Рішення № 99242151, 04.08.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.08.2021 Справа № 905/452/21

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання – Блохіна Ю.В.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас".

Відповідач - Селянське (фермерське) господарство "Кондратюк".

Про стягнення 2485806,01 грн.

Представники учасників справи:

від позивача – Долгополова В.М.;

від відповідача - Наход А.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Кодратюк" (далі - відповідач) про стягнення 2485806,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №163 від 01.02.2018 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим просить стягнути нараховану пеню, штраф, 48% річних та інфляційні втрати.

01.03.2021 до суду надійшов відзив в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що причиною неналежного виконання зобов`язань відповідачем стали форс-мажорні обставини, які засвідчені виданим Торгово-промисловою палатою України сертифікатом №8335, також листом Державної служби України з надзвичайний ситуацій №05-30/087 від 04.07.2018. Претензій щодо відповідальності за невиконання зобов`язань за договором з боку позивача висунуто не було. Також, питання за зобов`язаннями відповідача за 2018 рік за договором №163 від 01.02.2018 з позивачем були врегульовані згідно з Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій заборгованість відповідача за договором від 01.02.2018 була описана без додаткових зобов`язань та підтверджена відповідним актом звірки взаєморозрахунків. Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №894 від 27.03.2019, за яким було визначено загальну вартість поставки за договором2. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором від 01.02.2018 та 27.03.2019, між сторонами було укладено Товарну аграрну розписку на загальну суму 11499600 грн, яка включила в себе суму зобов`язань відповідача перед позивачем за 2018 рік, згідно з договором від 01.02.2018 та Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.12.2018. Укладанням товарної аграрної розписки було змінено порядок та строк розрахунків за договором №163. Зобов`язання за товарною аграрною розпискою є новацією по відношенню до зобов`язань по договору поставки №163. Зобов`язання за товарною аграрною розпискою відповідачем належним чином виконані.

26.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначає, що відповідач не виконав належним чином умови договору поставки щодо своєчасного розрахунку. Товарна аграрна розписка надана відповідачем в забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки. Зобов`язання за аграрною розпискою не є новацією, тобто умови аграрної розписки не змінили умов договору поставки. Розрахунок штрафних санкцій здійснений по дату погашення заборгованості за договором поставки. Наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини підтверджує настання цих обставин для інших зобов`язань. Період дії форс-мажорних обставин - з 01.05.2018 по 25.06.2018. В той же час, дата виконання зобов`язань за договором поставки №163 від 01.02.2018 -01.10.2018.

19.05.2021 від представника відповідача надійшли заперечення, за змістом яких відповідач заперечує щодо задоволення позову. Зокрема зазначає, що спеціальний строк позовної давності в один рік, передбачений ст.258 ЦК України, а саме його початок, перебіг та закінчення, не може бути змінений за згодою сторін.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

01.02.2018 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (далі – постачальник) та СФГ "Агрофірма "Кондратюк" (далі - покупець) укладено договір №163 (далі – договір) відповідно до п.1 якого, в терміни визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну) визначеному договором (т.1 а.с.25-26).

Згідно з п.2.1 договору, за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.3 договору, загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1 та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Згідно з п.3.1 договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається з додатках до даного договору.

Відповідно до п.3.7 договору, за згодою сторін після укладення відповідної угоди, може використовуватись інша форма та спосіб розрахунків, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог та сільськогосподарською продукцією.

Згідно з п.4.1 договору, строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору.

Відповідно до п.11.2 договору, договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

На виконання умов договору між сторонами було укладено, зокрема, додатки до договору поставки №163 від 01.02.2018, а саме:

- додаток №1 від 11.04.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 870000 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 01.10.2018. 11.04.2018 сторонами підписана видаткова накладна №1710 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 870000 грн, (т.1 а.с.28, 44);

- додаток №4 від 13.06.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 523272,96 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 01.10.2018. 14.06.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 5853 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 523272,96 грн (т.1 а.с.31, 46);

- додаток №6 від 20.07.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 1108400,02 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 20.07.2018 та 31.07.2018 сторонами підписані видаткові накладні №6720 та № 6834 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 845199,95 грн та 263200,07 грн відповідно (т.1 а.с.33, 48-49);

- додаток №7 від 24.07.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 526400,81 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 31.07.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 6966 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару від на суму 526400,81 грн (т.1 а.с.34, 50);

- додаток №8 від 23.08.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 156300,36 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 27.08.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 7840 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 156300,36 грн (т.1 а.с.35, 51);

- додаток №9 від 17.09.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 936474,60 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 17.09.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 8337 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 936474,60грн (т.1 а.с.36, 55);

- додаток №10 від 20.09.2018 до договору від 01.02.2018, щодо поставки товару на суму 46728 грн. Згідно з п.3 цього додатку, покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 01.08.2018, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 01.10.2018. 20.09.2018 сторонами підписана видаткова накладна № 8476 на підтвердження передачі позивачем та прийняття відповідачем товару на суму 46728 грн (т.1 а.с.36, 55);

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженим представником відповідача без зауважень та скріплені печатками сторін.

Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару на підставі наведених вище документів становила 4167576,75 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку позивача, відповідач частково оплатив поставлений йому позивачем товар, а саме: 30.08.2018 на суму 30000 грн; 05.09.2018 на суму 30000 грн; 08.11.2018 на суму 107345,25 грн; 23.11.2018 на суму 50000 грн. 217345,25 грн (т.1 а.с.67-70).

28.12.2018 між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1010000,4 грн (т.1 а.с.139).

Відповідно до наданого відповідачем акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками, заборгованість СФГ "Кондратюк" перед ТОВ "Агрозахист Донбас", станом на 31.12.2018, складає 6418911,18 грн (т.1 а.с.144).

04.04.2019 та 31.05.2019 сторонами складені накладні №28 та №97 на повернення позивачу відповідачем товару на суму 776160 грн та 2224208,15 грн відповідно (т.1 а.с. 57-60).

03.07.2019 між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3418543,03 грн (т.1 а.с.179).

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст.712 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 та 2 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, в порушення вказаних вище умов укладеного з позивачем договору та вимог законодавства, зобов`язання в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав.

Предметом цієї справи є стягнення з відповідача пені, штрафу, 48% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони в п.7.1.1 договору погодили, що за порушення умов даного договору, покупець, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з п.7.9 договору, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

48% річних та інфляційні втрати позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони в п.7.7 договору погодили що, в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Отже, сторонами в договорі встановлений інший розмір процентів річних від простроченої суми.

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 договору).

За таких обставин, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов`язання, нарахування позивачем пені, 48% річних, інфляційних втрат та штрафу є правомірним.

Позивачем заявлена до стягнення 48% річних та пеня за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати за поставлений товар (з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати за товар, укладання угод про зарахування зустрічних однорідних вимог та повернення відповідачем позивачу товару):

- за період з 02.10.2018 по 07.11.2018 на суму 810000 грн та за період з 24.11.2018 по 27.12.2018 на суму 652654,75 грн (додаток №1 до договору);

- за період з 02.10.2018 по 27.12.2018 на суму 523272,96 грн та за період з 29.12.2018 по 03.04.2019 на суму 416824,91 грн (додаток №4 до договору);

- за період з 02.10.2018 по 03.04.2019 на суму 1108400,02 грн та за період з 05.04.2019 по 31.05.2019 на суму 332240,02 грн (додаток №6 до договору);

- за період з 02.10.2018 по 31.05.219 на суму 526400,81 грн (додаток №7 до договору);

- за період з 02.10.2018 по 31.05.219 на суму 156300,36 грн (додаток №8 до договору);

- за період з 18.10.2018 по 31.05.219 на суму 531288 грн (додаток №9 до договору);

- за період з 02.10.2018 по 31.05.219 на суму 46728 грн (додаток №10 до договору).

Інфляційні втрати заявлені на наступні періоди:

- жовтень 2018 року на суму 810000 грн та за грудень 2018 року на суму 652654,75 грн (додаток №1 до договору);

- жовтень-грудень 2018 року на суму 523272,96 грн та за січень-березень 2019 року на суму 416824,91 грн (додаток №4 до договору);

- жовтень 2018 року - березень 2019 року на суму 1108400,02 грн та за квітень-травень 2019 року на суму 332240,02 грн (додаток №6 до договору);

- жовтень 2018 року - травень 2019 року на суму 526400,81 грн (додаток №7 до договору);

- жовтень 2018 року - травень 2019 року на суму 156300,36 грн (додаток №8 до договору);

- листопад 2018 року - травень 2019 року на суму 531288 грн (додаток №9 до договору);

- жовтень 2018 року - травень 2019 року на суму 46728 грн (додаток №10 до договору).

Здійснивши самостійно розрахунок пені, 48% річних та інфляційних втрат за заявленими позивачем періодами нарахування, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, на суму 646602,88 грн, 864232,02 грн та 234493,09 грн відповідно.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає вимоги в цій частині також такими, що підлягають задоволенню повністю на суму 740478,02 грн (20% від суми заборгованості за додатками №1 від 11.04.2018, №4 від 13.06.2018, №6 від 20.07.2018, №7 від 24.07.2018, №8 від 23.08.2018, №9 від 17.09.2018, №10 від 20.09.2018 до договору поставки №163 від 01.02.2018).

Судом відхиляються доводи щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, документом, який засвідчує настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою відповідний сертифікат.

Відповідачем, на підтвердження настання обставин непереборної сили наданий сертифікат Торгово-промислової палати України №8335 від 21.11.2018 (т.1 а.с.135).

