Рішення № 99246466, 30.08.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 р. Справа№200/4967/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Кормо-Транс-Логістик» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю,

встановив:

20 травня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Донецьке ОВ ФСЗІ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Кормо-Транс-Логістик» (далі – відповідач, Товариство), надісланий на адресу суду 15 травня 2020 року, в якому позивач просив:

- стягнути з Товариства на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, у розмірі 542 443,74 грн та пеню у розмірі 4 393,71 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

25 травня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Ч. 2 ст. 262 КАС передбачено, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На підставі ч. 5 ст. 262 КАС та у зв`язку з відсутністю клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Відділення Фонду зазначило, що згідно зі Звітом про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, наданим Товариством середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 179 осіб. Таким чином, впродовж 2019 року відповідачем мало бути забезпечене працевлаштування 7 осіб з інвалідністю, фактично ж у трудових відносинах з Товариством перебували лише 4 особи з інвалідністю, про що зазначено у звіті.

Оскільки відповідачем не виконаний норматив по створенню 3 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, яким встановлено інвалідність, чинним законодавством на нього покладений обов`язок нарахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 542 443,74 грн, однак зазначена сума у добровільному порядку Товариством не сплачена.

У зв`язку з порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій Відділенням Фонду нарахована пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення, яка станом на 12 травня 2020 року становила 4 393,71 грн.

Зважаючи на викладене і посилаючись на положення ст. ст. 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 18, ч. ч. 1-2, 5 ст. 19, ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Відділення Фонду просило задовольнити позов та стягнути з Товариства користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році, у сумі 542 443,74 грн та пеню у сумі 4 393,71 грн.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Покликаючись на положення ст.ст. 18, 18-1, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач доводив, що обов`язками підприємства з метою працевлаштування інваліда є здійснення розрахунку кількості робочих місць та забезпечення працевлаштування особи з інвалідністю. Товариство спроможне працевлаштувати осіб з інвалідністю виключно у разі їх безпосереднього звернення або у разі спрямування таких осіб до підприємства Державною службою зайнятості. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язку самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх подальшого працевлаштування. Обов`язок здійснювати пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань з урахуванням її побажань покладено на Державну службу зайнятості.

Відповідач стверджував, що ним вжиті всі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Впродовж 2019 року Товариство щомісячно подавало до територіального центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Підприємство самостійно працевлаштувало трьох осіб з інвалідністю. Центр зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування у Товаристві не спрямовував, фактів відмови у працевлаштуванні таких осіб не було.

Відповідач відзначав, що впродовж 2019 року вживав заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відсутність вини Товариства у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю виключає можливість застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС України суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 13492430) зареєстроване як юридична особа 18 липня 1991 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесений відповідний запис.

Відповідач – товариства з обмеженою відповідальністю «Кормо-Транс-Логістик» (ідентифікаційний код 37380370) зареєстроване як юридична 15 жовтня 2010 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

Основним видом економічної діяльності Товариства є код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Впродовж 2019 року Товариство звітувало до центру зайнятості про наявність вакансій, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, 17 січня, 12 лютого, 14 березня, 10 квітня, 27 травня, 27 червня, 08 липня, 01 серпня, 04 вересня, 03 жовтня, 07 листопада, 05 грудня 2019 року відповідач надавав до Маріупольського міського центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

В розділі І «Основні дані про вакансії» Звітів за січень-липень підприємство повідомляло про наявність 4 вакансій за професією (посадою) «водій автотранспортних засобів», місце проведення робіт: Запорізька обл., м. Запоріжжя, та 4 вакансій за професією (посадою) «слюсар з ремонту колісних транспортних засобів», місце проведення робіт: Запорізька обл., м. Запоріжжя, які підлягали укомплектуванню за сприяння Державної служби зайнятості.

В розділі ІІ «Коментарі до даних про вакансії» підприємство вказувало на наявність 8 вакансій, з них 8 вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, а саме особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку.

Характер виконуваної роботи – постійний, умови праці – оптимальні.

В розділі І «Основні дані про вакансії» Звіту за серпень-грудень підприємство повідомляло про наявність 8 вакансій за професією (посадою) «водій автотранспортних засобів», місце проведення робіт: Запорізька обл., м. Запоріжжя, які підлягали укомплектуванню за сприяння Державної служби зайнятості.

В розділі ІІ «Коментарі до даних про вакансії» підприємство вказувало на наявність 8 вакансій, з них 8 вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, а саме особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку.

Характер виконуваної роботи – постійний, умови праці – оптимальні.

Належні та допустимі докази, які б свідчили, що центр зайнятості або інші державні органи, органи місцевого самоврядування чи громадські організації осіб з інвалідністю направляли до Товариства осіб з інвалідністю, а останнє відмовило в їх працевлаштуванні, суду не надані.

03 лютого 2021 року Товариство надало Відділенню Фонду Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік за формою № 10-ПІ, в якому вказало, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 179 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, – 4 особи; кількість осіб з інвалідністю – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», - 7 осіб. В Рядку 06 «Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» відповідач зазначив «0».

Звіт отриманий позивачем 03 лютого 2020 року та зареєстрований за вхідним № 1/211.

Використовуючи вихідні дані, наведені Товариством у Звіті, Відділення Фонду здійснило розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, яка за розрахунком позивача становить 542 443,74 грн.

Розрахунок здійснений наступним чином.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу – 179 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 4 особи; фонд оплати праці штатних працівників 32 365,81 тис. грн; перераховано коштів адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів – 0,00 грн.

Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу - 7 осіб; кількість нестворених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю: 7- 4 = 3 одиниці; середньорічна заробітна плата штатного працівника: 32365,81 х 1000 : 179 = 180 814,58 грн; сума адміністративно-господарських санкцій: 180 814,58 грн х 3 одиниці = 542 443,74 грн; залишкова сума заборгованості з адміністративно-господарських санкцій: 542 443,74 грн – 0,00 грн = 542 443,74 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем строків сплати адміністративно-господарських санкцій, Відділення Фонду здійснило нарахування останньому пені в сумі 4 393,71 грн.

Розрахунок проведений наступним чином.

Сума заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для осіб з інвалідністю у 2019 році 542 443,74 грн.; облікова ставка Національного банку України з 13 березня 2020 року – 10%, кількість днів у поточному році – 366; відсотки ставки Національного банку України, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені 120%; період, за який нарахована пеня з 16 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року; кількість діб, за які нарахована пеня: 27.

Розрахунок розміру ставки для визначення пені: (10 х 120) : 100 = 12%.

Розрахунок однодобового розміру пені: 12 : 366 = 0,03.

Розрахунок суми пені за один день прострочення: (542 443,74 х 0,03) : 100 = 162,73 грн.

Сума пені, яку необхідно сплатити: 162,73 грн х 27 днів = 4 393,71 грн.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду по суті позовних вимог.

Фонд соціального інвалідів захисту є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п. п. 1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266, (далі – Положення № 129).

Одним із основних завдань Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів, що передбачено пп. 1 п. 4 Положення № 129.

Згідно з пп. 1 п. 5 Положення № 129 Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п. 12 Положення № 129.

Згідно з ч. ч. 9-10 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі – Закон № 875) спори, що виникають із правовідносин за ст. ст. 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Позивач є територіальним органом Фонду, отже у спірних правовідносинах Відділення Фонду виступає у якості суб`єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі – Закон № 5067) встановлені гарантії у сфері зайнятості населення.

Зокрема відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону № 5067 держава гарантує у сфері зайнятості додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначені ст. 14 Закону № 5067. Так, згідно з п. 6. ч. 1 ст. 14 Закону № 5067-VI до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За правилами ч. 2 ст. 14 Закону № 5076 для працевлаштування зазначених у ч. 1 цієї статті громадян (крім осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні») підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Ч. 3 ст. 14 Закону № 5076 визначено, що роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в ч.2 цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім осіб з інвалідністю), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Таким чином, норматив працевлаштування на роботу осіб з інвалідністю як окремої категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначається Законом № 875.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ч. 1 ст. 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

За правилами ч. 2 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

За приписами ч. 5 ст. 19 Закону № 875 виконання нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Ч. 9 ст. 19 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом, що встановлено ч. 11 ст. 19 Закону № 875.

При цьому ч. 1 ст. 18 Закону № 875 визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз наведених вище правових норм зумовлює висновок, що Товариство зобов`язане виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Суд відзначає, що законодавство України встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств щодо дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю і не передбачає жодних винятків з правил проведення розрахунку нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, пільгових або пом`якшуючих умов для підприємств певної галузі.

Як наслідок, такий норматив має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

З огляду на середньооблікову чисельності штатних працівників облікового складу відповідача за 2019 рік Товариство мало виділити (створити) 7 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів – центру зайнятості визначає Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Порядок № 70).

Відповідно до абз. 1-2 п. 2 Порядку № 70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою – дата на поштовому штемпелі.

На виконання цього обов`язку 03 лютого 2020 року Товариство надало Відділенню Фонду Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік. Вказана обставина не є спірною.

Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 70 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (далі – наказ № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджені форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Згідно з п. 2.1. Порядку подання форми звітності № 3-ПН форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до пп. 2.2.6. п. 2.2. Порядку подання форми звітності № 3-ПН у графі 5 розділу І форми проставляється «Так», якщо роботодавцем передбачається укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів, або «Ні» - у разі укомплектування вакансії роботодавцем самостійно.

У разі згоди роботодавця на укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів (у графі 5 розділу І зазначено «Так») для кожного такого запису заповнюється розділ ІІ, у якому відображається порядковий номер відповідного запису у розділі І, а також характеристики такий вакансій, умови праці та вимоги до претендентів, що передбачено п. 3.1. Порядку заповнення форми звітності № 3-ПН.

У пункті 3 розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, визначені ст. 14 Закону № 5067-VI), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян, (в тому числі «інваліди»), що визначено пп. 3.1.3. п. 3.1. Порядку заповнення форми звітності № 3-ПН.

Формою звітності № 3-ПН, затвердженою наказом № 316, визначений термін її подання, а саме: «за наявності попиту на робочу силу (вакансії): не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й)».

Наявні у справі письмові докази свідчать, що впродовж 2019 року Товариство щомісячно інформувало центр зайнятості про наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме подавало звітність за формою № 3-ПН, повідомляючи про наявність робочих місць саме для осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку.

Суд відзначає, що відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (далі – Закон № 803-ХІІ) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв`язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк – про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, які використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте такою особою. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За правилами ч. 2 ст. 20 Закону № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону № 875 сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в ч.1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституції України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно з п. 2.3. Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819 (далі – Порядок № 223) адміністративно-господарська санкція – це грошове зобов`язання, альтернативне зобов`язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону.

Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Ч. 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Системне тлумачення положень Закону № 875 дозволяє дійти висновку, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

Крім того, аналізуючи норми Конституції та діючого законодавства України, суд відзначає, що основним органом працевлаштування громадян є центри зайнятості; людина самостійно обирає собі працю і не може бути примушена виконувати її; особи з інвалідністю, реалізуючи своє право на працевлаштування, самостійно звертаються на підприємства або у центр зайнятості, вони є вільними у виборі професії та місця роботи.

З матеріалів справи вбачається, що впродовж 2019 року Товариство вживало заходи, спрямовані на недопущення правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, надавало до центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН.

Суд звертає увагу Відділення Фонду на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 затверджений Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю (далі – Порядок проведення перевірки № 70), який визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім та більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до п. 2 Порядку проведення перевірки № 70, крім іншого, предметом проведення перевірки є виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки, що передбачено абз. 1 п. 3 Порядку проведення перевірки № 70.

У разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне правопорушення, що передбачено п. 10 Порядку проведення перевірки № 70.

Згідно з п. 11 Порядку проведення перевірки № 70 після проведення планової та позапланової перевірки уповноважена посадова особа відділення Фонду складає акт, в якому зазначає стан дотримання роботодавцем законодавства, а у разі недотримання – детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідний закон.

Здійснення таких перевірок є способом реалізації Фондом своїх владних управлінських функцій, за результатами якого приймається відповідне рішення, у тому числі нарахування пені, у випадку виявлення факту порушень.

Крім того, відповідно до п. 3.3. Порядку № 223 документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПН (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Висновок Відділення Фонду про порушення Товариством вимог ст. ст. 19 і 20 Закону № 875 ґрунтується винятково на поданому відповідачем звіті за формою № 10-ПН, без проведення перевірки та належної правової оцінки її результатів.

В порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України позивачем не надано доказів безпідставної відмови з боку відповідача в працевлаштуванні осіб з інвалідністю, не надані докази на підтвердження факту того що служба зайнятості, органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації осіб з інвалідністю направляли до Товариства осіб з інвалідністю, а останнє відмовляло у працевлаштуванні таких осіб.

З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону № 875 щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а позивачем не надані докази того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, безпідставно відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд дійшов висновку, що в діях Товариства відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом № 875 передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.

Таке правозастосування узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 807/612/16, від 11 вересня 2018 року у справі № 812/1127/18, від 19 грудня 2018 року у справі № 812/1140/18, від 23 липня 2019 року у справі № 820/2204/16, від 31 липня 2019 року у справі № 812/1164/18.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код: 13492430, місцезнаходження: 87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Сєрова, буд. 1а) до товариства з обмеженою відповідальністю «Кормо-Транс-Логістик» (ідентифікаційний код: 37380270, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 35) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю – відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Повне судове рішення складено 30 серпня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко