Рішення № 99242361, 18.08.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/569/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2021 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.

Секретар судового засідання Попович Л.І.

За участю представника позивача Магерамової Х.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ТОВ "Торгова компанія Перламутр", вул. Крайківського, буд. 2 А, м. Івано-Франківськ, 76019

до відповідача: ТОВ "Транс Плюс МВК", вул. Крайківського, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018, про стягнення заборгованості в сумі 16 560 грн та судових витрат,

встановив, що ТОВ "Торгова компанія Перламутр" звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Транс Плюс МВК" про стягнення заборгованості в сумі 16 560 грн та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач всупереч приписам ГК України, ЦК України та умовам договору поставки № 0352-04/16 від 20.04.2016, не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманого товару в строки обумовлені договором.

В підтвердження позовних вимог позивач надав суду копії: договору поставки № 0352-04/16 від 20.04.2016; видаткової накладної № ТК000005779 від 23.01.2020; листа-претензії щодо несвоєчасної сплати боргу № 02-04/21 від 09.04.2021 (з доказами направлення); опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація змін до установчих документів"; витягу з ЄДРЮОФОПГФ щодо місця знаходження позивача; наказу № 1-К від 01.09.2014 про призначення директора.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, представника не направляв, правом на надання відзиву на позов не скористався, викладеного позивачем не спростував. Про розгляд справи повідомлявся ухвалами суду від 05.07.2021, 28.07.2021, направленими за адресою вказаною в позовній заяві та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місяця знаходження юридичної особи. Зазначене підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд, враховуючи приписи ст.165 ГПК України, зокрема, право суду розглянути справу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, за наявними в ній матеріалами, розглянув матеріали справи, заслухав представника позивача та вважає, що позов слід задоволити.

При цьому суд врахував наступне.

20.04.2016, між ТОВ "Торговою компанією Перламутр" (надалі - постачальник) та ТОВ "Транс Плюс МВК" (надалі - покупець) укладено договір поставки №0352-04/16 (надалі-Договір), згідно умов якого, постачальник зобов`язався передати у власність товар ТМ "Чернігівське", ТМ "Президент" та ТМ "Шостка", асортимент та кількість якого визначено у відповідній видатковій накладній, а покупець зобов`язався належним чином прийняти його і оплатити (п.1.1. Договору).

Товар поставляється партіями, згідно замовлення покупця, кількість, асортимент і ціни товару (партія товару) вказується у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору, підписання покупцем накладних є підтвердженням його замовлення, а також доказом належної якості та кількості товару ( п. 2.3 Договору).

Відповідно до п.3.5. Договору, розрахунок за товар здійснюється у гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншими видами розрахунків, які передбачені законодавством України та погодженні сторонами. Покупець вправі провести оплату товару шляхом вручення відповідної суми готівки торговому представнику постачальника, про що останній отримує касовий чек про внесення готівки в касу постачальника. Вищевказаний касовий чек торговий представник повертає покупцю під час наступного візиту. Моментом оплати покупцем за поставлений товар є момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов`язальні відносини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи, зокрема, з видаткової накладної № ТК000005779 від 23.01.2020, вбачається, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання згідно договору і поставив товар на суму16560,00 грн.

Враховуючи викладене та те, що документами наявними в матеріалах справи, підтверджено, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту невиконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, вимога позивача про стягнення боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Плюс МВК" ( вул. Крайківського, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40201333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Перламутр" (вул. Крайківського, буд. 2 А, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 39379225) - заборгованості в сумі 16 560,00 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят гривень,00 коп) та 2270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) - судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.08.2021.

Суддя І.М. Скапровська