Вирок № 99245240, 30.08.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4888/19

Провадження № 1-кп/645/197/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретарі судового засідання - Волкова А.Р., Малій О.Л., Калягіна М.П.,

за участю:

прокурорів - Мосейко Л.М., Бабанян Г.Л., Осадчої Л.О.,

захисника обвинуваченого - адвоката Костяного А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - адвоката Горностаєва В.І.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220460001239, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не судимого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в:

25 квітня 2019 року приблизно о 03 годині ОСОБА_1 перебував у коридорі будинку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де між ним та його батьком - ОСОБА_2 на підґрунті особистих неприязнених відносин виник словесний конфлікт, обумовлений тим, що ОСОБА_2 застосував фізичне насильство до матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . У ході словесного конфлікту у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи, що від його дій можуть настати тяжкі наслідки для здоров`я потерпілого та допускаючи настання зазначених наслідків, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, наніс ОСОБА_2 , один удар кулаком правої руки в ділянку нижньої щелепи праворуч та один удар кулаком правої руки в область скроневої ділянки голови зліва, після чого схопив ОСОБА_2 рукою за одяг в області грудної клітини та ривком повалив на підлогу.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 , скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_2 впав на підлогу на живіт та не міг чинити опір, сів зверху на ОСОБА_2 та наніс йому не менш ніж тридцять ударів кулаками обох рук в область голови та тулубу з правої та лівої сторони. Оскільки, в процесі побиття ОСОБА_2 прикривав голову руками, то деякі удари прийшлися по кистям та передпліччям правої та лівої руки потерпілого.

Коли ОСОБА_2 піднявся з підлоги, ОСОБА_1 , знаходячись праворуч від ОСОБА_2 , умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в праву частину голови, від чого потерпілий знову впав на підлогу на живіт, а ОСОБА_1 знову сівши зверху на ОСОБА_2 , умисно наніс йому близько двадцяти ударів в область голови та тулубу з лівої та з правої сторони, а припинивши побиття, пішов з коридору.

Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 , згідно висновку експерта № 09/1128-С/2019 від 04 червня 2019 року, такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з лінійним переломом правої скроневої кістки та забієм головного мозку з субарахноідальним крововиливом, синці на голові; закрита тупа травма носу з переломом кісток носу, травматична екстракція двох зубів; забійно-рвана рана нижньої губи; субкон`юктівальний крововилив лівого ока; синці на тулубі та руках, садна на голові та руках.

По ступеню тяжкості закрита черепно-мозкова травма - це тяжке тілесне ушкодження, як небезпечне для життя; травматична екстракція двох зубів - це середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження за ознакою стійкості втрати працездатності менш, ніж на одну третину (10 відсотків); закрита тупа травма носу, забійна рана - це легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шести днів, але не більше трьох тижнів (21 дня); синці та садна - це легкі тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що наміру спричинити потерпілому саме тяжкі тілесні ушкодження він не мав, факту бійки не заперечував та зазначив, що 24 квітня 2019 року у його матері - ОСОБА_4 був день народження. У цей день на святкуванні, яке відбувалося в кафе, обвинувачений знаходився близько години, після чого поїхав на роботу і повернувся додому близько 24.00 год. Вдома знаходилися батьки та подружжя ОСОБА_5 . ОСОБА_1 з ними не святкував, а пішов відпочивати. Прокинувся він о 03.27 год. 25.04.2019 року від криків ОСОБА_6 , яка намагалася його розбудити. Обвинувачений зрозумів, що батько скривдив мати, оскільки напружені відносини в сім`ї тривали давно. Він піднявся і пройшовся по будинку, побачив перевернуті меблі на веранді, проте матері не знайшов. Зайшовши до кімнати, де спав потерпілий, ОСОБА_1 розбудив того і запропонував вийти до коридору. Після того, як потерпілий підтвердив, що скривдив мати обвинуваченого, ОСОБА_1 вдарив його в область голови та між ними відбулася боротьба. Кількість нанесених потерпілому ударів він не рахував, бив у різні частини тіла. Вони впали та підлогу і там продовжували боротися. Після чого ОСОБА_7 піднявся і пішов спати. ОСОБА_8 спала, коли він повернувся до кімнати, діти ОСОБА_9 також. Нічого бачити вони не могли. Перебуваючи у своїй кімнаті ОСОБА_1 почув нецензурну лайку і ОСОБА_2 запропонував йому вийти. Бійка подовжилася у коридорі. Ніяких сторонніх предметів під час нанесення ударів ОСОБА_2 обвинувачений не застосовував. Після того, як бійка закінчилася, ОСОБА_1 пішов до своєї кімнати. ОСОБА_8 прокинулася і він їй розповів, що побився з батьком. Також, ОСОБА_1 чув як потерпілий розбудив ОСОБА_10 і попросив у того мобільний телефон, після чого вийшов на вулицю. Візуально було видно, що у ОСОБА_2 ушкоджене обличчя. ОСОБА_1 виходив на вулицю, проте потерпілого там не знайшов. Вранці мати обвинуваченого приїхала додому: візуально у неї мали місце крововиливи на руках та обличчі. Мати хотіла зафіксувати побої, проте обвинувачений її відмовив, оскільки вважав, що конфлікт з батьком вичерпано, бо вони розібралися між собою, як чоловіки. Під час допиту обвинувачений вибачився перед потерпілим та зазначив, що не мав права спричиняти тому тілесні ушкодження.

