Ухвала суду № 99235574, 19.08.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/3077/20

Провадження № 1-кп/237/496/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.,

при секретарі судового засідання Лахно Т.Г.,

за участю прокурора Шинкаренко Е.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Верченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Курахове Мар`їнського району Донецької області клопотання прокурора в кримінальному провадженні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 03.08.2021 року обвинуваченому

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Донецька Донецької області України, не працюючому, раніше не судимому, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Мар`їнським районним судом Донецької області розглядається клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 22 серпня 2021 року.

Прокурор, в порядку ст. 184 КПК України, з дотриманням вимог ч. 2 цієї статті, надав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 діб. Обґрунтовуючи необхідність цієї процесуальної дії, прокурор послався на наявність регламентованих ст. 177 КПК України ризиків, зокрема на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України, у зв`язку із чим він, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку прокурора, ці ризики на даний час є дійсними і продовжують існувати, у той час, як інші, більш м`які запобіжні заходи не будуть спроможними забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, наполягав на задоволенні.

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є необґрунтованими.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами докази, перевіривши доводи і обґрунтованість внесеного прокурором клопотання, суддя приходить до висновків, які наведені нижче.

За змістом ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 110 КК України, які, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами.

Перелік доказів, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, доданому до обвинувального акту, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Виходячи із пред`явленого йому обвинувачення, а також враховуючи дані про особу, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його судом винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, дають об`єктивні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може вдатися до втечі та переховуватися від суду. Тобто, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Поведінка обвинуваченого не виключає об`єктивну можливість впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою змусити їх змінити або спотворити свої покази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Тобто, існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який актуалізується тим, що свідки в судовому засіданні наразі не допитані.

Наявність попередніх ризиків та дані, перелічені у реєстрі матеріалів досудового розслідування, свідчать про підвищену небезпеку обвинуваченого ОСОБА_1 , та дають підстави вважати, що у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який, чим тримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Тобто, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони захисту про відсутність вищевказаних ризиків на переконання суду є помилковими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу чи його продовженні дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а не конкретного факту їх вчинення обвинуваченим, на що фактично акцентує увагу захисник та обвинувачений. Отже, судом надана оцінка сукупності обставин, які вказують на реальне існування заявлених ризиків.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу судом встановлено, що докази, перелічені в реєстрі матеріалів кримінального провадження, доданому до обвинувального акту, та на які посилається прокурор в клопотанні, доводять наявність обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме - особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, а також свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися.

Таким чином, прокурором доведено, що заявлені ним в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, є дійсними і за своїм характером триваючими, і на цьому етапі судового розгляду вони не втратили своєї актуальності. Натомість захисником даних, які б свідчили про відсутність цих ризиків, суду не надано, тому суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим клопотання підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про обрання заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд враховує і інші обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров`я, розмір майнової шкоди, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність у обвинуваченого офіційного місця роботи та постійного місця проживання на території, підконтрольній Україні, те, що обвинувачений раніше не судимий та йому наразі не повідомлялося про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено. Даних про такий стан здоров`я обвинуваченого, який би унеможливлював обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Тому заперечення сторони захисту підлягають відхиленню.

Суд також враховує, що продовжений запобіжний захід не суперечить позиціям ЄСПЛ, який неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), заява № 34578/97, рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 слід продовжити на шістдесят днів в порядку ст. 197 КПК України, а саме до 17 жовтня 2021 року включно.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України та обставини інкримінованого обвинуваченому діяння, суд не знаходить підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 184, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 03.08.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» на 60 діб, тобто з 19 серпня 2021 року до 17 жовтня 2021 року включно.

Копії ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, які можуть бути оскаржені.

Повний текст ухвали складено та проголошено 30.08.2021 року о 13:30 год.

Суддя В.А. Сенаторов