Рішення № 99246523, 17.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 р. Справа№200/10929/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Горічевої С.В.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної ради Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

24 листопада 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Волноваської районної ради Донецької області (далі - відповідач, Волноваська районна рада), в надісланий на адресу суду 18 листопада 2020 року, в якому позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати п. 4 рішення Волноваської районної ради від 03 вересня 2018 року № 7/23-644 в частині затвердження пункту 7.1 Статуту комунального закладу «Волноваський районний краєзнавчий музей» (нова редакція), яким з перевищенням своїх повноважень, в незаконний спосіб, Волноваською районною радою було делеговано повноваження начальнику відділу культури та туризму Волноваської районної державної адміністрації призначати та звільняти з посади директора музею своїм наказом.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

30 листопада 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження; розпочав підготовче провадження і призначив підготовче засідання.

30 грудня 2020 року підготовче засідання у справі відкладено.

17 лютого 2021 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17 березня 2020 року.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники справи повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Учасники справи/їх представники в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом учасника справи, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, а не його обов`язком, а також зважаючи на відсутність визначених ч. 1 ст. 223 та ч. 2 ст. 205 КАС України підстав для відкладення судового засідання, справа розглянута за відсутності учасників справи.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України під час розгляду справи повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 03 вересня 2018 року відповідач прийняв рішення № 7/23-644, яким незаконно з перевищенням повноважень делегував начальнику відділу культури та туризму Волноваської районної державної адміністрації повноваження призначати та звільняти з посади директора комунального закладу «Волноваський районний краєзнавчий музей».

Позивач зазначає, що про існування рішення, яке є предметом спору, йому стало відомо 17 липня 2020 року під час проведення журналістського розслідування.

Покликаючись на приписи ст. ст. 8, 19, 55 Конституції України, п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», позивач стверджує, що оспорювань рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних рад.

З огляду на викладене, позивач просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки, на його думку, позивачем не доведено наявності факту порушення Волноваською районною радою прав та інтересів позивача.

Відповідач доводить, що на час прийняття рішення № 7/23-644 делегування повноважень районної ради було врегульовано іншими рішеннями, зокрема рішенням від 26 жовтня 2016 року № 7/10-207 «Про затвердження Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні Волноваської районної ради, окремі повноваження по управлінню якими делеговані Волноваській райдержадміністрації».

Стверджує, що, приймаючи оскаржуване рішення, Волноваська районна рада діяла у межах своїх повноважень та виключно у спосіб, передбачений законодавством та не допустила порушення приписів п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Зауважує, що в період з 02 грудня 2015 року по 15 травня 2019 року ОСОБА_1 був депутатом Волноваської районної ради 7 скликання. Більш того, під час прийняття рішення, яке є предметом спору, позивач як депутат Волноваської районної ради проголосував «за».

Відповідач вказує на те, що позивач не обґрунтував в чому саме полягає перевищення повноважень районної ради, а також те, яким чином оспорюванне рішення порушило права, свободи чи інтереси позивача та які саме.

З огляду на викладене, відповідач просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 21 березня 2006 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

Позивач є засновником та головним редактором загальнополітичної інформаційної газети «Народовладдя про всіх і про все» (свідоцтво НОМЕР_3), що підтверджено відповідним посвідченням.

Відповідач - Волноваська районна рада (ідентифікаційний код: 24162612) зареєстрована як юридична особа 20 лютого 1996 року, про що 24 грудня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений відповідний запис.

03 вересня 2018 року Волноваська районна рада прийняла рішення № 7/23-644 «Про внесення змін та доповнень до Статуту Волноваського районного краєзнавчого музею».

Рішення прийнято на підставі Закону України «Про культуру», Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» та ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На підставі п. 4 рішення Волноваської районної ради від 03 березня 2018 року № 7/23-644 Статут комунального закладу «Волноваський районний краєзнавчий музей» викладений у новій редакції.

