Ухвала суду № 99247151, 30.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"30" серпня 2021 р. Справа № 300/3115/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1349 про визнання неправомірними та протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А1349 про визнання неправомірними та протиправними дій щодо непроведення повного розрахунку при звільненні - невиплати індексації; зобов`язання провести нарахування та виплату суму розміру середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що складає 239148,00 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.37-38).

28.07.2021 на адресу суду від військової частини А1349, разом із відзивом на позовну заяву, подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за № 350/484/1/1288/3 від 23.07.2021 (а.с.50-51). Вказана заява мотивована тим, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зазначений спір виник з приводу проходження ОСОБА_1 публічної служби, а відтак про порушення своїх прав позивач був обізнаний в день проведення з ним остаточного розрахунку, а саме 07.04.2021.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Як слідує зі змісту позовної заяви, підставою для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою стала виплата ОСОБА_1 військовою частиною А1349 індексації грошового забезпечення не в день його звільнення з військової служби 30.03.2019, а 07.04.2021, тобто із затримкою повного розрахунку при звільненні. Тому позивач звернувся з цим позовом до суду з вимогою, серед іншого, про стягнення з військової частини А1349, середнього грошового забезпечення (заробітку) за затримку повного розрахунку при звільнення, а саме за невиплату індексації грошового забезпечення у строки, визначені у статті 116 КЗпП України.

Як наслідок, спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиплатою позивачу у день звільнення з військової служби всіх належних йому сум.

Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 Кодексу законів про працю України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

За приписами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.

Виходячи з цього, встановлений у частині першій статті 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.

Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами у спорі, який виник з приводу проходження і звільнення з публічної служби останнього, є місячний строк.

Разом з тим, суд звертає увагу, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд зазначає, що перебіг місячного строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами розпочався з дня фактичного (остаточного) розрахунку з ОСОБА_1 , який проведено відповідачем 07.04.2021, що підтверджується відомістю розподілу виплат, виданою АТ КБ "ПриватБанк" (а.с.18, 55) та про що позивач вказує у позовній заяві.

Відтак, суд дійшов висновку, що звернувшись 29.06.2021, згідно відтиску реєстраційного штампу, до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання неправомірними та протиправними дій щодо непроведення повного розрахунку при звільненні та зобов`язання провести нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 239148,00 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, ОСОБА_1 подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством.

У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Судом, після відкриття провадження у справі, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ОСОБА_1 не додано до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Згідно частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Частинами 14 та 15 статті 171 КАС України визначено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

За приписами частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А1349 про визнання неправомірними та протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде залишена без розгляду.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Матуляк Я.П.