В той же час, вказаний сертифікат наданий відповідачу щодо зобов`язань з поставки пшениці м`якої 3 класу у кількості 2494,086 тон у термін до 01.10.2018 за біржовим договором поставки зерна врожаю 2018 року №1968 Ф від 21.11.2017 укладеним з ПАТ "Аграрний фонд".

Предметом цієї справи є стягнення з відповідача штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, що виникли з договору поставки № 163 від 01.02.2018, згідно з умовами якого відповідач мав здійснити оплату ТОВ "Агрозахист Донбас" за поставлений товар.

Тобто, сертифікат №8335 не стосується предмета доказування у справі, оскільки на його підставі неможливо встановити обставини, які входять до предмета доказування та якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову, зокрема виникнення обставин непереборної сили під час виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 163 від 01.02.2018.

Крім того, судом прийнято до уваги, що період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.05.2018 по 25.06.2018.

В той же час, грошове зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару мало б бути виконане в строк до 01.10.2018.

Лише наявність обставин непереборної сили не є достатньою підставою для звільнення особи від відповідальності. На відповідну особу покладений обов`язок доведення, що неможливість належного виконання зобов`язання за договором обумовлено саме настанням конкретних обставин непереборної сили, тобто існує прямий причинний зв`язок між настанням форс-мажорних обставин та порушенням особою зобов`язання.

Суд також відхиляє доводи відповідача в частині здійснення сторонами новації зобов`язань за договором поставки №163 від 01.02.2018 у зв`язку з укладанням сторонами 29.03.2019 товарної аграрної розписки.

За змістом ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема заставою.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону України "Про заставу", застава майна може здійснюватися шляхом передачі товаророзпорядчого документа (коносаменту, складського посвідчення - варанта тощо) кредиторові.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про аграрні розписки", аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.

Згідно з ст.3 Закону України "Про аграрні розписки", товарна аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов`язання боржника за аграрною розпискою здійснити поставку узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.

Отже, аграрна розписка є видом забезпечення виконання зобов`язань за договорами.

29.03.2019 сторонами укладено товарну аграрну розписку, відповідно до п.1 якої аграрна розписка надана відповідачем в забезпечення виконання зобов`язань за договорами поставки №163 від 01.02.2018 та №894 від 27.03.2019 (т.1 а.с.140-143).

Аграрна розписка встановлює безумовне зобов`язання боржника здійснити поставку 1036 тон насіння ріпаку вищого класу врожаю 2019 року в строк до 31.07.2019 на суму 11499600 грн (п.2 аграрної розписки).

За змістом п.4 аграрної розписки, боржник та кредитор погодили, що зобов`язання за аграрною розпискою не є новацією по відношенню до договору поставки.

Пунктом 4 аграрної розписки не визначено по відношенню до якого саме договору поставки аграрна розписка не є новацією.

Однак, враховуючи що аграрна розписка була видана відповідачем в забезпечення виконання зобов`язань за двома договорами поставки № 163 та № 894, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що зобов`язання за аграрною розпискою не є новацією лише до зобов`язань по договору поставки № 894.

Відповідно до ст. 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Виходячи зі змісту аграрної розписки, сторони не погоджували зміну (припинення) первісного зобов`язання за договором поставки №163 від 01.02.2018. За змістом п.1 аграрної розписки, розписка надана боржником саме в забезпечення виконання основних зобов`язань за договорами поставки.

Зобов`язання відповідача за аграрною розпискою є акцесорним від зобов`язання за договором поставки, встановлено з метою забезпечення виконання основного зобов`язання за договором поставки, а відтак не може його припиняти.

Крім того, аграрна розписка не містить умов про відмову позивача від нарахування або зміни умов нарахування штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки від №163 01.02.2018.

Також, судом враховано, що заборгованість за договором поставки №163 відповідачем була погашена не за рахунок насіння ріпаку, поставку якого мав здійснити відповідач за аграрною розпискою, а внаслідок повернення товару позивачу за відповідними накладними.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості зміни за згодою сторін спеціальної позовної давності в один рік для стягнення неустойки.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В той же час, виходячи з приписів ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторони в п.7.9 договору збільшили позовну давність щодо стягнення штрафних санкцій до 3 (трьох) років.

Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, за приписами ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Кондратюк" (85300, Донецька обл., м.Покровськ, мкр.Южний, 15, кв.12, ідентифікаційний код юридичної особи - 24617604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт.Чабани, вул.Машинобудівників, 4В, ідентифікаційний код юридичної особи - 30048570) 48% річних в сумі 864232 (вісімсот шістдесят чотири тисячі двісті тридцять дві) грн 02 коп., пеню – 646602 (шістсот сорок шість тисяч шістсот дві) грн 88 коп., штраф – 740478 (сімсот сорок тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 234493 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста дев`яносто три) грн 09 коп. та 37287 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят сім) грн 09 коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.08.2021.

Суддя О.В. Говорун