763,17 грн.) згідно із частиною 2 статті 40 Закону №1058-IV у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачеві за віком.

Звернувшись до ГУ ПФУ з проханням провести обчислення розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2017-2019 роки відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV, позивач отримала лист-відповідь від 13.10.2020 №9066-15754/Х-02/8-1000/20, з якого не вбачала переконливих аргументів на користь правомірності застосування пенсійним органом проіндексованого показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки при здійсненні перерахунку пенсії позивача.

Оскільки наслідком вищевказаних дій відповідача слугувало заниження розміру пенсії позивача, мало місце її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У відзиві на позовну заяву відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій при здійсненні перерахунку пенсії позивача, вказує зокрема на те, що при перерахунку пенсії до заробітної плати було враховано період з 01.07.2000 по 31.12.2019, де індивідуальний коефіцієнт заробітку склав 1,30182, та середній заробіток, що був використаний для обчислення середньомісячного заробітку становив 6364,38 грн.

Із посиланням на приписи Закону №1058-IV відповідач також вказав, що при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, тобто за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховується під час призначення попереднього виду пенсії.

Додатково відповідач зазначив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII внесено зміни до Закону №1058-VI, згідно яких за пунктом 4-3 розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-VI пенсії, призначені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн. із застосуванням величини оцінки року страхового стажу в розмірі 1%.

Таким чином, за доводами відповідача, при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у відповідності до вимог чинного законодавства застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в цілому по Україні - 3764,00 грн., а отже пенсія позивачеві призначена і виплачується відповідно до діючого законодавства України, що в свою чергу виключає підстави для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону №1058-IV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону №2262-XII та статтею 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів за її вибором.

Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV пенсії обчислюються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.

Законом №2262-XII передбачені інші умови і порядок призначення та обчислення пенсії, зокрема, пенсія за вислугу років визначається у процентному співвідношенні (залежно від вислуги) до розміру грошового забезпечення. При цьому, показник середньої заробітної плати при визначенні грошового забезпечення для обчислення пенсії не застосовується.

Оскільки, як встановлено судом, позивач до 2020 року отримувала пенсію за нормами Закону №2262-XII, показник середньої заробітної плати не застосовувався в силу вимог цього Закону.

Тому, у 2020 році при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону №1058-IV повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії.

Суд також зазначає, що зі змісту наявних матеріалів слідує, що фактично спірні правовідносини виникли у зв`язку з помилковим ототожненням відповідачем таких понять як призначення пенсії та переведення з одного виду пенсії на інший.

Так, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії в межах одного закону (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії в межах одного закону є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії саме в межах одного закону.

Однак, наприклад, якщо особі первинно призначений певний вид пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", подальша зміна виду пенсії такої особи на підставі та у порядку, зокрема, Закону України №1058-ІV є саме призначенням пенсії, оскільки наведені законодавчі акти передбачають різні підстави та порядок призначення пенсій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14) та у постанові від 22 грудня 2015 року.

Крім цього, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 14.02.2018 у справі №465/5246/17, від 23.10.2018 у справі №334/2653/17, від 13.12.2018 у справі №185/860/17, від 06.02.2019 у справі №333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України №1058-IV, показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-IV.

З огляду на наведене суд вважає, що призначення позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV було здійснено вперше, а відтак відповідач повинен був призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018 та 2019 роки, тобто показник середньої заробітної плати мав враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-IV.

Щодо посилання відповідача на пункт 4-3 розділу XI Прикінцевих положень Закону №1058-VI, суд зазначає, що абзац перший даного пункту містить норму наступного змісту: "Пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %."

Тобто дана норма регулює порядок перерахунку з 01.10.2017 пенсій, які були призначені до цієї дати відповідно до норм Закону №1058-VI.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач звернулась за призначенням їй пенсії відповідно до Закону №1058-VI після 01.10.2017, а саме 22.07.2020 у зв`язку з чим суд не вбачає обґрунтованими відповідні доводи відповідача в частині правомірності проведеного ним перерахунку пенсії позивача.

Як наслідок, враховуючи викладене у сукупності, позовні вимоги є такими, підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, суд зазначає, що у відповідності до встановлених під час розгляду даної адміністративної справи обставин, в межах спірних правовідносин мало місце саме призначення позивачеві пенсії за Законом №1058-VI, а не переведення згідно його частини 3 статті 45.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у вищезгаданій постанові від 31.10.2018 по справі №876/5312/17.

А отже, при задоволенні позову суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є, зокрема, визнання протиправними дій відповідача щодо неправомірного застосування у 2020 році при призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" проіндексованого показника середньої заробітної плати по країні за 2014 - 2016 роки.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, за подання до суду даного адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір на суму 840,80 грн., що підтверджується квитанцією про сплату від 24.11.2020 №57890, а отже вказана сума підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування у 2020 році при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" проіндексованого показника середньої заробітної плати по країні за 2014 - 2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 22 липня 2020 року обчислення та виплату пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 27 та ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2017 - 2019 роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код: 22933548, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) судові витрати у вигляді судового збору на суму 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.08.2021.

Суддя Панченко Н.Д.