Відповідно до п. 7.1 Статуту комунального закладу «Волноваський районний краєзнавчий музей» управління Музеєм здійснює директор на принципах одноосібності, який призначається на посаду наказом начальника відділу культури і туризму Волноваської райдержадміністрації шляхом укладання з ним контракту на п`ять років за результатами конкурсу, відповідно до ст. ст. 21, 21 (1-5) Закону України «Про культуру». Директор призначається і звільняється з посади за наказом начальника відділу культури і туризму Волноваської райдержадміністрації.

На переконання позивача, відповідач незаконно делегував повноваження щодо призначення та звільнення директора комунального закладу «Волноваський районний краєзнавчий музей» начальнику відділу культури і туризму Волноваської райдержадміністрації, що і зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд встановив, що 26 жовтня 2016 року Волноваська районна рада прийняла рішення № 7/10-207 «Про затвердження Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні Волноваської районної ради, окремі повноваження по управлінню якими делеговані Волноваській райдержадміністрації».

До Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні Волноваської районної ради, окремі повноваження по управлінню якими делеговані Волноваській райдержадміністрації, серед інших закладів та установ був включений і Волноваський районний краєзнавчий музей.

Докази визнання протиправним та скасування рішення Волноваської районної ради від 26 жовтня 2016 № 7/10-207 або окремих його положень суду не надані.

16 квітня 2018 року головою Волноваської районної державної адміністрації було видано розпорядження № 185 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 01 серпня 2017 року № 438», яким затверджено у новій редакції Положення про відділ культури і туризму Волноваської райдержадміністрації.

Відповідно до пп. 6 п. 2 розділу ІІІ Положення про відділ культури і туризму Волноваської райдержадміністрації начальник відділу призначає на посади та звільняє з посад керівників підпорядкованих установ, в тому числі Волноваського районного краєзнавчого музею.

Докази визнання протиправним та скасування Положення про відділ культури і туризму Волноваської райдержадміністрації або окремих його положень суду не надані.

На час прийняття рішення, яке є предметом спору, ОСОБА_1 був депутатом Волноваської районної ради, про що свідчать рішення Волноваської районної ради від 02 грудня 2015 року № 7/1-1 «Про підсумки виборів депутатів Волноваської районної ради 7 скликання» та від 15 травня 2019 року № 7/27-823 «Про дострокове припинення повноважень депутата Волноваської районної ради 7 скликання ОСОБА_1 ».

Більш того, як вбачається з витягу з системи поіменного голосування «Рада Голос» Волноваської районної ради (23 чергова сесія районної ради 7 скликання від 03 вересня 2018 року), ОСОБА_1 як депутат районної ради проголосував «за» проект рішення «Про внесення змін та доповнень до Статуту «Волноваського районного краєзнавчого музею».

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки суду по суті позовних вимог.

Щодо наявності порушеного права, свободи чи інтересу позивача, який би потребував судового захисту суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст. 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод або законних інтересів особи у публічно-правових відносинах, в яких відповідач - суб`єкт владних повноважень реалізує владні управлінські функції.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України № 19рп/2011 від 14 грудня 2011 року зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач покликається на ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає, що тільки на пленарних засіданнях вирішується питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад, призначення та звільнення їх керівників, та зазначає, що відповідач незаконно делегував ці повноваження проте відповідачем начальнику відділу культури і туризму Волноваської райдержадміністрації.

При цьому ОСОБА_1 не наведено у позовній заяві та не надано доказів порушення спірним рішенням саме його прав, свобод та інтересів, які б потребували судового захисту.

Не встановив таких порушень і суд за наслідками розгляду цієї справи.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду України у справі № 192/1257/17-ц від 15 липня 2019 року суд відхиляє, як такі, що сформульовані під час розгляду справи, яка за своїми обставинами не є аналогічною справі, що розглядається.

