Рішення № 992454, 20.09.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.07 Справа № 13/524

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” в особі Краснодонської філії м. Краснодон

до комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора № 8” м. Краснодон

про стягнення 21447 грн. 68 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

За участю:

Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

Від позивача

Пітанова Н.А. дов. № 181 від 23 лютого 2007 р.

Від відповідача

Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 16 816 грн. 36 коп., вартість недорахованої електричної енергії –4198 грн. 92 коп., 3 % річних 124 грн. 29 коп., пені 308 грн. 11 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 831 про постачання електричної енергії від 25 травня 2005 року відповідач протягом лютого 2007 р. –травня 2007 р. спожив активну електричну енергію яку він не оплатив в порушення вимог п. 9 договору., в зв’язку з чим станом на 20.07.2007 р. виникла заборгованість в сумі 16816 грн. 36 коп.

Наявність зазначеного заборгованості підтверджується наявними у справі матеріалами.

14.10.2006 р. представниками позивача було виявлено порушення п. 6.4 ППЕЕ: без облікове користування електричною енергією

На підставі виявленого порушення згідно п. 7.31. ППЕЕ було складено акт № 300940 про порушення споживачем «Правил користування центричною енергією». Представник споживача цей акт одержав. Згідно «Методики визначення обсягу та вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією», затвердженою Постановою НКРЕ 04.05.2006 р. № 562 зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 04.07.2006 р. за № 782/12656 споживачу була нарахована сума 4198 грн. 92 коп.

У добровільному порядку відповідач нараховані збитки по вищевказаному акту не сплатив.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 16 816 грн. 36 коп., вартість недорахованої електричної енергії –4198 грн. 92 коп., 3 % річних 124 грн. 29 коп., пені 308 грн. 11 коп.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –214 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства “Житлово-екслуатаційна контора № 8” Луганська область, м. Краснодон, м. Молодогвардійськ вул. Молодіжна 5 ідентифікаційний код 33009340 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” в особі Краснодонської філії Луганська область, м. Краснодон, вул. Лобачевского 44 ідентифікаційний код 26204119:

16816 грн. 36 коп. суму боргу за спожиту активну електричну енергію, та 4198 грн. 92 коп. вартість недорахованої електричної енергії на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання 2603030100400 МФО 364014 у ВАТ “Державний Ощадний банк України”;

124 грн. 29 коп. 3% річних, пеню 308 грн. 11 коп., державне мито у сумі –214 грн. 47 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп. на поточний рахунок 2600515000 в ЛОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 304007, код 24197094, наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Б.В. Яресько