У судовому засіданні досліджені наступні докази, на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 24 квітня 2019 року у його дружини був день народження. Відсвяткувавши у кафе, він, дружина та їх малолітні племінники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 близько 24.00 год. повернулися додому за адресою: АДРЕСА_1 . Дітей поклали спати. Пізніше до них додому приїхали знайомі - ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , з якими потерпілий і його дружина продовжили святкувати, присівши на веранді будинку. В цей час у ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_3 виникла словесна перепалка, після чого потерпілий пішов спати в кімнату до дітей ОСОБА_9 . Приблизно о 03.00 год. 25.04.2019 року потерпілого розбудив його син ОСОБА_1 та сказав йому вийти з кімнати. Коли потерпілий вийшов у коридор, то ОСОБА_1 наніс йому два удари в обличчя (від першого удару випали два зуби), від чого ОСОБА_2 впав на підлогу. Обвинувачений сів на потерпілого зверху та почав наносити удари руками в область голови, спини, передпліччя. Нанесення ударів ОСОБА_1 супроводжував нецензурною лайкою та вимагав від потерпілого, щоб той пішов з дому. Нанесення ударів тривало 3-4 хвилини. Коли потерпілий піднявся з підлоги, обвинувачений знову його вдарив рукою в обличчя, від чого потерпілий впав, а ОСОБА_1 продовжив наносити йому удари, після чого пішов до себе у кімнату. В цей раз нанесення ударів тривало 1-2 хвилини. Піднявшись, потерпілий ОСОБА_2 зайшов у кімнату до дітей ОСОБА_9 і попросив у ОСОБА_14 телефон, оскільки виявив, що діти не спали. Потерпілий зателефонував до поліції, а поліцейські вже викликали швидку допомогу. Спочатку потерпілого відвезли до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф.О.І.Мещанінова» ХМР, проте на лікування там у нього не вистачило коштів, і він пішов до Харківської обласної клінічної лікарні, де його і госпіталізували.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що являється матір`ю обвинуваченого та дружиною потерпілого. 24 квітня 2019 року у неї був день народження, яке вона відсвяткувала у кафе «Рошен». У кафе були присутні друзі сім`ї та чоловік свідка - ОСОБА_2 . Останній під час святкування вів себе, на думку свідка, неадекватно: випив зайвого, весь час звинувачував дружину у подружній зраді, ревнував до свідка ОСОБА_13 , розповідав про невірність дружини гостям. Обвинувачений ОСОБА_1 у кафе під час святкування був відсутній. Після того, як святкування у кафе було закінчено, свідок разом із потерпілим і малолітніми племінниками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 близько 23.40 год. повернулися додому за адресою: АДРЕСА_1 . Дітей поклали спати. Знайомі свідка та потерпілого - ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , також приїхали з ними та продовжили святкувати, присівши на крильці вказаного будинку. ОСОБА_1 приїхав додому близько 24.00 год, проте відмовився святкувати разом з ними і пішов до себе в кімнату. Свідок ОСОБА_3 , її чоловік ОСОБА_2 та подружжя ОСОБА_15 на крильці знаходилася приблизно дві години, коли потерпілий ОСОБА_2 почав вимагати від ОСОБА_3 , щоб вона розповіла про свої подружні зради, після чого вдарив її ногою в область голови, від чого у свідка відбулося затьмарення в очах і вона впала. Після того, як ОСОБА_3 піднялася на ноги та почала відходити від чоловіка на подвір`я, останній вдарив її ще раз ногою у бік. Після чого, свідок та подружжя ОСОБА_5 поїхали на таксі додому до останніх. За допомогою до лікаря ОСОБА_3 не зверталася, заяву в поліцію не писала. Про те, що між чоловіком та сином виникла бійка дізналася пізніше від сина, який розповів, що бійка була обоюдна. Наступного дня, коли ОСОБА_3 повернулася додому, то чоловіка там вже не було. Пізніше до неї завітав його приятель та попрохав речі ОСОБА_2 , де знаходиться останній не повідомляв. До чоловіка свідок додзвонилася лише 26.04.2019 року, тоді він повідомив, що знаходиться за межами міста. Додому чоловік свідка повернувся лише через тиждень. Де чоловік проходив лікування свідку не відомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що 24 квітня 2019 року у її куми ОСОБА_3 був день народження. У кафе, де відбувалося святкування, чоловік ОСОБА_3 - потерпілий ОСОБА_2 , вів себе, на думку свідка, агресивно та розповідав ОСОБА_6 про те, що дружина йому зраджує. Після кафе свідок ОСОБА_6 з чоловіком ОСОБА_13 приїхали до подружжя ОСОБА_16 додому за адресою: АДРЕСА_1 . Там вони в чотирьох продовжили святкувати на веранді протягом 2-3 годин. Поки сиділи на веранді ОСОБА_17 свідок не бачила. На веранді ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_18 рукою в область правої руки, від чого остання впала. Коли ОСОБА_3 піднялася, то ОСОБА_2 вдарив її ще раз ногою. ОСОБА_6 забігла в будинок і спробувала розбудити ОСОБА_19 , повідомивши йому про ситуацію, проте останній не піднявся. Потім свідок та її чоловік ОСОБА_13 викликали таксі та поїхали додому, ОСОБА_20 поїхала з ними. До цього дня ОСОБА_3 не розповідала про конфлікти в сім`ї, побиття чоловіком останньої свідок бачила вперше. Про обставини спричинення ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень свідок не повідомила.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що 24.04.2019 року у ОСОБА_3 був день народження. Чоловік останньої - ОСОБА_2 під час святкування в кафе, на думку свідка, поводив себе трохи агресивно. Після кафе свідок ОСОБА_13 , його дружина ОСОБА_6 та подружжя ОСОБА_16 приблизно о 24.00 год. приїхали додому до останніх за адресою: АДРЕСА_1 . Там вони в чотирьох продовжили святкувати на веранді, де відбувся інцидент, а саме: ОСОБА_21 вдарив свою дружину ОСОБА_4 , спочатку кулаком в обличчя, а потім ногою спихнув з крильця. Поки сиділи на веранді ОСОБА_17 свідок не бачив. Його дружина - ОСОБА_6 зайшла в будинок, щоб розбудити ОСОБА_19 . Коли вона повернулася, свідок викликав таксі, на якому вони разом з ОСОБА_22 поїхали додому по подружжя ОСОБА_5 . ОСОБА_3 відмовилася викликати поліцію та швидку допомогу, сказавши, що подружжя саме розбереться в цьому конфлікті. Про обставини спричинення ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень свідок суд не повідомив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , працівник патрульної поліції, пояснив, що навесні 2019 року (точну дату свідок не згадав) він знаходився на чергуванні, коли надійшов виклик від особи на прізвище « ОСОБА_16 » на АДРЕСА_1 (точно номер будинку свідок не згадав). Коли прибули за викликом на місце, двері домоволодіння ніхто не відкрив. Проте приблизно у 30 метрах поодаль будинку, був виявлений ОСОБА_2 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння та було очевидно, що останньому були спричинені тілесні ушкодження. Потерпілий повідомив, що у нього виник конфлікт з дружиною через її подружню невірність, а син вступився за мати і побив його. Працівники поліції викликали швидку допомогу і потерпілий був госпіталізований.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила, що 24 квітня 2019 року у її двоюрідної сестри ОСОБА_4 був ювілей. Діти свідка ОСОБА_25 та ОСОБА_26 були присутні на святкуванні, після чого поїхали додому до ОСОБА_16 , де залишилися ночувати. Діти розповіли ОСОБА_24 , що вночі вони прокинулися від крику і бачили, що ОСОБА_7 підняв свого батька - ОСОБА_27 з ліжка і у коридорі бив його якимось предметом. Після чого, ОСОБА_27 зайшов у кімнату до дітей і попросив у ОСОБА_28 телефон та викликав поліцію. Діти бачили, що ОСОБА_29 ножом проколов колеса на автомобілі свого батька. Також, діти пояснювали, що ОСОБА_30 бачив у вікно, як приїхала патрульна машина і велів своїй подрузі ОСОБА_31 прибрати кров. Уранці діти побачили на підлозі сліди крові та зжату пляшку з-під піни для гоління. Після вказаних подій, про які свідку стало відомо зі слів її дітей, приблизно через чотири дні ОСОБА_24 зустрілася з ОСОБА_27 , коли той приїхав до неї і просив випрати його речі, повідомивши, що лежить у лікарні. Загальний вигляд у ОСОБА_27 був поганий, він весь час скаржився на головний біль. Також свідок пояснила, що ОСОБА_7 і раніше вдавався до побиття людей. Так, 11.02.2019 року останній прийшовши додому до свідка вдарив її і побив свою дівчину ОСОБА_32 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що 24 квітня 2019 року був день народження у ОСОБА_4 , з сином якої свідок на той час сумісно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Після святкування у кафе ОСОБА_4 , ОСОБА_21 та їх друзі - подружжя ОСОБА_15 , приїхали за вказаною вище адресою і продовжили святкувати за столом на вулиці. ОСОБА_30 приїхав вночі, точний час свідок не пригадала, лише зазначила, що десь близько до півночі, і вони разом лягли спати. Пізніше вночі ОСОБА_8 прокинулася від того, що ОСОБА_33 намагалася розбудити ОСОБА_30 , не пояснюючи причин, просто говорила: « ОСОБА_30 , прокидайся». Потім, свідок почула, як ОСОБА_34 пішла на кухню, де запропонувала ОСОБА_4 прикласти лід, після чого ОСОБА_4 поїхала з дому з подружжям ОСОБА_5 . ОСОБА_30 за ОСОБА_35 не вийшов одразу, вони зі свідком деякий час обговорювали, що саме могло статися. Потім ОСОБА_1 вийшов із кімнати, пройшовся до дому, а коли повернувся, повідомив що гості і його мати уїхали, проте йому треба поговорити з батьком. Свідок чула, як ОСОБА_1 розбудив батька та велів тому вийти у коридор, де почав кричати та бити ОСОБА_2 . Пізніше ОСОБА_30 повернувся до своєї кімнати і сказав свідку, що вдарив батька. В цей час ОСОБА_2 щось крикнув з коридора, і ОСОБА_30 знову вийшов до останнього і почав того бити. Після повернення у кімнату, ОСОБА_30 сказав, що побив батька через матір. Самого потерпілого свідок після побиття не бачила, лише чула, як він заходив до кімнати дітей ОСОБА_9 , потім вийшов на вулицю і пішов з подвір`я. Коли приїхала поліція, ОСОБА_29 побачив їх у віко, то зачинив двері в будинок і велів свідку прибрати кров. Кров була у великій кількості в коридорі та у ванній кімнаті. Також, свідок пояснила, що ОСОБА_7 у лютому 2019 року, прийшовши додому до ОСОБА_36 побив останню та її, про що вона подавала відповідну заяву до органів поліції, проте пізніше заяву забрала.

Допитаний у судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_37 та законного представника ОСОБА_24 , малолітній свідок ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив, що вночі, близько третьої години, 25 квітня 2019 року, знаходячись в гостях у своїх родичів ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_1 , він став свідком побиття ОСОБА_38 його батька ОСОБА_2 . Свідок прокинувся вночі від гучного виголосу і визирнувши з кімнати, де спав, побачив, як ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_2 . Останній лежав на підлозі коридору обличчям в піл, а ОСОБА_30 сидів на ньому зверху на спині і бив якоюсь палкою. Особисто ОСОБА_12 бачив як потерпілому було нанесено два удари по голові, після чого, злякавшись, забіг у свою кімнату та прикинувся сплячим, загорнувшись у ковдру. Весь інцидент тривав приблизно 15-20 хвилин. Після чого, до кімнати, де спав свідок, зайшов ОСОБА_39 із скривавленим обличчям і попрохав надати йому мобільний телефон, щоб викликати поліцію. Також свідок чув, як ОСОБА_7 попрохав ОСОБА_32 витерти кров.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_40 , фельдшер станції швидкої медичної допомоги, пояснила суду, що події, пов`язані із вказаним кримінальним провадженням і потерпілого ОСОБА_2 вона не пам`ятає, оскільки пройшов значний проміжок часу.

Прокурором, за згодою учасників справи, було оголошено покази свідка ОСОБА_40 , викладені у протоколі її допиту від 18.06.2019 року, на що свідок підтвердила, що дійсно була допитана слідчим, проте з часу допиту в її практиці було безліч різних випадків і конкретні обставини справи вона не пам`ятає.

У судовому засіданні 10 березня 2020 року судом було частково змінено порядок дослідження доказів і досліджено Карту виїзду швидкої медичної допомоги № 1763 від 25 квітня 2019 року (в копії) (т.2 а.с. 33).

Свідок ОСОБА_40 , якій вказаний письмовий доказ було продемонстровано, пояснила, що Карта складена і підписана нею, відомості у графі «Місце ушкодження при травмі» заповнені свідком власноруч.

Свідок ОСОБА_41 , допитана у судовому засіданні, пояснила, що з квітня 2019 року працювала продавцем в кіоску по АДРЕСА_2 . Графік роботи з 8.00 до 20.00. Ніяких бійок не бачила.

Допитаний у судовому засіданні за клопотанням потерпілого свідок ОСОБА_42 пояснив, що у квітні 2019 року за проханням ОСОБА_2 приїхав додому до останнього і в дворі побачив автомобіль зі спущеними шинами. Приїхав оскільки ОСОБА_2 , який лежав у лікарні, зателефонував та попрохав привезти його речі до лікарні. Свідком сутичок між батьком та сином ніколи не був.

З висновку експерта № 09/1128-С/2019 від 04 червня 2019 року вбачається, що на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_2 , 1964 р.н., з урахуванням наданої медичної документації, консультативних висновків рентгенолога та невропатолога, судовий експерт прийшов до висновків, що у потерпілого ОСОБА_2 мали місце: закрита черепно-мозкова травма з лінійним переломом правої скроневої кістки та забієм головного мозку з субарахноідальним крововиливом, синці на голові; закрита тупа травма носу з переломом кісток носу, травматична екстракція двох зубів; забійно-рвана рана нижньої губи; субконюктівальний крововилив лівого ока; синці на тулубі та руках, які виникли від багаторазової дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у пошкодженнях не відобразилися; садна на голові та руках, які виникли від дії тупих твердих предметів за механізмом тертя-ковзання.

Вказані тілесні ушкодження могли бути отримані у термін, вказаний ОСОБА_2 , та в ухвалі про призначення судово-медичної експертизи.

По ступеню тяжкості: закрита черепно-мозкова травма - це тяжке тілесне ушкодження, як небезпечне для життя (відповідно до п.п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 від 17 січня 1995 року МОЗ України (далі за текстом - Правила); травматична екстракція двох зубів - це середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження за ознакою стійкості втрати працездатності менш, ніж на одну третину (10 відсотків); закрита тупа травма носу, забійна рана - легкі тілесні ушкодження, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад шести днів, але не більше трьох тижнів (21 дня) (згідно п.п. 2.3.1а, 2.3.3 Правил); синці та садна - це легкі тілесні ушкодження (відповідно до п.п. 2.3.2б, 2.3.5 Правил) (т. 2 а.с. 105-108).

Допитаний у судовому засіданні 26.01.2021 року судово-медичний експерт Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_43 пояснив, що він складав висновки експерта № 09/1128-С/2019 від 04 червня 2019 року, № 09/1200-С/2019 від 11 липня 2019 року. На питання захисника експерт пояснив, що закрита черепно-мозкова травма це поняття, яке включає в себе сукупність зовнішніх та внутрішніх ушкоджень. У даній справі ключовим моментом став лінійний перелам скроневої кістки, який відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Зовнішні ушкодження в даному випадку - ушкодження м`яких тканей , далі - перелам скроневої кості, далі - ушкодження головного мозку із субарахноідальним крововиливом. Усі ці ушкодження разом включають у себе поняття ЧМТ. Також, експерт зазначив, що питання про стан сп`яніння потерпілого слідчим не ставилося, проте з урахуванням всіх тілесних ушкоджень, які встановлені у потерпілого, неможливо чітко сказати як себе буде вести людина, оскільки необхідні відомості про її фізичний стан до отримання травми. У цьому випадку складно відповісти, що б могло завадити потерпілому рухатися, оскільки руки та ноги в нього не були ушкоджені.

З відомостей, які містяться у Карті виїзду швидкої медичної допомоги № 1763 від 25 квітня 2019 року вбачається, що швидка медична допомога була викликана за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при огляді було встановлено травму голови та пошкодження м`яких тканин, а саме: в області лівого ока гематома 2х0,5 см, в області ІІІ-ІV ребр ліворуч відмічається болісність по середньо-ключичній лінії при пальпації, в області нижньої третини лівого плеча, в області обох гомілок верхньої третини відмічається при пальпації болісність м`яких тканин, попередній діагноз: синці, струс головного мозку, періорбітальна гематома лівого ока, забій нижньої третини лівого плеча, забій грудної клітини, забій обох гомілок, алкогольне сп`яніння не уточнене (т.2 а.с. 33).

Судом також була досліджена медична документація на ім`я потерпілого ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 126-144).

З метою перевірки та уточнення показань ОСОБА_2 за участі потерпілого та його представника - адвоката Делль С.О., судово-медичного експерта ОСОБА_44 , у приміщенні ХОБСМЕ № 2 (м. Харків, вул. Амосова, 35) був проведений слідчий експеримент, за результатами якого 24 травня 2019 року складено відповідний протокол та ілюстрацій матеріал (фототаблиця), досліджені судом.

Слідчим експериментом було встановлено, що в ніч з 24.04.2019 року на 25.04.2019 року ОСОБА_2 спав в кімнаті по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 . О 03.00 год. 25.04.2019 року його розбудив син - ОСОБА_7 та повів до коридору. Знаходячись обличчям до обличчя на відстані витягнутої руки, ОСОБА_1 наніс один удар кулаком правої руки нижньої щелепи ліворуч, вибивши при цьому 2 зуби. Після цього ОСОБА_1 наніс один удар кулаком правої руки в область скроневої ділянки зліва ОСОБА_2 . Після чого, ривком збив з ніг, використавши підсічку, від чого потерпілий впав на ліву бокову частину тіла. В момент, коли намагався піднятися, сів зверху на сідниці, притискаючи до підлоги. В такому положенні наносив близько 30 ударів кулаками обох рук в область голови та тулубу справа та зліва. В кулаку правої руки потерпілий бачив предмет, схожий на ебонітову палицю довжиною 25 см. При цьому, удари наносив кулаком з зажатою в ньому палицею. Потерпілий закривав голову руками, тому частина ударів прийшлась по кистям та передпліччям. Після того, як потерпілий та ОСОБА_1 піднялися, останній знаходячись праворуч від потерпілого, наніс тому один удар кулаком правої руки в праву частину голови, від чого ОСОБА_2 впав на підлогу на живіт. ОСОБА_1 знову сів зверху, притискаючи сідниці та ноги, наніс близько 20 ударів обома кулаками в область голови та тулубу зліва та справа, продовжував тримати в кулаку палицю (т. 2 а.с. 109-113).

Згідно висновку експерта № 09/1128-С/2019 від 04 липня 2019 року обставини, на які посилається ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту взагалі не суперечать об`єктивним судово-медичним даним у частині способу та механізму спричинення йому тілесних ушкоджень (т. 2 а.с.102-104).

З метою перевірки та уточнення показань підозрюваного ОСОБА_1 за участі підозрюваного, його захисника - адвоката Костяного А.О., судово-медичного експерта ОСОБА_43 , у приміщенні ХОБСМЕ № 2 (м. Харків, вул. Амосова, 35) був проведений слідчий експеримент, за результатами якого 09 липня 2019 року складено відповідний протокол та ілюстрацій матеріал (фототаблиця), досліджені судом.

Слідим експериментом було встановлено, що 25.04.2019 року о 3.00 год. ОСОБА_1 знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_1 , де між ним та батьком - ОСОБА_2 виник конфлікт в коридорі будинку, під час якого ОСОБА_1 знаходився обличчям до обличчя ОСОБА_2 на відстані трохи більше витягнутої руки, наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в скроневу ділянку голови зліва. Від удару ОСОБА_2 впав на правий бік, перевернувшись на живіт. ОСОБА_1 уперся колінами у стегна потерпілого, при цьому кулаками обох рук наносив декілька ударів, які приходилися по задній поверхні грудної клітини, в скроневу ділянку справа. Потерпілий почав повертатися на спину та намагаючись підвестись скинув ОСОБА_1 та нахилив його на правий бік. У такому положенні ОСОБА_1 наніс декілька ударів потерпілому кулаками обох рук в область губ та лобну ділянку. ОСОБА_1 в цілому наніс близько 15 ударів ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 114-117).

Згідно висновку експерта № 09/1200-С/2019 від 11 липня 2019 року обставини, на які посилається ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині способу та механізму спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (т. 2 а.с. 105-108).

З метою перевірки та уточнення показань свідка ОСОБА_12 за участі неповнолітнього свідка, його законного представника - ОСОБА_24 , у приміщенні Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області (м. Харків, вул. Невельська, 1/32) був проведений слідчий експеримент, за результатами якого 24 травня 2019 року складено відповідний протокол та ілюстрацій матеріал (фототаблицю), досліджені судом.

Слідим експериментом було встановлено, що 24.04.2019 року о 03.00 - 04.00 год. ОСОБА_12 знаходився в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де був свідком того, як в коридорі будинку на підлозі на животі лежав ОСОБА_2 , на спині якого зверху сидів ОСОБА_1 , в якого в руці був предмет, схожий на дерев`яну рукоятку від молотка. Бачив як ОСОБА_1 наніс удар кулаком правої руки, в якій був вказаний предмет, в голову ззаду ОСОБА_2 . Потім побачив обличчя потерпілого в крові. Чув серію ударів протягом тривалого часу (т. 2 а.с. 120-121).

З метою перевірки та уточнення показань свідка ОСОБА_11 за участі неповнолітнього свідка, його законного представника - ОСОБА_24 , у приміщенні Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області (м. Харків, вул. Невельська, 1/32) був проведений слідчий експеримент, за результатами якого 24 травня 2019 року складено відповідний протокол та ілюстрацій матеріал, досліджені судом.

З огляду на вимоги ст.22 КПК України, забезпечивши право сторони обвинувачення на свободу в поданні ними суду своїх доказів, суд прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту свідків обвинувачення - ОСОБА_45 та малолітньої ОСОБА_11 , сторона захисту та потерпілий на допиті свідків також не наполягали.

Оскільки малолітня свідок ОСОБА_11 не допитувалася судом за згодою всіх учасників справи, то вказаний вище доказ (дані слідчого експерименту) суд не може покласти в основу обвинувачення, оскільки безпосередньо судом покази свідка заслухані не були.

У відповідності вимогам ст.ст. 85, 86 КПК України суд вважає, що вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні є належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Згідно ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Так, допитані у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 , свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_8 надали детальні пояснення про обставини та механізм спричинення потерпілому 25 квітня 2019 року тілесних ушкоджень сином останнього ОСОБА_38 . З висновку експерта № 09/1128-С/2019 від 04 червня 2019 року вбачається, що тілесні ушкодження, встановлені у потерпілого, могли бути отримані у термін, вказаний ОСОБА_2 , та в ухвалі про призначення судово-медичної експертизи. Відповідно висновку експерта № 09/1128-С/2019 від 04 липня 2019 року обставини, на які посилається ОСОБА_2 в ході проведення слідчого експерименту в загалі не суперечать об`єктивним судово-медичним даним у частині способу та механізму спричинення йому тілесних ушкоджень. Згідно висновку експерта № 09/1200-С/2019 від 11 липня 2019 року обставини, на які посилається ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині способу та механізму спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Експерт ОСОБА_43 , допитаний у судовому засіданні, надав розгорнуті відповіді в обґрунтування складених ним висновків судово-медичних експертиз у даній справі. Крім того, обвинувачений не заперечував самого факту нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, але заперечував наявність умислу на спричинення саме тяжких тілесних ушкоджень.

Також, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні достовірно не знайшов свого підтвердження факт спричинення ОСОБА_2 25.04.2019 року саме тілесних ушкоджень його дружині та матері обвинуваченого ОСОБА_4 .

Дійсно, про факт застосування потерпілим фізичного насильства до дружини суду повідомили свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_46 , проте матеріали справи не містять допустимих та належних доказів того, що ОСОБА_3 зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою та отримані нею ушкодження були зафіксовані судово-медичним експертом або в будь-якій медичній установі.

Враховуючи покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_46 , ОСОБА_8 , покази самого обвинуваченого щодо того, що він прокинувся вночі від звістки про те, що ОСОБА_2 застосував до своєї дружини та матері обвинуваченого фізичне насильство, суд приходить до висновку, що обвинувачений був абсолютно впевнений у протиправності дій потерпілого щодо його матері, що і послугувало причиною конфлікту 25 квітня 2019 року, за результатами якого ОСОБА_2 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Тобто інкриміноване діяння не було для самого обвинуваченого вчиненим без будь-якої підстави.

Таким чином, при формулюванні обвинувачення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях, суд вважає за необхідне зазначити, що конфлікт між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_2 виник на підґрунті особистих неприязнених відносин і був обумовлений впевненістю ОСОБА_1 в тому, що ОСОБА_2 застосував 25 квітня 2019 року фізичне насильство до його матері- ОСОБА_3 .

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 в частині того, що він не бажав настання наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому ОСОБА_2 , суд сприймає критично, оскільки такі обставини не знайшли свого підтвердження в суді та спростовуються дослідженими у кримінальному проваджені доказами і не узгоджуються із іншими доказами по справі, зокрема,висновкам судово-медичних експертиз, показам судового експерта, показам свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , потерпілого ОСОБА_2 .

Необхідно зазначити, що умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого, у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками. З суб`єктивної сторони обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу.

Таким чином, відповідно обставинам, які передували скоєнню злочину, взаємовідносинам потерпілого та обвинуваченого, механізму утворення, кількості та локалізації спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, суд вважає доведеним, що 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи, що від його дій можуть настати тяжкі наслідки для здоров`я потерпілого та допускаючи настання зазначених наслідків спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а тому обвинувачений має відповідати за той результат своїх дій (завдану шкоду), який фактично було заподіяно.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

Обставиною, яка пом`якшує покарання є часткове добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання судом не в становлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, не одружений, має постійне місце проживання.

За результатами досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 , складеної 30.09.2019 року інспектором Немишлянського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, взявши до уваги інформацію, яка характеризує особистість ОСОБА_1 , історію правопорушень, середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (т. 1 а.с. 104).

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень, закріплених у ст.ст. 50, 65 КК України, зокрема, принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; відношення обвинуваченого до скоєного кримінального правопорушення; особу винного; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також, суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме , що вчиненому злочину передувала впевненість обвинуваченого про вчинення потерпілим протиправних дій щодо його матері, що свідчить про те, що дії ОСОБА_1 не мали виключно агресивного та безпідставного для обвинуваченого характеру.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування положень ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинене, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину та його тяжкість, який, відповідно до положень ст. 12 КК України, є тяжким злочином, умисну форму вини, дані про особу обвинуваченого, відношення обвинуваченого до вчиненого.

Суд вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене, у вигляді п`яти років позбавлення волі. Дане покарання, на думку суду, відповідає вчиненому та є необхідним і достатнім для попередження нових злочинів. На переконання суду, саме таке покарання є співмірним протиправному діянню і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Підстав для застосовування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

З огляду на положення ст. 75 КК України, враховуючи рішення суду про призначення покарання певного виду і розміру, особу винного, який частково визнав вину, часткове відшкодування спричиненої шкоди, та конкретні обставини справи, зазначені вище у даному вироку, які на думку суду не можуть свідчити про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_1 , враховуючи молодий вік обвинуваченого, ту обставину, що з моменту вчинення злочину пройшов значний час, і останній нових кримінальних правопорушень не вчинив, враховуючи думку органу пробації про можливістьвиправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі на певний строк, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, в зв`язку із чим вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання за даним вироком з випробуванням, із встановленням іспитового строку в межах, передбачених ч. 4 ст. 75 КК України,з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 жовтня 2019 року по справі № 205/7091/16-к, про те, що заборони застосування ст. 75 КК України за умови невизнання засудженим своєї вини КК України не містить.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме: 11 912, 16 грн матеріальної шкоди та 120 000,00 грн моральної шкоди.

Матеріальна шкода, за твердженням потерпілого, складається з: витрат на придбання ліків та медикаментів на суму 8 812,16 грн, витрат на ремонт і купівлю шин на суму 3 100,00 грн.

Відповідно вимогам п. 3 ч.1 ст.91 КПК України вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Згідно положень ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно закріпленим у Цивільному процесуальному кодексі України положенням, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні встановлено, та підтверджується відповідною розпискою потерпілого, те, що 30 жовтня 2019 року обвинувачений ОСОБА_1 відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я, в розмірі 8900,00 грн.

Таким чином, в цій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Окрім того, потерпілий ОСОБА_2 просить суд стягнути з обвинуваченого витрати на ремонт і купівлю шин на суму 3 100,00 грн., зазначаючи, що вказане майно було пошкоджене обвинуваченим 25 квітня 2019 року після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

У відповідності до роз`яснень п. 5 Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають із пред`явленого обвинувачення.

У цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у кримінальному провадженні підлягає доказуванню вид і розмір шкоди завданої саме кримінальним правопорушенням, а суду не надано доказів того, що вказана шкода була завдана потерпілому саме під час вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто позовні вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 3100,00 грн., не випливають із пред`явленого обвинувачення.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

З положень ч.ч.1,2 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано, зокрема, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина його є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких останній зазнав у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Посилило моральні страждання потерпілого те, що тілесні ушкодження були завдані йому його рідним сином. Внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 на час знаходження у лікарні і час, витрачений на реабілітацію, був позбавлений можливості вести активний спосіб життя, працювати та самостійно заробляти кошти для лікування, крім того у потерпілого з`явилася необхідність відстоювати свої права у судовому порядку, на що ним витрачено багато власного часу.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_2 , суд враховує обставини вчиненого обвинуваченим діяння, характер і глибину душевних страждань потерпілого, тавиходячи із засад розумності і справедливості, з урахуванням конкретних обставин справи суд оцінює моральну шкоду, спричинену потерпілому у 50 000,00 грн.

Витрати на залучення експертів та речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_19 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_19 від відбування призначеного за даним вироком покарання з випробуванням на 2 (два) роки.

Відповідно пунктам 1, 2 ч. 1; п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_19 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місяця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_19 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -