Постанова № 9924401, 28.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.05.10Справа №2а-2664/10/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії: Головуючого судді Котаревої Г.М., суддів Москаленка С.А., Александрова О.Ю. при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.

розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-ван",

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, Державної податкової адміністрації в АР Крим, Державної податкової адміністрації України

про визнання незаконними дії, скасування акту та спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

позивача Коструба Анатолій Володимирович, довіреність № б/н від 01.02.10р. ;

відповідача (Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим) - Маслюк Олексій Володимирович, довіреність № 56/10 від 05.02.10р. ;

другого та третього відповідача (Державна податкова адміністрація в АР Крим, Державна податкова адміністрація України) - Гайдамака Олена Олегівна, довіреність № 10-6017/1339 від 19.04.10р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-ван" (далі позивач, ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН») звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі ДПІ в м. Сімферополі АР Крим), Державної податкової адміністрації в АР Крим (далі ДПА АР Крим) з вимогами:

-Визнання незаконними дії Державної податкової адміністрації в АР Крим та Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо прийняття акту № 3632/10/15-2 від 04.02.2010 року відносно анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» №100195701 від 16.02.2009 року, зняття з обліку платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» та виключення з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН»;

-Скасування акт ДПА в АР Крим та ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 3632/10/15-2 від 04.02.2010 року відносно анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» №100195701 від 16.02.2009 року, зняття з обліку платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» та виключення з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН»;

-Поновити реєстрацію платників податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН»;

-Зобовязати ДПА в АР Крим та ДПІ в м. Сімферополі АР Крим внести дані про платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» до Реєстру платників податку на додану вартість.

Разом із позовною заявою було надано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.10 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.10 до набрання судовим рішенням по справі № 2а-2664/10/12/0170 законної сили вжито заходів забезпечення адміністративного позову заборонено ДПІ в м. Сімферополь АР Крим вчиняти будь-які дії, передбачені чинним законодавством щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-ван" № 100195701 від 26 лютого 2009 року, виданого ДПІ в м. Сімферополь.

Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2010 року змінив адміністративні вимоги, додавши вимоги до Державної податкової адміністрації України (ДПА України) та виклавши позовні вимоги наступним чином:

-Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо прийняття акту № 3632/10/15-2 від 04.02.2010 року відносно анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» №100195701 від 16.02.2009 року;

-Скасувати акт ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 3632/10/15-2 від 04.02.2010 року відносно анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» №100195701 від 16.02.2009 року, зняття з обліку платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» та виключення з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН»;

-Поновити реєстрацію платників податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН»;

-Зобовязати ДПІ в м. Сімферополі АР Крим подати дані про платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» ДПА в АР Крим для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість із 04.02.2010 року;

-Зобовязати ДПА в АР Крим подати дані про платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» ДПА України для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість;

-Зобовязати ДПА України внести дані про платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.2010 року до участі у справі було залучено третього відповідача ДПА України.

Згідно з Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.2010 року на підставі протоколу автоматичного розподілу справ між суддями призначено склад колегії суддів головуючий Котарева Г.М., судді Александров О.Ю., Москаленко С.А.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та надав пояснення по суті спору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підпунктом "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені підстави для проведення анулювання реєстрації платників ПДВ, які не було встановлено відповідачем та не було зазначено в акті про анулювання реєстрації платника ПДВ. Отже позивач вважає, що підпункт "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" не вказує на необхідність анулювання реєстрації платника податку у випадках, викладених в акті, а податковим органом не було встановлено факту реєстрації позивача в якості платника єдиного податку або як субєкта інших спрощених систем оподаткування, а інших випадків, з яких можливо проводити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Закон України “Про податок на додану вартість”не визначає. Крім того позивач зазначає, що ані Закон України “Про податок на додану вартість”, ані Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затверджене наказом ДПА України від 01.03.2009 № 79 не передбачають права податкового органу проводити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість без наявних на те законних підстав. Крім того, представник позивача зазначив, що відомості, викладені в акті №100195701 від 16.02.2009 р. щодо відсутності за місцем знаходження позивача не відповідають дійсності.

Представник Відповідача - ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проти позову заперечував, пояснив, що за результатами проведення роботи по упередженню використання схем ухилення від оподаткування підрозділом податкової міліції та відділом адміністрування ПДВ було проведено обстеження місця реєстрації ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» з метою встановлення наявності (або відсутності) платника за юридичною адресою не знаходиться, вивіска відсутня. Згідно п. 5.2.7. «Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», затверджених наказом ДПА України № 110 від 28.07.2007 р. підрозділом реєстрації та обліку платників податків до відповідного державного реєстратора було надіслано повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням за формою 18-ОПП та змінено стан ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» на 9 «направлено повідомлення за формою 18-ОПП».

Відповідач вказує на те, що на виконання п. "в" п. 9.8 ст. 9 ЗУ "Про податок на додану вартість" було встановлення розбіжності при проведенні аналізу фактичного знаходження платника податку за юридичною адресою з даними реєстраційної картки та даними свідоцтва про державну реєстрацію. Також було встановлено, що згідно реєстру податкових декларацій з ПДВ, додатком К1/1 до декларацій з податку на прибуток за 3-й квартал 2009 року від 30.10.2009 № 9001642192, доповідною запискою у підприємства відсутні основні засоби, що не надає можливості здійснювати господарську діяльність згідно статуту підприємства. Крім того, представник ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зазначив, що позивач є підприємством, що створено для отримання прибутку, проте з в 2009 році ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» було задекларовано прибуток у розмірі 26188 грн. Таким чином відповідач, вважає що у нього були підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник ДПА в АР Крим та ДПА України проти позову заперечував, підтримав заперечення представника ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-ван" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого державним реєстратором виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, зареєстроване у якості юридичної особи 05.09.2002 р., ідентифікаційний код 32153280(а.с. 9).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-ван" з 26.09.2002 р. є платником податку на додану вартість, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100195701, видане ДПІ у м. Сімферополі, що підтверджується матеріалами справи (а.с.26).

Відповідно до витягу з ЄДР (а.с.27) станом на 18.02.2010 року місцезнаходження позивача - м. Сімферополь, вул. Леніна, будинок 7.

04.02.2010 р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі було складено Акт № 116/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (т.2, а.с.19). Зі змісту акту вбачається, що комісією, створеною на підставі Наказу ДПІ в м. Сімферополі від 26.01.2009р. № 80 було встановлено, що ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» не знаходиться за юридичною адресою, чим порушує п.3.ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV ( із змінами та доповненнями), у звязку і чим направлено довідку державному реєстратору за Ф18-ОПП, стан платника 9, крім того у підприємств відсутні основні засоби, що не надає можливості підприємству здійснювати господарську діяльністю згідно до статуту підприємства, що підтверджується актом перевірки достовірності юридичної адреси № 243/26-34 від 29.01.2010 (т.2, а.с. 37), додатком К 1/1 до декларації з податку на прибуток за 3-й квартал 2009 року (т.2,а.с.24), доповідною запискою(т.2.а.с. 22), у звязку з чим на підставі підпункту. “в” п. 9.8. ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

При цьому в акті № 116/15-2 ДПІ в м. Сімферополі АР Крим зазначено, що позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з березня 2009 року до грудня 2009 рік із показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних поставок, та має за останні двадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. № 778 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, одним з завдань якої відповідно до абз.1 п. 3 цього Положення є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів)

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АРК, ДПА в АР Крим, ДПА України є органами виконавчої влади, які реалізують владні управлінські функції, через що належать до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи правомірність дій щодо складання відповідачем акту № 116/15-2 від 04.02.2010 р., яким було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-ван" на підставі абз. “в” п. 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, судом встановлено наступне.

Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями станом на час складання оскаржуваного рішення у вигляді акту) (далі Закон № 168)визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Статтею 1 Закону № 168 визначено поняття терміну « платник податку» - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п.1.3. ст.1).

Відповідно до ст. 2 Закону № 168 платником податку є:

- будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до підпункту «в» пункту 9.8. ст. 9 Закону передбачено, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є випадок, коли особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429 (далі Положення).

Відповідно до п. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону №168, якщо:

а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 25.2.1. Положення органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим мала повноваження на прийняття акту № 116/15-2 від 04.02.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку додану вартість, у зв'язку чим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнати незаконними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо прийняття акту № 3632/10/15-2 від 04.02.2010 року відносно анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» №100195701 від 16.02.2009 року.

Перевіряючи відповідність прийнятого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Вищезгаданим Положенням передбачено, що рішення з підстав, передбачених пунктом «в» пункту 9.8. статті 9 Закону можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

-Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом;

-судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість;

-документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку;

-інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця;

-судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру;

-Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва;

-документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що підпункт «в» пункту 9.8. статті 9 Закон встановлює випадки, в яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, повязані із набуттям особою, платником податку на додану вартість іншого статусу, який пов'язаний з іншим, ніж визначений цим Законом порядком нарахування чи сплати податку на додану вартість, чи взагалі зі звільненням особи від сплати цього податку або за рішенням суду, або з будь-яких інших причин.

Положення визначає перелік документальних даних, які дають право органу податкової служби прийняти рішення про анулювання з підстав, зазначених в підпункті «в» пункту 9.8. статті 9 Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що інші причини, на які посилається відповідач, мають бути повязані саме із звільненням від сплати податку на додану вартість, або із переходом на іншу систему нарахування чи сплати податку на додану вартість.

Крім того, в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (Додаток № 5 до Положення) передбачено обов`язкове заповнення графи - "документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ".

В оскаржуваному акті жоден із вищеперерахованих документів не зазначений. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судом встановлено, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини, визначені п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168, а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Посилання ж відповідача на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення п. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 року № 775-IV є безпідставним, оскільки ані зазначений закон, ані підпункт «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення факт відсутності за місцем знаходження юридичної особи та відсутність основних засобів.

Статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що конструкція п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині "або з будь-яких інших причин" не дає підстав для застосування для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зазначених відповідачем в акті. Системний аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що законодавець мав на увазі "будь-які інші причини", з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість, але в межах підстав та порядку, що визначені Законом № 168.

Крім того, суд зазначає, що наявними у справі документами (витяг з ЄДР), договір оренди приміщення (т.2., а.с.58), лист КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від 16.04.2010 року (вих. № 4012/23)(т.2 а.с.60), спростовуються доводи відповідача щодо незнаходження позивача за адресою, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не довело правомірність рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН», тому уточнені позовні вимоги в частині скасування рішення, оформленого актом ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 3632/10/15-2 від 04.02.2010 року про анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЕНЕРГО-ВАН» №100195701 від 16.02.2009 року підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо решти позовних вимог в частині спонукання до виконання певних дій з відновлення реєстрації платника податку на додану вартість відповідачами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.17 Положення формування та ведення Реєстру здійснює Державна податкова адміністрація України. Дані Реєстру передаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій.

Реєстрація осіб платниками податку на додану вартість, перереєстрація та заміна Свідоцтв проводиться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням по кожному такому запису окремого номера Свідоцтва та визначення дати початку його дії. Особа є зареєстрованою платником податку на додану вартість з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника податку на додану вартість є анульованою з дати анулювання Свідоцтва такого платника згідно з пунктом 25 цього Положення.

Згідно пункту 18 Положення з числа обов'язків з ведення Реєстру Державна податкова адміністрація України виконує:

розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру, забезпечення організації обліку платників, що підлягають оподаткуванню;

присвоєння платникам податку індивідуального податкового номера;

розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру платників податку;

виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних органів державної податкової служби, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

автоматизоване ведення бази Реєстру;

розробку інструктивних, нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 19 Положення) здійснюють:

виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з місцевих органів державної податкової служби, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

облік осіб, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість та перебувають на їх території;

передавання змін і доповнень до Реєстру в центральний орган державної податкової служби України.

Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та об'єднані (пункт 20) здійснюють:

приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам;

обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби;

приймання файлів з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами;

видачу Свідоцтв та засвідчення копій;

формування бази даних платників податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 25.4 зазначеного положення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства.

Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

На думку суду вимоги позивача по спонуканню відповідачів вчинити дії з відновлення реєстрації платника податку на додану вартість є передчасними. Відповідно до зазначених вище норм чинного законодавства податкові органи після набранням чинності рішення в частині неправомірного анулювання позивача в якості платника ПДВ мають самостійно вчинити дії щодо поновлення відомостей про його реєстрацію у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 28.05.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В повному обсязі постанова виготовлена 04.06.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Уточнені позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-ван", оформлене актом № 116/15-2 від 04.02.2010 р.

3. В задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-ван" (м. Сімферополь, вул. Леніна,7, ідентифікаційний код 32153280, р/р та інші відомості не відомі) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Котарева Г.М.