Щодо правомірності делегування Волноваською районною радою повноважень щодо призначення та звільнення керівника комунального закладу «Волноваський районний краєзнавчий музей» відділу культури і туризму Волноваської райдержадміністрації суд зауважує таке.

28 січня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 955-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» (далі - Закон № 955).

На підставі пп. 1 п. 6 розділу І Закону № 955 в Законі України «Про культуру» текст статті 21 викладений в такій редакції:

«1. Керівники державних та комунальних закладів культури призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на п`ять років за результатами конкурсу.

2. Трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів.

Формування кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури здійснюється на конкурсній основі в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.

За результатами конкурсу з переможцем з числа кандидатів укладається контракт строком від одного до трьох років за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.

Керівник державного чи комунального закладу культури може брати участь у конкурсі, передбаченому цією частиною, на посаду художнього керівника у відповідному закладі. У разі якщо керівник державного чи комунального закладу культури стане переможцем конкурсу на посаду художнього керівника, він може здійснювати суміщення посад (професій) керівника відповідного закладу культури та художнього керівника. У такому разі укладається контракт строком на п`ять років.

3. Керівник державного чи комунального закладу культури може залучати артистичний та художній персонал понад штатну чисельність на підставі цивільно-правового договору в порядку, визначеному законом».

На підставі пп. 2 п. 6 розділу І Закону № 955 Закону України «Про культуру» доповнений ст. ст. 21-1-21-5, які регламентували вимоги до керівника державного чи комунального закладу культури; порядок конкурсного відбору керівника державного чи комунального закладу культури; склад, порядок формування і повноваження конкурсної комісії, ст. 21-4 Подання документів для участі в конкурсі; добір кандидатів на посаду керівника державного чи комунального закладу культури та призначення керівника.

Абз. 2 п. 3 розділу ІІ Закону № 955 було передбачено, що органи управління державних та комунальних закладів культури протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками державних та комунальних закладів культури і провести конкурс на заміщення посад керівників таких закладів у порядку, визначеному цим Законом.

Отже, у зв`язку зі змінами до ст. 21 Закону України «Про культуру», пов`язаними із запровадженням контрактної форми працевлаштування та конкурсного відбору керівників комунальних закладів культури Волноваська районна рада правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством, прийняла рішення від 03 вересня 2018 року № 7/23-644, зокрема в частині затвердження п. 7.1 Статуту комунального закладу «Волноваський районний краєзнавчий музей» (нова редакція), яким Волноваською районною радою делеговано начальнику відділу культури та туризму Волноваської райдержадміністрації повноваження призначати та звільняти з посади директора музею своїм наказом.

Щодо посилання позивача на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суд вважає за необхідне відзначити таке.

Ст. 43 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» визначає питання, які вирішуються районними радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються такі питання, зокрема як вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Разом із цим п. 27 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних рад.

Суд встановив, що діючи у відповідності до положень п. 27 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Волноваська районна рада 26 жовтня 2016 року прийняла рішення № 7/10-207 «Про затвердження Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні Волноваської районної ради, окремі повноваження по управлінню якими делеговані Волноваській райдержадміністрації».

До Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста, що знаходяться в управлінні Волноваської районної ради, окремі повноваження по управлінню якими делеговані Волноваській райдержадміністрації, серед інших закладів та установ був включений і Волноваський районний краєзнавчий музей.

Отже, повноваження по управлінню комунальним закладом «Волноваський районний краєзнавчий музей» були делеговані Волноваській райдержадміністрації ще у жовтні 2016 року. Шляхом ухвалення рішення, яке є предметом спору, Волноваська районна рада лише привела статут комунального закладу «Волноваський районний краєзнавчий музей» у відповідність до чинного законодавства України та раніше прийнятих власних рішень.

За цих обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю, а тому судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Волноваської районної ради Донецької області (ідентифікаційний код: 24162612, місцезнаходження: 85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБР, буд. 1) про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 26 березня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко